§ 16 ЛІКВІДАЦІЯ КРІПАЦТВА ТА РЕФОРМИ 1860—1870-х РОКІВ

1. Ліквідація кріпацтва в ході селянської реформи

Які були основні положення селянської реформи? Коротко сформулюйте та перелічіть їх. Поміркуйте, чи давала реформа селянам повне звільнення.

Поразка у Кримській війні засвідчила значну економічну й військову відсталість Російської імперії та змусила нового імператора Олександра II розпочати соціально-економічні реформи. Найболючішим було реформування аграрних відносин, ліквідація кріпацтва.

Чому автор вважає скасування кріпосного стану необхідним для подальшого соціально-економічного розвитку імперії? Які були основні причини скасування кріпосного права?

Обґрунтування необхідності скасування кріпосного права поміщиком О. Кошелєвим (1858 р.)

Слідкуючи за станом поміщицьких господарств і кріпосницького побуту, прислуховуючись до слів дворян, селян і дворових людей... я прийшов до переконання, що настав час для скасування кріпосного стану... По-перше, невдоволення селян проти поміщиків посилюється з кожним днем... По-друге, бажання селян і дворових людей бути вільними виявляється зі зростаючою силою... По-третє, збідніння поміщицьких селян зростає... оброки дійшли до розмірів неймовірних...

...По-сьоме, вдосконалення сільського господарства вимагають застосування вільної праці. Поки в нас існує панщина... — доти рільництво не просунеться вперед. По-восьме, успіхи заводської та фабричної промисловості вимагають збільшення кількості вільних робітників...

Селянська реформа стала першою серед серед реформ 1860- 1870-х рр. Основні документи, що визначали її, — імператорський «Маніфест 19 лютого 1861 р.» про відміну кріпосного права і «Положення про селян, які виходили із кріпосної залежності». На українських землях селянська реформа стосувалася долі 5,3 млн осіб.

Основним наслідком реформи було отримання селянами особистої свободи й певних громадянських прав. Водночас зберігалась економічна залежність селян від поміщиків.

У чому полягали суперечності нового правового статусу селян? Чому вони виникли?

До викупу земель селяни вважалися тимчасово зобов’язаними. За отриману землю селяни, як і раніше, зобов’язувалися виконувати панщину чи платити оброк. Після викупу селяни ставали власниками. Розміри наділів встановлювалися для кожної місцевості окремо, наприклад, на Півдні норма наділу становила від 3 до 6,5 десятини, а на Лівобережжі — 2,7-4,5 десятини.

Чому «Положення» погіршило становище селян?

Український історик XX ст. Наталія Полонська-Василенко про селянську реформу

«Положення про звільнення селян від кріпацтва» було укладене неясно. Не встановлено однакового наділу на душу: розмір вагався у зв’язку з різними причинами в різних губерніях і залежно від якості землі; від розмірів поміщицького маєтку. Якщо понад надільною нормою залишалася земля, якою до реформи користувалися селяни, то вона переходила до поміщика. Становище селян в Україні було гіршим, ніж у Росії, бо в Україні наділи їх до реформи були більші ніж ті, які вводила реформа.

Унаслідок реформи 1861 р. українські селяни втратили 15 % загальної площі земель, які раніше перебували в їхньому користуванні. 94 % селян одержали наділи, менші від 5 десятин, що за тодішніми нормами було недостатнім для ведення господарства. Але й ці мізерні наділи селяни повинні були протягом 49 років викуповувати в поміщиків.

Хто герої карикатури? Яка її основна ідея? Чому ви так думаєте?

Карикатура українського сатиричного журналу «Шершень» на селянську реформу 1861 р. (1906 р.)

Аграрна реформа не розв’язала соціально-економічних протиріч у суспільстві, оскільки її реалізація перебувала в руках противників самої реформи.

2. Реформи адміністративного управління

Які зміни відбулися в імперській політиці місцевого самоврядування? Коротко сформулюйте й перелічіть їх.

У 1864 р. в губерніях і повітах Російської імперії введено місцеве земське самоврядування. Цей крок обумовлювався зрушеннями в суспільстві, пов’язаними з наданням селянам прав громадянства та зростанням потреб у місцевій адміністрації. Згідно із законом земства були не тільки виборними, а й загальностановими: до їх складу входили представники дворянства, буржуазії та селянства. Фактично провідну роль у земствах відігравали поміщики. Водночас це був відхід від традиції внутрішньої імперської політики, коли всіх чиновників призначали вищі інстанції.

Земське самоуправління було запроваджене в Україні в 18651875 рр. на Лівобережжі та Півдні. На Правобережжі ця реформа була поширена пізніше, бо російський уряд остерігався польського шляхетського впливу на земства.

Земства дбали про санітарію, утримували лікарні. Медична допомога надавалася всім, хто за нею звертався, незалежно від того, чи платив пацієнт земські податки. Тож земства покращили медичне обслуговування в українських губерніях.

Активну діяльність розгорнули земства в піднесенні сільського господарства, вони організовували сільськогосподарські виставки з досягнень рільництва та скотарства і преміювали власників кращих експонатів.

Завдяки їхній підтримці виник селянський кооперативний рух, кредитні установи для селян. Земства опікувалися також будівництвом та утриманням шляхів, організацією поштової служби.

Земства утримували початкові та професійні школи, навчання в яких було безкоштовним. За погодженням з міністерством освіти вони відкривали школи різних типів, прагнучи охопити освітою всю молодь.

Важливим етапом на шляху розвитку місцевого самоврядування стала міська реформа (1870 р.), яка мала на меті поліпшити стан міського господарства й залучити до управління містами підприємців. Згідно з реформою в містах запроваджувалися виборні органи місцевого самоврядування — міські думи з розпорядчими функціями. Брати участь у виборах у думи могли чоловіки, які досягли 25 років та сплачували в міську казну податки й не мали боргів перед містом, або організації, що сплачували податки в державний бюджет. Депутати (гласні) міської думи обиралися на 4 роки. До їхніх функцій належало дбати про благоустрій міста, охорону здоров’я, освіту, опікуватися розвитком торгівлі, промисловості та ін. Міські думи сприяли напрацюванню в міщан досвіду самоврядування.

3. Судова й інші реформи 1860—1870-х років

Які зміни відбулися в інших сферах суспільного життя? Перелічіть їх.

Проведена 1864 р. судова реформа мала найбільш послідовний і прогресивний характер.

Як документ відображає необхідність реформи судової системи імперії?

Один з авторів судової реформи Сергій Зарудний про потреби змін у судочинстві

Якби в 1861 р. не відбулося звільнення селян із землею, то не були б затверджені 1864 р. Судові статути. За кріпосного права не було необхідності в справедливому суді. Суддями були поміщики. Над ними панував вищий свавільний суд. Поміщики не могли йому не коритися, але в їхніх руках зосереджувалася влада над більшістю населення. Селяни розправлялися з поміщиками судом Лінча. Після 19 лютого 1861 р. й вищі сановники стали свідомими того, що з’явилась необхідність у суді скорому і справедливому.

Судова реформа 1864 р. мала на меті зробити судочинство незалежною гілкою влади, що була вільна від втручання чиновництва. Вона здійснювалася на принципах всестановості, рівності всіх підданих перед законом, змагальності сторін та публічності судового процесу.

Нижньою ланкою нової судової системи ставали мировий суд і з’їзд мирових суддів.

Кандидатами в мирові судді ставали особи із середньою або вищою освітою, власники 400 десятин землі чи нерухомості. Були й почесні мирові судді, які могли розглядати справи в разі побажання сторін. Порушення за межами повноважень мирових судів розглядав окружний суд, юрисдикція якого поширювалася на населення кількох повітів.

Хто такі мирові судді? Як вони обиралися?

З’їзд мирових суддів Херсонського повіту (фото 1869 р.)

Знак мирового судді

Реформа ввела нові інституції: суд присяжних засідателів та адвокатуру. Присяжні засідателі обиралися з усіх станів. Участь громадськості в засіданнях зміцнювала авторитет суду серед населення, хоча противники запровадження суду присяжних називали його «судом вулиці». Повноваження адвокатів здійснювали присяжні повірені. Крім державних, існували й приватні повірені з такими самими повноваженнями.

На Правобережжі судова реформа, на відміну від інших губерній, впроваджувалась поетапно.

Судова реформа мала позитивні наслідки для суспільства, хоча й не до кінця подолала становий характер судочинства. Для селян зберігався волосний суд та мережа особливих судів, зокрема військовий і духовний.

Після поразки у Кримській війні для Російської імперії стало актуальним реформування армії. Основним завданням було переоснащення її новою зброєю, збільшення чисельності підготовленого до бойових дій військового резерву. Тож замість рекрутських наборів була запроваджена загальна військова повинність. Це дозволило скоротити армію в мирний час і швидко збільшувати її з початком війни, проводячи мобілізацію. Термін служби скорочувався з 25-ти років до 6-ти в сухопутних військах і 7-ми на флоті. В армії було скасовано тілесні покарання.

Змінилася підготовка офіцерських кадрів. Розширився доступ осіб недворянського походження до вищих військових вищих навчальних закладів. Це зміцнило командний склад, але водночас викликало невдоволення дворянства, яке раніше обіймало всі офіцерські посади. Було удосконалено систему військового управління, проведено реконструкцію воєнних заводів.

Удосконалювалися військові однострої. Поява нарізної стрілецької зброї змусила відмовитися від яскравого одягу, який перетворював військових на зручні мішені.

Реформування охопило й освітню галузь. У 1864 р. прийнято «Положення про початкові народні училища», до яких належали міські та сільські школи, що утримувалися коштом громад і приватних осіб. До них приймалися діти всіх станів. Навчання здебільшого було безкоштовним, але існували і платні школи.

Які думки та почуття викликає у вас це фото?

Одна зі шкіл Маріупольської земської управи (фото 1891 р.)

Того самого року почалося реформування середньої освіти. Установлювалося два типи гімназій: класичні — з поглибленим вивченням мов та реальні, де основна увага приділялася предметам природничо-математичного циклу. У середніх навчальних закладах скасовувалися тілесні покарання учнів. Право навчатися надавалося вихідцям з різних станів, але через високу плату за навчання середня освіта була доступна лише дітям із заможних сімей. Дівчата і хлопці здобували середню освіту роздільно. Жіночі гімназії мали спрощені програми навчання порівняно із чоловічими. Вони спрямовувалися на підготовку гімназисток як майбутніх дружин та матерів і не ставили за мету підготувати жінок до громадської діяльності.

Певні позитивні зрушення сталися й у вищій школі. Університетам надавалася академічна автономія. Створювалися вчені ради, які вибирали ректора та обирали за конкурсом професорів. Факультетські ради обирали деканів.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Чим були викликані реформи 1860-1870-х рр. у Російській імперії?

2. Узагальнюючи матеріал уроку, складіть таблицю «Реформи 1860- 1870-х рр. у підросійській Україні» за поданою формою:

3. Узагальніть ваші думки щодо селянської реформи. Чи вважаєте ви її «великою реформою», як називали її деякі імперські діячі?

4. У чому полягали особливості проведення селянської реформи в Україні порівняно з Росією?

5. Схарактеризуйте особливості кожної реформи. Чи були вони послідовними й досконалими? Поясніть свою думку, спираючись на карту 4 (див. Альбом карт).

6. Як ви думаєте, чому земська та міська реформи відкривали шлях до участі в суспільному русі національно свідомим українцям?

7. Які зміни відбулися в розвитку освіти після проведення освітньої реформи?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Чи можна стверджувати, що реформи 60-70-х років XIX ст. сприяли розвиткові модернізаційних процесів у Російській імперії? Доведіть це фактами в короткому (не більш ніж 1000 слів) есе.

2. Спираючись на карту 4 (див. Альбом карт), схарактеризуйте наслідки реформ 60-70-х рр.

3. Проаналізуйте оцінку реформ О. Бойком. Чи погоджуєтесь ви з нею? Чому?

Сучасний український історик Олександр Бойко про реформи 1860-1870-х рр. XIX ст.

Скасування кріпосного права й пов’язані з ним перетворення в українських землях... спричинили низку суперечливих тенденцій та процесів: з одного боку, вони зумовлювали збереження землеволодіння поміщиків та занепад... їхніх маєтків, обезземелення та розшарування селянства, аграрне перенаселення, вимушені міграції, зростання суперечностей між всестановою виборністю до земств та авторитарним режимом... з іншого боку — формували позастанову приватну власність на землю, сприяли становленню ринку робочої сили, стимулювали розвиток підприємництва, розширювали функціонування ринкових відносин, створювали передумови для становлення громадянського суспільства.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно