Войти
Закрыть

Берестейська церковна унія

8 Клас

Ідея об’єднання християнської церкви постала чи не відразу після її розколу в 1054 р. на православну і католицьку. Було декілька спроб реалізації цієї ідеї, але відповідні умови склалися лише в XVI ст., коли після Люблінської унії поляки, литовці, українці й білоруси опинилися в одній державі. У церковному союзі були зацікавлені різні сили. Православна церква в Україні перебувала на той час у кризовому стані. В умовах зниження матеріальної підтримки церковна дисципліна занепадала, адже церковні ієрархи більше переймалися боротьбою за прибутковість власних місць. Окрім того, вірян обурювала неосвіченість нижчого духовенства. Дедалі частіше виникали непорозуміння між церковними братствами й церковними діячами, яких не влаштовувало те, що «люд простий ремісничий залишив своє ремесло, шило, дратву і ножиці, присвоїв собі пастирську владу». Чимало православних магнатів і шляхтичів переходили в католицтво. Чому навіть прибічники православ'я підтримали ідею унії? Історик Олександр Бойко про причини унії Криза православної церкви створила передумови не тільки для поширення ідеї церковного єднання в українському суспільстві, а й появу в її середовищі прихильників цієї ідеї. Наприклад, палкий прибічник та захисник православ’я Василь-Костянтин Острозький у своєму листі до Папи зазначав: «Нічого не бажаю гарячіше, як єдності, віри і згоди всіх християн». З огляду на реалії, такі настрої цілком зрозумілі. Люблінська унія посилила процес окатоличення та ополячення української еліти. Хоча мотиви тих, хто переходив у католицьку віру, були різними (для одних — це шлях до привілеїв і посад, для інших — зрівняння в правах з поляками, для третіх — прилучення, як вони вважали, до більш розвиненої культури)......

Перевірте свої знання з розділу «Українські землі в XVI ст.»

8 Клас

Покажіть на карті територіальний розподіл українських земель на початку XVI ст., зміни, що відбулися на українських землях унаслідок Люблінської унії, перші Січі, райони козацьких повстань 1590-х років. Поясніть терміни і поняття: «фільварок», «шляхта», «Магдебурзьке право», «магнат», «козак», «унія», «Запорозька Січ», «кіш», «козацька старшина», «кошовий отаман», «козацька рада», «козацькі клейноди», «реєстрове козацтво», «низове козацтво», «курінь», «покозачення», «козацькі війни», «церковні братства», «слов’яно-греко-латинська школа», «колегія», «академія», «вертеп», «гравюра». Схарактеризуйте особливості соціально-економічного, політичного та релігійного життя на українських землях, зміст Люблінської унії, повсякденне життя українців, діяльність православних братств, розвиток книговидання та шкільництва, історико-культурні пам’ятки....

Розвиток містобудування архітектури та образотворчого мистецтва на українських землях у XVI ст.

8 Клас

У XVI ст. у зв’язку із розбудовою давніх міст і зведенням нових на українських землях пожвавилося містобудування. Утвердження нової еліти й активне будівництво нею власних фортець і укріплень суттєво вплинули на планувальну структуру міст. Разом із традиційними вільними принципами планування з’явилися (переважно на західноукраїнських землях) ознаки регулярного планування міст, пов’язаного з поширенням Магдебурзького права. З’ясуйте з документа, що таке регулярне планування. Що стало визначальним у плануванні міст? Як ви думаєте, інтересам яких верств це відповідало? Чому? Центром планувальної композиції і комунікаційним вузлом міста... є ринкова площа. Ринокміста має значні розміри, він у 2—3 рази більший за середньовічну площу. Здебільшого це був майдан квадратної або подібної до квадрата форми. Класичний ринок мав 12 вулиць, що вели на площу. Для ренесансного ринку характерним є планувальний «хрест» головних доріг, що вливалися в площу. Типове місто, яке одночасово закладалося, — це регулярна забудова навколо ринку з прямокутно-сітчастою структурою. Міста забудовували зазвичай дерев'яними будівлями. Кам’яні споруди зводили рідко, та й то переважно у великих містах. Важливою складовою містобудування були фортифікаційні споруди. Однак зведення їх могли дозволити собі тільки поодинокі великі міста, як-от Львів чи Кам’янець-Подільський. У менших містах їх будували лише у маєтках магнатів. Наприклад, такими укріпленнями було захищене м. Дубно, що належало князям Острозьким. У більшості міст для спорудження укріплень, як і раніше, використовували дерево і землю....

Освіта і книгодрукування на українських землях у XVI ст.

8 Клас

Розвиток культури у XVI ст. відбувався під впливом багатьох чинників, серед яких важливе значення мало поширення серед населення ідей Відродження та процесів Реформації і Контрреформації. Вагому роль у розвитку культури також відіграло економічне життя, розвиток товарно-грошових відносин. Особливості культури українських земель зазначеного періоду зумовлені етнічним розмаїттям населення, співіснуванням на цих землях християнського і мусульманського світів, що відобразилося в духовній і побутовій культурі різних верств населення. З’ясуйте, які чинники зумовили розвиток культури на той час, на думку історика. Чи згодні ви з таким твердженням? Чому? Історик Олександр Бойко про розвиток української культури у XVI ст. Піднесенню української культури в цей час сприяли технічний і технологічний прогрес; виникнення та розвиток власного друкарства, що давало змогу швидше, точніше і ширше розповсюджувати знання та інформацію; поява на історичній арені козацтва, яке виступало могутнім культуротворчим чинником — усе це докорінно змінило обличчя українських земель. Насамперед вище згадані чинники зумовили зрушення в системі освіти. Тепер отримання посад в установах, де попередньо панувала давньоукраїнська мова, пов’язувалося із досконалим володінням польською і латинською та достатньо високим освітньо-культурним рівнем. Стара система домашнього навчання шляхетських і міщанських дітей, як і навчання при церквах чи монастирях, уже не відповідали вимогам часу. Водночас направлення юнаків навчатися до Польщі чи західноєвропейських вищих шкіл потребувало великих витрат. Відповіддю на такі потреби часу стало виникнення Острозької академії....

Особливості релігійного життя на українських землях у XVI ст.

8 Клас

Перебування українських земель у складі Корони Польської та Великого князівства Литовського загострило проблему співіснування православної й католицької церков. Після Люблінської унії почастішали випадки переходу з православ’я на католицизм серед магнатів і шляхти. Внаслідок цього православна церква стала втрачати джерела матеріальної підтримки. Це виявилося в тому, що серед православних вірян усе менше було заможного панства та представників верхівки суспільства. Одна із характерних особливостей української православної церкви у XVІ ст. — активна участь у церковних справах світських осіб, що стало можливим в умовах специфічного існування православної церкви на українських землях. Миряни навіть брали участь у духовних судах і вирішенні справ церковного управління. Поширювався у церковному житті й патронат. Спочатку це явище утверджувалося як благочинне, а згодом воно перетворилося на володіння церквою чи монастирем. Ці релігійні осередки віддавали під заставу, у спадщину, в оренду, обмінювали та продавали. Патронат — право опіки заможних осіб над церквами і монастирями, які вони засновували чи підтримували. У храмах священики та інші служителі отримували плату за службу, частину якої щороку віддавали патронові як «поклін» грішми та натурою (сир, овес, кури). Окрім того, сплачували данину від проведення поховальних, весільних, хрестинних церковних обрядів тощо....

Практичне заняття. Повсякденне життя українського населення у XVI ст.

8 Клас

На одязі української знаті XVI ст. позначилися контакти з Польщею та Угорщиною. Українські шляхтичі почали вбиратися за зразками іноземної моди, поєднуючи елементи українського вбрання з польсько-литовськими й угорськими. Чоловіче вбрання шляхти було барвистим. У тканинах переважали різні відтінки червоного, синього, зеленого кольорів. Вишукане вбрання декорували мереживом, комірами із перлами, золотою тасьмою, вишивкою шовковими і золотими нитками, ґудзиками з коштовним камінням. Одяг заможних городянок і шляхтянок вирізнявся, як і чоловічий, дорогими тканинами. Одяг знаті і князів шили з привізних тканин: шовку, оксамиту, парчі, перетканої срібною або золотою ниткою. Верхній теплий одяг виготовляли із вичинених шкур свійських тварин, а також диких: ведмедів, лисиць, вовків, куниць, соболів, горностаїв. За книгою «Історія української культури» 2) Відмінності в харчуванні людей вищих станів і простих людей були незначними. Різнився раціон страв і вишуканість у їх приготуванні. Страви залишалися традиційними, хоч дедалі частіше відбувалися запозичення, зокрема страв західної кухні. У раціоні представників вищого стану переважали страви з дичини (лебедів, голубів, павичів). Відмінності полягали також у вживанні дуже дорогих тоді приправ (перець, шафран, імбир, мускат), імпортованих ласощів і вин. Заможні верстви населення вживали їжу з вишуканого посуду, який завозили купці з далеких країн. За книгою «Історія української культури»...

Українське козацтво у XVI ст.

8 Клас

Поповнювалося козацтво і міщанами, невдоволеними свавіллям власників міст і старост. За підрахунками історика Івана Крип'якевича, у деяких прикордонних районах покозачилися від 50 до 80 % міщан. Поповнювалося козацтво й вихідцями з православного духовенства, невдоволеного погіршенням матеріального становища. Із середини 90-х рр. XVI ст. розпочалося масове «покозачення» селян Київщини. Вже 1616 р. на цих територіях частка козаків серед їхніх мешканців становила понад 70 %. Історики наголошують, що в Україні, на відміну від інших держав, відбувалося становлення специфічного козацького господарства. Яку характеристику козацтва історик убачає основною? Чому? В усталених уявленнях про козака перша його іпостась, тобто виробничо-трудова, геть затінюється другою, воїнською; звідси поширене ототожнення козацтва з рицарством, зовсім не виправдане із соціально-економічного погляду. Насправді ж вільний труд на вільній землі невіддільний від самої суті козацтва і становить одну з його фундаментальних рис. Козацтво швидко самоорганізовувалось як особлива група — стан населення. До середини XVII ст. завершується формування основних принципів «козацького устрою», який відзначався передусім демократичністю. Вони передбачали:...

Виникнення Запорозького козацтва

8 Клас

Уперше слово «козак», що означає «вільна людина, шукач пригод, воїн, який перебуває на передовій сторожі», знаходимо в джерелах кінця XIII ст. На той час уже були відомі тюркські козаки в Криму та Північному Причорномор’ї. Запорозьке козацтво формувалося у другій половині XV ст. Причини його виникнення полягали в тогочасному соціально-економічному становищі українських земель. Польща і Литва дедалі більше обмежували самоврядування підпорядкованих земель. Водночас зміцнювався клас феодалів. Шляхетське землеволодіння збільшувалося за рахунок селянських земель. Основна маса населення зосереджувалася на обжитих землях Галичини, Поділля, Волині, Полісся. Тут відбувалося посилення панщини. Решта території України — на південь від Києва, Запорожжя — була майже незаселена. На межі з Диким полем перебували прикордонні військові гарнізони (міста Остер, Канів, Брацлав, Вінниця). Далі простягалися незаймані землі, де було багато дичини, риби, диких коней. Ватаги так званих «ухідників» із прикордонних селищ оселялися на уходах — у гирлах річок, де рибалили, добували мед, полювали. Вже у другій половині XV — на початку XVI ст. на цих територіях утворилися загони вільних озброєних людей — представників різних верств населення. Історична назва нерозмежованих і слабо заселених причорноморських степів від річки Рось до Чорного моря. Суттєвий вплив на формування козацтва мав воєнний чинник. На півдні України зберігалася небезпека з боку Кримського ханства і султанської Туреччини. Оскільки Литовський уряд недостатньо дбав про захист південних українських земель від нападів татар, то цей обов'язок узяла на себе місцева адміністрація....

Люблінська унія 1569 р. та її вплив на українські землі

8 Клас

Польща була чи не єдиним острівцем громадянського миру і внутрішньої злагоди на тлі кривавих релігійних конфліктів, що вирували у тогочасній Європі: релігійні війни у Франції, розгул інквізиції в Іспанії, жорстокі переслідування протестантів в Англії, реформаційні війни в Німеччині, кривава опричнина в Росії. Це сприяло висуванню Польщі на роль головного експортера сільськогосподарської сировини на європейський ринок. У сферу торгівлі були втягнуті найширші кола купецтва і шляхти. Тому поляки остерігалися загрози своїй балтійській торгівлі з боку Москви, яка перемагала в Лівонській війні На початку XVI ст. у війнах із Московією Литва втратила майже третину своєї території. Щоб уникнути повного завоювання Московією, вона мусила знайти надійного союзника. З Польським королівством її пов’язували різноманітні міждержавні угоди — унії й особа спільного монарха — Польського короля і Великого князя литовського. Окрім того, Польща і Литва мали схожий державний устрій. За польськими зразками литовці уже створили воєводства, місцеві органи управління (повітові шляхетські сеймики), нові судові органи. Правове становище шляхти було урівнено з магнатами. Вищими органами державної влади після монарха у Великому князівстві Литовському були пани — рада (Рада), а в Польщі — Сенат. Вони мали однакові функції: захист держави, укладання міжнародних угод, видання законів тощо....

Економічне життя та самоврядування на українських землях у першій половині XVI ст.

8 Клас

У першій половині XVI ст. на українських землях відбулися суттєві зміни в економічному житті сільського населення. Зокрема, стрімко поширювалися фільваркові господарства. Фільварок (від нім. vorwerk — хутір, ферма) — господарство, що базувалося на праці залежних селян і орієнтувалося на ринок. Із середини XVI ст. система фільваркового господарства поширилася на більшості територій, що перебували у складі Великого князівства Литовського. У 1557 р. було прийнято правовий документ — «Устава на волоки», згідно з яким усі землі Великого князівства Литовського поділялися на ділянки площею 19,5 га кожна — волоки. Найкращими орними землями володіли держава та шляхта. Решту земель віддавали у користування селянам (переважно тягловим). За користування волокою селяни зобов’язувалися відпрацьовувати два дні на тиждень на панщині (в основному у фільварку). Фільварок став найбільш економічно вигідною організаційною формою господарювання. Тому магнати і шляхта активно створювали їх у своїх маєтках. Усередині огороджених фільварків розміщували житлові приміщення, будівлі господарського призначення (для великої рогатої худоби, свинарники, комори для збіжжя тощо). Способи ведення господарства вдосконалювалися повільно та, незважаючи на це, врожайність основних зернових культур (жита, пшениці, ячменю, вівса) була високою. Обсяги вирощуваного зерна упродовж XVI ст. зросли удвоє. Окрім основних зернових культур, вирощували й інші: гречку (татарку), просо, горох, а з технічних — льон і коноплі, залежно від потреб фільварків....

Навігація