§ 9. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ 1848-1849 рр. В АВСТРІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

1. Головна руська рада

Упродовж 1848-1849 рр. Європою прокотилася хвиля революцій, що охопили Францію, Німеччину, Італію та Австрію. Ці революції дістали назву «Весна народів», оскільки основними їх гаслами були національне та соціальне визволення народів, утвердження громадських прав та свобод. Активним учасником революції 1848-1849 рр. було й населення західноукраїнських земель. Завдяки революції українці вперше здобули досвід парламентської діяльності.

Головна руська рада (1848- 1851) - перша українська політична організація в Галичині. Створена у травні 1848 р. у Львові представниками світської інтелігенції та духовенства під час революції в Австрії для оборони прав українського населення Галичини перед центральним урядом у Відні.

Головна руська рада

Документи та матеріали

«Русини скористалися наданим конституцією правом сходок і зборів та влаштували з представників русинської інтелігенції "Руську раду”, яка мала велике значення в розвитку національної самосвідомості», - зауважувала історик О. Єфименко.

Головну руську раду очолили Г. Яхимович і М. Куземський.

ПЕРСОНАЛІЇ

ГРИГОРІЙ ЯХИМОВИЧ (1792-1863)

Церковний, громадсько-політичний діяч. Навчався у Львівській гімназії. Богословську освіту здобув у Відні. Став одним із провідних діячів українського національного відродження середини XIX ст. Домагався запровадження викладання української мови у школах Галичини. Вимагав від духовенства вживання української мови під час проповідей. З 1860 р. - Львівський митрополит. 1861-1863 рр. - посол до Галицького крайового сейму. Як член верхньої палати австрійського парламенту та імперський радник відстоював права українського населення Галичини.

Григорій Яхимович

МИХАЙЛО КУЗЕМСЬКИЙ (1809-1879)

Церковний і громадсько-політичний діяч. Упродовж 1848-1849 рр. заступник голови, 1849-1851 рр. - фактичний голова Головної руської ради. Один з ініціаторів скликання Собору руських учених (1848), заснування Галицько-руської матиці (був її першим головою), відкриття Народного дому у Львові (1848). За свою велику працю і любов до народу його називали «серцем Галицької Руси». 1859 р. - активний учасник боротьби проти наміру урядових кіл перевести галицьке письменство на латинський алфавіт. Від 1861-го - депутат Галицького крайового сейму.

Михайло Куземський

Які факти життєписів Г. Яхимовича та М. Куземського свідчать про їхню провідну роль в українському національному відродженні Галичини середини XIX cт.?

Головна руська рада складалася з 30 членів - представників греко-католицького духовенства та інтелігенції. Рада поділялася на відділи політичних прав, фінансів, селянських прав, шкільництва тощо. Їй підпорядковувались «менші» ради. До місцевих рад (близько 50) входило по 3 представники від селян, міщан, шляхти, дяків і 18 представників від інтелігенції (у тому числі - 10 священиків).

Програмовим документом організації була відозва до українського народу від 10 травня 1848 р., у якій було заявлено про підтримку всіх поневолених народів Австрії у здобутті своїх національних прав, заклик до демократичних реформ та про єдність усього 15-мільйонного українського народу у складі імперії. Щоб реалізувати свою програму, Головна руська рада зверталася з петиціями до імператора Франца-Йосифа І, парламенту та уряду, вимагаючи поділу Галичини за етнічним принципом (західна - польська і східна - українська); об’єднання українців Східної Галичини, Буковини й Закарпаття в окремій національній автономії. Викладання в школах та видання урядових розпоряджень планувалося вести українською мовою.

Франц-Йосиф І

Документи та матеріали

«Для свого ділання Рада народна визначає ось такі три точки:

1. Першим нашим завданням буде заховати віру і поставити обряд наш, і права церкви, і священиків наших нарівні з правами других обрядів.

2. Розвивати і підносити народність нашу у всіх її частях вдосконалення язика нашого, запровадженням його в школах нижчих і вищих, виданням письм часових, утримуванням кореспонденцій з письменниками так нашими, як і іншими, до щепу слов’янського належними, розширенням добрих і ужиточних книжок в язиці руським і усильним старанням впровадити і... поставити язик наш на рівні з іншими в урядах публічних.

3. Будемо чувати над нашими правами конституційними, розпізнавати потреби нашого народу і шукати поправи биту нашого на конституційній дорозі, а права наші від усякої напасті і оскорблення стало і сильно хоронити» - зазначалося в документі.

Схарактеризуйте положення документа.

Головна руська рада проголосила галицьких українців частиною українського народу, вимагала скасувати селянські повинності, надати селянам право власності на землю, сприяти розвитку сільського господарства, промисловості та торгівлі, скасувати станову нерівність, поліпшити стан народної освіти та надати українцям право на вільний національний розвиток.

Головна руська рада вживала заходів для створення українського військового формування у вигляді національної гвардії в містах, а на Прикарпатті для боротьби з угорськими загонами - народної самооборони і батальйону гірських стрільців.

19-25 жовтня 1848 р. за ініціативи Головної руської ради було проведено перший з’їзд українських діячів науки, освіти і культури Галичини - Собор руських учених. Його мета полягала в об’єднанні наукових, літературних та освітніх сил і визначенні основних напрямків діяльності для підвищення освітнього рівня народу.

Документи та матеріали

«Сей "собор” став рішучо на національнім українськім ґрунті, відрізняючи українську народність, з одного боку, від польської, з другого - від великоруської, з котрою мішали її різні прихильники книжної "слов’янсько-російської мови”, не вміючи відрізняти від народної української. "Собор” уважав конче потрібним, щоб була установлена одна граматика і одностайний правопис для всього "руського народу в Австрії і Росії” ("руським” далі називали свій український народ і мову)... Домагався, щоб у всяких школах галицьких заведено українську мову... щоб українську частину Галичини відділено від польської, і таке інше», - писав історик В. Сарбей.

Яке значення мав Собор руських учених для розвитку національно-культурного руху на західноукраїнських землях?

У Львові було відкрито культурно-освітню установу Народний дім. Щоб піднести національно-культурний рівень народу, передбачалося заснування бібліотек, читалень, музеїв та друкарень.

При Народному домі було організовано культурно-освітнє товариство Галицько-руська матиця, завданням якого було піднесення освіти народу, розвиток літератури й мистецтва на західноукраїнських землях. За перші роки діяльності товариство видало близько 80 книжок: підручників, популярних праць з різних галузей знань.

Проаналізуйте діяльність культурно-освітніх установ у Галичині.

2. Перший досвід парламентської діяльності

У червні 1848 р. в Галичині та на Буковині відбулися вибори до рейхстагу (нижньої палати загальноімперського парламенту). На виборах із 100 місць, призначених для Галичини, русини здобули 39, а з 8 місць для Буковини - 5. Серед буковинських депутатів усі 5 були селянами, серед галицьких - 27 селян і 9 представників греко-католицького духовенства.

Серед тем, що розглядалися на засіданнях парламенту, для українців найважливішими були селянське питання та поділ Галичини на польську та українську частини. Справжньою сенсацією в роботі парламенту стала перша в історії промова українця - селянина І. Капущака, який різко засудив гноблення селян.

Аби продемонструвати підтримку своїх вимог у краї, Головна руська рада зібрала 200 тис. підписів за поділ Галичини на дві окремі провінції. Участь русинської делегації в роботі імперського парламенту дала змогу вивести українське питання на новий рівень. Саме відтоді до українців почали ставитися як до народу, котрий заявив про свої права.

У правлячих колах зважували можливість поділу Галичини, обговорювали заходи щодо впровадження української мови в усіх початкових, середніх і вищих навчальних закладах української Галичини, а також звільнення українських селян з-під влади польської шляхти.

