Церковне життя в XVI ст.
- 16-10-2022, 23:58
- 739
8 Клас , Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк 2021
§ 4. Церковне життя в XVI ст.
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: якими були особливості становища православної церкви в XVI ст.; про розгортання реформаційних і контрреформаційних рухів на тогочасних українських землях; яку роль відігравали православні братства; що таке «протестантизм», «аріанство», «церковні братства», «ставропігія».
ПРИГАДАЙТЕ: 1. Яким було становище православної церкви на українських землях у складі Корони Польської та Великого князівства Литовського в другій половині XIV—XV ст.? 2. Коли єдина для східнослов’янських земель Київська митрополія розділилася на Московську й Київську? 3. Що таке Реформація? Як вона розпочалася в Європі? 4. Дайте визначення поняття «кальвінізм» та назвіть його основні принципи. 5. Що таке Контрреформація? Якою була її мета?
1. Становище православної церкви. Період XVI ст. називають «темною добою» в історії української православної церкви. Влада проголошувала терпиме ставлення до православ’я, гарантування прав і привілеїв православної церкви, проте в реальному житті це не забезпечувалося. Водночас саме в цей період набули розвитку такі характерні особливості українського православ’я, як активна участь у житті церкви світських осіб та зближення церковного життя, духовної освіти й школи, змушених разом протистояти наступу латинської культури, католицизму та реформаційним рухам.
На становище православної церкви негативно впливало поширене в Короні Польській і Великому князівстві Литовському «право патронату», або «право подавання». Відповідно до нього питання призначення на митрополичу та єпископську кафедри залежало від польського короля й великого князя литовського.
Після Люблінської унії ситуація погіршилася. Польські королі за «правом патронату», «подаючи хліби духовні й роздаючи столиці духовні», інколи призначали на посади єпископів і архімандритів (настоятелів монастирів) за гроші. Королі також надавали посади в православній церкві світським особам (шляхті, військовим) за борги держави цим людям, різноманітні послуги, на прохання наближених до королівського двору осіб тощо.
Польська влада надала православній церкві набагато менше прав порівняно з католицькою церквою. Православних єпископів не допускали до участі в роботі сенату. Православне духовенство, на відміну від католицького, мало сплачувати податки. Хоча з 1573 р. польські королі зобов’язалися дотримуватися релігійної віротерпимості, фактично польська влада й католицьке духовенство негативно ставилися до православ’я, вбачаючи в ньому перешкоду для розширення сфери свого впливу.
- Чи є правильним судження, що XVI ст. стало досить складним періодом в історії православної церкви на українських землях? Поясніть свою думку, використовуючи матеріал параграфа.
На приватних землях «правом патронату» щодо православних церков і монастирів користувалася шляхта. Тобто вона мала право власності на церкви й монастирі у своїх маєтках, селах і містах. У таких парафіях священників не обирали віряни, а призначали патрони-шляхтичі за «правом патронату». Отже, життя церковної громади залежало від віросповідання власника маєтку або міста та його ставлення до православ’я. Шляхта розпоряджалася церквами й монастирями як своєю власністю: закладала, обмінювала, продавала, здавала в оренду, віддавала як придане тощо.
Замок Я. Потоцького в Летичеві (нині Хмельницька обл.). Він був збудований у 1579 р. для захисту від кримських татар. Пізніше на території замку спорудили костьол і домініканський монастир. Художник Н. Орда. 1871—1873 рр.
Суттєво ускладнювало ситуацію те, що Київська митрополія, підпорядкована Константинопольському патріархату, не мала належної підтримки від нього. Православна церква переживала важкі часи після завоювання в 1453 р. турками-османами Константинополя та падіння Візантії. Це спонукало руський єпископат до пошуку надійного захисту.
2. Реформація та Контрреформація на українських землях. У XVI ст. Європу охопила Реформація — церковно-релігійні й суспільно-політичні рухи, спрямовані на реформування католицької церкви, повернення її до біблійних витоків християнства. Із поширенням у Західній і Центральній Європі реформаційних ідей пов’язані початок пробудження національної свідомості, розвиток культури та виникнення протестантизму.
У 30—40-х рр. XVI ст. із Західної та Центральної Європи через Польщу на українські землі поширювалися реформаційні вчення, зокрема кальвінізм. Громади кальвіністів виникали у великих панських маєтках або містах, що належали магнатам. Першими кальвінізм прийняли магнатські родини Потоцьких і Радзивіллів. До них приєдналися представники знатних православних родів (Вишневецькі, Хоткевичі, Сапеги). Громади кальвіністів виникали також на Закарпатті, Холмщині, Підляшші, Перемишльській і Белзькій землях. Інша течія протестантизму — лютеранство — на українських землях поширення не набула.
У другій половині XVI ст. в Галичині, на Київщині, Волині та Поділлі поширилося аріанство — напрям у протестантизмі, прихильники якого визнавали лише Бога-Отця, заперечуючи цим християнське вчення про Святу Трійцю.
Особливістю всіх реформаційних рухів було те, що вони не охоплювали широких верств українського населення. За підрахунками історика М. Грушевського, на українських землях існувало близько 100 невеликих протестантських громад, створених, як правило, шляхтою, і не завжди русинською. Проте поширення протестантизму на певний час загальмувало проникнення католицизму в Україну. В основних засадах Реформації (звільнення з-під влади Риму, наближення церкви до народу, переклад Біблії народною мовою) українське православне населення вбачало засіб протидії католицизму, пристосовуючи реформаційні ідеї до власних потреб.
Важливим наслідком поширення ідей Реформації на українських землях стала поява перекладів Святого Письма. Зокрема, у 1556—1561 рр. на Волині було створено Пересопницьке Євангеліє — перший із відомих перекладів Святого Письма староукраїнською літературною мовою.
У 60-х рр. XVI ст. на українських землях набула поширення Контрреформація — рух за оновлення та реформування католицької церкви, що виник як реакція на протестантську Реформацію та поширення протестантизму.
Протестантизм — один із трьох (поряд із католицизмом і православ’ям) найбільших напрямів у християнстві, який утворився за доби Реформації в XVI ст.
Аріанство — одна з течій у ранньому християнстві, відроджена в XVI ст. в період поширення Реформації в Європі.
Євангеліст Марк. Мініатюра з Пересопницького Євангелія. 1556—1561 рр. Фотокопія
У 1569 р. за підтримки влади на українських землях розгорнуло діяльність «Товариство Ісуса» (орден єзуїтів). Прибічниками єзуїтів, яких підтримувала польська влада, стало чимало представників шляхти. Католицизм почали сповідувати родини Радзивіллів, Хоткевичів, Сапегів та інші. У 70—80-х рр. XVI ст. на українських землях єзуїти відкривали свої школи, які мали досить високий рівень навчання. Водночас ці навчальні заклади сприяли поширенню католицизму.
3. Церковні братства. У XV—XVII ст. на українських землях розгортався братський рух, пов’язаний із діяльністю церковних братств.
Спочатку православні міщани, створюючи за зразком ремісничих цехів братства, керувалися благодійницькою метою — дбали про побудову й утримання церкви, влаштовували доброчинні обіди для бідних, готували церковні урочистості, допомагали хворим тощо.
Наприкінці XVI ст. в умовах випадків окатоличення та утисків православного населення діяльність братств змінювалася. Вони виступали захисниками прав православних. Члени братств зверталися до судів зі скаргами на дії польської влади, посилали делегації з проханнями до короля. Водночас братства прагнули очистити церкву від осіб, не гідних духовного звання, й оновити її. Вони також займалися просвітницькою діяльністю: відкривали школи, друкарні, збирали бібліотеки.
Перші братства — Благовіщенське (1542 р.) та Миколаївське (1544 р.) — виникли у Львові. У другій половині XVI ст. найвпливовішим стало Свято-Успенське ставропігійне братство, що виникло не пізніше 1585 р. у Львові. Ставропігія забезпечувала йому можливість самостійної діяльності й відокремленість від церковної ієрархії.
Зародком Львівського братства стало давнє об’єднання православних міщан — опікунів церкви Успіння Пресвятої Богородиці і Свято-Онуфріївського монастиря. Активну участь у житті братства брали Стефан Зизаній, Лаврентій Зизаній, Памво Беринда та Йов Борецький. Львівське братство виступало на захист політичних прав українських міщан, намагалося створити окреме від магістрату й польської влади самоврядування українського населення міста.
Львівське братство мало право зверхності перед іншими братствами та контролю над духовенством. Йому належала Львівська братська друкарня.
Близько 1585 р. з’явилася Львівська братська школа для дітей міщан і священників, що утримувалася коштом членів братства. Воно організувало у Львові шпиталь-притулок для немічних, спорудило Успенську церкву.
- Чи поділяєте ви думку, що братський рух став одним із проявів впливу Реформації? Чому?
Церковні братства — релігійно-громадські організації при православних парафіях на українських і білоруських землях у XVI—XIX ст.
Ставропігія — православна церковна одиниця, наділена правами, що передбачають підлеглість патріархові та непідлеглість місцевим ієрархам.
Фрагмент титульної сторінки книги «Анфологіон», надрукованої у Львівській братській друкарні. 1694 р. Фотокопія
У намірах Львівського братства збільшити участь світських осіб у громадському й культурному житті сучасні дослідники вбачають один із проявів впливу Реформації.
Діяльність Львівського Свято-Успенського братства стала прикладом для православних українців інших міст. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. православні братства діяли в Перемишлі, Рогатині, Тернополі, Луцьку, Кременці, Судовій Вишні, Києві та багатьох інших українських містах.
Працюємо з хронологією
1556—1561 рр. — створення Пересопницького Євангелія.
Близько 1585 р. — заснування Львівського Свято-Успенського ставропігійного братства.
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
- У XVI ст. православна церква на українських землях перебувала в досить складному становищі.
- Поширення Реформації стало поштовхом до розвитку релігійного вільнодумства на українських землях і виходу частини вірян із традиційних церков.
- У 60-х рр. XVI ст. на українських землях набула поширення Контрреформація — рух, розпочатий католицькою церквою для протидії поширенню протестантської Реформації.
- Діяльність церковних братств допомагала православним міщанам протистояти релігійно-національним утискам, сприяла національному й культурному пробудженню українського суспільства.
Аріанська вежа-каплиця біля с. Тихомель (Хмельницька обл.). Сучасний вигляд
Запитання та завдання
1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Закінчіть речення». Правила гри. Учитель/учителька пропонує учням та ученицям закінчити речення за змістом матеріалу параграфа. Перемагає той, хто зробить це швидше за інших і без помилок. Можна організувати змагання команд. Зразок речень: 1) «Право патронату» щодо православної церкви полягало в тому, що... 2) У 1573 р. польські королі й великі князі литовські зобов’язалися дотримуватися. 3) У Речі Посполитій прибічників аріанства називали. 4) Пересопницьке Євангеліє створили в. 5) Церковне братство — це. 6) Львівське Свято-Успенське ставропігійне братство виникло в.
2. Колективне обговорення. Визначте особливості церковного життя на українських землях у XVI ст. 3. Як впливало на розвиток православної церкви «право патронату»? 4. Назвіть прояви впливу на релігійну ситуацію на українських землях реформаційних і контрреформаційних рухів. 5. Визначте роль братств у релігійній ситуації на українських землях.
6. Визначте за картою атласу місця діяльності найважливіших православних церковних братств.
7. Робота в парах. Розподіліть ролі та розіграйте діалог між польським(-ою) католиком(-чкою) та українським(-ою) православним(-ою) щодо релігійного порозуміння на тогочасних українських землях.
Титульна сторінка кальвіністського катехізису, надрукованого в 1562 р. в Несвізькій друкарні князів Радзивіллів (Білорусь). Фотокопія
Коментарі (0)