Походження українського козацтва. Запорозька Січ
- 17-10-2022, 23:20
- 593
8 Клас , Історія України 8 клас Власов, Панарін 2021
§ 11. Походження українського козацтва. Запорозька Січ
Прочитайте тексти джерел, у яких вперше згадано козаків, і дайте відповіді на запитання. 1. З ким боролися або на кого нападали козаки, за свідченням джерел? 2. Кому допомагали козаки в Подніпров’ї? Чому? 3. Про які особливості козацького життя розповідають джерела?
«В той самий час Татари чинили шкоди великі на Поділлі і в Русі часто. [...] Король Казимір, скоро почувши про них, що через Дніпро переправилися, відрядив у погоню проти них Яна Ольбрахта, сина свого [...], до якого приєдналися Подоляни і Русини. Діялося то року Божого 1489. Ян Ольбрахт, бачачи, що Татари не довго на місці затрималися, але з полоном назад відходять, їм наперед як міг наввипередки на шляхи їх звичні заступив, а особливо маючи під началом козаків, тих місць знаючих [...]».
Й. Бєльський. «Хроніка польська». 1586 р.
«Писав нам в ярлику своєму, що наші люди Кияни і Черкасці, прийшовши Дніпром, под Тягинею корабель твій розбили і чоловіка одного захопили і багато статків і грошей побрали. [...] Це сталося без нашої волі. Про це послали до наших урядників українних, щоб те шукали між козаками, а чого би дошукалися - дали в руки слузі твоєму Мусаці [...]».
Лист великого литовського князя Олександра до кримського хана Менглі Гірея. 1492 р.
1. Виникнення українського козацтва
Як ви пам’ятаєте, на XV ст. українські терени втратили власну державність і входили до складу кількох країн, які часто ворогували між собою. Опинившись в умовах, що загрожували самому існуванню українців як окремого народу, мешканці прикордонних територій змушені були опановувати складну військову професію. Постійна боротьба з нападниками перетворила хлібороба та ремісника на воїна особливого типу - відважного й хитрого, який добре володів різними видами зброї, сповненого волелюбності й повсякчас готового боротися проти будь-якого примусу. Такими воїнами були козаки.
Спочатку козаки мешкали здебільшого на півдні Київщини - у районі Канева, Черкас, Чигирина, а також на Східному Поділлі. Поступово просуваючись у глиб степів, вони зазвичай селилися понад Дніпром і Південним Бугом, Кальміусом та їхніми численними притоками. Особливо вабили козаків багаті на рибу й дичину місця понад Дніпровими порогами від гирла Самари, тобто від сучасного міста Дніпро, до Хортиці (в межах сучасного міста Запоріжжя) і Великого Лугу - низинних берегів Дніпра нижче порогів. Ось чому українських козаків називали запорозькими.
Понад берегами рік, на островах, у балках чи байраках козаки закладали поселення - зимівники. На освоєних землях, особливо в їхній північній, безпечнішій частині, заняттям козаків були хліборобство, городництво, садівництво, різні ремесла. Умови степу чудово підходили для вирощування коней, великої рогатої та дрібної худоби. Серед козаків траплялися теслі, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум’яки, шевці, бондарі тощо. Кожен козак був зазвичай і торгівцем, бо продавав або міняв здобуте у бою чи зароблене власною працею.
Козацький зимівник. Малюнок-реконструкція
СЛОВНИК
Козак - слово, що має тюркське походження та означає «ходити, бродити, мандрувати»; «вільна озброєна людина», «шукач пригод». У різні часи ним позначали прикордонників і уходників, які жили з різних промислів і займали необжиті землі (XV ст.), запорожців і реєстровців (у другій половині XVI ст.), представників окремого козацького стану (у середині XVII ст.).
Зимівник - назва житла (хутора) і форма ведення козацького господарства на Запорожжі. Використовувалися для утримання худоби взимку, пізніше - як зимові помешкання для людей. З часом перетворилися на міцні економічні осередки.
Однак козацтво формувалося не лише з постійних мешканців прикордонних територій - Київщини і Брацлавщини. Козаками ставали й численні втікачі з інших регіонів України - передусім Галичини, Волині, де визиск землевласників та міської верхівки Польсько-Литовської держави був найдужчим.
Козаки в степу. Художник С. Васильківський. 1890 р.
У XVI ст. представники деяких суспільних верств утрачали право на шляхетство. Для них відсутність документа про право землеволодіння означала перехід до розряду державних селян. Більшість бояр не мала такого документа й володіла землею за звичаєвим правом. Часто саме вони становили основу козацьких загонів, до яких долучалися й міщани з порубіжних міст.
2. Перші січі та особливості життя запорожців
СЛОВНИК
Запорозька Січ - українська козацька республіка. Виникла і розвивалася на Наддніпрянщині. Її межі до кінця XVII ст. не були окреслені. Столицею слугувало місто-фортеця, яке кілька разів міняло розташування, але завжди перебувало за Дніпровими порогами.
Постійна загроза нападу татар змушувала козаків будувати укріплення з дерев - засіки. Саме із засіками дослідники пов’язують походження слова «січ» (згромадження січеного дерева). Можливо, розрізнені невеликі січі існували в багатьох місцях. І лише згодом за порогами утворилася Запорозька Січ - головна військова база козаків.
Про вигляд найдавніших січей відомо небагато, проте й цих свідчень достатньо, аби переконатися в інженерній майстерності запорожців. Великого значення надавали козаки місцю розташування Січі. Найчастіше то був річковий острів. Ворогам було важко знайти Січ у плавнях - очеретяних хащах, густо помережаних численними протоками, а ще важче - доступитися до неї.
Січ являла собою фортецю. Природні укріплення було підсилено 10-13-метровим валом і ровом. Вал зміцнював частокіл із баштами, де містилися бійниці. Усередині фортеці був майдан із православною церквою. Навколо церкви стояли великі видовжені будинки - курені, де жили січовики, а також оселі старшини, канцелярія. Трохи далі - склади, арсенали, ремісничі майстерні, торгові лавки.
На Січі постійно стояла військова залога (2-3 тис.), а основна маса козаків жила поза її межами в зимівниках. Чисельність козаків на Січі коливалася залежно від пори року (взимку - менше, улітку - більше), перебігу воєнних дій тощо. За відповідним сигналом козацтво збиралося на Січі, щоб узяти участь у поході чи у вирішенні важливих справ.
Розгляньте картину відомого українського художника О. Сластіона й дайте відповіді на запитання. 1. Хто проводжає молодого козака на Січ? Як ви думаєте, кого художник зобразив у білому вбранні? Що робить ця людина? 2. Уявіть себе героєм / героїнею картини. Опишіть свої почуття.
Проводи на Січ. Художник О. Сластіон. 1898 р.
Козаком міг стати будь-хто, але за неодмінної умови - визнання православ’я чи добровільного навернення до нього. Коли прибулий на Січ правильно хрестився на доказ того, шлях до козацької громади був відкритий.
З моменту прийняття до козацького товариства кожен мусив дотримуватися усталених звичаїв і традицій. Серед них найперший - закон козацького побратимства. Козацька взаємоповага й щирість підтверджуються звертаннями, що були традиційними: пане-брате, пани-товариші тощо. Найтяжчою була кара за злочини, заподіяні щодо членів січового товариства.
Запорозька Січ. Макет-реконструкція
Першою відомою Січчю традиційно вважається фортеця, зведена 1556 р. на о. Мала Хортиця українським православним князем Дмитром Вишневецьким. Восени 1557 р. фортецю було зруйновано військом кримського хана. Проте козаки збудували нову в іншому місці. Власне, зміна місць розташування Січі є особливістю козацької столиці й пояснюється її військовим призначенням.
ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ
Дмитро Корибут Вишневецький. Невідомий художник. 30-40-ві роки XVIII ст.
Дмитро Вишневецький (?-1563/1564) - виходець із давнього українського князівського роду. 1550 р. король Сигізмунд II Август призначив його старостою черкаським і канівським. Потім він отримав посаду прикордонного стражника на Хортиці. Протягом 1556 р. організовував численні походи запорожців до володінь кримського хана й на турецькі фортеці. Останній похід Д. Вишневецького розпочався влітку 1563 р. Із загонами козаків князь рушив до Молдови. Там потрапив у полон і невдовзі був переданий туркам. Існують численні легенди, перекази, пісні, у яких він оспівується під іменем Байди.
3. Військово-політична організація українського козацтва
Протягом XVI ст. Січ набувала ознак адміністративно-політичного центру, фактично столиці запорозьких земель, заселених козаками. Назву «Запорозька Січ» почали вживати щодо величезних територій степової України, де формувався особливий козацький військово-адміністративний устрій і діяли козацькі порядки. Територія Запорожжя називалася Землі Війська Запорозького, або Вольності Війська Запорозького низового. Відомо вісім запорозьких січей.
Кожен козак-запорожець був приписаний до куреня - військової та господарської одиниці на Січі. У складі Запорозької Січі існувало 38 куренів. Кожен із них мав здебільшого таку саму назву, що й найменування місцевості, з якої походили козаки, об’єднані в ньому. Назви куренів - яскраве свідчення того, що Січ приймала вихідців з усієї України. Були там Полтавський, Уманський, Корсунський, Канівський та інші курені.
Уся повнота влади в Запорозькій Січі належала Січовій (Військовій) раді, право голосу мав кожен запорожець. Саме тому Запорозьку Січ називають республікою. Ради відбувалися двічі-тричі на рік: на початку січня, другого або третього дня після Великодня, 1 (14) жовтня (на свято Покрови). На раду запорожці сходилися заздалегідь, поспішаючи до Січі з усіх козацьких земель.
Рада керувала всіма важливими справами Січі. Вона провадила внутрішню та зовнішню політику, укладала мир чи оголошувала війну, приймала й надсилала посольства, чинила суд. На раді обирали козацький уряд - кіш.
Військове та адміністративне керівництво Запорозької Січі називалося кошовою (козацькою військовою) старшиною. До неї належали кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, обозний, військовий писар і курінні отамани.
Кошовому отаману належала вища військово-адміністративна та судова влада на Січі. У воєнних походах влада кошового була необмеженою, проте в мирний час він не міг ухвалювати важливих рішень без згоди Військової ради. Кошовий відкривав Військову раду, головував на раді військової старшини, здійснював дипломатичні відносини з іншими державами, розподіляв воєнну здобич, прибутки від мита, узаконював поділ пасовищ, земель та угідь для полювання й рибальства. Крім того, затверджував судові вироки та обраних або призначених на посади козаків.
Безпосередніми його помічниками були військовий писар, військовий суддя, військовий осавул та інші старшини. Військовий суддя чинив суд, був охоронцем норм закону і права. Військовий писар очолював січову канцелярію, вів усю документацію та дипломатичне листування. Помічником кошового у військових та адміністративних справах був осавул.
СЛОВНИК
Курінь - видовжена споруда, в якій жили козаки, пізніше - військово-адміністративна одиниця Запорозької Січі, що налічувала до кількох сотень козаків на чолі з курінним отаманом.
Козацька (Січова, Військова) рада - загальні козацькі збори, на яких вирішували адміністративні, судові, військові справи, обирали козацьку старшину. На Запорозькій Січі козацька рада вважалася найвищим органом влади.
Кіш - назва центрального органу управління січової громади на чолі з кошовим отаманом. Обирався щорічно і контролювався козацькою радою. У його віданні перебували адміністрація, суд та фінанси запорозького товариства.
Козацькі клейноди (з німецької - «коштовність») - знаки розрізнення козацьких військ та символи влади козацької старшини. Це: корогви, булави, бунчуки, пірначі, печатки, каламарі, значки, трості суддівські, литаври.
Українське козацтво мало свої символи-відзнаки, або клейноди. Найбільшою святинею козацтва вважалася корогва - прапор. Її шили з найдорожчих тканин та оздоблювали гаптуванням (вишивкою золотими й срібними нитками). Курінний отаман носив пірнач, який являв собою срібну або визолочену палицю, подібну до жезла, меншу за булаву кошового, з верхівкою, зробленою у формі шести ажурних ребер-пір’їн (звідси й назва). Носили його за поясом, на урочистостях підносили вгору у правиці.
Найважливішу ознаку влади кошового отамана та гетьмана становила булава - палиця з горіхового дерева завдовжки 50-70 см зі срібною чи визолоченою кулею на кінці. Важливим атрибутом влади був бунчук - держак завдовжки 2-2,5 м, верхівку якого прикрашала кулька - маковиця. Від неї донизу звисали пасма кінського волосся й червоні мотузки. Малі бунчуки (до 2 м завдовжки) вручали наказним отаманам на час керування воєнними операціями в походах.
Військовою печаткою утверджували всі офіційні документи Війська Запорозького. Зберігалася в генерального чи полкового судді. Відзнакою довбиша є литаври. Без ударів довбиша в литаври не можна було скликати Січову раду. Удари в литаври сигналізували про небезпеку, за їхньою допомогою передавали спеціальні умовні сигнали під час бою, накази по війську, кошу тощо.
Козацькі клейноди: 1 - корогва, 2 - пірнач, 3 - булава, 4 - бунчук, 5 - печатка, 6 - литаври
Прочитайте текст джерела та обговоріть у групах відповіді на запитання. 1. Які особливості обрання козацького керманича підкреслює автор? Поміркуйте, чому вони його так вразили. 2. Хто брав участь у виборах кошового отамана та яким чином вони відбувалися? 3. Доведіть, що влада кошового хоч і була необмеженою, проте свавілля не допускала.
«Ось як вони вибирають свого старшого: коли зберуться всі старі полковники й старі козаки, що користуються серед них пошаною, кожен з них віддає свій голос за того, кого вважає за найздібнішого, і той визначається більшістю голосів... Якщо обраний козак приймає на себе обов’язки старшого, то дякує зібранню за виявлену честь, хоча (додає, що) недостойний і для такої посади нездатний, далі ж, однак, урочисто запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно послужити як всім взагалі, так і кожному зокрема, і що завжди готовий покласти своє життя за своїх братів (так вони називають між собою один одного). На ці його слова кожен плеще в долоні, вигукуючи: "Слава! Слава!”. Потім усі один за одним відповідно до свого рангу йдуть вклонитися йому, а старший подає їм руку, що у них служить за форму вітання... Вони йому дуже підкоряються. Цей старший їхньою мовою називається гетьманом, його влада необмежена аж до права стинати голови і садити на палю тих, хто провинився. Гетьмани дуже суворі, однак нічого не починають без військової наради, яку називають Радою».
Г. Л. де Боплан. «Опис України». 1660 р.
ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ
ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ
- Нестача земель і складне становище українських селян змушували багатьох вирушати в Дике Поле, де вони мали поєднувати ведення господарства з військовою справою.
- Постійна загроза нападу татар спонукала козаків об’єднуватися та будувати укріплення. Так за Дніпровими порогами з’явилася Січ, місце розташування якої змінювалося не раз.
- На Запорожжі встановилася особлива система управління, на чолі якої стояв кошовий отаман. Найвища влада належала Військовій (Січовій, Козацькій) раді, яка вирішувала найважливіші питання, призначала та знімала старшину.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
1. Установіть хронологічну послідовність подій.
► Заснування князем Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця Січі-фортеці ► Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої ► перша документальна згадка про українських козаків у писемних джерелах ► Берестейська унія. Утворення греко-католицької церкви.
2. Яких меж сягали території Вольностей Війська Запорозького низового? Які січі-столиці існували у другій половині XVI - першій половині XVII ст.?
3. Дайте визначення поняттям.
Запорозька Січ; кіш; козацька старшина; кошовий отаман; Козацька (Січова, Військова) рада; козацькі клейноди; курінь.
4. Дайте відповіді на запитання.
► Що вам відомо про життя на Запорозькій Січі? ► Чим вирізнялися життя і побут козаків-січовиків від решти козаків? ► За що сучасники шанували українського князя Д. Вишневецького?
5. Яке значення в українській історії мало заснування згаданої в написі фортеці?
«...Тут Дмитро Вишневецький, стародавній преславний герой, уславлений своїми воєнними звитягами, поставив колись фортецю. ...Унаслідок цього він міг протидіяти н аступові кримського хана та сил усього його війська доти, доки Вишневецький через тривалу облогу був позбавлений провіанту й змушений був їсти коней...»
6. Виконайте проєкт: «Роль козацтва в історії України очима сучасних митців». Розділіться на групи. Знайдіть в інтернеті: а) відеокліп на пісню про козаків у виконанні сучасних гурту, виконавця / виконавиці (приміром, пісню «Їхали козаки» гурту «Тінь сонця»); б) картини сучасних українських художника / художниці; в) твори сучасних поета / поетеси. Проаналізуйте їх, зробіть висновки. Висловіть власну думку щодо поданих питань.
► Яку роль сучасне українське мистецтво відіграє в популяризації історії козаччини? ► Чому в сучасній Україні дуже важливо пам’ятати про добу козацтва?
Чи достовірно зображають козацтво сучасні українські митці?
Проєкти оформіть у вигляді презентацій і представте класу. Власні міркування оформіть у вигляді есе.
Коментарі (0)