Частина українців виступила проти австрійського засилля спільно з поляками. Але більшість почала організовуватися в окремий український табір, користуючись прихильністю австрійської адміністрації в особі галицького намісника Ф. Стадіона-Вертгаузена. Українська громадськість вступила в революцію 1848 р. неорганізованою і роз’єднаною. Тому-то й гасла українців були різними: від вимоги автономії українських етнічних земель, яка об’єднала б Східну Галичину, Північну Буковину й Закарпаття, до поміркованих пропозицій у культурно-освітній сфері життя.

19 квітня 1848 р. представники вищого духовенства вручили губернатору петицію на ім’я імператора, у якій містилися демократичні вимоги: запровадження в установах і навчальних закладах Галичини української мови, забезпечення українцям доступу на всі посади та зрівняння в правах духовенства різних конфесій (релігійних об’єднань).

Існували й більш радикальні погляди на українську справу. Першим речником політичної незалежності України став В. Подолинський. У публіцистичному творі «Слово перестороги» він обґрунтував ідею розбудови в Україні демократичної республіки (самостійної або у федеративному зв’язку з іншими слов’янськими державами). Автор «Слова» обстоював рівноправність і суверенність (право самостійно розв’язувати свої внутрішні й зовнішні справи) народів у вирішенні власної долі.

Які питання для українських депутатів були першочерговими під час обговорення у рейхстазі?

3. «Зоря Галицька»

Найбільших успіхів національний рух досяг на культурно-освітній ниві. Було розпочато видання першої газети українською мовою «Зоря Галицька», яка була друкованим органом Головної руської ради. Газета виходила в 1848-1857 рр. у Львові на кошти Ставропігійського інституту та греко-католицького духовенства. У першому номері було надруковано відозву, у якій висловлювалися ідеї окремішності та єдності українського народу, наголошувалося на завданнях розвитку мови, освіти та захисті прав українців.

Перший номер газети «Зоря Галицька». 15 травня 1848 р.

Які завдання ставив перед собою часопис «Зоря Галицька»?

Газета містила численні матеріали про діяльність Головної руської ради, друкувала її статут, відозви, звернення до сейму й міністерств, статті про суспільно-політичні та народомовні питання.

«Зоря Галицька» згуртувала навколо себе політичних діячів, науковців та літераторів.

Тут друкувалися твори Я. Головацького, Г. Яхимовича, Й. Лозинського, В. Шашкевича, О. Духновича, М. Устияновича та інших. Упродовж десяти років «Зоря Галицька» була провідним часописом для українців Австрійської імперії, сприяла становленню української мови та культури й стала поштовхом для розвитку преси в Галичині, на Буковині та Закарпатті. Іван Франко підкреслював, що «Зоря Галицька» стала «першою руською політичною часописю». Від 1851 р. газета перейшла на москвофільські позиції та друкувалась на «язичії».

Документи та матеріали

«Язичіє - назва мови, якою користувалися москвофіли на західноукраїнських землях (Галичини, Буковини, Закарпаття) у другій половині XIX - на початку XX ст., відстоюючи тезу національно-культурної і мовної єдності українців і росіян. Основу язичія становила церковнослов’янська мова в суміші з елементами російської, але з домішкою українізмів і полонізмів та з українською вимовою», - наголошує історик Ф. Стеблій.

Від 1853 р. «Зоря Галицька» перетворилася на літературний журнал, а 1857 р. перестала виходити через фінансові труднощі.

У чому полягало історичне значення часопису «Зоря Галицька»?

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Що було раніше: утворення Головної руської ради чи «Руської трійці»?

2. Яке місто західноукраїнських земель стало центром національного руху під час революційних подій в Австрійській імперії? Назвіть інституції, що були створені в цьому місті.

3. Г. Яхимович та І. Могильницький. Хто ці історичні особи? Які події історії українських земель пов’язані з їхніми іменами?

4. Дайте визначення поняття «Головна руська рада».

5. Оцініть національно-культурний розвиток на західноукраїнських землях у середині XIX ст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно