Гетьманщина в роки правління Івана Виговського та Юрія Хмельницького
- 17-10-2022, 23:28
- 567
8 Клас , Історія України 8 клас Власов, Панарін 2021
§ 21. Гетьманщина в роки правління Івана Виговського та Юрія Хмельницького
1. Обрання Івана Виговського гетьманом
Ще за життя Б. Хмельницького старшинська рада (5-11 квітня 1657 р.) винесла ухвалу про передачу влади після смерті гетьмана його 16-річному синові Юрію. Втілення тієї ухвали в життя означало б запровадження спадковості гетьманської влади, тобто встановлення в Україні монархічної форми правління. Однак після смерті Б. Хмельницького ситуація змінилася. 26 серпня старшинська рада в Чигирині обрала «тимчасовим гетьманом» генерального писаря І. Виговського - до повноліття Ю. Хмельницького.
ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ
Іван Виговський. Невідомий художник. XVIII ст.
Іван Виговський (?-1664) походив зі старовинного роду української православної шляхти. Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії. У 30-х роках XVII ст. працював у Київському та Луцькому судах, згодом вступив до польського війська. Під час Жовтоводської битви потрапив до татарського полону. Б. Хмельницький викупив його з неволі. Незабаром став генеральним військовим писарем і найближчим сподвижником Б. Хмельницького. Упорядник реєстру 1649 р., співавтор багатьох універсалів і листів гетьмана. Був противником запровадження спадкової гетьманської влади Хмельницьких в Україні.
2. Зовнішня та внутрішня політика гетьмана Івана Виговського
У зовнішньополітичній діяльності новообраний гетьман прагнув продовжувати політику Б. Хмельницького, спрямовану на оборону інтересів Української козацької держави та зміцнення її міжнародного авторитету. На Генеральній раді в Корсуні в жовтні 1657 р. було остаточно оформлено договір зі Швецією. Він передбачав створення українсько-шведського військово-політичного союзу, який мав забезпечити незалежність і територіальну цілісність України. Рада ухвалила рішення відновити союзи з Туреччиною і Кримським ханством та укласти перемир’я з Польщею.
Яків Барабаш. Невідомий художник. ХІХ ст.
Водночас І. Виговський намагався уникнути ускладнень у відносинах із Московською державою. До царя вирушило посольство з повідомленням про обрання нового гетьмана. У Москві довго зволікали з визнанням результатів виборів, наполягаючи на чималих поступках, насамперед введенні до найбільших українських міст - Переяслава, Ніжина й Чернігова - московських залог на чолі з воєводами. Вимагалося також проведення повторних виборів за участю царських представників. І. Виговський мусив погодитися, сподіваючись, що на тому зазіхання припиняться.
У внутрішній політиці І. Виговський дотримувався тактики задобрення козацької старшини. Швидке збагачення старшин і невпинне зубожіння рядового козацтва супроводжувалося намаганням козацької еліти закріпити за собою у підданство вільних селян. Це спровокувало зростання антигетьманських настроїв, на чолі яких стала Запорозька Січ. Кошовий отаман Яків Барабаш наприкінці осені 1657 р. вивів запорожців із Січі й почав грабувати хутори заможних козаків Південної Київщини. Я. Барабаш виправдовував свій вчинок тим, що гетьмана Виговського було обрано неправомірно без участі й згоди запорозького козацтва.
Для придушення бунту І. Виговський дав наказ перекрити доступ до Січі, не підвозячи туди харчі й боєприпаси. Проте від блокади Запорожжя населення Полтавщини та Миргородщини зазнало матеріальних втрат. Загітований запорожцями полтавський полковник Мартин Пушкар на хвилі невдоволення приєднався до заколотників, заміряючись на гетьманську булаву.
Шукаючи підтримки в боротьбі з гетьманською владою, М. Пушкар та Я. Барабаш звернулися по допомогу до Москви. Досвідчені московські політики скористалися такою нагодою. Не розриваючи зносин із І. Виговським як законним гетьманом, Москва стягнула війська до українсько-московського кордону.
І. Виговський, спираючись на татарську кінноту, у травні 1658 р. вирушив у похід на лівий берег Дніпра. Вирішальний бій між гетьманським військом та прихильниками Пушкаря-Барабаша відбувся 11 червня 1658 р. неподалік Полтави. Військо заколотників зазнало нищівної поразки, М. Пушкар загинув у бою, Я. Барабаша було спіймано і страчено, Полтаву ж - ущент спалено.
Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. У чому автор вбачає головну трагедію ситуації, що склалася? 2. Висловіть припущення, до чого ці події могли призвести. Кого автор вважає винуватцем / винуватцями цього конфлікту? 3. Пригадайте з курсу історії України, чи траплялися подібні випадки громадянського конфлікту і коли. Які наслідки вони мали?
«Ще не згас вогонь багатокровної і багатоплачевної війни Хмельницького, запаленої з поляками, війни, яка сильно палала вісім років і з’їдала тоді Україну з Короною Польською взаємними руйнуваннями, ще не змита дощовими краплями очервонена людською кров’ю на багатьох крайоглядах земля, ще не засохли сльозотічні зіниці матерів по синах, а жінок по чоловіках, аж тут, на цьому боці Дніпра, від Переяслава й Полтави, з причини двох людей, нового тоді гетьмана Виговського і полтавського полковника Мартина Пушкаря, запалав і набрав своєї сили до людського роздору новий великий вогонь внутрішніх чвар та кровопролиття, який спалював людське добро і знищував усе в корінь».
С. Величко. «Літопис». 1720 р.
3. Укладення Гадяцького договору 1659 р.
Подвійна гра Москви змусила І. Виговського звернутися по допомогу до Речі Посполитої.
Неподалік м. Гадяча 6 вересня 1658 р. на козацькій раді було ухвалено погоджений із польськими дипломатами документ, відомий під назвою Гадяцький трактат (договір). Головним автором цього документа вважають Юрія Немирича, українського дипломата-шляхтича, який був правою рукою гетьмана Виговського. За задумом Ю. Немирича, Гадяцька угода передбачала повернення України до складу Речі Посполитої Трьох рівноправних народів. Тобто федерацію мали становити не лише Корона Польська та Велике князівство Литовське, а й Велике князівство Руське (створене на землях Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств).
У ході ратифікації угоди депутати сейму істотно обмежили повноваження Великого князівства Руського. Обмежено було й дипломатичну самостійність гетьмана, зменшено реєстр Війська Запорозького.
Внесені польським сеймом зміни до Гадяцької угоди сильно звузили коло прихильників ідеї створення Великого князівства Руського, особливо серед козацтва і шляхти. Похитнувся й авторитет І. Виговського як гетьмана й дипломата. Проти нього були налаштовані навіть колишні соратники, як, зокрема, І. Богун.
Умови Гадяцького договору 1658 р.
- Україна в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств входила до складу Речі Посполитої на федеративних засадах як Велике князівство Руське.
- Руське князівство очолював гетьман, який водночас був київським воєводою і першим сенатором.
- Передбачалося, що князівство матиме власне військо (60 тис. козаків, 10 тис. найманців), судову й фінансову системи, карбуватиме монету.
- Церковну унію слід було скасувати в усіх трьох державах.
- Передбачалося створення двох університетів, причому один із них отримував статус академії (Києво-Могилянська академія), а також колегіумів, гімназій, різних шкіл і друкарень.
4. Московсько-українська війна 1658-1659 рр.
Гадяцький договір спонукав московського царя до дій у відповідь. Він звернувся зі спеціальною грамотою до українського народу, закликаючи до непокори гетьманові. Натомість І. Виговський розіслав «Звернення до європейських дворів», яким сповіщав про розрив із Москвою та про його причини. У «Зверненні» йшлося про те, що московський цар намагається знищити Україну, підтримуючи бунти проти гетьмана.
Основні події Московсько-української війни розгорталися навесні-влітку 1659 р. Наприкінці березня 1659 р. 100-тисячна московська армія на чолі з князем О. Трубецьким рушила в Україну. Її було зупинено під Конотопом, який боронили козаки Чернігівського й Ніжинського полків під командуванням ніжинського полковника Г. Гуляницького. Майже два місяці козаки тримали облогу. І. Виговський готувався до вирішального бою. Гетьман домовився з кримським ханом про підтримку 40-тисячної орди і загалом мав близько 60 тис. вояків. Незабаром козацько-татарське військо виступило на допомогу обложеним. Головна битва відбулася 28 червня 1659 р. в районі с. Соснівки під Конотопом. Вона закінчилася поразкою московського війська.
Звістка про перемогу української армії швидко облетіла Україну. Почули про неї і за її межами. Московський цар наказав своїм послам в Україні піти на значні поступки заради відновлення договору 1654 р.
Роздивіться зображення й дайте відповіді на запитання. 1. Де на картині зображено українсько-татарські війська, а де московські? 2. Що на картині свідчить про результати битви? 3. Які почуття у вас викликає цей сюжет?
Конотопська битва. Художник А. Орльонов. 2010 р.
Гучна перемога під Конотопом не поклала край розбратові в Гетьманщині. Незалежність України кожне угруповання розуміло по-своєму, обстоюючи передусім власні інтереси. Збурене умовами Гадяцького договору козацтво під проводом переяславського полковника Тимоша Цицюри почало повстання проти І. Виговського. Останнім ударом для гетьмана став напад І. Сірка разом із запорожцями на улуси Кримського ханства. Кошовий отаман Січі скористався відсутністю чоловічного татарського населення, яке брало участь у Конотопській битві як союзники І. Виговського.
Відтак і гетьман І. Виговський, і кримський хан, не витіснивши московських залог із Києва, Чернігова, Переяслава та Пирятина, мусили зайнятися ліквідацією запорозької загрози. Тим часом Т. Цицюра, за підтримки полковників - свояків Б. Хмельницького Якима Сомка й Василя Золотаренка, розгромив загони І. Виговського на північних кордонах Гетьманщини й урочисто запросив московського воєводу О. Трубецького ввести війська в Україну. Так розгорнувся новий московський наступ в Україну.
У вересні 1659 р. під Германівкою на Київщині зібралася рада. Козаки відмовилися визнати Гадяцький договір, виступили проти союзу з польським королем і, звинувачуючи Виговського у тому, що гетьман продав «їх ляхам», висловили йому недовіру. Гетьман, не бажаючи Україні нової громадянської війни, зрікся булави й подався на рідну Волинь, яка тоді перебувала під владою польського короля. За кілька днів старшинська рада новим гетьманом обрала Ю. Хмельницького.
Роздивіться карту на с. 151 і дайте відповіді на запитання. 1. Які терени обіймала Українська держава - Гетьманщина - за І. Виговського? З якими державами сусідила? 2. У яких полкових містах обирали чи затверджували гетьманом І. Виговського? 3. Де відбувалися основні події Московсько-української війни 1658-1659 рр.? 4. Де розташоване місто, під яким відбулася вирішальна битва цієї війни?
5. Початок гетьманування Юрія Хмельницького. Переяславський договір 1659 р.
Наступним після І. Виговського гетьманом став Ю. Хмельницький. З його утвердженням при владі історики пов’язують початок в Україні доби Руїни. Ю. Хмельницького обрали 28 вересня 1659 р. на Білоцерківській раді.
СЛОВНИК
Руїна - громадянські війни в Україні другої половини 50-х - 80-х років XVII ст., що супроводжувалися міжусобною збройною боротьбою в українському суспільстві через загострення соціальних, політичних та регіональних суперечностей. У боротьбу за владу активно вручалися інші держави. Усі ці події призвели до розколу Гетьманщини.
Українські землі в 1657-1687 рр.
Гетьманування Ю. Хмельницький розпочав укладенням нового договору з Московською державою. Московський воєвода О. Трубецькой, який перебував в Україні з часів Московсько-української війни, запросив Ю. Хмельницького на особисті переговори до Переяслава. Той у супроводі нечисленної старшини вирушив на перемовини. О. Трубецькой за підтримки промосковськи налаштованої лівобережної старшини 27 жовтня скликав раду. Після того, як рада, оточена 40-тисячним московським військом, затвердила Ю. Хмельницького гетьманом, О. Трубецькой запропонував йому на підписання Переяславські статті - фальсифікований варіант Березневих статей 1654 р.
Умови Переяславських статей 1659 р.
- Московські залоги мали бути розміщені не лише в Києві, а й у Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані.
- Гетьманському урядові заборонялося вести самостійну зовнішню політику: укладати міжнародні договори, приймати іноземних послів тощо.
- Київський митрополит повинен був визнати зверхність Патріарха Московського (Українська православна церква відкинула цю статтю як неправомірну).
- Гетьман втрачав право призначати і звільняти генеральну старшину та полковників.
ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ
Юрій Хмельницький. Портрет з репродукції твору XVII ст.
Юрій Хмельницький (близько 1641-1685) - молодший син Б. Хмельницького, гетьман України (1659-1663). Здобув непогану домашню освіту. У 1657 р. шістнадцятирічний Юрій уперше був проголошений гетьманом України. За його гетьманування у 1659 р. було підписано Переяславський договір з Московією та у 1660 р. - Слободищенський трактат з Річчю Посполитою. Ці угоди спричинили громадянську війну в Гетьманщині й зумовили її поділ на Правобережну і Лівобережну. Зрікся гетьманства у 1663 р. і постригся в ченці під іменем Гедеона. Захоплений у полон татарами, у 1677-1678 рр. проголошений гетьманом удруге, уже як підданий турецького султана.
Українська держава втрачала самостійність, перетворюючись на автономну частину Московії. І хоча автономія була тоді ще доволі широкою, дії царату однозначно свідчили, що наступ на незалежність України триватиме.
Прочитайте уривок із праці М. Грушевського й дайте відповіді на запитання. 1. Чи погоджуєтеся ви з думкою українського історика про роль козацької старшини у Переяславській раді, чи вважаєте її хибною? 2. Що автор мав на увазі, написавши «...але не глянули в справу глубше, не поміркували, в чім причини їх слабости...»?
СЛОВНИК
Автономія (від грец. - самостійність, незалежність) - право на самоврядування певної території у складі іншої держави.
«Москва помішала всіх їх рахунки, і вони покорилися, присягли - і затаїли гнів і злість, що Москва так їх обдурила. Але не глянули в справу глубше, не поміркували, в чім причини їх слабости, а московської побіди - в їх відчуженню від народу, в тім, що свою політику вони будували... не на свідомій помочі і участі свого народу».
М. Грушевський. «Ілюстрована історія України»
6. Чуднівська кампанія та її наслідки
Наступним зовнішньополітичним заходом гетьмана став ініційований Москвою похід українсько-московських військ на Західну Україну з метою «визволити» ці землі з-під влади Речі Посполитої. Щоправда, влітку 1660 р. міжнародне становище Речі Посполитої поліпшилося завдяки укладенню миру зі Швецією: це дало змогу полякам вигнати московські війська з Литви й Білорусі та сконцентрувати сили на Волині. Назустріч полякам мали вирушити двома окремими військами московські сили й гетьман Ю. Хмельницький. Очолив кампанію царський вельможа В. Шереметєв, призначений напередодні «головним воєводою» в Гетьманщині.
Основні події кампанії відбулися в районі Чуднова (нині Житомирська обл.). 40-тисячне московське військо і 30-тисячний козацький загін під командуванням наказного гетьмана Т. Цицюри були оточені польсько-татарською армією. Ю. Хмельницький, що прямував на допомогу оточеним українсько-московським військам, вислав до польського командування полковника Петра Дорошенка з повідомленням про готовність Гетьманщини розпочати мирні переговори. Вони завершилися підписанням 17 жовтня 1660 р. біля с. Слободища мирної угоди, яку ще називали трактатом. Її було розроблено на основі Гадяцького договору. Щоправда, текст останнього зазнав істотних змін.
Прочитайте умови Слободищенського трактату й дайте відповідь на запитання. Порівняйте умови Слободищенського трактату й Гадяцького договору 1658 р. (с. 148). Яка з угод була вигіднішою для української сторони?
Умови Слободищенського трактату 1660 р.
- Усунуто статтю про Велике князівство Руське.
- Польській шляхті й магнатам обіцяно повернення усіх маетностей в Україні.
- Гетьмана позбавлено права зовнішньополітичних зносин і зобов’язано надавати військову допомогу Польщі у війнах з іншими державами.
- Гетьманщина ставала тільки автономною частиною Речі Посполитої.
Після підписання Слободищенського трактату В. Шереметєв від імені царя підписав акт про капітуляцію царських військ. Москва відмовлялася від територіальних претензій на Україну. Московські військові залоги мали вийти з усіх українських міст, залишивши при цьому усю артилерію та воєнні припаси. Кримське ханство мало отримати грошовий викуп від царя, утримуючи на знак гарантій В. Шереметєва та ще кілька десятків бояр у заручниках. Утім на практиці все вийшло зовсім не так, як планувалося. Татари, незважаючи на домовленості з поляками, накинулися на беззбройних козаків. Ті намагалися шукати захисту в таборі Шереметєва, котрий замість надання захисту видав їх нападникам.
7. Розкол Гетьманщини
Козацька рада в Корсуні схвалила Слободищенський трактат із поляками, проте це не поклало край внутрішнім усобицям у Гетьманщині. Рух проти Ю. Хмельницького очолив його рідний дядько, Яким Сомко. Він від імені Переяславського, Чернігівського та Ніжинського полків склав присягу на вірність цареві перед московськими залогами. Попри домовленість із польсько-татарською стороною, московити відмовилися покидати терени України. Сомка було затверджено наказним гетьманом.
Яким Сомко. Невідомий художник. XVII ст.
Однак Я. Сомко був не єдиним претендентом на гетьманську булаву, її домагався також ніжинський полковник Василь Золотаренко. Москва, підтримуючи то одного, то іншого претендента, загострювала ситуацію й водночас посилювала свою владу на Лівобережжі.
Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Як гадаєте, що стало причиною такої негідної поведінки московських вояків на території Гетьманщини? З якою метою вони це робили? 2. Припустіть, чи міг цар знати про випадки безчинств своїх військових. 3. Зверніть увагу, як архімандрит звертається до московського царя. Яке ставлення київських ченців до царя це засвідчує? 4. Поміркуйте, чи могла така поведінка московських ратних людей вплинути на ставлення українського населення до гетьмана Ю. Хмельницького.
СЛОВНИК
Ратні люди - у Московській державі XIV-XVIII ст. загальна назва осіб, зобов’язаних нести військову або адміністративну службу на користь держави.
«...Неможливо нам описати образ та насильства, які починили ратні люди нам, обителі святій Печерській... Численні вотчини і хутори Пресвятої Богородиці раніше є від них розорені, церкви розрушені, престоли перекинені, пресвяті тайни із посудин викинені, священники оголені, а інші на смерть побиті, а піддані наші від убозтва та нажитків своїх розорені, а інші помучені і попечені, а іншим руки й ноги відсічено. ...У святій обителі і в больницях хлібні запаси сильно потравлені, а інші забрані. З цього нам відомо є, що за дозволом своїх начальників ратні люди те чинять і за нашим чолобиттям їх не карають.
І через це, більше терпіти не можучи, б’ємо чолом і смиренно прохаємо: одаруй нас, вір них богомольців своїх, пресвітлий і доброчесний царю... заборони своєю царською грамотою київським начальним, тим, що є тепер, і тим, що за ними наступлять, нехай заборонять ратним людям розоряти маєтки Пресвятої Богородиці...»
Скарга І. Гізеля, архімандрита Києво-Печерського монастиря, царю Олексію Михайловичу. 16 червня 1661 р.
У 1661 р. Ю. Хмельницький за підтримки польсько-татарських військ спробував зламати опір Я. Сомка, проте в червні 1662 р. під Переяславом московські війська за підтримки лівобережних козаків завдали поразки загонам Ю. Хмельницького, змусивши їх відступити на Правобережжя.
Становище Ю. Хмельницького погіршувалося ще й через негативне ставлення запорозьких козаків до його союзу з поляками й татарами.
Молодий гетьман вирішив зректися булави. Скликана на початку січня 1663 р. рада в Чигирині обрала гетьманом Правобережної України Павла Тетерю. Після зречення гетьманства Ю. Хмельницьким 1663 р. територію України було поділено на Правобережну та Лівобережну Гетьманщину.
ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ
ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ
- Гетьман І. Виговський, що утвердився при владі після смерті Б. Хмельницького, у внутрішній політиці дотримувався принципу задобрення козацької старшини, а в зовнішній віддавав перевагу дипломатії та примиренню з сусідніми державами.
- У 1658 р. розгорілася Московсько-українська війна, у якій узяло участь українське козацтво, що воювало по обидва боки.
- Врахувавши вороже ставлення Московії до самостійності Української козацької держави, І. Виговський уклав Гадяцький договір.
- Після зречення І. Виговського гетьманську булаву було передано Ю. Хмельницькому, який почав гетьманування з підписання Переяславських статей з Московією.
- У 1660 р. відновилися воєнні дії між Річчю Посполитою та Московією за українські землі. Кампанія завершилася перемогою поляків.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
1. Визначте, з якого документа наведено уривок. Якими були значення та наслідки ухвалення цього документа? Чим його зміст істотно відрізняється від інших (подібних), укладених раніше?
«Уся Річ Посполита народу польського, і Великого князівства Литовського, і Руського та провінцій, що до них належать, відновлюється в повноті так, як було перед війною... Для ліпшого підтвердження цих пактів і певності гетьман руських військ до кінця свого життя гетьманом руським і першим сенатором у воєводствах Київському, Брацлавському та Чернігівському залишатиметься... Академію Київську дозволяє його королівська милість і стани коронні установити, вона такими прерогативами та вольностями має задовольнятися, як і академія Краківська».
2. Дайте відповіді на запитання.
► Якого зовнішньополітичного курсу дотримувався гетьман І. Виговський? ► Що передбачав договір зі Швецією? ► Якими були основні напрями внутрішньої політики гетьмана І. Виговського? ► Чим закінчився заколот М. Пушкаря та Я. Барабаша? Яку роль відігравала Москва в цьому антидержавному заколоті? ► Яким було становище Української козацької держави на час приходу до влади Ю. Хмельницького? ► Якими діями розпочав гетьманування Ю. Хмельницький? ► Якими були наслідки Чуднівської кампанії? ► За якої внутрішньополітичної ситуації Ю. Хмельницький утратив гетьманську булаву?
3. Поміркуйте, чому, незважаючи на перемогу під Конотопом, І. Виговський не зміг запобігти спалаху громадянської війни та утримати гетьманську булаву. Чи можна було уникнути громадянського конфлікту в Гетьманщині?
Поміркуйте, чи могли заходи політики Ю. Хмельницького урятувати Гетьманщину від розколу. Висловіть припущення, яку подію можна вважати межею, що після неї Українська козацька держава розпалася на Лівобережну й Правобережну Гетьманщини.
4. Установіть хронологічну послідовність подій.
► Підписання Гадяцького договору ► повстання Я. Сомка та І. Золотаренка ► укладання Переяславських статей ► Чуднівська кампанія.
5. Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. Ви погоджуєтесь із думкою дослідника чи вважаєте її хибною? Поясніть. Висловіть припущення: кого має на увазі автор, говорячи про «голів, які стали вище від рівня цілого народу»?
«Українці показали, що вони неспроможні зрозуміти й оцінити цей продукт (тобто угоду) голів, які стояли вище від рівня цілого народу».
Український історик XIX ст. М. Костомаров про Гадяцьку угоду
6. Порівняйте умови Березневих (1654; с. 134) та Переяславських (1659; с. 152) статей. Дані оформіть у вигляді таблиці.
Коментарі (0)