Походи козаків першої чверті XVII ст. Діяльність Петра Конашевича-Сагайдачного
- 17-10-2022, 23:21
- 550
8 Клас , Історія України 8 клас Власов, Панарін 2021
§ 13. Походи козаків першої чверті XVII ст. Діяльність Петра Конашевича-Сагайдачного
1. «Доба героїчних походів» козаків першої чверті XVII ст.
Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про які деталі морських походів козаків довідуємося з тогочасних джерел? 2. Як козаки готувалися до морського походу? Яким було спорядження запорожців, що брали участь у поході? До яких військових хитрощів вдавалися козаки під час морських експедицій?
Козаки на чайках атакують ворожі галери. Турецький малюнок. 1636 р.
«Коли козаки задумують свій морський похід... За пів місяця шістдесятеро з них зведе один човен. Отак за два-три тижні мають 80-100 готових; в один човен сідає від 50 до 70 козаків. Звичайно, на їхньому човні є десять-п’ятнадцять весел з кожного боку, і пливуть ті човни швидше, ніж турецькі веслові галери. Кожен козак озброєний двома рушницями, шаблею. А на кожному човні є також чотири-шість фальконетів (невеличких гармат), необхідна для походу живність. У кожного є компас. Так виглядає плавучий козацький табір на Чорному морі. Спорядившись отак, вони пливуть Борисфеном. Хитрі козаки виходять темної ночі, коли має з’явитися на небі місяць-молодик, і переховуються в очереті за три-чотири милі від гирла Дніпра, куди не заходять турецькі галери. Турки ще чекають їх біля гирла, але завжди залишаються обдуреними. ...Човни їхні виступають з води не більш як на дві з половиною стопи, тому козаки бачать ворожий корабель чи турецьку галеру скоріше, ніж їх самих запримітять. Далі вони спускають вітрила і дивляться, куди дме вітер; намагаються пливти так, щоб сонце було в них за плечима. ...опівночі, за сигналом, підпливають до кораблів».
Г. Л. де Боплан. «Опис України». 1660 р.
На перші два десятиліття XVII ст. припали особливо вдалі морські походи козаків на турецькі фортеці. Тому про ці часи говорять як про добу героїчних морських походів козацтва. До морських походів у турецькі й татарські володіння козаків спонукали боротьба за панування на Чорному морі, прагнення звільнити українських невільників і жага воєнної здобичі. Крім того, козацькі походи мали на меті послаблювати військову міць Османської імперії, не знищуючи її. Так, улітку 1606 р. запорожці завдали удару одночасно по трьох фортецях - Аккерману, Кілії, Варні. Справжнє потрясіння султанського двору спричинила морська експедиція козаків 1614 р. Флотилія чайок перетнула Чорне море. Висадившись під Трапезундом, козаки переможним походом пройшли уздовж турецького узбережжя, здобули Синоп, знищили гарнізон фортеці, арсенал, спалили місто й кораблі турків. Навесні наступного року на 80 чайках запорожці рушили вже на турецьку столицю, де завжди, крім флоту, стояла султанська гвардія - 30 тис. вояків. Козаки спалили портові споруди й повернули назад.
Найпотужнішого удару на південному узбережжі Криму козацька флотилія завдала у 1616 р. Кафі, звідки вдалося звільнити чимало християн-невільників. Кафа була головною турецькою базою у Криму й найбільшим невільницьким ринком у Північному Причорномор’ї. Морський похід 1616 р. та взяття Кафи стали першою успішною акцією під керівництвом уславленого козацького гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.
Переможні походи козаків викликали захоплення й подив у Європі, адже тогочасна турецька військова міць уважалася нездоланною.
Здобуття козаками Кафи. Гравюра з книги «Вірші на жалісний погреб...». 1622 р.
Розгляньте карту на с. 95 і дайте відповіді на запитання. 1. Які українські землі входили до складу Речі Посполитої в першій половині XVII ст.? 2. Якими теренами володіли Османська імперія та її васали? 3. Які турецькі міста-фортеці Північного Причорномор’я та Криму були плацдармом для нападу на українські землі? 4. На які фортеці здійснювали походи козаки в першій чверті XVII ст.?
2. Військово-політична діяльність Петра Конашевича-Сагайдачного
Початок гетьманування П. Сагайдачного припав на 1616 р. На гетьманство його обирали кілька разів. Залишаючись вірним королю, гетьман неухильно обстоював козацькі права. Так, усупереч численним домовленостям із польським урядом, які забороняли козакам здійснювати походи проти Туреччини, П. Сагайдачний вдавався до нових і нових атак, що загострило відносини між Османською імперією та Річчю Посполитою аж до стану війни. Така ситуація була на користь козацтву: за умов постійної воєнної загрози Польща не наважувалася знищити козацтво - свого союзника в боротьбі проти турків.
ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ
Портрет гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Невідомий художник. XVIII ст.
Петро Конашевич-Сагайдачний (1577-1622). Справжнє прізвище - Конашевич. Сагайдачний - це прізвисько, похідне від слова «сагайдак» - шкіряна сумка або дерев’яний футляр для стріл, а також лук. Сагайдачним Петра Конашевича назвали за майстерну стрільбу з лука. Народився в українській православній шляхетській родині. Дістав початкову домашню освіту, а згодом навчався в Острозькій академії. Наприкінці XVI ст. подався на Запорожжя, де швидко здобув авторитет. Брав участь у численних походах козаків, а незабаром став їх очолювати. Здобув заслужену шану сучасників.
Беручи активну участь у тогочасній європейській політиці, підтримуючи наміри польського королевича Владислава здобути корону Московської держави, гетьман на початку літа 1618 р. повів 20-тисячне реєстрове і вільнонаймане козацьке військо на Москву. Проте польські сеймові посли були налаштовані не так войовниче, як козацький гетьман, і в містечку Деуліно, натиснувши на королевича Владислава, почали мирні переговори з московською стороною.
За Деулінською угодою, перемир’я між двома державами було укладено на 14,5 року. Владислав відмовлявся від своїх прав на московський престол, натомість Річ Посполита отримала Смоленщину й Чернігово-Сіверщину. Так на українських теренах Речі Посполитої постало ще одне - Чернігівське воєводство.
3. Роль козаків у Хотинській війні
У 1620 р. Османська імперія розпочала сухопутні завойовницькі походи проти Речі Посполитої. Турецьке військо, висадившись на Чорноморському узбережжі, рушило територією Молдови в бік Західної Європи. Назустріч турецько-татарському війську вирушило польське під командуванням коронного гетьмана Станіслава Жолкевського. Війська зустрілися біля молдовського села Цецори 20 вересня 1620 р. і розпочали битву. Армія С. Жолкевського була вщент розгромлена, вбито й самого коронного гетьмана. Загинув і батько майбутнього гетьмана України Б. Хмельницького Михайло, який брав участь у битві у складі невеликого загону реєстровців. Польська влада, щоб уникнути катастрофи, звернулася по допомогу до запорозьких козаків.
5-7 червня 1621 р. в урочищі Суха Діброва на Черкащині відбулася спільна рада реєстрового й нереєстрового козацтва, на якій розглядали пропозиції польського сейму про участь козацтва у війні проти Туреччини.
Українські землі в першій половині XVII ст.
Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Які події описує джерело? 2. Які рядки свідчать про дипломатичні заходи П. Сагайдачного й козацького посольства у Варшаві? 3. Як джерело характеризує роль українського козацтва в політичному житті тих часів?
«Серед католиків, у тому числі й церковників, не бракує впливових осіб, які є покровителями членів козацького посольства, з огляду на теперішню загрозу війни з турками. А згаданий Сагайдачний відкрито заявляє, що королівство не одержить ні найменшої допомоги від жодного козака і від більшої частини схизматиків, якщо ці їхні вимоги не будуть вислухані. З іншого боку, багато з цих сеньйорів не тільки вважає, що було б величезною шкодою втратити допомогу козаків, військо яких вихваляють як більш боєздатне і краще організоване, ніж те, яке очолює коронний гетьман, але й підкреслюють небезпеку, що ці козаки не будуть битися проти турків, і тому говорять, що в цей момент необхідно піти на поступки козакам...»
З листа католицького єпископа Ф. Чіріолі. Липень 1621 р.
Козацька рада вирішила виступити спільно з поляками за умови виконання низки вимог: визнання прав козацтва, розширення реєстру, дотримання релігійної рівноправності. Ці умови мало повідомити королю козацьке посольство, очолене П. Сагайдачним. Командувати 40-тисячним козацьким військом рада доручила Я. Бородавці (запорозький гетьман з 1619 р., суперник Сагайдачного). Тим часом під Хотинською фортецею (нині - Чернівецька обл.) зійшлися 35-тисячна польська й 250-тисячна турецько-татарська армії.
З’ясувавши з польським командуванням деталі операції, П. Сагайдачний рушив під Могилів, де перебували козаки. Під час маршу від Могилева до Хотина його обрали гетьманом.
Козацька тактика суттєво відрізнялася від польської. Коронний гетьман Карл Ходкевич віддавав перевагу обороні, козаки ж прагнули діяти наступально. Більшість турецьких атак була спрямована проти козацького табору, а найголовнішим своїм завданням султан вважав знищення війська козаків. Під керівництвом П. Сагайдачного козаки відбили дев’ять штурмів, здійснили серію нічних атак, які, за винятком однієї, були успішними. Отож найвагоміший внесок у перемогу під Хотином зробило українське козацтво.
Умови турецько-польської Хотинської угоди 1621 р.
- Припинення воєнних дій між Річчю Посполитою та Османською імперією.
- Кордон між Річчю Посполитою і Османською імперією встановлено по р. Дністер.
- Туреччина і Кримське ханство зобов’язувалися не чинити грабіжницьких походів на українські землі Речі Посполитої.
- Річ Посполита передавала турецькому васалові, князівству Молдова, Хотин; Річ Посполита зобов’язувалася щорічно здійснювати плату за військову службу на користь Кримського ханства.
- Польська влада погодилася заборонити українським козакам походи на Крим і Османську імперію.
Хотинська битва тривала п’ять тижнів і закінчилася тим, що грізний Осман II, зважаючи на чисельність війська, попросив миру. Угоду було укладено 8 жовтня на умовах, вигідних для Польщі.
Пам’ятник П. Конашевичу-Сагайдачному в Києві. Скульптори В. В. Швецов, О. Ю. Сидорук, Б. Ю. Крилов. 2001 р.
Пам’ятник П. Конашевичу-Сагайдачному у Хотині. Скульптор В. Гамаль. 1991 р.
Українське козацтво було невдоволене Хотинським миром, спрямованим на припинення боротьби козацтва проти турецько-татарських набігів. Тяжко переживав умови Хотинського миру й гетьман П. Сагайдачний, поранений отруйною турецькою стрілою під час битви. 10 квітня 1622 р. П. Конашевич-Сагайдачний помер і був похований у Братському монастирі на Подолі в Києві.
Роздивіться зображення й дайте відповіді на запитання. 1. Як гадаєте, чому було обрано саме ці місця для встановлення пам’ятника гетьману? 2. Чому пам’ятники мають такий вигляд? Що вони символізують? 3. Поцікавтеся, де ще на території України встановлені пам’ятники Сагайдачному. Поміркуйте, чому саме в тих містах / селах.
4. Культурно-освітня діяльність Петра Конашевича-Сагайдачного
П. Конашевич-Сагайдачний уславився і військово-політичною, і культурно-просвітницькою діяльністю. Він активно підтримував православну церкву в умовах її фактичної заборони унаслідок Берестейської унії. Коли було засноване Київське (Богоявленське) братство, Сагайдачний з усім Військом Запорозьким вступив до нього. Гетьман був одним з ініціаторів відновлення вищої ієрархії православної церкви. Відновлення ієрархії православної церкви в Україні польський уряд не визнав, проте до каральних дій не вдався, адже Річ Посполита перебувала в стані війни з Туреччиною. Унаслідок такої політики гетьмана козацтво перетворилося на виразників українських національно-релігійних інтересів.
За заповітом П. Сагайдачного було виділено чималі особисті кошти на поновлення Богоявленського монастиря й утримання братської школи у Києві. Не забув гетьман і про свою батьківщину, переказавши півтори тисячі золотих червінців на школу Львівського православного братства. Визначивши вклади ще й іншим монастирям, церквам і школам, він призначив опікунами дружині й дітям митрополита Іона і свого наступника в гетьманстві Оліфера Голуба.
ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ
ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ
- Початок XVII ст. називають добою героїчних походів українського козацтва завдяки низці вдалих воєнних операцій козаків на турецько-татарські фортеці Причорномор’я та Приазов’я.
- У першій половині XVII ст. Речі Посполитій вдалося розширити кордони завдяки приєднанню Чернігівщини унаслідок вдалого походу козаків проти Московського царства.
- Неабияку роль у порятунку Європи від турецької агресії відіграли козаки на чолі з гетьманом П. Конашевичем-Сагайдачним, перемігши османів у Хотинській битві 1621 р.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
1. Установіть хронологічну послідовність подій.
► Хотинська війна ► похід 20-тисячного козацького війська П. Сагайдачного до Московії на допомогу королевичу Владиславу. Деулінське перемир’я ► козацьке повстання під проводом С. Наливайка ► взяття козацькими військами фортеці Кафа.
2. Із переліку виберіть назви фортець, на які здійснювали морські походи українські козаки. Аккерман; Хотин; Кілія; Ізмаїл; Трахтемирів; Кам’янець; Кафа; Збараж; Трапезунд; Синоп; Кодак; Очаків.
3. Дайте відповіді на запитання.
► Чим були спричинені морські походи козаків перших двох десятиліть XVII ст.? Якими були їхні наслідки? ► Чому похід на Москву вважають виявом дипломатичного хисту гетьмана П. Сагайдачного? Якими були результати походу? ► У чому виявлялося піклування П. Сагайдачного про православну церкву? Яке значення мали заходи щодо її підтримки? ► Як відбувалася та чим закінчилася Хотинська війна? Якими були її наслідки?
4. Чи погоджуєтеся ви з думкою письменника? Чи вважаєте її хибною? Відповідь аргументуйте.
І. Франко зазначав: «Почуття народної самосвідомості сильно пробуджувалось у широких народних мас, головним чином, під впливом частих героїчних козацьких походів у Крим, Малу Азію, Варну, Стамбул з метою боротьби з турками і татарами і звільнення християнських полонених під впливом таких героїчних справ, як Хотинська війна 1621 року».
5. Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Яка роль, за визнанням сучасника, належала українським козакам на чолі з гетьманом П. Сагайдачним у битві під Хотином 1621 р.? 2. Чому перемога під Хотином принесла козацтву славу «рятівника християнської цивілізації»?
«Коронний гетьман Карл Ходкевич, верхи на коні, стояв біля свого шанця, коли примчав гонець зі звісткою, що козаки з кількома польськими загонами захопили вже табір Османа і що для остаточної перемоги бракує тільки підкріплень, і передав прохання надіслати на допомогу польські частини. Після несподіваного вторгнення запорожців у табір Османа турків охопила паніка... Осман, який так недавно гадав, що нема на світі нікого могутнішого за нього, тепер на власні очі бачив усю непевність свого становища, і колишня пиха змінилась на жіночі скарги, коли він упевнився в безпідставності своїх сподівань».
Я. Собеський. «Хотинська війна»
Коментарі (0)