Історичні джерела про українофільський етап національного відродження. Практичне заняття
- 12-09-2022, 01:31
- 1 135
9 Клас , Історія України 9 клас Власов (повторне видання) 2022
§ 20. Історичні джерела про українофільський етап національного відродження. Практичне заняття
1. Оцінка українського національного відродження в офіційних документах Російської імперії
Прочитайте текст джерела 1, скористайтеся схемою на с. 3, і дайте відповіді на запитання. • 1. Виберіть 5-6 фактів з документа, які свідчать про упереджене ставлення представників влади Російської імперії до національного відродження українців. • 2. У чому влада вбачала найбільшу загрозу від діяльності свідомих українців? • 3. Які оцінки в цьому документі є найпереконливішим, на вашу думку, доказом його упередженості? • 4. Наведіть приклади упередженого ставлення до української мови з сьогодення. Про що свідчить наявність таких негативних явищ нині? Поміркуйте, як боротися з цими явищами.
1. «Політична ідея винятковості малоросів, як вважає таємний радник Юзефович, є вигадкою австрійсько-польської інтриги, яку запустили у нас поляки на початку 40-х рр. Це переконання підтверджує історія одного з найбільш завзятих пропагандистів українофільства Куліша, який чи не першим заклав основу до подальшого розвитку і поширення шкідливого й безглуздого вчення про відокремлення Малоросії...
Майже одночасно з Кулішем з’явився поет Шевченко, якого прихильники Куліша, коли поет помер, намагалися щосили підняти на п’єдестал народного кумира... У 1861 р. почали видавати в Петербурзі Білозерський разом з Кулішем журнал "Основа”. Поява цього журналу - перший формальний прояв української пропаганди. Одним із найголовніших завдань засновників нового журналу тоді було запровадження викладання навчальних предметів у народних школах малоросійською говіркою...
Заснований в Києві відділ імператорського Російського географічного товариства прихистив тих неблагонадійних і шкідливих осіб, які нині вирізняються особливою діяльністю на ниві поширення серед народу ідеї про самостійну народність малоросів. У стислі терміни відділ відкрив свою книжкову крамницю, організував свою видавничу діяльність, заснував свій орган "Київський телеграф” із власною друкарнею і почав продавати за найнижчими цінами свої тенденційні видання, в тому числі спотворену переробку малоросійською говіркою гоголівського "Тараса Бульби”, де всі слова: "Росія”, "руська земля”, "російський” - усунуто й замінено словами "Україна”, "українська земля”, "українець” і врешті-решт пророчо проголошено навіть майбутнього "українського царя”.
Найголовнішими діячами відділу на терені поширення в народі хибної і шкідливої думки про самостійність малоросійської народності, мови й літератури є Чубинський і колишній доцент Київського університету Драгоманов.
...З особливою увагою стежачи за напрямом усіх видань для народу малоросійською говіркою, дійшли позитивного висновку, що вся літературна діяльність так званих українофілів має кваліфікуватися як посягання на державну єдність і цілісність Росії, приховане більш-менш пристойними формами. Осередок цієї злочинної діяльності сьогодні - у Києві.
Мета київських українофілів (саме так висловлюються вони в органах друку, що видаються в Росії) не лише невинна, а й навіть похвальна - поширення освіти в середовищі малоросійського народу; і тільки для того, щоб вона була для нього доступнішою, видають книги для народного читання українським діалектом, зрозумілим малоросам. Але при цьому українофіли наполегливо намагаються піднести простонародну говірку Південної Росії до рівня літературної мови, перекладаючи твори російської та іноземних літератур і видаючи оригінальні твори. Прагнення київських українофілів спричинити літературну ворожнечу і, так би мовити, відокремитися від російської літератури, видається небезпечним іще й тому, що цілковито збігається із прагненнями і діяльністю українофілів у Галичині, які постійно балакають про 15-мільйонний південно-руський народ як про щось зовсім окреме від великоросійського племені. Такий погляд врешті-решт призведе до того, що галицькі українофіли, а потім і наші опиняться в обіймах поляків, які небезпідставно вбачають у прагненнях українофілів надзвичайно корисний для особистих політичних цілей рух...
Дозволити створення особливої простонародної літератури українською говіркою - означало б закласти міцне підґрунтя для розвитку переконання у можливості здійснити в майбутньому, хоча, можливо, і досить віддаленому, відчуження України від Росії...»
Із журналу Особливої наради, скликаної Олександром II
у Санкт-Петербурзі 18 травня 1876 р.
Українська ідентичність і мовне питання в Російській імперії:
спроба державного регулювання (1847-1914):
Збірник документів і матеріалів
Використавши інформацію з джерела 1, складіть ланцюжок подій / явищ українофільського етапу українського національного відродження з погляду його учасника.
2. Джерела про «Братство тарасівців» як першу самостійну організацію в Україні
Прочитайте текст джерела 2 і дайте відповіді на запитання. Чи погоджуєтеся ви з думкою публіциста про брак ідей самостійності України в статуті «Братства тарасівців», а також із його оцінкою позитивних і негативних рис у діяльності організації? Відповідь обґрунтуйте.
2. «Як бачимо, в "Profession de foi” немає ані сепаратизму й мазепинства, ані соціалізації землі і 8-годинного робочого дня, ані відмежування української визвольної справи від загальноросійського визвольного руху, як про це читаємо в споминах І. Липи. Воно й зрозуміле, бо ж це "Визнання віри” було хоч і нелегальним, а все ж публічним виступом й автори мусили рахуватися з тим, що зміст його мав дійти до відома органів безпеки, і зважати, щоб публіка його прийняла по можливості прихильно, тому утримане воно в стриманих, поміркованих тонах... Але духом своїм воно таки відповідає тим світоглядним і політичним засадам, що їх подає в своїх спогадах І. Липа... Вага виступу тарасівців полягає власне в тім, що українці перестали ховатися, встидатися чи боятися свого українства, а скрізь, на кожному кроці, в кожних обставинах виступали як свідомі, це значить національно активні члени поневоленої нації, що прагне до політичного і соціального визволення... Недоліком тарасівців було те, що вони обмежувалися у своїй діяльності інтелігенцією, не йшли в народну масу, не пов’язали здійснення своїх національно-політичних постулатів з реальними економічними інтересами народної маси. Це була одна з причин, чому започаткований ними рух не виріс у поважну силу і скоро завмер»
Жук А. «Братство тарасівців», 1943 р.
• 1. Чи відповідають програмові положення і діяльність «Братства тарасівців» потребам часу? Підтвердіть фактами свою думку. • 2. Чи відповідають програмові положення тарасівців пунктам чинної Конституції України? Відповідь обґрунтуйте. • 3. Уявіть себе членами «Братства тарасівців». Доповніть програму організації. Поясніть, як би ви втілювали свою програму в життя.
Узагальнивши свідчення з джерела 3, сформулюйте 3-4 положення програмових засад цієї таємної організації.
3. «Основні точки програми були національно-політичне і соціальне визволення України. Був там і восьмигодинний робочий день, і соціалізація землі, і всякі інші для того часу журавлі в небі... Справа національна полягала коротко ось у чому: Ми, свідомі українці, рішучо і назавжди пориваємо зв’язок з українофілами. Ми, свідомі українці, оддаємо наші сили на творення української культури, на національно-політичне визволення поневоленого українського народу. Ми вживаємо тільки українську мову. Ми працюємо тільки для українського народу. Скрізь, де б ми не були, ми мусимо говорити українською мовою. Ми мусимо агітувати за наші думки, переводячи їх у життя, між іншим, і тим, що кожен член гуртка повинен протягом року вивчити грамоти по-українському не менше двох неграмотних, освідомити й придбати не менше двох членів для нашої організації... Але "святая святих” для тарасівців це була самостійна Україна. Іншої України ніхто з тарасівців собі не уявляв».
Липа І. «Тарасівні», 1922 р.
Коментарі (0)