Західноукраїнські землі на межі XVIII та XIX ст.
- 12-09-2022, 01:16
- 828
9 Клас , Історія України 9 клас Власов (повторне видання) 2022
§ 2. Західноукраїнські землі на межі XVIII та XIX ст.
Проаналізуйте карту на с. 16. • 1. Згадайте, які українські землі увійшли до складу Австрії за першим поділом Речі Посполитої. • 2. Яку назву отримали ці землі та терени Буковини у складі Австрійської монархії? • 3. Висловіть припущення, чому поділ Галичини на дві провінції був ключовою вимогою українського національного руху і чому з цією вимогою не погоджувалися польські політики. • 4. У межах яких угорських комітатів (жупів) мешкали закарпатські українці?
1. Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Австрійської імперії
У складі Австрійської монархії українські землі належали до різних адміністративних одиниць імперії. Східну Галичину, яка перейшла до складу Австрії в 1772 р., разом із частиною польських земель було об’єднано в окрему провінцію. Після численних територіальних змін ця провінція отримала назву Королівство Галичини та Лодомерії (слово «Лодомерія» утворено від «Володимирія», за назвою міста Володимира-Волинського, що залишилося поза кордонами Австрії). У складі Австрійської (від 1867 р. - Австро-Угорської) імперії цей регіон перебував аж до її розпаду в 1918 р. Столицею Коронного краю став Львів - історичний центр Східної Галичини, найбільше місто за кількістю населення.
Скасувавши польські місцеві сеймики, у 1775 р. австрійський уряд створив у Львові Галицький становий сейм. До його складу за призначенням імператора входили вищі сановники, представники вищого духовенства, магнатів, міщанства. Сейм мав обмежені повноваження, не ухвалював рішення, а обговорював, як виконувати розпорядження влади.
Адміністративна влада в краї належала губернському управлінню на чолі з губернатором. Губернатора, який мав усю повноту виконавчої влади, призначав і звільняв імператор. Очевидно, що українців серед них не було.
Буковина потрапила під владу Габсбурзької монархії 1775 р. Упродовж 1786-1849 рр. регіон входив до складу Королівства Галичини та Лодомерії як 19-й округ. Управляв краєм окружний староста, підзвітний галицькій адміністрації. Від 1779 р. адміністративним центром Буковини стало місто Чернівці.
Українські землі в складі Австрійської імперії наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст.
Під владою Австрії від XVI-XVII ст. перебувала й Закарпатська Україна. Її терени були поділені між кількома комітатами (жупами) Угорщини, якими управляли угорські чиновники.
2. Становище українців у складі Австрійської монархії
Землі Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття становили 15 % української етнічної території. Королівство Галичини та Лодомерії належало до найбільших австрійських провінцій. Згідно з переписом 1786 р., край населяли 2,7 млн мешканців. На 1849 р. їхня кількість зросла майже удвічі: до 4,9 млн.
Українці заселяли східну частину провінції. Етнічний кордон між польським і українським населенням умовно проходив по р. Сян. Проте навіть Східна Галичина була етнічно неоднорідна, бо українці тут становили 71 % населення (на 1849 р.). Жили в краї також поляки (у 1849 р. - 20,4 % населення Східної Галичини) та євреї (у 1849 р. - майже 10 %).
Українці мешкали в основному в селах. Поляки і євреї - в кількох компактних сільських поселеннях, а також у містах і містечках. За соціальною належністю більшість українського населення Східної Галичини були селянами. Найактивнішу верству українців становило греко-католицьке духовенство. Привілейований прошарок Коронного краю (магнати і шляхта) складався винятково з поляків. За конфесійною належністю українці Галичини були здебільшого греко-католиками, а поляки - римо-католиками.
Проаналізуйте реконструкцію З. Васіної та порівняйте її з реконструкцією селянської сім’ї на с. 13. Які спільні, а які відмінні риси в одязі населення різних регіонів ви помітили? Про що це свідчить?
Ярмарок на Галичині. XIX ст. Реконструкція З. Васіної
На час приєднання Буковини до Австрії українці зосереджувались у північній і західній частинах краю. У 1774 р. у Північній Буковині проживали 69 % українців, 26 % румунів, а решту становили німці, євреї, вірмени, цигани (роми) та представники інших етносів. Австрійський уряд здійснював переселенську політику, яка передбачала звільнення переселенців від сплати податків упродовж 30 років. Унаслідок цього посилилася колонізація краю румунами, німцями та поляками.
За релігійною приналежністю українці Буковини були здебільшого православними.
Закарпаття здавна було різноетнічним регіоном. У 1848 р. серед населення краю переважали українці - 235 тис. осіб. Крім них, тут мешкали угорці, румуни, євреї, словаки, а також німці. Українці відрізнялися від інших мешканців регіону мовою та належністю до греко-католицької церкви.
Українська еліта Північної Буковини та Закарпаття була нечисленною. До того ж, у Буковині влада належала румунським боярам, а в Закарпатті - угорським панам.
Міста і села в західноукраїнських землях у середині XIX ст.
Проаналізуйте графіки на с. 17, 18. • 1. У якому регіоні відсоток міст та містечок був найбільшим? Про які особливості розвитку регіону це може свідчити? • 2. Поміркуйте, про що свідчить факт, що в містах за чисельністю українці перебували здебільшого на третьому місці: після євреїв і поляків - у Східній Галичині, після євреїв і німців - у Буковині, після євреїв і угорців - у Закарпатті. • 3. Які чинники впливали на зростання населення Буковини у XIX ст.?
Чисельність населення Буковини (кінець XVIII - перша половина XIX ст.)
3. Політика австрійського уряду щодо українців
На момент приєднання Галичини австрійська влада сприймала її як польську територію. Навіть українських селян австрійські урядовці вважали поляками. Про це свідчить, зокрема, той факт, що носити польський національний одяг було заборонено всім верствам, крім селянства.
У 70-х роках XVIII ст. в Австрійській імперії розпочалися реформи освіченого абсолютизму. Вони сприяли формуванню серед місцевого населення позитивного ставлення до влади та переконання в тому, що австрійський уряд і цісар опікуватимуться долею українців. Такі настрої поширювалися, зокрема, серед галицьких селян, які, згадуючи своє життя упродовж останніх десятиліть існування Речі Посполитої, вважали, що імператор щиро прагне поліпшення їхнього становища. Сприяла цьому й позиція греко-католицького духовенства, представники якого також заявляли про лояльність та вірнопідданство цісарському тронові й монархії Габсбургів.
Водночас, керуючись принципом імперської політики «розділяй і володарюй», Габсбурги надавали певні привілеї польській, румунській і угорській верхівці, яка мала стати їхньою опорою в краї. А це посилювало соціальне й національне гноблення українців.
Австрійська влада підтримувала процеси спрямовані на втрату ідентичності українського етносу, фактично заперечуючи його існування у власних володіннях. Заради цього уряд не перешкоджав польській шляхті у Галичині у її діях із полонізації українців; румунським поміщикам на Буковині - у заходах з румунізації, а угорським землевласникам у Закарпатті - мадяризації. При цьому стримувався і господарський розвиток краю, якому було відведено роль ринку збуту готової продукції і джерела сировини.
4. Становище західноукраїнських міст і сіл
На кінець XVIII ст., коли Галичину та Буковину було приєднано до Габсбурзької монархії, маленькі міста й містечка краю мало чим відрізнялися від сіл. Більшість їхніх мешканців займалися землеробством.
Львів віддавна був адміністративним центром і найбільшим містом регіону. Розбудову міста нова австрійська влада розпочала з ліквідації середньовічних міських оборонних укріплень. Протягом 1770-х - 1820-х років міські мури було розібрано, розкопано вали та засипано рови. На їхньому місці облаштовували нові вулиці й площі, парки та сквери. Це дало змогу розбудувати новий центр Львова, перетворивши його на улюблене місце для публічних проходів - «променад». Вулиці почали закладати бруківкою. У зоні нового міського центру зводили переважно триповерхові будинки з крамницями на першому поверсі та квартирами на горішніх, за його межами - одно- і двоповерхові. Житлові будинки розміщувалися уздовж тротуару. Утім, нових громадських будівель споруджували мало. Навчальні заклади, міський театр, бібліотеки, лікарні розташовували в колишніх храмах і монастирях, закритих наприкінці XVIII ст. під час реформ.
ЗАУВАЖТЕ
Наприкінці XVIII ст. у містах та містечках Галичини проживало 12,8 % всього населення регіону. Від XIV ст. за кількістю населення й економічним значенням найбільшим містом українських земель був Львів, аж поки в 1830-ті роки першість за цими показниками здобула Одеса.
Нижні вали у Львові (нині проспект Свободи). Літографія К. Ауера. 30-ті роки XIX ст.
Тимчасом як життя міщан зазнавало змін, повсякдення західноукраїнських селян у першій половині XIX ст. мало відрізнялося від попередніх часів.
Прочитайте фрагмент історичного джерела. • 1. Визначте, що було характерним для повсякденного життя західноукраїнських селян у першій половині XIX ст. • 2. У чому, на вашу думку, причини такого становища?
«Я старався все ночувати в селян, видавав себе за селянського сина, що вчиться на священника... Народ приймав мене дуже прихильно, і мені давали все, що було найкращого дома, діставали від сусідів молока, пшона, яєць, стелили у найвигіднішому місці, на покуті, стократно перепрошували, що не можуть мені у всьому догодити. Я приймав усе, дякував за все, запевняв, що я не "панського” роду, знаю також біду і нестаток. А тим часом мені не раз не до смаку був чорний ячмінний хліб з вістяками, прикурене молоко або що-небудь в тому роді; я почував, як твердо спати непривичному на соломі, прикритій грубою веретою, маючи замість подушки в головах складений сердак*; як неприємно лежати під мужицьким кожухом. Я не раз довго не міг заснути в душній хаті на твердому ложі й замість кожуха брав свою нагортку а під голову клав чоботи і почував, що на довгих халявах м’якше спати, чим на селянській свитці. Я пізнав незавидне життя хліборобів, що дотепер уявлялося мені в рожевому світлі, безжурною ідилією...»
Головацький Я. «Пережите і вистраждане»
* Сердак - верхній одяг з грубого домашнього сукна.
ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ
1. Назвіть події, унаслідок яких у складі Австрійської монархії опинилися: 1) Східна Галичина; 2) Північна Буковина; 3) Закарпаття.
2. Виконайте проект. Об’єднайтесь у кілька груп. Кожна з груп представлятиме окрему верству суспільства західноукраїнських земель (міська інтелігенція, греко-католицьке духовенство, робітники, селяни). Використавши додаткові джерела інформації, матеріали підручника, опишіть день представників тих суспільних верств, які ви представляєте. Проект оформіть у вигляді презентації, усної розповіді, есе чи короткого відео.
3. Дайте відповіді на запитання.
• 1. Що було характерним для національного складу земель підавстрійської України? • 2. Які особливості мав соціальний склад населення західноукраїнських земель? • 3. Які зміни в розвитку найбільших західноукраїнських міст відбувалися у першій половині XIX ст.? • 4. Що визначало становище західноукраїнських селян?
4. До тверджень, що характеризують становище західноукраїнських земель у складі Австрійської монархії, доберіть конкретні факти за матеріалом підручника.
• 1. Етнічна неоднорідність Королівства Галичини та Лодомерії. • 2. Переважання серед українського населення краю селян. • 3. Формування серед селянства краю стереотипних уявлень про «доброго цісаря». • 4. Потурання з боку австрійської влади процесам денаціоналізації українців краю.
5. Доведіть, що реформи освіченого абсолютизму істотно змінили життя двох основних верств західноукраїнського суспільства.
6. Поміркуйте, що дає підстави для поданого нижче висновку. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування думки.
Об’єднання в Коронному краї Галичини та Лодомерії двох різноетнічних частин - української та польської - зумовило протистояння між ними. Галичина перетворилася на клубок гострих суперечностей і конфліктів на національно-релігійному ґрунті.
7. Практичне заняття.
Виконайте мініпроєкт. Знайдіть інформацію про розвиток вашого регіону наприкінці XVIII - на початку XIX ст. З’ясуйте, до складу якої держави входив ваш край на початку XIX ст., які етноси заселяли ваш край, які переважали. Які населені пункти вже існували на той час? Які особливості економічного розвитку регіону можете виділити? Запропонуйте кроки, які могли б поліпшити становище тогочасного населення. Проект оформіть у вигляді есе.
Коментарі (0)