§30. Суспільно-політичне життя в Наддніпрянській Україні

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:

визначати основні напрямки суспільно-політичного життя тогочасної Наддніпрянщини; характеризувати соціалістичну течію в українському напрямку суспільно-політичного життя; пояснювати, як відбувалося формування ліберально-демократичної течії в українському напрямку суспільно-політичного життя; характеризувати націоналістичну течію в українському напрямку суспільно-політичного життя; пояснювати поняття й терміни: пролетар, соціалізація, «Бунд», РУП, УДП, УНП.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Якими були основні напрямки суспільно-політичного життя Наддніпрянської України в XIX ст.? 2. Якими були основні форми та прояви українського суспільно-політичного руху Наддніпрянщини в другій половині XIX ст.?

1. ОСОБЛИВОСТІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ на початку XX ст. На початку XX ст. на землях Російської імперії була заборонена діяльність політичних партій. Проте це не могло зупинити політичний розвиток.

У суспільно-політичному житті Наддніпрянської України цього періоду існувало кілька основних напрямків: російський, єврейський, український і польський.

У російському напрямку консерватори виступали за збереження існуючого суспільно-політичного устрою Російської імперії, а ліберали, критикуючи самодержавство, — за перетворення Росії шляхом реформ на конституційну монархію. Власних політичних партій російські консерватори й ліберали до 1905 р. не мали. Російські радикали, що поділяли ідеали соціалізму та закликали до повалення самодержавства в Росії, діяли в краї досить активно. У середовищі переважно робітників пропагували свої ідеї представники Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), утвореної в 1898 р. Із 1903 р. вони поділялися на поміркованих меншовиків, які віддавали перевагу мирним методам діяльності, та більшовиків, які виступали за здійснення соціалістичної революції та встановлення диктатури пролетаріату.

Наприкінці 1901 — на початку 1902 р. в результаті об’єднання народницьких гуртків і груп утворилася Російська партія соціалістів-революціонерів (есерів). Вони виступали за повалення самодержавства шляхом революції, здійсненої «працюючим народом». Ідею встановлення диктатури пролетаріату есери відкидали. Вимоги запровадження загального виборчого права, республіки, демократичних свобод, робітничого законодавства та соціалізації землі забезпечували есерам досить значну підтримку в Наддніпрянщині.

УКРАЇНСЬКИЙ НАПРЯМОК У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ на початку XX ст.

Чому соціалістичний напрямок був панівним в українському русі Наддніпрянщини?

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із брошури М. Міхновського «Самостійна Україна»

Кінець XIX ст. визначився з'явищами, що характеризують новий поворот в історії людськості... Ті з'явища — се повстання зневолених націй проти націй-гнобителів... Ми визнаємо, що наш народ також перебуває в становищі зрабованої нації.

Отже, коли справедливо, що кожна нація з огляду на межинародні відносини хоче вилитись у форму незалежної, самостійної держави; коли справедливо, що тільки держава одноплемінного національного змісту може дати своїм членам нічим не обмежовану змогу всестороннього розвитку духовного і осягнення найліпшого матеріального гаразду; коли справедливо, що пишний розквіт індивідуальності можливий тільки в державі, для якої плекання індивідуальності єсть метою, — тоді стане зовсім зрозумілим, що державна незалежність єсть головна умова існування нації, а державна незалежність єсть національним ідеалом у сфері межинаціональних відносин.

1. Яку провідну ідею проголошував автор? 2. Чим М. Міхновський аргументував необхідність боротьби за державну незалежність?

Пролетар — найманий робітник, позбавлений засобів виробництва. Соціалізація — усуспільнення приватної власності.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Через прояви антисемітизму в Російській імперії час від часу спалахували єврейські погроми. Найжорстокіші з них відбувалися в 1881—1882 і 1903—1905 рр. Після погромів у єврейському русі швидко поширювалися ідеї сіонізму.

На початку XX ст. активно діяв, особливо в межах «смуги осілості», «Бунд» (у перекладі — союз) — «Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі та Росії», створений у 1897 р. Це була політична партія, яка захищала інтереси єврейських робітників і вела серед них соціалістичну пропаганду. У 1898—1903 та 1906—1912 рр. «Бунд» на правах автономної організації входив до РСДРП.

Польський напрямок у цей період активної ролі в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України не відігравав.

В українському напрямку Наддніпрянщини на основі громадівських рухів, що розвивалися раніше, почали формуватися нові течії: із громадівського руху — ліберально-демократична, зі студентського — соціалістична і націоналістична течії. Усі вони в цей період долали стадію організаційного та ідейного становлення. Особливістю їх розвитку було те, що соціальну базу цих течій становила майже виключно українська інтелігенція. Це було зумовлено недостатньою розвиненістю та структурованістю українського суспільства під владою Російської імперії.

2. ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ТЕЧІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ НАПРЯМКУ. Першу українську політичну партію в Наддніпрянській Україні створила студентська громада Харкова. 29 січня 1900 р. на зборах студентської молоді міста було ухвалено рішення створити Революційну українську партію (РУП). Першими її членами стали Д. Антонович, М. Русов, Д. Познанський (сини відомих українських громадських діячів), Л. Мацієвич, Ю. Коллард та інші — загалом близько десяти осіб. Очолив партію Дмитро Антонович. Своїм гаслом РУП обрала вислів одного з провідних європейських соціал-демократів Є. Бернштейна: «Рух усе, мета ніщо».

Із проханням написати програму партії Д. Антонович звернувся до Миколи Міхновського. Через два місяці у Львові її було видано окремою брошурою під назвою «Самостійна Україна».

Дмитро Антонович

Обкладинка брошури М. Міхновського «Самостійна Україна»

Хоча ідею боротьби за державну незалежність України поділяли майже всі члени РУП, брошура «Самостійна Україна» не стала її офіційною програмою. Практична діяльність зрештою змусила значну частину рупівців відмовитися від цієї ідеї. Крім того, у брошурі були відсутні згадки про боротьбу за соціалізм, за який виступали члени партії.

Основою української нації РУП вважала селянство, і тому партія розгорнула серед нього агітаційну роботу. У виданих брошурах «Дядько Дмитро» і «Чи є тепер панщина?» вони пояснювали, як влада й пани гноблять селян. Завдяки цьому рупівці здобули певний вплив на селі. Із 1902 р. Д. Антонович видавав часопис «Гасло», де РУП пропагувала свої ідеї. Практична робота партії стримувалася ідеологічною невизначеністю та строкатістю поглядів її членів, що були прибічниками європейської соціал-демократії, народницького соціалізму, анархізму, націоналізму тощо. Це обумовило вихід із неї частини членів.

Першими з РУП вийшли прибічники самостійності України на чолі з М. Міхновським, які в 1902 р. утворили Українську народну партію. Також від РУП відокремилися прибічники ідей народників (М. Шаповал, М. Залізняк та інші), які пізніше, у 1907 р., спробували створити українську есерівську партію соціалістів-революціонерів. Водночас до РУП приєдналася Українська соціалістична партія (1900 р.), що вела пропаганду ідей соціалізму серед робітників невеликих підприємств. Після цих перетворень партія остаточно визначилася як соціалістична. Це було закріплено в прийнятій у 1903 р. програмі РУП, яка також висувала вимогу національно-культурної автономії України в межах Росії.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Зі звернення «Від Української демократичної партії»

Головні принципи нашої партії такі:

1. Знесення політичного абсолютизму, заведення парламентського ладу, участь народу в державних справах на підставі загального, безпосереднього, рівного, пропорційного і тайного голосування (без різниці статі, віри і національності).

2. Свобода особи, слова, віри (церква повинна бути відділена від держави). Свобода зборів, спілок, організацій, страйків. Знищення станів.

3. Заведення народної мови в школах, судах, адміністрації і в усіх громадських інституціях.

4. ...Ми вимагаємо для території, заселеної українським народом, автономії, заснованої на особливім органічнім статуті, виробленім будущим українським сеймом і запорученім основними загальнодержавними законами.

5. Щодо економічних питань... а) 8-годинний робочий день; б) державну пенсію немічним, калікам і всім робітникам, що дожили до 60 років.

6. Визнаючи, що орудувати землею можуть лише ті, що її обробляють, уважаємо конечним: а) землі державні, удільні, кабінетні та монастирські на території України експропріювати (передати) у власність автономного крайового сейму; б) всі приватні землі повинні бути викуплені у власність тої ж інституції... сейм повинен законом урегулювати орендне право відповідно до місцевих природних умов.

За іншими народами, які живуть на території України (Великороси, Жиди, Поляки та інші), ми визнаємо рівне право з Українцями на задоволення їх національних, культурних, політичних та економічних потреб.

1. Які загальнодемократичні перетворення прагнула здійснити УДП? 2. Яким бачили майбутнє українських земель члени УДП? 3. Які соціально-економічні вимоги висувалися партією?

Сергій Єфремов

Протягом 1903 р. РУП зміцніла організаційно та збільшилася кількісно, її осередки з’явилися в переважній частині міст Наддніпрянщини. Розгортання діяльності партії занепокоїло владу. У 1903—1904 рр. більшість керівників РУП було заарештовано, або вони вимушено емігрували. Улітку 1904 р. на нелегальному з’їзді РУП, метою якого було відновити діяльність партії, спалахнула суперечка між прихильниками та противниками самостійності України. Останні, очолювані М. Меленевським, залишили з’їзд й утворили нову партію — Українську соціал-демократичну спілку (УСДС), яка наприкінці 1904 р. приєдналася до РСДРП. Однак і після цього провідники РУП сперечалися про те, як поєднати боротьбу за соціалізм і національне визволення.

3. ФОРМУВАННЯ ЛІБЕРАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ ТЕЧІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ РУСІ. У 1903 р. представники поміркованого табору українських громадських діячів висунули проект програми Загальноукраїнської безпартійної організації (ЗУБО) (політичну платформу). Це був фактично план організації нової партії, яка виступала за проголошення автономії України та впровадження української мови в усіх сферах життя. Соціально-економічні питання в проекті ігнорувалися. На з’їзді ЗУБО восени 1904 р. після тривалої дискусії було ухвалено програму партії та затверджено назву — Українська демократична партія (УДП). Серед лідерів партії були С. Єфремов, Б. Грінченко, В. Чеховський та інші.

Запропонована УДП програма була досить радикальною. Однак через деякий час керівники партії, які не підтримували революційних змін, переробили її, надавши більш поміркованого вигляду. Це перетворило її на досить бездіяльне в політичній площині об’єднання. Єдиною дійсно корисною справою стала кампанія 1904 р., під час якої до різноманітних установ надсилалися звернення з клопотаннями про скасування обмежень на українське друковане слово, що існували за Емським указом 1876 р. У 1904 р. радикально налаштовані діячі відокремилися від УДП й утворили Українську радикальну партію (УРП). За програмовими цілями остання майже не відрізнялася від своєї попередниці. Проте налагодити серйозну партійну роботу УРП не змогла й обмежувалася широкою видавничою діяльністю.

4. ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛІСТИЧНОЇ ТЕЧІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ РУСІ. Виразником прагнень прибічників українського націоналізму на початку XX ст. в Наддніпрянській Україні був М. Міхновський. За своїм змістом ці погляди, що панували серед невеликої частини молодої інтелігенції, можна визначити як самостійницькі. Зокрема, у своїй брошурі «Самостійна Україна» він заявив, що є «одна-єдина, неподільна, вільна, самостійна Україна від Сяну аж по Кавказ», а головними гнобителями українців проголосив росіян. Одним із висновків М. Міхновського було: «Усі, хто на цілій Україні не за нас, ті проти нас. Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя».

Володимир Чеховський

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із програми Української народної партії

Українська народна партія визначає соціалістичний ідеал, єдиний, котрий може остаточно задовольнити український та інші народи, знищити визиск, безправ'є, знищити сучасний устрій, збудований на насиллі, примусі, нерівності і панованні.

Цей ідеал такий: взагалі знаряддя виробу, фабрики і заводи на землі, оселеній українським народом, мусять належати Українцям-робітникам, а земля (рілля) — Українцям-хліборобам...

Свідомому робітнику-Українцю зовсім не секрет той факт, що робітники і селяни-поляки хочуть захопити політичну власть на своїй землі, Москалі на своїй, Литовці на своїй... Український пролетаріат мусить захватити політичну власть на Україні, аби забезпечити собі щасну будучи ну...

Націоналізація землі на Україні для запровадження соціалістичного устрою і соціалістичного оброблення землі — це наш ідеал...

До загалу українського народу:

1. Незайманість особи і мешкання...

4. Рівноправність жінок...

6. Відповідальність урядовців перед громадянами...

8. Свобода українського друку, слова і просвіти, свобода національності, релігії, совісті, переконань. Свобода зборів, товариств, спілок, організацій.

9. Вибори до парламенту, до управ; узагалі до всіх виборних інституцій...

Вільна українська школа нижча, середня і вища в рідній мові. Українська мова в суді і адміністрації.

Самостійна Республіка Україна будучини мусить бути спілкою вільних і самоправних українських земель... такі — Слобожанщина, Правобережна Україна, Запоріжє, Кубань, Чорноморіє, Поліссє, Галичина і т. д.

1. Яким був зміст соціалістичного ідеалу УНП? 2. Які соціально-економічні перетворення планувала здійснити партія? 3. Які загальнодемократичні перетворення відстоювала УНП?

У 1902 р., як уже зазначалося, М. Міхновський та його однодумці (брати С. та В. Шемети, О. Макаренко, І. Бойко, М. Базькевич та інші) утворили Українську народну партію (УНП), започаткувавши існування націоналістичної течії в українському русі. Проголосивши гасло «Україна для українців», основним засобом здобуття незалежності вони вважали збройне повстання. При цьому майбутню самостійну Україну члени УНП бачили лише соціалістичною.

До складу УНП входили переважно українська інтелігенція, причому заможна, студенти та дрібні землевласники. Впливу в масах партія не мала й існувала лише як об’єднання однодумців. Практична діяльність партії зводилася до видання брошур і часописів. У 1904 р. у складі УНП було створено бойову групу «Оборона України», яка намагалася сприяти досягненню цілей партії збройними методами. Найвідомішими її акціями були спроби підірвати пам’ятник російському поету О. Пушкіну в Харкові та царські монументи у великих містах.

5. ВІДКРИТТЯ ПАМ'ЯТНИКА І. КОТЛЯРЕВСЬКОМУ В ПОЛТАВІ. Однією з найяскравіших подій громадського життя українців стало відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві 30 серпня 1903 р., на спорудження якого українська громадськість збирала кошти майже 20 років. Ця подія перетворилася на всеукраїнську національну маніфестацію, оскільки до Полтави з’їхалися не тільки національно свідомі українці

ЦІКАВІ ФАКТИ

У ніч на 31 жовтня 1904 р. члени УНП вчинили замах на пам'ятник О. Пушкіну в Харкові, який присвятили річниці Переяславської угоди 1654 р. Під пам'ятник, що стояв в університетському сквері, було закладено вибухівку та партійні листівки. Текст листівок пояснював мету акції: О. Пушкін ображав гідність України у своїх творах, особливо в поемі «Полтава». Крім цього, пам'ятник російському поету на українській землі проголошувався непотрібним, поки не буде дозволено безперешкодно встановлювати тут пам'ятники українським письменникам.

Відкриття пам'ятника І. Котляревському в Полтаві. 1903 р.

Яке значення мала ця подія для українського руху в Наддніпрянщині?

з Росії, а й делегати з Галичини та Буковини. Серед останніх були голова українського парламентського представництва і віце-голова віденського парламенту Ю. Романчук, професор Львівського університету К. Студинський, редактор найбільшого галицького часопису «Діло» Є. Левицький та інші провідні діячі.

Настрій учасників заходу був піднесений. Проте, на жаль, це тривало лише під час виступів представників Галичини та Буковини, бо тільки їм, гостям з іншої країни, було дозволено виголошувати свої промови українською мовою. Коли ж О. Андрієвська, делегатка від чернігівського літературно-театрального товариства, почала виступ українською мовою, голова міської ради Полтави В. Трегубов зупинив її словами, що має наказ міністра не допускати вітань українською мовою. Потім М. Міхновський підійшов до президії та заявив, що привіз вітання від харківської адвокатури українською мовою; оскільки це забороняється, він передасть лише обкладинку, а решту повезе додому. Так само вчинили М. Коцюбинський та інші українські делегати, які демонстративно залишили приміщення.

Відкриття пам’ятника І. Котляревському стало політичною подією, що засвідчила згуртованість і відданість української інтелігенції українському руху, який готовий за першої ж нагоди заявити про себе.

Висновки

• У суспільно-політичному житті Наддніпрянської України в умовах загострення соціальних суперечностей початку XX ст. співіснували різні напрямки — російський, єврейський, український тощо.

• В українському русі на початку XX ст. (до революції 1905—1907 рр.) склалися три течії: соціалістична, ліберально-демократична і націоналістична. Усі вони тоді перебували у стадії організаційного та ідейного становлення. Особливістю їхнього розвитку було те, що соціальну базу становила майже виключно українська інтелігенція. Це зумовлювалося відсталістю соціальної структури українського суспільства та утисками з боку державного апарату Російської імперії.

• Розв'язання тогочасних гострих соціальних проблем більшість представників партій українського напрямку пов'язувала з реалізацією соціалістичної ідеї.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Коли утворилася Російська партія соціалістів-революціонерів (есерів)? 2. Які три течії існували в українському напрямку суспільно-політичного життя? 3. Хто був автором брошури «Самостійна Україна»? 4. Коли утворилася РУП? 5. Яким вбачала майбутнє українських земель УДП? 6. Коли утворилася УНП?

7. Охарактеризуйте особливості суспільно-політичного життя Наддніпрянщини на початку XX ст.

8. Як відбувався розвиток соціалістичної течії українського напрямку суспільно-політичного життя? 9. Яку роль у суспільно-політичному житті Наддніпрянщини відігравала ліберально-демократична течія українського напрямку? 10. Яким бачили майбутнє українських земель прибічники націоналістичної течії українського напрямку?

11. Складіть таблицю «Українські партії Наддніпрянської України на початку XX ст.».

12. Чому, на вашу думку, націоналістична течія не здобула значної підтримки в українському русі? 13. Яку роль у розгортанні українського руху відіграли події, пов'язані з відкриттям пам'ятника І. Котляревському в Полтаві?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно