Войти
Закрыть

Наш край у другій половині XIX ст. Практичне заняття

9 Клас

Особливості модернізацїі господарського і повсякденного життя. Продовжіть роботу з контурною картою. Позначте на ній міста та торговельно-промислові центри, що найшвидше росли в другій половині XIX ст. На основі карти дайте характеристику модернізаційних процесів, що відбувалися на території краю. Що вам відомо про адміністративно-територіальні реформи в 1860-1870-х роках? З’ясуйте, як вони позначилися на системі управління краю. Проаналізуйте етнічний і соціальний склад мешканців регіону. Як на ньому позначилися економічні і, особливо, міграційні процеси? Адже, як ви знаєте, останні торкнулися значної частини тогочасної України. Відбувався еміграційний відтік з багатьох районів. Водночас ще остаточно не завершився переселенський рух у південні степи. Не лише за рахунок місцевих мешканців формувалася армія найманих працівників на заводах і шахтах Донбасу. Що ви знаєте про рух населення у вашому краї? З’ясуйте, чи пов’язано це з історією вашого роду. Напишіть або підготуйте відповідну усну розповідь....
0 Переглянути

Особливості українського руху в Російській і Австрійській (Австро-Угорській) імперіях у ХІХ ст. Практичне заняття

9 Клас

Один з парадоксів українського відродження полягав у тому, що та частина України, яка на початковому етапі мала найкращі передумови для розвитку (мається на увазі підросійська Наддніпрянська Україна. - Авт.), не змогла їх розвинути через втручання царського уряду. Тим часом, одна з найвідсталіших земель (Галичина), завдяки власне зовнішнім стимулам (революції 1848 р. і демократизації Австрійської імперії. - Авт.), протягом декількох поколінь вийшла наперед, стаючи «українським П’ємонтом». ...Галичина використала культурну продукцію «Великої України» (Наддніпрянщини) у своєму відродженні, зокрема, в утвердженні вартості української культури супроти польської, з якою треба було конкурувати в обставинах асиміляційних процесів. Шевченко мав тут виняткове значення, ...внесок культурного фонду, витвореного на Сході, до національного потенціалу, яким користувалися західні українці, був величезний... Можна сумніватися, чи сама Галичина вистояла б у змаганні з поляками за національну приналежність етнічних українців без культурної допомоги сходу, без концепції історії, яка давала їм «Велику Україну» як центр національної території і основу її історії (Козаччина, боротьба з татарами і турками). ...Величезним досягненням, успіхом «українськоїідеї» є сам факт, що такі неподібні до себе території, з такими відмінностями в релігії, політичній історії, соціальній структурі, об’єдналися як Україна... Беручи до уваги перешкоди, які будівничі української нації мусили подолати на своєму шляху, їхній «винахід» (мається на увазі результат діяльності. - Авт.) заслуговує на респект....
0 Переглянути

Утворення українських політичних партій Галичини

9 Клас

 Виникнення і діяльність Радикальної партії. Розвиваючись по висхідній, національно-визвольний рух досяг нового рівня. Його учасники почали переходити від культурно-просвітницької до політичної діяльності. Вони дійшли висновку про важливість координації своїх зусиль у рамках організації (чи організацій) із чітко визначеною програмою боротьби. Унаслідок цього сформувалися перші в історії України політичні партії. У 1890 р. завершилося оформлення в політичну партію радикалів. Це була перша українська політична партія - Русько-Українська радикальна (РУРП). Партія прагнула до утвердження соціалізму, демократизації суспільного життя, використання здобутків культури й науки для піднесення національної свідомості й почуття солідарності серед українців. Політичне майбутнє Західної України радикали вбачали в перебудові внутрішнього життя Австро-Угорщини на засадах, як про це зазначалося у програмі, «правдивого автономізму, котрий би бачив силу монархії в якнайкращім культурнім і національнім розвою провінцій і народностей». Одним із засновників і керівників цієї партії був Іван Франко. 2. Проголошення ідеї політичної незалежності України. Питання про автономію як програмну мету РУРП викликало в партії гостру дискусію. Так звані «молодші» радикали (Юліан Бачинський (1870-1940), В’ячеслав Будзиновський (1868—1935), Олександр Колесса (1867-1945) та ін.) висловили незгоду із цим положенням. Кінцевою метою політичної діяльності партії вони вважали державну самостійність України, а автономію у складі перебудованої на федеративних засадах Австро-Угорщини - лише першим етапом на шляху до цієї мети. Ця ідея одержала в партії широку підтримку. У 1895 р. програма РУРП була доповнена окремим пунктом про те, що утвердження соціалістичних ідеалів можливе лише за цілковитої політичної самостійності українського народу. Самостійність - стратегічна мета партії....
0 Переглянути

Піднесення суспільно-політичного руху в 1870-1890-х роках

9 Клас

Діяльність галицьких народовців. Починаючи з 1870-х років у визвольну боротьбу включається нове покоління, яке було патріотично налаштоване і прагнуло рішучих дій. Як уже вказувалося, народовці поступово відтіснили на другорядні позиції москвофілів. Цей злам припав на рубіж 1870-1880-х років. Важливим етапом діяльності народовців стало видання політичних часописів. З 1879 р. видавалася газета для селян «Батьківщина». Наступного року у Львові почала виходити щоденна газета «Діло» (існувала до 1939 р.). Популярності набув літературно-науковий часопис «Зоря». Провідну роль у становленні цих видань відіграв відомий громадський діяч, публіцист і літератор Володимир Барвінський (1850-1883). За його ініціативою 30 листопада 1880 р. у Львові було проведено українське народне віче за участю двох тисяч селян, що стало першою спробою поєднання народовського руху із широкими народними масами. 1885 р. народовці створили свій керівний орган - Народну раду. Очолив її вчитель гімназії Юліан Романчук (1842-1932). Восени Рада видала першу відозву до українців Галичини і свій статут. У статуті Народної ради проголошувалася мета організації - розвиток народу, захист його прав і поширення українських інтересів у всіх політичних, культурних, суспільних і економічних відносинах. Фактично Народна рада ставила перед собою завдання продовжити справу Головної руської ради. Вона стала прообразом політичної партії....
0 Переглянути

Основні течії українського суспільно-політичного руху в 1850–1860-х роках

9 Клас

Суспільно-політичний рух після революції 1848-1849 рр. Після революції в центрі суспільно-політичного життя Західної України стояло національне питання. Його складність полягала в тому, що зі своїми національними вимогами в Галичині виступило не лише українське населення, але й польське. Австрійська влада використовувала українсько-польське протистояння. Коли після поразки революції в імперії почалося десятиліття реакційного правління, австрійці для утвердження своєї влади в Галичині оперлися на поляків. Намісником краю призначили польського графа Агенора Ґолуховського. Зміцнюючи австрійську владу, він разом з тим робив усе, щоб посилити тут польський вплив. Було відкинуто українські вимоги виділити Східну, українську, Галичину в окрему адміністративну область. Щоб налаштувати Відень проти українців, А. Ґолуховський постійно доповідав до австрійської столиці про їхні нібито проросійські настрої. За цього намісника припинила існувати Головна руська рада, а в 1859 р. було зроблено спробу перевести українську мову на латинську абетку. Однак зміцнити імперію шляхом політичної реакції не вдалося. Слабкість імперії продемонстрували франко-італо-австрійська війна 1859 р. і австро-прусська війна 1866 р., у яких Австрія зазнала поразок. У війні 1859 р. головним переможцем вийшов П’ємонт - невелике королівство на півночі Італії, яке прагнуло до об’єднання всіх італійських земель в одній державі. З того часу привид П’ємонту не зникав з політичного небосхилу імперії. Своїм «П’ємонтом» Галичину прагнули зробити і поляки, і українці. У цій ситуації австрійський уряд мусив переглянути внутрішню політику. У 1867 р. за конституцією офіційно оголошено міжнаціональну рівноправність у школах, державних установах і судах. І хоча в реальному житті до повної рівноправності було далеко, все ж конституційне П визначення стало досягненням, про яке в Російській імперії українці хіба що могли мріяти. В Австро-Угорській імперії вони не зазнавали тих національних утисків, які випали на долю їхніх наддніпрянських братів. Австро-Угорщина як конституційна монархія не могла відкрито переслідувати українське друковане слово і заборонити українські культурно-просвітницькі об’єднання....
0 Переглянути

Економічний стан

9 Клас

Особливості соціально-економічного розвитку. У 1866 р. завершилася австро-прусська війна за об’єднання німецьких земель. Австрія зазнала поразки й 1867 р. погодилася на поділ влади в імперії з Угорщиною. Виникла дуалістична Австро-Угорщина. Проте на українцях це жодним чином не позначилося. Хіба що Закарпаття вже не лише фактично, а й юридично перейшло в підпорядкування Угорщини. Не змінилося й економічне життя Галичини, Буковини й Закарпаття. Західна Україна мала сприятливі природно-кліматичні умови і могла з великою користю для своїх жителів включитися в модернізацію, яка охопила Західну Європу. Але цього не трапилося. Як і в попередні десятиліття, у другій половині XIX ст. українські землі залишалися слаборозвинутими задвірками імперії. В індустріальну епоху вони вступали обтяжені значними пережитками феодально-кріпосницьких відносин. А вперед тоді виривалися країни, які швидко й рішуче долали ті нашарування попередніх епох, що стримували поступ. Такою не була Австро-Угорщина, такою не могла бути і повністю залежна від неї Західна Україна. Політика імперської влади щодо східних районів держави мала яскраво виражений колоніальний характер. Західноукраїнські землі остаточно перетворилися на ринок збуту товарів і доступне джерело цінної промислової та сільськогосподарської сировини для метрополії. Вони забезпечували модернізацію в центральних і західних провінціях імперії. А це унеможливило власне економічне піднесення....
0 Переглянути

Узагальнення до теми Українські землі у складі Російської імперії у другій половині XIX ст.

9 Клас

Реформи 1860-1870-х років. Економічне становище України середини XIX ст. визначалося занепадом кріпосницьких відносин. Рух за реформу кріпосницької системи охопив усі верстви суспільства. У цих умовах самодержавство в лютому 1861 р. пішло на проведення такої реформи. Селяни одержали особисту свободу і земельні наділи. За отриману землю вони повинні були заплатити поміщику. Оскільки грошей для цього не мали, викупні платежі взяла на себе держава. Протягом 49 років селяни зобов’язувалися повернути державі борг з відсотками. Здійснене царизмом скасування кріпацтва хоча й враховувало перш за все інтереси поміщиків, усе ж стало помітним кроком уперед. Створювалися умови для швидкого економічного прогресу. Серйозним недоліком реформи стало збереження великого поміщицького землеволодіння. З метою пристосувати країну до нових реалій соціально-економічного розвитку правлячі кола в 1860-1870-х роках здійснили реформи управління, суду, освіти, військової справи, фінансову тощо. Реформи відкрили той шлях розвитку, який через півстоліття привів Україну до національної революції. 2. Економічний розвиток. Східна Україна після реформи 1861 р. переживала бурхливе економічне піднесення. Але воно мало однобічний характер, який визначався економічною політикою самодержавства. Основною метою російської економічної політики в Україні було закріплення її стану як сільськогосподарського району імперії, постачальника сировини для російської промисловості й ринку збуту продукції. Унаслідок цього прогресували ті галузі, які не мали відповідних природних умов для розвитку в Росії (цукрова), або ті, які постачали сировину чи напівфабрикати для російської індустрії (металургія, вуглевидобування)....
0 Переглянути

Практичне заняття Українські землі у складі Російської імперії у другій половині XIX ст.

9 Клас

Давно вже йде суперечка в нашій пресі про можливість існування самостійної малоросійської літератури. Приводом до цієї суперечки були твори деяких письменників, які відзначалися більш або менш чудовим талантом або своєю оригінальністю. За останній час питання про малоросійську літературу набуло іншого характеру, внаслідок обставин чисто політичних, що не мають ніякого відношення до інтересів власне літературних. Попередні твори малоросійською мовою були розраховані лише на освічені класи Південної Росії, а тепер прихильники малоросійської народності звернули свої погляди на масу неосвічену, і ті з них, які прагнуть здійснити свої політичні задуми, взялися, під приводом поширення грамотності і освіти, видавати книги для початкового читання, буквар, граматики, географії і т. д. В числі подібних діячів було багато осіб, про злочинні дії яких проводилася слідча справа в особливій комісії. У С.-Петербурзі навіть збираються пожертви для видання дешевих книг південноросійською говіркою. Багато з цих книг надійшли вже на розгляд в C.-Петербурзький цензурний комітет. Немало таких же книг буде представлено і в Київський цензурний комітет. Цей останній відчуває деякі утруднення з розглядом згаданих видань через такі обставини: навчання в усіх без винятку училищах проводиться загальноросійською мовою і вживання в училищах малоросійської мови ніде не допущено; саме питання про користь і можливості вживання в школах цієї говірки не тільки не розв’язане, але навіть порушення цього питання прийнято більшістю малоросіян з обуренням, яке часто висловлюється в пресі. Вони досить ґрунтовно доводять, що ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і не може бути, і що говірка їх, яка вживається простолюдом, є та ж російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі, що загальноросійська мова так само зрозуміла для малоросів, як і для великоросів, і навіть значно зрозуміліша, ніж тепер створювана для них деякими малоросами, і особливо поляками, так звана українська мова. Особам того гуртка, який намагається довести протилежне, більшість самих малоросів докоряє в сепаратистських задумах, ворожих Росії і згубних для Малоросії....
0 Переглянути

Зміни в соціальній структурі суспільства. Пожвавлення економічної боротьби і політичних рухів

9 Клас

Модернізація і формування нових соціальних груп. В умовах ринкової модернізації господарське й суспільне життя ускладнювалося. З’являлися нові соціальні групи, яких за панування кріпосницьких відносин не було або які перебували в зародковому стані. У процесі розвитку ринкових відносин у сільському господарстві відбулося соціальне розшарування селян. Одні селянські господарства біднішали і банкрутіли, інші - їх було небагато (до 15-20%) - багатішали. Заможні селяни відігравали дедалі активнішу роль у сільськогосподарському виробництві. Вони легко впоралися з викупом землі, а маючи власні кошти, стали збільшувати господарства і дбати про підвищення їхньої продуктивності. Такі селяни у Степовій Україні найлегше виявляли ініціативу. В їх руках опинилася половина селянських наділів, до того ж вони орендували і купували поміщицькі землі. Формувався новий тип селянина-фермера - підприємливого, ініціативного, енергійного, який, поєднуючи талант хлібороба з важкою працею, ставав співтворцем нової ери. Як господарі-власники досить впевнено почувалися й селяни середнього достатку (середняки), яких було майже 25 %. Решта ж належала до бідняків, мали небагато землі, реманенту, худоби. Нерідко в них не було коня чи вола. Наявність же або, навпаки, відсутність у господарстві цієї основної і на той час практично єдиної тяглової сили визначала ледве не на всі 100 % його долю: не лише конкурентоспроможність, а й виживання селянина взагалі....
0 Переглянути

Визвольний рух у 1860–1890-х роках

9 Клас

Виникнення громад та їхня культурно-освітня діяльність. Організаційною формою українського національно-визвольного руху в 1860-1890-х роках були напівлегальні непартійні об’єднання, які одержали назву «громади». Перша така громада в 1859 р. виникла в Петербурзі. У столиці імперії мешкало чимало українців, на яких справляли великий вплив патріотично налаштовані українські письменники та громадські діячі. Помітно пожвавилося духовне життя української громади Петербурга після приїзду до нього колишніх членів Кирило-Мефодіївського товариства В. Білозерського, М. Костомарова і особливо Т. Шевченка. Значним успіхом громади стало створення літературно-наукового щомісячника - першого українського журналу «Основа», який існував у 1861—1862 рр., виходив українською та частково російською мовами. Видавцями журналу були В. Білозерський, П. Куліш і М. Костомаров. В «Основі» публікувалися художні твори, праці з історії та народознавства. У журналі вперше друкувалися твори Т. Шевченка, Марка Вовчка, Леоніда Глібова, Степана Руданського, наукові дослідження М. Костомарова, М. Максимовича, Петра Єфименка та ін. Через них читачі прилучалися до української культури, минулого свого народу і формувалися як патріоти своєї Батьківщини. Хоча журнал і не торкався політичних питань, зосередивши увагу на захисті української мови, літератури, праві народу на здобуття освіти рідною мовою, виданні навчальної і науково-популярної літератури, однак і така його суто культурницька спрямованість не влаштовувала як офіційну владу, так і багатьох шовіністів з російської інтелігенції. Частково через фінансові труднощі, але значною мірою через переслідування цензури та поліції «Основа» припинила існування....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 25 26 27 28 29 30 31 32 33 ... 43
Назад

Навігація