§ 26. Практичне заняття

Варіант 1. Заборона російською владою використання української мови

Практичне заняття пропонується виконати у формі обговорення рефератів.

Документи та матеріали

З листа міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуева міністру освіти 18 липня 1863 р.

Давно вже йде суперечка в нашій пресі про можливість існування самостійної малоросійської літератури. Приводом до цієї суперечки були твори деяких письменників, які відзначалися більш або менш чудовим талантом або своєю оригінальністю. За останній час питання про малоросійську літературу набуло іншого характеру, внаслідок обставин чисто політичних, що не мають ніякого відношення до інтересів власне літературних. Попередні твори малоросійською мовою були розраховані лише на освічені класи Південної Росії, а тепер прихильники малоросійської народності звернули свої погляди на масу неосвічену, і ті з них, які прагнуть здійснити свої політичні задуми, взялися, під приводом поширення грамотності і освіти, видавати книги для початкового читання, буквар, граматики, географії і т. д. В числі подібних діячів було багато осіб, про злочинні дії яких проводилася слідча справа в особливій комісії.

У С.-Петербурзі навіть збираються пожертви для видання дешевих книг південноросійською говіркою. Багато з цих книг надійшли вже на розгляд в C.-Петербурзький цензурний комітет. Немало таких же книг буде представлено і в Київський цензурний комітет. Цей останній відчуває деякі утруднення з розглядом згаданих видань через такі обставини: навчання в усіх без винятку училищах проводиться загальноросійською мовою і вживання в училищах малоросійської мови ніде не допущено; саме питання про користь і можливості вживання в школах цієї говірки не тільки не розв’язане, але навіть порушення цього питання прийнято більшістю малоросіян з обуренням, яке часто висловлюється в пресі. Вони досить ґрунтовно доводять, що ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і не може бути, і що говірка їх, яка вживається простолюдом, є та ж російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі, що загальноросійська мова так само зрозуміла для малоросів, як і для великоросів, і навіть значно зрозуміліша, ніж тепер створювана для них деякими малоросами, і особливо поляками, так звана українська мова. Особам того гуртка, який намагається довести протилежне, більшість самих малоросів докоряє в сепаратистських задумах, ворожих Росії і згубних для Малоросії.

Беручи до уваги, з одного боку, теперішнє тривожне становище суспільства, яке хвилюють політичні події, а з другого боку, маючи на увазі, що питання про навчання грамотності на місцевих наріччях не дістало ще достатнього розв’язання в законодавчому порядку, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне, надалі до погодження з міністром народної освіти, обер-прокурором Св. Синоду і шефом жандармів щодо друкування книг малоросійською мовою, дати по цензурному відомству розпорядження, щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства; пропускання ж книг малоросійською мовою як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити... Це розпорядження було передано на височайший государя імператора розгляд і його величності бажано було удостоїти це монаршого схвалення.

Джерело: М. Лемке. Эпоха цензурных реформ 1859-1865 годов. -СПб., 1904. -С. 302-304.

Перш ніж написати реферат, дайте відповідь на запитання:

1. Які обставини зумовили появу Валуєвського циркуляра 1863 р.? Що мав на увазі Валуев, говорячи про «теперішнє тривожне становище суспільства»?

2. Про що свідчить той факт, що Валуев у своєму листі не використовує термін «український», а послуговується словом «малоросійський»?

3. На основі аналізу наведеного листа Валуєва охарактеризуйте мотиви, якими керувалася російська влада, забороняючи використання української мови.

4. Які аргументи наводив царський міністр Петро Валуев, доводячи, що «ніякої окремої малоросійської мови не було, не має і не може бути»?

5. Чому царська влада особливо боялася поширення серед українців освіти на рідній мові? Про які «політичні наслідки» поширення української мови говорив міністр Валуев?

6. Наскільки обґрунтоване наукою твердження П. Валуева, що мова, якою послуговується «простолюд, є та ж російська, тільки зіпсована впливом на неї Польщею»?

7. Що мав на увазі Валуев, говорячи про «сепаратистські задуми», пов’язані з поширенням в народі української книги? Чому він говорив, що ці задуми «ворожі для Росії і згубні для Малоросії»?

Варіант 2. Культурницький етап національного відродження на українських землях у складі Російської імперії: суспільні виклики

Мета заняття: Написати історичне есе на тему практичного заняття і обговорити його на уроці.

Матеріали для написання есе

Документи та матеріали

1. Історик Андеарс Каппелер про три етапи (фази) національного відродження

Чеський історик Мірослав Грох поділив навдивовиж подібний перебіг більшості європейських національних рухів на три фази. У фазі А пробуджувався вчений інтерес невеликої групи освічених осіб до мови, історії та фольклору певної етнічної групи. Після цієї фази культурного пробудження настає фаза національної агітації (фаза Б). Тут метою групи патріотів є несення національної свідомості поміж різні групи населення, їх мобілізація та інтеграція в національне суспільство. У разі успіху фази Б національний рух входить у фазу В - фазу масового руху, коли національною самосвідомістю охоплена велика частина етнічної спільноти й метою її стає політична автономія. Ці три фази, хоча й простежуються майже в усіх європейських національних рухах, відбувалися, проте, не одночасно. Внаслідок відносної соціально-економічної відсталості Росії та самодержавної форми правління в ній, національні рухи охопили її пізніше, ніж решту Європи...

...Культурна фаза в литовців, українців і білорусів затягнулася надовго, і фаза Б (політична агітація) розпочалася після тривалого зволікання. Це пояснюється, окрім згаданого вже відставання в модернізації, практикованою репресивною російською політикою, яка посилилася після вибуху Січневого повстання (у Польщі. - Авт.), тобто через два роки після скасування кріпацтва, і яка помітно гальмувала розквіт культури й політичну організацію цих трьох національних рухів...

Українці в Російській державі не раз намагалися перейти до фази Б. Кирило-Мефодіївське товариство вперше розгорнуло українську національну програму ...Провідні члени товариства змогли ще раз поширити свої ідеї в 1861-1862 рр. - через петербурзький часопис «Основа»...Тоді ж групи викладачів і студентів Київського університету, так звані «громади», спробували використати ліберальну фазу російської політики для посилення національного руху, однак російський уряд ужив проти них суворих заходів. Те саме повторилося і в середині 1870-х років. Лише в 1890-х роках український національний рух у Росії остаточно досягнув фази Б...

Програми рухів мали сильний культурний ухил, концентрувалися на розвитку народної мови й освітньої системи. В українців і білорусів, яких уряд і більшість російського суспільства сприймали як частину російської нації, це мало особливе значення, тому що вони могли відмежуватися від росіян лише мовно, але не конфесійно.

Джерело: Каппелер Андреас. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. Історія. Розпад. -Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2005. - С. 166-167, 175, 176-177.

2. Історик Роман Шпорлюк про особливості національного відродження в Наддніпрянській Україні

На думку сучасних дослідників історії національних рухів, національних відроджень, процес формування націй на етнічній основі проходив у трьох фазах чи етапах: академічному, культурному, політичному.

...На першому, тобто академічному, етапі відродження, дана національна група стає предметом уваги дослідження, які збирають і публікують народні пісні і легенди, прислів’я, досліджують звичаї і вірування...

Другий етап національного розвитку, культурна фаза, відзначається тим, що мова, яка у першій фазі є предметом вивчення, тепер стає мовою, яка творить літературу і на яку перекладають з інших мов. Народну мову вивчають..., мова вживається в науці, технічній літературі, у політиці, громадському житті побуті освічених людей і взагалі в місті.

На третьому, політичному етапі, нація, об’єднана спільною мовою, висуває вимоги до політичного самоврядування, автономії, а врешті і самостійності.

...Ця схема є тільки схемою, і в реальному житті часто «перехрещуються», «накладалися одна на одну»...

Джерело: Шпорлюк Р. Українське національне відродження в контексті європейської історії кінця XVIII - початку XIX століть // Україна. Наука і культура. Вип. 25. - К.: Знання, 1991. -С. 159-167.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно