Розвиток української мови та літератури. Тарас Шевченко
- 12-09-2022, 01:26
- 1 078
9 Клас , Історія України 9 клас Власов (повторне видання) 2022
§ 12. Розвиток української мови та літератури. Тарас Шевченко
Прочитайте фрагмент відгуку М. Костомарова про «Кобзар», що вийшов друком 1860 р. • 1. Що мав на увазі автор, коли писав про ставлення громадськості до перших публікацій поета? • 2. Чому поезія Т. Шевченка була такою популярною серед українців і водночас знайшла багато прихильників серед представників інших народів?
«Талант Шевченка настільки визнаний читацькою публікою, і його твори настільки загальновідомі, що ми не сподіваємося заслужити на докори, якщо скажемо, що, на нашу думку, Шевченко належить до першокласних поетів слов’янського світу. Його місце поряд з Міцкевичем і Пушкіним. Які почуття збуджують його творіння, можна бачити з того, що великоросіяни, уродженці центральних і східних губерній читають і вчать їх напам’ять. З іншого боку, те саме бачили ми і серед поляків. Звідки ж ці почуття в людях, які не належать до народу, на мові якого пише Шевченко? Над цим варто замислитися... Щодо його земляків, то навряд чи знайдеться малорос, який читає, який не позбавлений почуттів до поезії, для якого твори Шевченка не були б святинею серця. Понад десять років потому ім’я Шевченка не згадувалось у виданнях; його творів не було в продажу, а між тим його читали, вчили напам’ять, і тепер, коли нарешті частина знайомих друком віршів південноруського поета з’являється знову в публіці, звісно, його прочитають із захопленням і почуттями...»
Костомаров М. «Кобзар Тараса Шевченка». 1860 р.
1. Розвиток української літератури в першій половині XIX ст.
Українську літературу від кінця XVIII ст. називають новою. Це була література нової тематики, нових героїв і нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані сучасною українською літературною мовою, в основі якої лежить жива, розмовна українська мова.
Найяскравіші представники літератури кінця XVIII ст. - 40-х років XIX ст. - І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка і, безперечно, Т. Шевченко.
СЛОВНИК
Реалізм - художній напрям і метод, в основі якого лежить настанова на правдиве відтворення дійсності задля розкриття взаємин людини й суспільства, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу, характеру особистості.
У першій половині XIX ст. тематика літературних творів пов’язана з найгострішою суспільно-політичною проблемою тих років - кріпацтвом і пошуком шляхів боротьби з ним. Основним творчим методом став реалізм, який у творчості Т. Шевченка набув гостро-викривального спрямування. Не втрачав позицій і романтизм. Провідними жанрами цього періоду були поетичні (Т. Шевченко, П. Куліш) та прозові (П. Куліш, Марко Вовчок).
Григорій Квітка-Основ’яненко (1778-1843)
2. Перші класики нової української літератури
Слава основоположника художньої прози в новій українській літературі належить Григорію Квітці-Основ’яненку. До двох збірок його «Малоросійських повістей» (1834, 1836-1837) увійшли найвідоміші повісті «Конотопська відьма» і «Маруся». Г. Квітка-Основ’яненко був також одним із засновників жанру соціально-побутової комедії. Його перу належать п’єси «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик».
Петро Гулак-Артемовський уславився байками і романтичними баладами, започаткувавши в новій українській літературі ці жанри. Хрестоматійною є його байка-казка «Пан та собака» (1818), що має яскраве антикріпосницьке, гуманістичне й просвітницьке спрямування. П. Гулак-Артемовський був також майстром літературного перекладу. Балада «Рибалка», написана за мотивами твору Гете, - один із найяскравіших зразків романтичної поезії.
Петро Гулак-Артемовський (1790-1865)
Євген Гребінка писав романи та повісті російською мовою, більшість яких спіткало забуття. Справжню літературну славу він здобув кількома десятками українськомовних байок, що стали окрасою класичної української літератури.
Початок нової української літератури в західноукраїнських землях пов’язують із діяльністю учасників гуртка «Руська трійця» та виходом друком альманаху «Русалка Дністрова».
Євген Гребінка (1812-1848)
Особливе місце в літературі тієї доби належало Пантелеймонові Кулішу. Він зажив слави першого професійного українського літературного критика й творця українського правопису, чимало правил якого діють і нині. У 1857 р. П. Куліш видрукував український буквар - «Граматку» - перший підручник для навчання письма й читання живою українською мовою в Російській імперії. Непроминальне значення мали його переклади українською творів Шекспіра, Байрона, Гете. Разом з І. Пулюєм П. Куліш є автором першого повного перекладу Святого Письма. Тож цілком заслужено П. Куліша називають ще й батьком українського художнього перекладу.
Пантелеймон Куліш (1819-1897)
Проте в історію української літератури П. Куліш увійшов насамперед як автор першого в українській літературі історичного роману «Чорна рада. Хроніка 1663 року». Задум написати роман виник у П. Куліша ще в 1843 р., а через три роки було створено два тексти «Чорної ради» - український і російський. Роман побачив світ у 1857 р. Джерелом роману називають «Літопис Самовидця». Т. Шевченко захоплено писав Кулішеві: «Спасибі тобі, Богу милий, друже мій великий... за "Чорну раду”. Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі. Добре, дуже добре ти зробив, що подарував "Чорну раду” по-нашому».
Микола Гоголь (1809-1852)
Важливе значення для розвитку української літератури, зокрема прози, мала творчість Миколи Гоголя. У творах, писаних російською мовою, на тлі захопливих пригод автор змальовує український побут і звичаї, історичне минуле України. Письменник зображує тогочасну дійсність та історичне минуле України. Зокрема, у збірці повістей та оповідань «Вечори на хуторі біля Диканьки» яскраво проявляється українське походження Гоголя. Це відобразилося у тематиці та змісті й інших його творів. Повість-епопея «Тарас Бульба» зі збірки «Миргород» 1835 р. оспівує героїчні сторінки історії українського козацтва. М. Гоголь, за його власним свідченням, упродовж п’яти років збирав різноманітні друковані й рукописні матеріали, пов’язані з історією України.
Поміркуйте, що дає підстави для пропонованого висновку. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування викладеної думки.
«...Тарас Бульба зробив на мене таке враження, що я цілими днями не міг ні про що думати, як тільки про запорожців у червоних жупанах з оселедцями на голові; вечорами я довго не міг заснути і все мріяв, як Колумб, найти нову землю і там заснувати Запорозьку Січ... Якби "Тарас Бульба” був одразу написаний українською мовою, то українське відродження розвивалося б зовсім іншими темпами і мало б більший успіх» (Є. Чикаленко).
3. Становлення сучасної української літературної мови. Творчість Т. Шевченка
• 1. Пригадайте, якою мовою у XVI-XVIII ст. укладали в Україні різноманітні судові та урядові документи, літературні твори, літописи, а якою - писали церковні книжки. Чим вони відрізнялися? • 2. Якою мовою перекладено Пересопницьке Євангеліє (1556-1561)? • 3. Якою мовою писав Григорій Сковорода?
ЗАУВАЖТЕ
В «Енеїді» зафіксовано близько 7000 слів різних тематичних груп: назви одягу, їжі, житла, хатнього інтер’єру, сільськогосподарських знарядь, народних ігор, назви спорідненості і свояцтва тощо. Мова поеми багата на синоніми та народну фразеологію.
• 1. Пригадайте з уроків історії та літератури, що ви знаєте про «Енеїду» І. Котляревського. • 2. Поясніть, чому «Енеїда» мала непроминальне значення в історії становлення нової української літературної мови.
Виходом з друку перших трьох частин «Енеїди» І. Котляревського 1798 р. започатковано історію нової української літератури й засвідчено появу сучасної української літературної мови. Вперше для написання літературного твору автор звернувся до живого усного мовлення народу.
На 20-40-ві роки XIX ст. припали перші спроби наукового вивчення української мови. Першою граматикою народнорозмовної української мови була видрукувана 1818 р. «Граматика малоросійського наріччя» О. Павловського. У ній уперше описано фонетичну систему й морфологічну будову живої української мови. З’явилися граматики української мови в Галичині та на Закарпатті. У 1830 р. видано латинською мовою працю «Граматика слов’яно-українська» М. Лучкая, у якій граматику української мови порівняно зі старослов’янською. Найзмістовнішою серед інших подібних праць вважають «Граматику руської мови» Я. Головацького, опубліковану 1849 р.
Новим етапом у розвитку сучасної літературної мови стала творчість Т. Шевченка, яка засвідчила орієнтацію на весь українськомовний територіальний та історичний обшир. Т. Шевченко продовжив книжну традицію, не тільки розширивши тематичні та стильові межі українського слова, а й знайшовши місце для церковнослов’янізмів і лексичних запозичень.
• 1. Чим книжна літературна староукраїнська мова відрізнялася від сучасної української літературної мови? • 2. Поміркуйте, чому у першій половині XIX ст. з’явилася низка праць-досліджень української мови? Порівняйте становище української мови у XIX ст. і нині.
СЛОВНИК
Національна ідея - поняття, яким окреслюють особливості національної свідомості, втілених в уявленнях про національний ідеал, призначення нації, її місію, мету, мрію тощо.
Вихід у світ 1840 р. «Кобзаря» Тараса Шевченка започаткував новий етап у розвитку української літератури й мови. Проте вірші Шевченка мали не тільки літературне значення. Ніколи раніше з такою силою та переконанням не лунав заклик до власного народу скинути чужоземне ярмо і здобути волю.
Перші сторінки «Кобзаря». 1840 р.
Уперше книжку було надруковано в Петербурзі. До неї входило вісім творів: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка (Нащо мені чорні брови)», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Наклад «Кобзаря» становив 1000 примірників, кожний вартістю один карбованець сріблом. Єдина ілюстрація до всього видання - офортне зображення сліпого кобзаря з хлопчиком-поводирем на фронтисписі, яке виконав друг поета - художник Василь Штернберг. «Кобзар» читали освічені й малограмотні, його поширювали в рукописних списках. Твори вивчали напам’ять, вони ставали народними піснями. «Кобзар» 1840 р. став раритетом уже невдовзі після публікації, а після арешту поета в 1847 р. його заборонили. На сьогодні відомі лише кілька примірників цього видання.
ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ
Тарас Шевченко (1814 1861)
Поетична спадщина Кобзаря стала цілою добою в історії української літератури. Адже Т. Шевченко був першим, хто сформулював українську національну ідею і через свої поетичні твори зробив її надбанням усього українського загалу, чим сприяв згуртуванню українців у боротьбі за своє національне визволення. Ніколи раніше українські інтелектуали не виступали так відверто проти російської колоніальної політики.
За життя Т. Шевченка його твори під назвою «Кобзар» виходили 1844 р. та 1860 р. «Кобзар» 1860 р. було надруковано в друкарні П. Куліша тиражем 6050 примірників коштом Платона Симиренка. Портрет поета намалював Михайло Микешин - згодом автор пам’ятника Б. Хмельницькому в Києві. У цьому виданні було вміщено 17 творів, раніше опублікованих на сторінках різних журналів і газет.
ЗАУВАЖТЕ
Перший пам’ятник Тарасові було споруджено в 1881р. в Казахському краї - на півострові Мангишлак. На українських землях перший пам’ятник Шевченку (мармурове погруддя поета) відкрито 1899 р. у Харкові старанням української добродійки Христини Алчевської. Але це не був публічний пам’ятник, він стояв на подвір’ї садиби Алчевських.
Прочитайте фрагмент джерела та порівняйте його з рядками поеми Т. Шевченка. • 1. Що в поемі «Сон» найбільше обурювало представників російської влади і таємної поліції? Чому? • 2. Доведіть, що оцінка Т. Шевченком Петра І й Катерини II ґрунтується на ставленні до їхньої політики щодо України.
«17 квітня, о третій годині пополудні, доставлено з Києва у Третє відділення художника Шевченка з усіма його паперами... У вірші "Сон” Шевченко уявляє, що він заснув і полинув спочатку до Сибіру, потім до Москви і, нарешті, до С.-Петербурга. У Сибіру він бачить злочинців у рудниках і кайданах, які гинуть під ударами покарань; у Москві описує виснажування військ на параді, а у С.-Петербурзі - зібрання в палаці. Ніде наклепи його настільки не зарозумілі і не нахабні, як при описі палацового зібрання... Шевченко вдається до всіх їдких пасквільних виразів, як тільки доходить до государя імператора і взагалі росіян. Наприкінці "Сну” він уявляє себе перед пам’ятником, зведеним Петру I Катериною II, і виливає жовч свою як на того, так і на другу, говорячи, що Петро I придушив свободу Малоросії, а Катерина II довершила розпочате ним».
Із записки III Відділення імператорської канцелярії (1847)
...Це той Первий, що розпинав
Нашу Україну,
А Вторая доконала
Вдову сиротину.
Кати! кати! людоїди!
Наїлись обоє.
Накралися; а що взяли
На той світ з собою?
Шевченко Т. «Сон». 1844 р.
Пам’ятник Т. Шевченку в Харкові. Скульптор М. Манізер. 1935 р.
ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ
1. Установіть хронологічну послідовність подій.
• Вихід у Петербурзі першого видання «Кобзаря» Т. Шевченка • прем’єри п’єс «Наталка Полтавка» й «Москаль-чарівник» • вихід друком роману «Чорна рада» П. Куліша • вихід перших трьох частин «Енеїди» І. Котляревського.
2. Виконайте проект. Уявіть себе одним із письменників (І. Котляревський, П. Куліш, Є. Гребінка, М. Гоголь, Г. Квітка-Основ’яненко, П. Гулак-Артемовський), що живе у сучасній Україні і веде активне життя у соціальних мережах. Створіть сторінку в одній із соціальних мереж, чи відзніміть невелике відео про життя і творчість обраної вами історичної постаті. Під час виконання проекту використовуйте цитати чи ілюстрації з творів авторів.
3. Визначте, про кого йдеться.
1. Автор першого твору, що засвідчив появу нової української літератури й нової української літературної мови. 2. Обіймав посаду ректора Харківського університету. Як письменник уславився байками та романтичними баладами. 3. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. 4. Писав романи та повісті російською мовою, більшість яких спіткало забуття. Справжню літературну славу здобув кількома десятками українськомовних байок. 5. Перший професійний український літературний критик і творець українського правопису, автор першого національного історичного роману. 6. Автор першої друкованої граматики народнорозмовної української мови «Граматика малоросійського наріччя».
4. Дайте відповіді на запитання.
• 1. Що характерне для української літератури першої половини XIX ст.? Які митці її уособлювали? • 2. Чим визначався початковий етап розвитку сучасної української літературної мови? • 3. Що ви дізналися про «Кобзар» Т. Шевченка?
5. Які з тверджень стосуються Тараса Шевченка? • 1. Історичний діяч, якому судилося стати символом українського національного руху. • 2. Упорядник і видавець трьох збірок народних пісень, які не втрачають наукової цінності й нині. • 3. Автор поетичної збірки «Кобзар», у якій уперше було засуджено колонізаторську політику російського самодержавства щодо України. • 4. Автор двох збірок «Малоросійських повістей» (1834, 1836-1837), до яких увійшли найвідоміші повісті «Конотопська відьма», «Маруся». • 5. Ідейний провідник Кирило-Мефодіївського товариства, автор його основних програмових документів, зокрема «Книги буття українського народу». • 6. Письменник та поет, з ім’ям якого пов’язане утвердження української літературної мови. • 7. Творець української національної ідеї, що через поетичні твори зробив її надбанням усього українського загалу. • 8. Письменник, якому славу драматурга принесли п’єси «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик».
6. Пригадайте авторів літературних творів. Доберіть до одного з творів цитату, яка, на вашу думку, найкраще характеризує цей твір і відображає історичні реалії. Поясніть, чому ви обрали для аналізу конкретний твір і цитату. Свою відповідь оформіть у вигляді есе. 1) «Енеїда»; 2) «Маруся», «Конотопська відьма»; 3) «Пан та собака»; 4) «Ніч перед Різдвом», «Тарас Бульба»; 5) «Чорна рада»; 6) «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Сон».
7. Прокоментуйте події / явища, про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення?
«Писання Котляревського задля їх глибокої національності, простоти й загальнолюдської доступності не могли лишитися без впливу на відродження українсько-руського національного духу; не тільки в Україні, але й в Галичині від перших проблесків нашого відродження аж до 1849 року ми раз у раз стрічаємо сліди впливу Котляревського на наших писателів і на ширшу громаду» (П. Куліш).
«Хто се все тонким чуттям обійме й серцем зрозуміє, той зрозуміє й те, як я зрадів, почувши на Україні високі ноти національної кобзи... Сам Шевченко зробивсь не тим, яким я його покинув, їдучи з України. Се вже був не кобзар, а національний пророк» (П. Куліш).
Коментарі (0)