§3. Наддніпрянська Україна в системі міжнародних відносин цієї доби

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:

визначати особливості участі України в російсько-турецьких війнах першої половини XIX ст.; пояснювати причини зацікавленості французького імператора Наполеона І Україною й те, яке місце він відводив їй у своїх планах; аналізувати процес виникнення Азовського козацького війська.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Яке місце посідали українські землі в міжнародних відносинах XVIII ст.? 2. Якими були результати й наслідки російсько-турецьких війн другої половини XVIII ст.? 3. Коли російський уряд ліквідував Запорозьку Січ? Як склалася після цього доля запорозьких козаків?

1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКОЇ ВІЙНИ 1806—1812 рр. Перебуваючи під імперською владою, українці були вимушені брати участь у реалізації далекосяжних зовнішньополітичних планів російського уряду. На Наддніпрянщину припадав важкий тягар використання її людського й господарського потенціалу. Відображенням цього стала участь Російської імперії у війнах, які вона вела в першій половині XIX ст. з Османською імперією та Францією.

На початку XIX ст. між Російською та Османською імперіями запанував період нетривалого миру й навіть союзницьких відносин. Проте російський уряд порушив свої зобов’язання й надав підтримку учасникам антитурецького національно-визвольного повстання, що охопило Сербію в 1804 р. У грудні 1806 р. Туреччина оголосила війну Росії.

Наддніпрянщина, наближена до головного театру воєнних дій у Молдавії, Валахії та Болгарії, повною мірою відчула тягар нової російсько-турецької війни. У Чернігівській, Полтавській, Слобідсько-Українській, Київській, Катеринославській та Херсонській губерніях було оголошено набір до ополчення. Кожна губернія мала надіслати до армії кілька тисяч ополченців. Із Лівобережжя на потреби армії реквізували понад 14 тис. волів, 6 тис. возів та 1 тис. коней у супроводі 4 тис. селян-погоничів.

Трагічним для наддніпрянських українців стало те, що у складі турецької армії перебували підрозділи задунайських козаків. Унаслідок цього вони змушені були йти брат на брата, убивати єдиновірців задля чужої війни.

Війна тривала довго, без будь-яких рішучих дій з обох сторін. Нарешті в 1811 р. Росія, відчуваючи наближення війни із Францією, завдала вирішальної поразки турецькій армії під Рущуком. 16 травня 1812 р. було підписано Бухарестський мирний договір між Російською та Османською імперіями. Росія отримала право судноплавства Дунаєм і приєднала Бессарабію. Більшість її населення становили молдавани, але в Хотинському, Акерманському та Ізмаїльському повітах проживало чимало українців.

Портрет французького імператора Наполеона І Бонапарта. Невідомий художник

ЦІКАВІ ФАКТИ

Під час російсько-турецької війни 1806—1812 рр. російські воєначальники отримали можливість переконатися в неабияких здібностях козаків-задунайців. У 1807 р. російський генерал О. Ланжерон, що не зміг зі своєю армією здолати опір 3 тис. козаків, які захищали турецьку фортецю Баїлів, писав: «Задунайські козаки можуть завдати шкоди більшої, ніж турки й татари...». Відтоді російське командування стало приваблювати задунайців різними пільгами. У 1807 р. з тих задунайців, хто внаслідок агітації переселився на територію Російської імперії, було створено Усть-Дунайське (Буджацьке) козацьке військо на зразок «війська колишнього Запорозького». Проте через деякий час, коли туди стали тікати селяни-кріпаки, його ліквідували, а козаків переселили на Кубань, до володінь Чорноморського козацького війська.

2. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ПЛАНАХ НАПОЛЕОНА І БОНАПАРТА. Французький імператор Наполеон І Бонапарт, готуючись до війни з Російською імперією, розробляв плани її ослаблення через відокремлення підкорених нею територій. Претензії на західноукраїнські землі й Правобережжя, які до поділу Речі Посполитої входили до її складу, висували поляки. Проте імператор, зацікавлений у підтримці Австрії, не поспішав гарантувати задоволення їхніх вимог, хоча й не відкидав повністю.

Свідченням того, що Наполеон не залишав своїх намірів використати українські землі в боротьбі з Росією, стала стаття, надрукована в 1807 р. в офіційній французькій урядовій газеті «Публіцист». Вона висвітлювала отриману у вищих колах інформацію, що «з Польщею межує давня козацька Україна, одна з найбільш урожайних країн світу, яка своїми багатствами заслуговує на пильну увагу нашої держави. Тепер, коли справа Польщі розв’язана (Наполеон утворив із польських земель, відібраних у Пруссії та Австрії, Варшавське герцогство. — Авт.), настала черга й родючої Батьківщини Мазепи».

У міністерстві закордонних справ Франції за дорученням Наполеона було розроблено кілька проектів стосовно майбутнього Наддніпрянщини в разі російсько-французької війни. Ці плани передбачали відокремлення українських земель від Російської імперії й поділ їх на кілька частин. Землі Волині були обіцяні Австрії за її допомогу у війні проти Росії. Усі інші землі Правобережної України відходили до Варшавського герцогства. У Лівобережній та Південній Україні планувалося створити дві наполеоніди — українські держави під протекторатом Франції. Одну — у межах колишньої Гетьманщини (Чернігівщина й Полтавщина), другу — на місці Донеччини, Катеринославщини, Херсонщини, Таврії та Криму. Одночасно із цим не виключалося повернення території Херсонської й Таврійської губерній Османській імперії в разі її вимоги.

3. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-ФРАНЦУЗЬКОЇ ВІЙНИ 1812 р. У червні 1812 р. вторгненням «Великої армії», очолюваної Наполеоном, у межах Російської імперії розпочалася російсько-французька війна 1812 р. Він планував захопити Москву й звідти продиктувати свої умови російському імператору Олександру І. Ставлення до війни двох імператорів було різним. Серед польської шляхти Правобережжя переважали прихильники Наполеона, які розраховували за його допомогою відновити Польську державу. Проте багатьох поляків російська влада влаштовувала, і до того ж їх не задовольняли поширювані чутки, що нібито Наполеон звільнить селян від кріпацтва. Серед землевласників Півдня України, які були вірними прибічниками російської влади, оскільки отримали від неї свої маєтки, переважало негативне ставлення до Наполеона. На Лівобережжі незначна частина українського дворянства сподівалася за допомогою Наполеона відновити автономію Української держави. Більшість дворянства відлякували радикальні зміни, пов’язані із Французькою революцією кінця XVIII ст., і тому воно підтримувало російську владу як гаранта своїх прав та привілеїв.

Задунайський запорожець. Художник С. Васильківський

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із попереднього розпорядження про утворення Українського козацького війська, затвердженого Олександром І у Вільно (5 червня 1812 р.)

Військо це передбачається утворити на Україні з людей, до козачої служби здібних і здавна відомих звичкою та охотою до неї.

Воно має складатися із чотирьох полків: кожен полк — із восьми ескадронів, а ескадрон — зі 150 козаків... Людей можна призначати на козаків, незважаючи ні на роки, ні на зріст, а також маловажливі тілесні вади, але єдино тільки зі збереженням сил і здібностей до служби цього роду.

Як мине в українських полках потреба, усі вони розпускаються по своїх домівках, але вже назавжди залишаються належними війську і за першою потребою мають з'явитися на службу і скласти знову свої полки, для чого вони повинні мати в постійній справності зброю, одяг і коней, утримуючи все це власним коштом, але звільняючись зате від усяких інших по державі повинностей. Діти [їхні], які народжені від [часу] вступу у військо, належатимуть також до нього. А тим із них, яких поміщики не знайшли для себе вигідним прийняти в селища свої, відведуться для селения землі казенні, — про що буде ухвалена тоді окрема постанова...

1. Якою, відповідно до документа, мала стати загальна кількість Українського козацького війська? 2. Що обіцяли селянам, які підуть служити до війська? 3. Що, на вашу думку, мало особливо приваблювати селян?

Воїн-сапер польського легіону «Віспа». Невідомий художник

Чи відображав зовнішній вигляд вояків французької армії їх національні особливості? Аргументуйте свою думку, спираючись на наведену ілюстрацію.

Обидві імперії були зацікавлені у використанні потенціалу українських земель. У багатьох містах Наддніпрянщини (Київ, Житомир, Сосниця та інших) були розташовані величезні склади, де зберігалися тисячі тонн борошна, круп, вівса, ячменю, що перевищувало половину всіх запасів Російської імперії. Російський уряд за будь-яку ціну намагався їх зберегти, а Наполеон прагнув захопити.

У складі французької та російської армій перебувала значна кількість українців. Один із двох уланських полків польського легіону «Вісла» французької армії становили вихідці з Поділля. П’ять із восьми полків 30-тисячного австрійського корпусу генерала Карла Шварценберга комплектувалися в Галичині.

Нестача легкої кінноти примусила російського імператора погодитися на формування чотирьох полків Українського козацького війська в Київській та Подільській губерніях.

У липні 1812 р. Олександр І доручив малоросійському генерал-губернатору сформувати на тих самих умовах, що й на Правобережжі, Малоросійські кінно-козацькі полки в Полтавській (дев’ять полків) та Чернігівській (шість полків) губерніях. їх загальна кількість становила 18 тис. козаків. Крім того, із цих двох губерній (в інших це було заборонено) узяли 43 083 селянина до пішого земського ополчення. У складі Російської армії воювали також полки Чорноморського та Бузького козацьких військ, прикордонні загони правобережних «лісових козаків» і понад 1 тис. херсонських козаків, очолюваних В. Скаржинським.

На початковому етапі війни в червні—вересні 1812 р. Українське козацьке військо, розташоване на Волині, захищало київський напрямок від австрійського корпусу К. Шварценберга. Малоросійські кінно-козацькі полки влилися до російської армії, а чернігівсько-полтавське ополчення утримувало 800-кілометровий «кордонний цеп» на північних кордонах України, що захищав Наддніпрянщину від французів.

Козаки в Парижі

Віктор Скаржинський

У вирішальній битві між російською та французькою арміями в серпні-вересні 1812 р. під селищем Бородіно на шляху до Москви брали участь регулярні полки, сформовані в Наддніпрянщині, — Харківський, Київський, Чернігівський, Новоросійський драгунські полки, Охтирський, Сумський, Маріупольський, Ізюмський гусарські полки, Глухівський, Катеринославський і Малоросійський кірасирські полки.

Коли французька армія, зазнавши поразки, відступала з території Російської імперії, українські формування брали участь у її переслідуванні та закордонному поході російської армії. Вісім українських козацьких полків у складі російської армії брали участь у грандіозній «битві народів» 16—18 жовтня 1813 р. під Лейпцигом. Три полки Бузького козацького війська та Українська кінно-козацька дивізія, сформована з правобережних козацьких полків, відзначилися в боях за Париж.

Після перемоги Олександра І у війні з Наполеоном українські частини повернулися додому. Втрати українців склали близько 6 тис. осіб. Усі полки були розформовані. Більшість ополченців повернули до кріпацького стану. Козакам Малоросійських кінно-козацьких полків запропонували продовжити службу в Чорноморському козацькому війську або повернутися до свого селянського стану, оскільки більшість із них раніше належала до державних селян. Сформовані на Правобережжі Українське козацьке військо та полки Бузького козацького війська з метою скорочення видатків на утримання ліквідували й у 1817 р. перетворили на військових поселенців, які мали поєднувати військову службу із сільськогосподарською працею. Ініціатором створення військових поселень був царський сановник граф Олексій Аракчеев. Вони проіснували до 1857 р., коли були остаточно ліквідовані. У Наддніпрянщині військові поселення створили в Слобідсько-Українській, Катеринославській, Київській та Херсонській губерніях. їх запровадження зустріли з надзвичайним незадоволенням, свідченням чого стали численні бунти й повстання військових поселенців.

Військові поселення — особлива організація частин російських військ у 1810—1857 рр., яка поєднувала військову службу з веденням сільського господарства.

Військове поселення в Чугуєві. XIX ст.

Креслення будинку військового поселення з автографом О. Аракчеева, за пропозицією якого вони були створені

Печатка Чорноморського козацького війська

Як печатка Чорноморського козацького війська відображала давні козацькі традиції?

4. ЗАПОРОЗЬКІ КОЗАКИ НА НОВИХ ЗЕМЛЯХ. Після ліквідації Запорозької Січі одна частина козацтва залишилася на землях Російської імперії, друга — знайшла притулок в Османській імперії (див. схему). Трагедія цих людей поглиблювалася тим, що під час війн між Росією та Туреччиною вони були вимушені воювати з єдиновірцями і вбивати їх задля чужої справи.

Обидві держави використовували козаків для реалізації своїх цілей, що забирало в козацтва сенс їхнього існування. Служба імперіям формально зберігала козацтво, але позбавляла його головної ролі — захисника свого народу. Проте навіть у ці скрутні часи воно й за межами українських земель зуміло зберегти культуру, традиції та історичну пам’ять свого народу.

Чорноморське козацьке військо, створене із козаків-запорожців, що залишилися під російською владою, спочатку жило на землях між Бугом і Дністром у межах Російської імперії. Проте довго затриматися там воно не змогло. Після перемоги в російсько-турецькій війні 1787—1791 рр. російський уряд став роздавати землі, де жили козаки, російським чиновникам та іноземним колоністам. Перспектива обернення на кріпаків спонукала козаків домагатися від імперського уряду дозволу переселитися в інші місця.

У 1792 р. Чорноморське козацьке військо переселили на Чорноморську оборонну лінію на правому березі Кубані, захист якої став основним обов’язком козаків. Спочатку традиційні форми життя козацтва зберігалися. Головний кіш Чорноморського козацького війська, розташований у новозаснованому місті Катеринодар, очолював військовий (кошовий) отаман. Усі землі поділялися між 40 куренями, із яких 38 мали ті самі назви, що й на Запорожжі. Курені очолювали отамани, яких обирали козаки. Однак через деякий час козацька старшина, що не хотіла контролю з боку козацької ради, розробила нові правила, а російський уряд затвердив їх. За ними козацьку раду було ліквідовано й встановлено приватну власність старшини на землі, призначені раніше всьому війську. Скасовувалася давня козацька заборона на перебування на Січі жінок. Катеринодар став звичайним містом, де жили сімейні козаки.

ІСТОРИЧНА ДОЛЯ НАЩАДКІВ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ

Частині колишніх запорожців, що переселилася до Османської імперії, султан надав землі в гирлі Дунаю, де й виник Задунайський кіш. Обов’язком козаків-задунайців була військова служба при турецькому флоті під час військових походів. Ураховуючи небажання козаків брати участь у російсько-турецьких війнах, за наказом султана їх використовували лише проти сербів, албанців і греків.

Задунайська Січ зберігала вірність козацьким традиціям. Кіш поділявся на 38 куренів із давніми назвами. Кошового отамана обирали кожного року на загальній козацькій раді. Одружені козаки мешкали окремо, поза межами Січі.

На Січі завжди перебував турецький чиновник, офіційним обов’язком якого було видавати паспорти тим, хто залишав її межі, а неофіційним — стежити за поведінкою козаків.

Не довіряючи козакам-задунайцям, турки вимагали, щоб кожного разу, коли ті рушають у походи проти християн із турецькою армією, кіш відповідав власним життям за відданість своїх товаришів.

Головним джерелом поповнення Задунайської Січі були втікачі з Наддніпрянської України. Завдяки цьому кількість козаків-задунайців в окремі роки досягала 10 тис. осіб.

5. РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828—1829 рр. Наприкінці 20-х рр. XIX ст. відносини між Османською та Російською імперіями знову загострилися. Росія наполягала на своєму праві захищати православних підданих султана. Російсько-турецька війна 1828—1829 рр. була спричинена підтримкою нею грецького національно-визвольного повстання проти турецького панування.

Під час нової війни, як і раніше, селяни були змушені постачати необхідне для російської армії продовольство, надавати волів і підводи для перевезення вантажів.

У війні використали створене в 1828 р. в Південній Бессарабії Дунайське козацьке військо. Два кінні полки дунайських козаків охороняли російські кордони на Дунаї, Пруті, чорноморському узбережжі Бессарабії та Херсонщини, брали участь у воєнних діях.

ЦІКАВІ ФАКТИ

У 1785 р. близько 8 тис. козаків-задунайців оселилися у володіннях австрійських Габсбургів у провінції Банат. Там вони заснували Банатську Січ і несли прикордонну службу на австро-турецькому кордоні. У 1805 р. через суперечки з австрійською владою вони повернулися до турецьких володінь.

Кубанський козак. XIX ст.

Опишіть зовнішній вигляд кубанського козака.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із листа О. Барятинського військовому міністру О. Мілютіну із пропозиціями щодо реорганізації Чорноморського козацького війська

У Чорноморському козацькому війську, що складається з малоросів і зберігає традиції Запорозької Січі, їхня окремішність набуває форми національності та виявляється в їхній неприхильності до інородців, яких козаки неприязно називають москалями. Злиття Чорноморського війська з Кавказьким лінійним може протидіяти цьому, але важливо, щоб це злиття пройняло також і побут козаків.

1. Що викликало занепокоєність і невдоволення імперської знаті в житті козаків-чорноморців? 2. Чому імперські урядовці докладали зусиль для того, щоб примусити чорноморських козаків забути свої давні звичаї й традиції? 3. Чому збереження чорноморцями власних форм національного життя в епоху націоналізму становило небезпеку для імперії?

Пам'ятник Йосипу Гладкому в Запоріжжі. Сучасний вигляд

Обгрунтуйте доцільність встановлення зображеного пам'ятника.

Несподівану допомогу російська армія отримала від козаків-задунайців. Кошовий отаман Задунайського козацького війська Йосип Гладкий (1789—1866) відмовився воювати проти своїх братів по вірі та разом із 500 однодумцями, забравши клейноди і Військовий скарб, перейшов на бік росіян. Він показав російським військам переправу через Дунай, яка була невідома туркам і не охоронялася. Завдяки цьому російська армія здійснила раптовий успішний наступ, результатом якого стала перемога у війні. Дізнавшись про перехід частини козаків-задунайців на бік росіян, турки жорстоко винищили тих, хто залишився на Січі, і зруйнували її. Так, у 1828 р. припинила своє існування Задунайська Січ.

Османська імперія, зазнавши поразки у війні, за Адріано-польським договором 1829 р. віддала Російській імперії гирло Дунаю й східне узбережжя Чорного моря.

Із числа козаків-задунайців, що перейшли на бік Росії в роки війни, у 1832 р. було створено Азовське козацьке військо.

Першим наказним отаманом війська став Й. Гладкий. Проте він уже не обирався козаками, а призначався російським урядом і був підпорядкований новоросійсько-бессарабському генерал-губернатору. У мирний час азовські козаки патрулювали східне узбережжя Чорного моря — від Керченської протоки до міста Поті. У випадку війни вони мали своїми силами здійснювати його оборону. На початку 60-х рр. XIX ст., коли необхідність в Азовському війську зникла, козаків із сім’ями стали примусово переселяти на Кубань, а тих, хто не бажав переселятися, перевели з козацького стану до селянського. У 1864 р. військо ліквідували, а його клейноди передали Кубанському козацькому війську.

Висновки

• У системі міжнародних відносин першої третини XIX ст. українські землі відігравали роль об'єкта в політичних планах інших держав.

• Російський уряд у війнах, які вела в цей час імперія, використовував сформовані на українських землях підрозділи козацтва.

• Усть-Дунайське (Буджацьке), Дунайське та Азовське козацькі війська на службі в російського уряду принципово відрізнялися від українського козацтва попередніх століть. Проте вони допомогли зберегти для нащадків чимало звичаїв і традицій козацької спадщини.

• Участь у російсько-французькій війні 1812 р. сприяла зростанню національної самосвідомості українців, спонукала до боротьби проти кріпацтва й самодержавства.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. У яких губерніях Наддніпрянщини було здійснено набір ополчення під час російсько-турецької війни 1806—1812 рр.? 2. Які землі приєднала Російська імперія за Бухарестським мирним договором? 3. Яка держава за допомогу Наполеону І у війні з Росією мала отримати Волинь? 4. Скільки Малоросійських кінно-козацьких полків російська влада створила на Лівобережній Україні в 1812 р.? 5. Коли турецький уряд ліквідував Задунайську Січ? 6. Хто був першим наказним отаманом Азовського козацького війська?

7. Охарактеризуйте роль українських земель і їх населення в російсько-турецькій війні 1806—1812 рр. 8. Яке місце посідали українські землі в планах французького імператора Наполеона І? 9. Охарактеризуйте внесок українських військових формувань у перемогу Російської імперії у війні з Наполеоном І. 10. Якою була доля нащадків запорозьких козаків після ліквідації Січі? 11. Як було утворено Азовське козацьке військо?

12. Складіть план за пунктом параграфа «Україна в російсько-французькій війні 1812 р.». 13. Об'єднайтеся в малі групи й обговоріть місце Наддніпрянщини в імперських війнах першої половини XIX ст. Чи могло воно бути іншим? Чому?

14. Характеризуючи долю нащадків запорозьких козаків у XIX ст., дослідники називали їх «двома гілками зрубаного дерева». Поясніть, як ви розумієте цей вислів. Наведіть факти, які свідчать, що уряди Російської та Османської імперій використовували нащадків запорожців у своїх інтересах.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно