§ 27. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТОК ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ НА ПОЧАТКУ XX ст.

За цим параграфом ви зможете:

• характеризувати зміни у промисловому розвитку західноукраїнських земель, визначати провідні галузі економіки краю;

• вказувати на зміни у сільському господарстві; визначати роль кооперативного руху в житті українського населення краю.

1. Якими були основні тенденції економічного розвитку західноукраїнських земель у другій половині XIX ст.? 2. Назвіть основні відмінності розвитку промисловості західно- і східноукраїнських земель. 3. Чим була зумовлена і які наслідки мала еміграція українців?

1. Промисловий розвиток

Маючи значні природні багатства і надлишок робочої сили, економіка західноукраїнських земель розвивалася дуже повільно, оскільки Австрія перетворила ці землі на свої внутрішні колонії — на ринок збуту товарів австрійської промисловості, джерело отримання сировини й дешевої робочої сили.

Понад 94 % промислових підприємств Галичини мали кустарно-ремісничий характер. У Галичині діяло лише 5,5 % парових двигунів усієї Австро-Угорської імперії. Великих підприємств налічувалося тільки 220.

Основними галузями промисловості Галичини були нафтова, соляна, лісорубна.

Нафтові поля в Бориславі

Напередодні Першої світової війни нафтовидобуток випереджав інші галузі промисловості Галичини. На початку XX ст. на Галичину припадало 5 % світового видобутку нафти. На нафтопромислах працювало близько 6000 робітників. Нафтовик заробляв у середньому 100 крон на місяць, що становило дворічний дохід галицького селянина.

Австро-угорська влада не заохочувала переробку нафти на місцях. Вивізне мито на неперероблену нафту було нижче, ніж на перероблену.

Окрім нафторозробок, Галичина мала монополію у видобутку озокериту — ґрунтового воску.

У Галичині та на Закарпатті були значні поклади солі. Копальні у Величці (біля Кракова), Калуші, Стебнику, Солотвині забезпечували сіллю майже всю імперію.

Другим після нафти найбільшим багатством краю був ліс. Від початку XX ст. щороку тут вирубувалося близько 10 млн куб. м деревини.

Отже, на початку XX ст. для здійснення індустріалізації краю існували об’єктивні причини: значні природні багатства, надлишок робочої сили, кваліфіковані спеціалісти, розвинена мережа комунікацій — залізниці (понад 4000 км), зв’язок, ємний внутрішній ринок. Єдине, чого бракувало, то це капіталовкладень у промисловість.

На початку XX ст. Галичиною зацікавився іноземний капітал, а надто найприбутковішими галузями промисловості краю — нафтодобувною та лісообробною. Від кінця XIX ст. поступово зростала й обробна промисловість. В основному це були філії великих австрійських, німецьких, італійських монополій, таких як «Сіменс», ФІАТ та ін.

І все ж, попри позитивні зрушення в розвитку промисловості, західноукраїнські землі залишалися найменш розвиненими регіонами Австро-Угорщини. 90 % експорту становила сировина. Безробіття, злидні змушували людей емігрувати.

Залізничний вокзал в Тернополі на початку XX ст.

Яка галузь промисловості була найбільш розвиненою?

Які галузі промисловості західноукраїнських земель були привабливими для іноземного капіталу?

2. Сільське господарство

У сільському господарстві західноукраїнських земель продовжували розвиватися ті процеси, що були започатковані реформою 1848 р. Так відбувалося повільне скорочення поміщицького землеволодіння (майже удвічі), соціальне розшарування селянства, зростання продуктивності рільництва і тваринництва.

Сільськогосподарська машина

На початку XX ст. в Галичині поміщики почали створювати багатогалузеві маєтки — промислово-рільничі господарства, де діяли промислові підприємства з переробки вирощеної сільськогосподарської продукції. Вирощувалася велика рогата худоба (переважно на Буковині).

Дещо інші процеси відбувалися в селянському землеволодінні. Близько 80 % західноукраїнського селянства становила біднота і лише 8 % — заможні господарі. Прикметною рисою землеволодіння селян було збільшення кількості господарств унаслідок їх дроблення, що супроводжувалося постійним зменшенням земельних наділів. У той же час заможні селяни створювали господарства фермерського типу. Єдиною галуззю сільського господарства, де спостерігався значний прогрес у селянських господарствах, було тваринництво, яке дедалі набирало товарного характеру.

Незважаючи на деякі позитивні зрушення, сільське господарство західноукраїнських земель було малоефективним, розвивалося на екстенсивній основі та працювало в режимі самозабезпечення, з мінімальним розширенням товарного виробництва.

Малоземелля та інші соціальні проблеми продовжували відігравати провідну роль у збільшенні трудової еміграції українців за океан. Лише в 1900-1910 рр. з Галичини і Буковини виїхало понад 300 тис. селян. У 1905-1914 рр. Закарпаття залишило понад 40 тис. осіб.

Які нові риси у розвитку сільського господарства з’явилися на початку XX ст.?

Яка галузь сільськогосподарського виробництва західноукраїнських земель давала товарну продукцію для експорту?

Скільки українців емігрувало із західноукраїнських земель у перші десятиліття XX ст.?

3. Кооперативний рух

Важливою та ефективною формою протидії іноземному капіталові та місцевим лихварям і загальному зубожінню селянства став український кооперативний рух.

Його розгортанню в Галичині сприяла діяльність кооперативних союзів — «Крайового союзу кредитового», «Крайового молочарського союзу» та інших. Важливе значення для зміцнення кооперативного руху мав проведений у 1909 р. у Львові товариством «Просвіта» Освітньо-економічний конгрес. На ньому представники українського кооперативного руху з Галичини й Буковини визначили основні ідейно-організаційні засади подальшої кооперативної співпраці.

Головним організаційним і координуючим центром українських кооперативів у Галичині був «Крайовий союз ревізійний», заснований у 1904 р. У 1914 р. він об’єднував 609 кооперативів. Майже 100 кооперативів діяли в Руському ревізійному союзі; кілька сотень українських кооперативів не входили до цих союзів. На Буковині в цей період діяло близько 150 селянських кас, що об’єднувалися в кооперативний союз «Селянська каса» (1903 р.). На Закарпатті кооперативний рух був розвинений менше, а існуючі кредитові спілки входили до угорських кооперативних союзів.

Емігранти з Галичини на залізничній станції в провінції Квебек. 1911 р.

Загалом станом на 1913 р. у Галичині діяло 1300 кооперативів, приблизно 200 — на Буковині й кілька на Закарпатті. Працювали також польські й угорські кооперативні об’єднання. Кооперативи, скуповуючи у своїх членів сільськогосподарську продукцію та постачаючи їм добрива, сільськогосподарську техніку, насіння тощо, сприяли занепаду патріархального укладу селянських господарств, їхньому долученню, особливо заможних, до ринкових відносин.

Яка організація здійснювала координацію українського кооперативного руху в Галичині?

ВИСНОВКИ

Якщо українські землі у складі Російської імперії, хоч і деформовано, динамічно розвивалися, на західноукраїнських землях провідною тенденцією було цілеспрямоване стримування промислового розвитку, що перетворило край в один із найвідсталіших куточків Європи. Активно розвивалися лише ті галузі, які мали сировинний характер, — нафтоозокеритова, лісопильна, борошномельна, солевидобувна. Західноукраїнські землі перетворилися на ринок збуту для підприємств більш розвинутих регіонів Австро-Угорщини. Злиденне становище більшої частини населення стимулювало трудову еміграцію за океан.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

1. Якими були основні тенденції економічного розвитку західноукраїнських земель на початку XX ст.? Визначте фактори, які сприяли економічному розвитку краю і які гальмували його?

2. Які причини зумовили дуже повільний розвиток сільського господарства західноукраїнських земель?

3. Обговоріть у групах. Чому економіку західноукраїнських земель характеризують як колоніальну?

4. Порівняйте розвиток промисловості та сільського господарства у Наддніпрянщині і на західноукраїнських землях на початку XX ст. Як розвиток кооперативного руху впливав на добробут українського населення західноукраїнських земель?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно