Кожен козак-запорожець був приписаний до куреня - військової та господарської одиниці на Січі. У складі Запорозької Січі було 38 куренів. Кожен із них мав здебільшого таку саму назву, що й місцевість, із якої походили козаки, об’єднані в ньому. Назви куренів - яскраве свідчення того, що Січ приймала вихідців з усієї України. Були там Полтавський, Уманський, Корсунський, Канівський та інші курені.

Уся повнота влади в Запорозькій Січі належала Січовій (Військовій) раді, причому право голосу мав кожен запорожець. Саме тому Запорозьку Січ називають республікою. Ради відбувалися двічі-тричі на рік: на початку січня, другого або третього дня після Великодня, 1 (14) жовтня (на свято Покрови). На раду запорожці сходилися заздалегідь, поспішаючи до Січі з усіх козацьких земель. Рада керувала всіма важливими справами Січі. Вона провадила внутрішню та зовнішню політику, укладала мир чи оголошувала війну, приймала й надсилала посольства, чинила суд. На раді обирали козацький уряд - кіш.

Козацька рада на Січі. Гравюра Т. Калинського. XVIII ст.

Військове та адміністративне керівництво Запорозької Січі називалося кошовою (козацькою військовою) старшиною. До неї належали кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, обозний, військовий писар і курінні отамани.

Кошовому отаману належала вища військово-адміністративна та судова влада на Січі. Під час воєнних походів влада кошового була необмеженою, проте в мирний час він не міг ухвалювати важливих рішень без згоди Військової ради. Кошовий відкривав Військову раду, головував на раді військової старшини, здійснював дипломатичні відносини з іншими державами, розподіляв воєнну здобич, прибутки від мита, узаконював поділ пасовищ, земель та угідь для полювання й рибальства. Крім того, затверджував судові вироки та обраних або призначених на посади козаків. Безпосередніми його помічниками були військовий писар, військовий суддя, військовий осавул та інші старшини. Військовий суддя чинив суд, був охоронцем норм закону і права. Військовий писар очолював січову канцелярію, вів усю документацію та дипломатичне листування. Помічником кошового у військових та адміністративних справах був осавул.

Українське козацтво мало свої символи-відзнаки, або клейноди. Найбільшою святинею козацтва вважалася корогва - прапор. Їх шили з найдорожчих тканин та оздоблювали гаптуванням (вишивкою золотими й срібними нитками). Курінний отаман носив пірнач, який являв собою срібну або визолочену палицю, подібну до жезла, меншу за булаву кошового, з верхівкою, зробленою у формі шести ажурних ребер-пір’їн (звідси й назва). Носили його за поясом, на урочистостях підносили вгору у правиці.

Найважливішу ознаку влади кошового отамана та гетьмана становила булава - палиця з горіхового дерева завдовжки 50-70 см зі срібною чи визолоченою кулею на кінці. Важливим атрибутом влади був бунчук - держак завдовжки 2-2,5 м, верхівку якого прикрашала кулька - маковиця, від якої донизу звисали пасма кінського волосся й червоні мотузки. Малі бунчуки (до 2 м завдовжки) вручали наказним отаманам на час керування воєнними операціями в походах.

Козацькі клейноди: 1 - корогва, 2 - пірнач, 3 - булава, 4 - бунчук, 5 - печатка, 6 - литаври

Військовою печаткою утверджували всі офіційні документи Війська Запорозького. Зберігалася в генерального чи полкового судді. Відзнакою довбиша є литаври. Без ударів довбиша в литаври не можна було скликати Січову раду. Удари в литаври сигналізували про небезпеку, за їхньою допомогою передавали спеціальні умовні сигнали під час бою, накази по війську, кошу тощо.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Які особливості обрання козацького керманича підкреслює автор? Поміркуйте, чому вони його так вразили? 2. Хто брав участь у виборах кошового отамана та яким чином вони відбувалися? 3. Доведіть, що влада кошового хоч і була необмеженою, проте свавілля не допускала.