§ 38 Особливості розвитку культурного життя. Література. Преса. Театр. Музика.

Пригадайте значення понять «індустріалізація» та «урбанізація».

Коли були прийняті Валуєвський циркуляр та Емський указ?

Що таке романтизм?

Упродовж уроку доберіть факти, що підтверджують зв’язок між літературою, театром і музикою.

1. Особливості розвитку культурного життя.

Друга половина XIX—початку XX ст. означені суперечливими

процесами в культурному житті українського суспільства. На розвиток культури негативно впливали територіальна роз’єднаність українських земель та політика імперських урядів, спрямована на асиміляцію українців. Позитивним чинником її розвитку стала діяльність національно свідомої інтелігенції, яка сприяла поширенню освіти і культурних набутків серед населення. Значною була роль українських меценатів, які виділяли кошти на відкриття шкіл, утримання закладів культури, матеріальну підтримку письменників, художників, композиторів. Знаним меценатом цього періоду був суддя, дворянин козацько-старшинського походження Богдан Ханенко.

Важливим здобутком XIX ст. став національний рух української інтелігенції — як наддніпрянської, так і західноукраїнської, — який не дозволив імперським кордонам розділити український народ, а навпаки — посприяв об’єднанню і українців, і їхньої культури від закарпатських долин до басейну Сіверського Донця.

Змінювали українську культуру також економічні та суспільно-політичні події і явища: індустріалізація, урбанізація, урядові реформи, формування нової соціальної структури населення. Суттєво впливали на українське культурницьке життя західноєвропейські філософські течії та мистецькі напрямки. В другій половині XIX ст., поряд із романтизмом, поширився реалізм. Митці, які дотримувалися ідей реалізму, намагались у своїх творах правдиво відтворювати дійсність в її типових рисах. Модернізм набув популярності від межі XIX і XX століть. Модерністи зображували дійсність як час абсурду і хаосу, особливо цікавилися внутрішніми переживаннями людини, її світоглядом. Українська культура розвивалася в руслі західноєвропейських та світових тенденцій.

1. Що позитивно або негативно впливало на розвиток української культури?

2. Що стало вагомим здобутком українського народу у XIX столітті?

3. Які світові культурно-мистецькі течії відображені в українській культурі?

Попрацюйте з картою «Культура України (середина XIX — початок XX ст.)»

1. Використовуючи карту, складіть перелік основних центрів розвитку української культури.

2. Література. Українська преса та видавництва.

В українській літературі другої половини XIX ст. утвердився реалізм. Цей період означений творчістю Панаса Мирного («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), Марка Вовчка («Народні оповідання»), Івана Нечуя-Левицького («Микола Джеря», «Кайдашева сім’я»), Івана Франка («Захар Беркут», «Борислав сміється»). Модернізм найяскравіше проявився у творах Михайла Коцюбинського («Іntermezzo», «Тіні забутих предків»), Лесі Українки, котра здобула світове визнання як драматург-новатор («Лісова пісня», «Бояриня»), Василя Стефаника («Катруся», «Камінний хрест»). Ольга Кобилянська у новелах «Природа», «Некультурна», повісті «Земля» відтворила злам у суспільній свідомості, пов’язаний зі зміною становища жінки. Під гаслами модернізму працював на початку XX ст. Іван Франко, свідченням чого є його знакова поема «Мойсей».

Збільшення кількості людей, які вмілії читати і писати, та розвиток української літератури сприяли поширенню видавничої справи. В Російській імперії через Валуєвський циркуляр і Емський указ українська книга потерпала від цензурних утисків, але повністю припинити її друкування уряд не зміг. Виданням підручників для недільних шкіл, популярних освітніх книг та художньої літератури займалися П. Куліш, І. Франко, Олена Пчілка і багато інших. З 1890-х рр. почали виникати українські видавництва. Зокрема, видавництво «Вік» друкувало зібрання творів українських письменників, випускало популярні серії книг «Українська бібліотека», «Сільська бібліотека». Запрацювали нові технічно досконалі друкарні — С. Кульженка у Києві, Є. Фесенка в Одесі, що продукували українські книжки. Одне з видавництв Києва друкувало і поширювало ноти українських народних пісень, твори українських композиторів. Почали виходити українські періодичні видання, з-поміж яких — російськомовні часописи «Основа», «Киевская старина» та перші україномовні газети «Хлібороб», «Рідний край», «Рада».

Сприятливіші умови для розвитку української друкарської справи склалися на західноукраїнських землях. Видавничу діяльність організовували «Просвіти», інші громадські організації, політичні партії, Греко-Католицька церква. Загалом, наприкінці першого десятиліття XX ст. тут функціонувало 30 українських видавництв, тоді як у Наддніпрянщині — 17. Цей період означився також розквітом тематичної періодики для різних суспільних груп. Серед інтелігенції був популярним «Літературно-науковий вісник», який редагував М. Грушевський. Для селян розповсюджували видання, що популяризували і поширювали агротехнічні знання.

1. Назвіть письменників-реалістів та письменників-модерністів.

2. Що друкували українські видавництва та українські друкарні?

3. Хто займався видавничою діяльністю на західноукраїнських землях?

Жінка в історії Леся Українка (1871—1913)

Лариса Косач зростала активною дівчинкою. У шість років навчилася вишивати, а у дев’ять написала свій перший вірш. Знала багато іноземних мов, грала на фортепіано. На її долю випала невиліковна на той час хвороба — туберкульоз кісток. Проте дівчина не думала опускати руки. Вона жила повноцінним творчим життям, незважаючи на хворобу. З 13 років почала друкуватись у львівському часописі «Зоря». Свої перші поезії підписала «Леся Українка». Так почала використовувати цей літературний псевдонім. Іван Франко висловився: «З часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини». Тематика творів — різноманітна. Це й роздуми над призначенням поета: «Не поет, хто забуває про страшні народні рани, щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани!». І глибока інтимна лірика: «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами». І безмежна любов до Вітчизни: «Для нас у ріднім краю навіть дим Солодкий і коханий...» Це й передчуття великого народного гніву: «Ще сонячні промені сплять, — Досвітні огні вже горять. То світять їх люди робочі». Більшість творів були опубліковані після смерті поетеси. А померла вона, коли їй було тільки сорок два...

1. До якої з наведених у рубриці цитат Лесі Українки найкраще пасують, на вашу думку, слова Івана Франка про творчість поетеси?

Уривок з новели Василя Стефаника «Камінний хрест»:

«Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині. Іван спродав усе, що мав, бо сини з жінкою наважилися до Канади, а старий мусив укінці податися. ...То як часом якась ...хвиля викарбутить великий камінь із води і покладе його на беріг, то той камінь стоїть на березі тяжкий і бездушний. ...Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими від сходу і заходу сонця, і кам'яними очима своїми глядить на живу воду і сумує, що не гнітить його тягар води, як гнітив від віків. Глядить із берега на воду, як на утрачене щастя. Отак Іван дивився на людей, як той камінь на воду...»

1. Яке явище суспільного життя змальовують автор у новелі та зображена поруч світлина? Які емоції передає читачеві твір?

Українські переселенці у Канаді

Уривок з оповідання Ольги Кобилянської «Він і Вона»:

«Як тяжко бути нині ...(жінці) цілковитою і свобідною людиною... Про особисте щастя не думаю вже. Думала я про свій народ, про його долю...»

1. Яке явище суспільного життя об’єднує уривок з оповідання та зображена поруч світлина?

Ольга Кобилянська — співзасновниця «Товариства руських жінок на Буковині» у 1894 році

3. Український професійний театр. Музика.

Провідним осередком театрального життя другої половини XIX ст. став Єлисаветград (нині — Кропивницький). У 1882 р. тут утворилася професійна театральна трупа «Товариство українських акторів». Біля її витоків були драматурги й актори, за якими закріпилось означення «корифеї українського театру». Це — Марко Кропивницький, котрий очолив трупу, і брати й сестра Тобілевичі, які діяли під різними псевдонімами: Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський, Микола Садовський та Марія Садовська-Барілотті. Згодом до них долучилися найвидатніша українська актриса Марія Заньковецька, драматург Михайло Старицький. Саме вони створили класичний репертуар українського театру. До кінця XIX ст. у Наддніпрянщині діяло понад 30 мандрівних театрів. Тільки в 1907 р. український професійний театр отримав своє перше постійне приміщення — у Києві, де театральну трупу очолив Микола Садовський. На західноукраїнських землях український професійний театр утворило у 1864 р. львівське товариство «Руська бесіда». Першим його директором, режисером і актором був Омелян Бачинський.

Театральне мистецтво було невіддільне від музичного. Найвідомішими українськими композиторами, які забезпечували театрам музичне наповнення, були Семен Гулак-Артемовський, автор першої української опери «Запорожець за Дунаєм» (1862 р.), Анатоль Вахнянин, автор першої західноукраїнської опери «Купало» (1892), Микола Леонтович, який створив музичні композиції на основі народного фольклору «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть», хорові поеми та опери. Композитор Михайло Вербицький 1864 р. написав музику до слів Павла Чубинського «Ще не вмерла України...» Цей твір — нині гімн України. Основоположником української національної класичної музики став Микола Лисенко (опери «Наталка Полтавка», «Енеїда», «Тарас Бульба» та ін.). У 1904 р. він заснував першу в Україні музично-драматичну школу.

Вершин світового вокального мистецтва сягнула уродженка Тернопільщини, вихованка Львівської консерваторії Соломія Крушельницька. Володіючи винятковими природними вокальними даними й сценічними здібностями, вона виступала на сценах провідних театрів світу — у Львові, Відні, Варшаві, Кракові, Петербурзі, Одесі, Парижі, Римі, Мілані, виконавши партії у більш як 60 операх. Світової слави сягнули також українські оперні співаки Олександр Мишуга та Модест Менцинський.

1. Коли й де була утворена професійна трупа «Товариство українських акторів»?

2. Назвіть відомих українських композиторів та їх творчий доробок.

3. Продовжіть речення. Відомими оперними співаками були ... .

Детальніше про... репертуар західноукраїнських театрів

Основу репертуару становили класичні п’єси М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого. Водночас театральні колективи ставили п’єси Лесі Українки, І. Франка, Г. Хоткевича, а також російських і західноєвропейських класиків.

Активна життєва позиція Микола Садовський (1856—1933)

Ім’я (повне). Микола Карпович Тобілевич (Микола Садовський — сценічне ім’я).

Народження. 6 (18) березня 1856 р. у с. Кам’яно-Кустувате на Херсонщині.

Походження. Походив зі старовинної шляхетської родини. Батько — збіднілий шляхтич. Мати — кріпачка, яку її чоловік викупив з неволі.

Освіта. Херсонська гімназія, Єлисаветградське реальне училище. Останнє не закінчив, оскільки під час російсько-турецької війни 1877—1878 рр. пішов добровольцем на фронт. Військові школи в Києві та Одесі.

Початкові умови формування особистості. Дуже переймався малий Миколка селянськими злиднями та соціальною несправедливістю. Згодом про усе це талановитий актор розповів за допомогою своїх сценічних образів.

Особистість та культурне життя. Під час військової служби в Бендерах грав у аматорському театральному гуртку. Акторська гра припала йому до душі, тож згодом долучився до професійної трупи в Кременчуці, а пізніше — в Єлисаветграді (нині — м. Кропивницький). 1888 р. заснував власну трупу, яка через десять років об’єдналася з «Товариством українських акторів» під керівництвом Івана Карпенка-Карого і Панаса Саксаганського (рідних братів Миколи). За два роки до них долучився ансамбль Марка Кропивницького. В такому особовому складі гастролювали по всій Російській імперії. Протягом двох років М. Садовський очолював театр товариства «Руська бесіда» у Львові. Разом з дружиною, талановитою акторкою Марією Заньковецькою, заснував театр у Полтаві. 1907 р. театральна трупа переїхала до Києва та розмістилась у Троїцькому народному домі. Так було створено перший стаціонарний театр в Україні. Серед акторського репертуару митця — драматичні, комедійні, героїчні й трагедійні ролі. Виступав як оперний співак, виконавець українських народних пісень. Перекладав українською твори польських та російських класиків.

Результати діяльності. (Сформулюйте самостійно).

1. Доведіть або спростуйте твердження «Микола Садовський — універсальний діяч театру».

Активна життєва позиція Микола Лисенко (1842—1912)

Ім’я (повне). Микола Віталійович Лисенко.

Народження. 10 (22) березня 1842 р. в с. Гриньки на Полтавщині.

Походження. Батько (військовий, полковник) — із старовинного козацько-старшинського роду.

Освіта. Приватні пансіони Києва. Приватні уроки гри на фортепіано. Друга Харківська гімназія. Природничий факультет Харківського, а згодом — Київського університету. Консерваторія у м. Лейпциг (Німеччина). Петербурзька консерваторія.

Початкові умови формування особистості. Мати розмовляла з Миколкою лише французькою, розвивала у хлопчика музичні здібності — так вона хотіла виховати справжнього аристократа. Любов до української пісні та мови прищепили йому двоюрідні дідусь і бабуся, які володіли Гриньками.

Особистість та культурне життя. Під час навчання у Київському університеті познайомився з Павлом Чубинським. Відтоді захопився збиранням народних пісень. У Лейпцигу М. Лисенко вперше зробив обробку пісень для фортепіано. У Петербурзі організував кілька концертів, де звучала українська музика. Створив кілька хорових колективів. У 1904 р. заснував першу в Україні Музично-драматичну школу, яка надавала вищу музичну освіту за програмою консерваторії. Автор опер «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Енеїда». Писав оперети, музично-театральні, хорові й камерно-вокальні твори. Останні — переважно на твори Тараса Шевченка. Здійснив музичну обробку понад 500 народних пісень. Уперше видав нотні тексти дум. Був активним учасником київської Старої Громади, Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Брав участь у ювілейних заходах, присвячених І. Котляревському і Т. Шевченку.

Результати діяльності. (Сформулюйте самостійно).

1. Миколу Лисенка деякі дослідники називають «Тарасом Шевченком у музиці». На основі тексту рубрики доведіть або спростуйте це твердження.

Жінка в історії Соломія Крушельницька (1872—1952)

Уродженка села Білявинці на Тернопільщині, яка здобула світове визнання. 1893 р. дебютувала у Львівському оперному театрі. Навчалася оперного співу в італійських маестро, а її партнерами на сцені були славетні Енріко Карузо і Тітто Руффо. Дивовижне сопрано Соломії підкорило оперні сцени Європи й Америки. Але не судилося збутися мрії співачки: царський уряд заборонив їй виступати у Києві. Її називали «незабутньою Аїдою», «єдиною в світі Джокондою», «найчарівнішою Чіо-Чіо-Сан», «ідеальною Брунгільдою». Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував талановитій співачці свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй».

1. Соломія Крушельницька якось зазначила: «Життя оперної артистки трохи нагадує режим атлетів: дисципліна в усьому — строгий розклад годин, поміркована їжа, заборона давати волю своїм забаганкам». Завдяки чому співачка досягла вершин світової слави?

Коли в Україні П. Гулак-Артемовський дописав оперу «Запорожець за Дунаєм», ... в Пруссії прем’єр-міністром призначили Отто фон Бісмарка, який поставив за мету «об’єднати Німеччину залізом і кров’ю».

Підсумуйте свої знання.

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

— 1862 р. — створення першої української опери — «Запорожець за Дунаєм» (П. Гулак-Артемовський);

— 1882 р. — у Єлисаветграді утворилася професійна трупа «Товариство українських акторів»; — 1864 р. — М. Вербицький написав музику до вірша «Ще не вмерла України...»;

— 1892 р. — створення першої західноукраїнської опери «Купало» (Анатоль Вахнянин).

2. Поясніть значення понять: реалізм, модернізм, корифеї українською театру.

3. Складіть історичну довідку про українські видавництва.

4. Заповніть таблицю «Українська культура у другій половині XIX — на початку XX ст.».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно