Войти
Закрыть

Початок промислового перевороту

9 Клас

Від мотики до конвеєра. Промисловий переворот - це перехід у виробництві від ручної праці до машинної; від мануфактури до фабрики; формування нових соціальних верств - підприємців і найманих робітників. Особливість промислового перевороту на українських землях полягала в поступовому переході від поміщицької мануфактури до капіталістичної фабрики. Цей процес у Наддніпрянській Україні розпочався у 1830-х і тривав до 1880-х років. Упродовж цього періоду відбулися помітні зрушення в розміщенні підприємств та в складі їх власників. Зокрема, якщо до середини 1840-х років майже 3/4 підприємств належали переважно поміщикам і були розташовані в селах та містечках, то надалі їх будували в містах, а підприємцями ставали купці, міщани та заможні селяни. Змінився і характер праці, що використовувалася. Кріпосний селянин поступився найманому робітникові. На зміну натуральному господарству приходило товарне виробництво й ринкові відносини. З’ясуйте зміст поняття «промисловий переворот у Наддніпрянській Україні». В основі промислового перевороту лежав технічний переворот, суть якого полягала в запровадженні у виробництво досягнень науки та техніки. На українських землях перші ознаки промислового перевороту проявилися в цукровій промисловості. У виробництві цукру використовувалися машини для подрібнення буряків, гідравлічні преси для віджимання соку....
0 Переглянути

Соціально-економічний розвиток Наддніпрянщини

9 Клас

Свято першого снопа - урочистості з нагоди початку жнив. За побутуючими уявленнями обрядові дії та пісні могли забезпечити добре збереження врожаю. Вийшовши в поле, господиня розстеляла скатертину або рушник із хлібом-сіллю та свічкою. На узбіччі зупинялася і тричі вклонялася ниві, промовляючи: Дай, Боже, легко почати, а ще легше дожати. Жнива починали в так звані легкі дні - вівторок, п’ятницю. Бажано було також, щоб не збігалося з новим місяцем. Як правило, починав косити найшанованіший у селі чоловік, у якого робота «кипіла». Обряди проводили і з першим снопом. Як правило, його ставили в хаті на почесному місці під образами - покуті. Перший сніп обмолочували окремо. Зерно з нього святили в церкві, а перед сівбою змішували із насінням. Соломою з першого снопа годували корів, щоб не хворіли. Інколи зажинки робили в присутності священика. Розкажіть про свято першого снопа. Як ви вважаєте, чому в аграрному (селянському) суспільстві існували подібні свята? Про що вони свідчать? Для селянської родини актуальною була проблема виживання. Поміркуйте, як врожайність впливала на її розв’язання. За часів традиційного (аграрного, селянського) суспільства джерелом багатства була земля. В українських губерніях земля належала дворянам. Отримуючи угіддя за цивільну та військову службу, вони ставали довічними власниками і землі, і селян, які на ній мешкали. Обробляли землю селяни. Традиційними заняттями були рільництво, скотарство, бджільництво, рибальство і мисливство....
0 Переглянути

Наддніпрянська Україна в системі міжнародних відносин першої третини ХІХ століття

9 Клас

Грецький проект - зовнішньополітична програма російського уряду другої половини XVIII ст. Згідно з нею належало, витіснивши Османську імперію до Азії, відродити Візантійську (Східно-Римську) імперію під управлінням Костянтина, онука Катерини II. Цю програму було підкріплено дипломатичними та військовими акціями. Саме тоді в Південній Україні почали вбачати форпост для просування на Балкани, до Константинополя. Східне питання - умовно прийняте в дипломатії та історичній літературі позначення міжнародних суперечностей XVIII - початку XX ст., пов’язаних із занепадом і розпадом Османської імперії, поширенням національно-визвольного руху серед її народів, боротьбою європейських держав за розподіл її володінь. З’ясуйте, який з названих зовнішньополітичних проектів стане пріоритетним для російського імператора Олександра І на початку XIX ст. Туреччина бажала посилити вплив на Балканах, придушити національно-визвольний рух у своїх провінціях та Сербії. Росія підтримувала антитурецькі повстання. Приводом до початку російсько-турецької війни 1806-1812 рр. стала заміна Туреччиною молдовського та волоського господарів - прихильників Росії - на посадовців, вороже до неї налаштованих. Тим часом, згідно з попередніми домовленостями, господарі мали призначатися лише за згодою Росії. Союзником Туреччини в цьому конфлікті виступила Франція. Українці взяли безпосередню участь у війні. До народного ополчення було мобілізовано мешканців Катеринославської, Київської, Полтавської, Харківської, Херсонської, Чернігівської губерній. Для потреб російської армії реквізовано лише на Лівобережжі близько 1 тис. коней, 7 тис. пар волів, 6 тис. возів. На боці росіян виступало чорноморське козацтво. По інший бік фронту воювали козаки Задунайської Січі....
0 Переглянути

Живопис та архітектура

9 Клас

Основним напрямом українського живопису другої половини XIX ст. став реалізм. Українські митці рішуче відхиляли норми академізму, відходили від вимог того чи іншого художнього стилю й зверталися до зображення дійсності, її життєвих сюжетів і форм. За приклад вони брали творчість Т. Шевченка. Долучившись до загальноросійського руху передвижництва, українські художники йшли власним шляхом. Завдяки українським національним ідеалам свободи, самобутності й незалежності вони не відмовлялися від набутків українського романтизму: звернення до історичної тематики, відображення народного характеру й побуту, які були проявами реального життя другої половини XIX — початку XX ст. На думку вченого Один з ідейних натхненників та учасників руху передвижництва академік І. Рєпін писав: «Хай кожен край виробить свій стиль і відобразить свої улюблені ідеали в мистецтві, по-своєму, упевнено й щиро, без вагань, без гонитви за виробленими чужими смаками». На думку видатного художника, цей стиль обов’язково визначатиметься «особливостями, закладеними попередньою історією певної місцевості, її переказів, смаків і характеру народності». Засновник Київської рисувальної школи М. Мурашко стверджував: «У XX ст. художник має отримати суто індивідуальний розвиток, відповідно до його характеру, його ладу, його симпатій. Утискати його в шеренгу тих, хто йде в ногу із системою, як солдати, — це значить губити дорогу самобутність, створювати... оригінальну банальність».
...
0 Переглянути

Українські література й театр

9 Клас

Культура другої половини XIX й початку XX ст. продовжувала розвиватися в умовах колонізаторських режимів, які панували в Україні й намагалися тримати український народ у неуцтві, позбавити його національних особливостей та уподібнити своїм народам. Проте, плекаючи такі імперські наміри, російська й австрійська влада не могла не задовольняти культурно-освітніх потреб українського суспільства, яке в другій половині XIX ст. зазнало глибоких модернізаційних змін. Під їхнім впливом у народу посилювався потяг до освіти. «Селяни один за другим самі приводять дітей у науку» — було написано в 1862 р. в журналі «Основа». Нове покоління інтелігенції, кваліфікованих робітників, фабрикантів і заводчиків характеризувалося високими духовно-культурними запитами, що сприяло формуванню потужного суспільного замовлення на духовно-культурну творчість.
За таких умов українська інтелігенція стала впливовою інтелектуальною й духовною силою. Вона була творцем нової української культури й використовувала найменші послаблення колоніальних режимів для утвердження нових позицій української культури. Такі можливості створювали конституційні закони в Австро-Угорщині, буржуазні реформи в Російській імперії. Завдяки цьому інтелігенція у своїй культурно-просвітницькій діяльності могла спиратися на земське самоврядування, конституційний захист прав людини, гласність, на університети, що ставали центрами вільнодумства....
0 Переглянути

Українське суспільство, освіта, наука в умовах модернізації

9 Клас

Модернізаційні процеси розкрили перед Україною нові історичні перспективи. Виникла потреба в інженерах і техніках, агрономах і ветеринарах, освітянах і лікарях, університетських професорах і вчених. Вийшовши з народного середовища, піднімаючись соціальними сходинками завдяки власним успіхам в освіті, науці й господарстві, українська інтелігенція дивилася на світ з оптимізмом. І там, де «старі» українці — нащадки старшин Гетьманщини пророкували кінець України, українська «молодь» вбачала початок національного розвитку. Тісно пов’язані з народом інтелігенти не хотіли миритися з його колоніальним становищем. Тому ідеї європейського романтизму й демократизму спонукали їх до активної громадської діяльності на користь свого соціально й національно пригнобленого народу. Модернізація створила широкі можливості для культурного відпочинку, що збагачував розум і душу: доступні музеї, театри, лекції, бібліотеки, читальні, кінематограф, виставки спонукали людину все глибше замислюватися над життям — минулим, сьогоденням і майбуттям. Це зумовило потужне суспільне замовлення на духовно-культурну творчість і сприяло перетворенню інтелігенції на впливову силу, здатну спрямовувати культурний і політичний розвиток народу....
0 Переглянути

Радикалізація настроїв українства. Буковина та Закарпаття на початку XX ст.

9 Клас

Радикалізація українського руху, тобто його схильність до рішучих дій, формувалася під впливом багатьох історичних причин. Упродовж 1890—1914 рр. вирішальну роль відіграло небувале загострення українсько-польських відносин. Цьому посприяло декілька чинників: 1) припинення «новоерівської» політики польсько-українського примирення; 2) сваволя австрійської жандармерії та польських поміщиків під час виборів; 3) масові судові процеси між українськими сільськими громадами та польськими поміщиками щодо користування сервітутами (з понад 3000 справ лише 32 були вирішені на користь українських селян); 4) боротьба за демократичну виборчу реформу та відкриття українського університету у Львові. Радикальність українського руху посилювалася через ворожість до українства, починаючи з найвищої владної сходинки краю. Так, намісник Галичини граф Казимир Бадені «уславився» брутальними зловживаннями на виборах до Галицького сейму 1895 р. та кривавими виборами 1897 р. до Віденського парламенту. Унаслідок збройного антиукраїнського терору під час виборів загинуло 10 осіб, 19 було важко поранено й кількасот заарештовано, а з 63 депутатів від Галичини обрали всього трьох українців. Саме «криваві баденівські вибори», на думку І. Франка, підштовхнули все «чесне й народолюбне» в українському середовищі до пошуку радикальних засобів боротьби. «Усі нині стали радикалами, — писав він. — Пролита кров була тим чинником, який підштовхнув українців до активнішого опору полякам і до підвищення рівня українських домагань»....
0 Переглянути

Політичне й національно-культурне життя Західної України на початку XX ст.

9 Клас

На початку XX ст. в політичному житті Галичини вирізнялися активністю УНДП, УРП та УСДП, які поставили перед собою спільне завдання: «пізнати народні маси, їхнє становище й потреби, і працювати над їхнім усвідомленням і піднесенням. Витворити з темного українського селянства й робітництва свідомих членів українського народу, який не дав би на поталу своїх прав і вмів захиститися...» Провідну роль відігравала УНДП, яка прагнула об’єднати всі політичні сили краю в єдиний національний політичний блок заради боротьби проти польського засилля. Партія проголосила, що переходить до «політики масової самооборони й рішучої опозиції проти галицько-польської адміністрації, проти центрального (віденського) уряду, який підтримує її». Партія визнавала «теперішній капіталістичний устрій», однак пропонувала ряд соціальних реформ, які б покращили становище українських селян. Зокрема, вона вимагала створення сприятливих умов для кредитування, торгівлі, збільшення заробітної плати, поліпшення побутових умов. Партія закликала селян керуватися в економічній сфері національним принципом — купувати товари лише в українських крамницях. УРП виступала за викуп земель у великих поміщиків коштом громадського фонду й передання їх селянам. У 1907 р. УНДП та УРП утворили парламентський союз і злагоджено діяли у Віденському парламенті. УСДП вважала, що інші українські партії опікуються інтересами лише заможних верств, і не змогла налагодити конструктивного співробітництва з ними. Ставлячи за мету суспільного розвитку побудову соціалізму, партія відхиляла неправові засоби його досягнення, а надто захоплення політичної влади шляхом збройного повстання. Перебуваючи під впливом австрійських соціал-демократів, вона обстоювала ідею поступової соціалізації засобів виробництва (тобто передання їх трудящим), здобуття влади парламентським шляхом, використання держави як інструменту суспільних змін....
0 Переглянути

Соціально-економічне становище Галичини, Буковини й Закарпаття на початку XX ст.

9 Клас

На початку XX ст. господарське становище Західної України не змінилося. Край залишався економічно відсталим і перенаселеним, був внутрішньою колонією Австро-Угорщини — джерелом дешевої сировини й ринком збуту промислової продукції з центральних провінцій імперії. Ця тенденція чітко простежувалася на прикладі тих галузей промисловості, які на початку XX ст. стали основними. Найуспішніше на початку XX ст. розвивалася нафтодобувна промисловість. Уже в 1890-х роках у галузі розпочався процес концентрації виробництва, що й привело до створення в 1892 р. першого нафтового картелю. Протягом 1905—1906 рр. тут виникло понад 50 акціонерних нафтодобувних компаній. Найбільшими з них стали «Галицько-карпатське товариство», «Східниця», «Галичина». Протягом першого десятиліття XX ст. в нафтовій промисловості прискорився процес концентрації виробництва, який поєднався з інтенсивним притоком іноземного капіталу. Як наслідок, найбільші 15 підприємств з англійським, австрійським і німецьким капіталом контролювали майже 75 % видобутку й перероблення нафти. Користуючись близькістю західноукраїнських родовищ нафти до європейських країн, дешевизною робочої сили, ці компанії успішно конкурували з американським трестом-гігантом «Стандарт ойл оф Нью-Джерсі»....
0 Переглянути

Господарське, політичне й культурне життя України в 1907—1914 рр.

9 Клас

Бунтівна участь селян у подіях 1905—1906 рр. продемонструвала імперському уряду, що общинне селянство перетворилося на загрозу для царського режиму. Тому російський прем’єр-міністр П. Столипін вирішив боротися з революцією не лише силою зброї, а й проведенням земельної реформи (т. зв. столипінської), мета якої — зруйнування общини й зміцнення верстви заможних господарів — селян-фермерів, котрі стали б «перепоною розвитку революції», запорукою проти «великих потрясінь». Водночас уряд не переймався інтересами незаможних селян. З трибуни Державної думи П. Столипін проголосив, що уряд «зробив ставку не на вбогих і питущих, а на міцних і сильних». Неготовність уряду провести реформу в інтересах усього селянства була зумовлена його прагненням не порушити інтересів поміщиків. До проведення реформи спонукали також потреби міжнародної торгівлі, адже від продуктивності сільського господарства залежав обсяг експорту й валютних надходжень, необхідних для підтримання стабільності рубля й виплати боргів царського уряду. Кваліфіковані російські урядовці стверджували, що без перебудови села Російській імперії «не вистояти у великому трудовому змаганні народів». Земельна реформа (столипінська) — розпочата 9.11.1916 р. перебудова господарських і соціальних відносин в аграрній сфері з метою створення сильних господарств фермерського типу, які б стали соціальною опорою самодержавства....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43
Назад

Навігація