Войти
Закрыть

Вступ 7 клас Гісем, Мартинюк 2020

7 Клас

ЗАВДАННЯ НА ПОВТОРЕННЯ: 1. Що таке історія? Для чого людині її знати? 2. Що вивчає наука історія? Які вчені-історики вам відомі? 3. Який період всесвітньої історії та історії України ви вивчали минулого року? Назвіть його хронологічні межі. 4. Робота в парах. Обговоріть, які події Стародавньої історії України вам запам'яталися найбільше. Поясніть свою думку. 1. Історія України як наука і навчальний предмет. У 7 класі ви продовжите вивчення систематичного курсу історії — всесвітньої та історії України. Слово «історія», як ви вже знаєте, має давньогрецьке походження й перекладається як «дослідження», «розповідь про події». Давньогрецький письменник і вчений Геродот, якого вважають «батьком історії», називав «історіями» свої оповідання про персько-грецькі війни. Термін «історія» має кілька значень. Історія як наука вивчає минуле людських спільнот, що заселяли нашу планету від найдавніших часів і до сьогодення. Вчених, які досліджують те, що відбувалося в минулому людських спільнот, називають істориками (історикинями). В основу їхньої праці покладені дослідження історичних фактів та історичних подій. На підставі їх аналізу історики намагаються реконструювати (відтворити) історичний процес. Історія України — перебіг історичних подій на землях сучасної України від часу розселення на її території перших людей і до сьогодення. Історичний факт — дійсні, не вигадані випадки, підтверджені історичними джерелами. Історична подія — сукупність пов'язаних між собою важливих фактів суспільного життя, які становлять єдине ціле....
0 Переглянути

Історія України 7 клас Гісем, Мартинюк 2020

7 Клас

Книга, яку ви тримаєте в руках, допоможе вам дізнатися про події, що відбувалися на українських землях у період середньовічної історії. Ви зможете сформувати уявлення про те, як після Великого переселення слов’ян розпочалося становлення східнослов’янської державності. Ви дізнаєтеся, як виникла та розвивалася найбільша держава європейського Середньовіччя — Русь-Україна, а також про Королівство Руське (Галицько-Волинську державу) та його місце в розвитку української державності. Ви простежите, як руські удільні князівства опинилися у складі сусідніх держав, та з’ясуєте особливості їх розвитку. Перш ніж розпочати роботу з підручником, необхідно ознайомитися з його змістом та структурою. Матеріал підручника об’єднано в п’ять розділів, розділи — у параграфи, які, у свою чергу, поділяються на пункти. У тексті ви зустрінете виділені слова і дати. Це означає, що на них необхідно звернути особливу увагу. Важливу роль для розуміння матеріалу відіграють наведені в підручнику документи, ілюстрації, таблиці та схеми. Працюючи з відповідним параграфом, необхідно прочитати включені до нього документи і відповісти на поставлені запитання. Розглядаючи ілюстрації, обов’язково звертайте увагу на підписи, які пояснюють зміст зображеного. Таблиці та схеми розкриють зв’язки між складовими певного історичного явища, пояснять його особливості тощо....
0 Переглянути

Культура українських земель у другій половині ХІV–ХV ст.

7 Клас

У згаданий часовий відрізок українські землі стали ареною протистояння між католиками і православними. Православна церква, що втрачала підтримку держави, могла спертися лише на власний народ, на його творчі сили. Крім того, через Україну пролягала межа між християнською та мусульманською цивілізаціями, що теж впливало на культурні процеси. Іноді нові правителі вдавалися до відкритого пограбування культурних цінностей. Зокрема, у 1382 р. князь Володислав Опольський вивіз із міста Белз ікону Божої Матері та подарував її монастирю в Ясній Горі під Ченстоховою. Згодом ця ікона стала головною святинею Польщі. Руйнівними для українських культурних надбань були набіги татар і турків, які знищували архітектурні пам’ятки, книги, а головне — людей, що їх створювали. У той же час небезпека й завзята боротьба надихали нових митців на творчість. Удосконалювалися оборонні споруди, розвивалося воєнне мистецтво, створювалися літературні твори, складалися думи й пісні. Кристалізувався національний характер. В Україну переселялося чимало іноземців — поляків, німців, євреїв, вірмен, окремі з яких зробили вагомий внесок у розвиток культури своєї нової батьківщини....
0 Переглянути

Господарський розвиток українських земель у другій половині ХІV–ХV ст.

7 Клас

Упродовж XIV-XV ст. основою господарського життя населення українських земель продовжувало залишатися сільське господарство, яке мало переважно натуральний характер. Проте завдяки поширенню колісного плуга, сохи з лемешем і сошником зросла врожайність і збільшились посівні площі. Поряд з вирощуванням зернових значного поширення набуло городництво й садівництво. Бортництво заступило присадибне бджільництво. Продовжували розвиватися промисли, передусім ті, що переробляли сільськогосподарські продукти: млинарський (виготовлення різних сортів борошна, круп), винокурний (виготовлення горілки) та пов’язаний із ним корчмарський. Важливим промислом було рибальство. Воно процвітало не тільки на великих річках. Феодали і навіть селяни споруджували стави на річках, струмках і заболочених місцевостях. Солеварінням займалися в Карпатах і на солоних озерах Північного Причорномор’я. У період феодалізму полювання було привілеєм феодалів. Проте на Подніпров’ї до нього вдалися місцеві селяни та міщани, що приносило їм чималий дохід. Зміни відбулися і в правовому становищі селян. У цілому воно залежало від правового устрою сіл — руського (українського), волоського чи німецького. Переважна більшість сільського населення проживала в селах руського (українського) права. У XIV ст. більшість селян на українських землях були вільними та лише сплачували данину за користування землею, яка розподілялася ланами (волоками) по 16,8-21,4 га між селянськими дворищами. Дворище складалося з 5-10 хат (димів), у яких жила велика селянська родина. Податок — подимне — платили з кожного диму. Кілька дворищ утворювали сільську громаду (село), яку очолював отаман. Кілька сіл об’єднувалися у волость — копу, яку очолював староста («старець»). На зборах копи розглядалися всі важливі справи. Також діяв копний суд....
0 Переглянути

Соціальна структура населення українських земель у другій половині ХІV–ХV ст.

7 Клас

За своєю суттю тогочасне суспільство було феодальним. Для нього характерним був поділ на стани. Для станової організації суспільства є притаманною ієрархічна будова (підпорядкованість одних станів іншим), виражена в нерівності становища (правах та обов’язках) і привілеях. Соціальна структура українського суспільства XIV-XV ст. була доволі розмаїтою. Стани поділялися на привілейовані — князі, пани, зем’яни, бояри, духовенство («церковні люди»), напівпривілейовані — міщани (патриціат, бюргерство, плебс) і непривілейовані — різноманітні категорії селянства (слуги, данники, тяглові). Основу привілейованого стану суспільства становили землевласники. За своїм походженям і формою землеволодіння вони поділялися на чотири групи. Князі — найзаможніша титулована знать; поділялися на «княжат головних» і «княжат-повітовників». Перші не підлягали місцевій владі, входили до великокнязівської ради, а у військові походи йшли зі своїми загонами під родовими гербами. Другі навпаки, підпорядковувалися місцевій владі, а у військові походи йшли у складі повітового ополчення. Пани — заможна знать, яка не мала князівських титулів, але вирізнялася давністю роду, вотчинним (спадковим) землеволодінням і певними привілеями. Найбагатші пани разом із князями становили групу магнатів — найбільших землевласників....
0 Переглянути

Українські землі у складі Угорщини, Молдавії, Московії та Османської імперії. Кримське ханство

7 Клас

Боротьба угорців за підкорення слов’янського населення Закарпаття була тривалою. Лише з ослабленням Галицько-Волинської держави Закарпаття остаточно ввійшло до складу Угорщини. Край було поділено на окремі територіально-адміністративні одиниці — комітати. Їх очолювали призначені королем з-поміж угорських панів намісники — ішпани (жупани), що здійснювали адміністративну, військову і судову влади. Землі, особливо в низинних районах Закарпаття, щедро роздавалися угорським землевласникам, а в міста переселялися угорці, німці, євреї. Слов’янське населення витіснялося в гори або піддавалося мадяризації. Бурхливий розвиток краю пов’язаний з діяльністю подільського князя Федора Коріатовича, який був змушений тікати від гніву великого литовського князя Вітовта. Федір отримав від угорського короля місто Мукачеве та став намісником Березького комітату. Прихід Коріатовича із 40 тисячами подільських селян, як твердять писемні джерела, зміцнив становище слов’янських народів у населенні краю. Федір Коріатович виступав проти запровадження кріпацтва і мадяризації. Він сприяв зростанню міст Мукачеве та Берегове. Було добудовано мукачівський замок, саме місто обнесено захисним валом, а поряд, на Чернечій горі, засновано православний монастир Святого Миколая, що діє й дотепер. Згодом у Мукачеві постало православне єпископство. Буковина як історико-географічний регіон сформувалася в XIV ст. Зараз північна частина Буковини входить до складу нашої держави (Чернівецька область), а південна — до складу Румунії. Назву краю дали букові ліси, що густо вкривали його в минулому. За часів Русі-України та Галицько-Волинської держави Буковина була невід’ємною їхньою частиною....
0 Переглянути

Українські землі у складі Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського

7 Клас

Тим часом як більшість руських князівств потрапили під владу Золотої Орди, на північно-західних кордонах колишньої Русі-України (Київської держави) постала Литовська держава. Сучасні литовські вчені пов’язують назву своєї країни з межайтським (межайти — одне з литовських племен) словом «летува», що означає «свобода», «вільний край». У першій чверті XIII ст. князь Рінгольд об’єднав під своєю владою декілька литовських племен. Його син, Міндовґ, продовжив політику батька. У 1248-1249 рр. він згуртував під своєю владою всі литовські землі. Саме з його правлінням і пов’язують заснування Великого князівства Литовського. Столицею своїх володінь Міндовґ обрав місто Новогрудок (Новгородок). Станом на середину XIII ст. Міндовґ підкорив своїй владі землі Чорної Русі (Гродно, Слонім та ін.) і частину Білої, а також примусив визнати свою владу полоцьких, вітебських і мінських князів. Міндовґ завдав поразок монголам, що підняло і зміцнило його авторитет. Важливим кроком князя стало його хрещення у 1246 р. за православним обрядом....
0 Переглянути

Культура Галицько-Волинської держави

7 Клас

Культура Галицько-Волинської держави розвивалась як складова частина культури Русі. Незважаючи на те, що риси культури галицьких і волинських земель мають відмінності, їхній розвиток відбувався одночасно, а процеси були тотожними. Це дає змогу вченим розглядати культуру Галицько-Волинської держави як цілісний феномен. При тому вона відчутно відрізняється від культури інших земель, маючи власні самобутні риси та оригінальність. Навіть після монгольської навали впродовж століття Галицько-Волинська Русь не відставала у своєму культурному розвитку від сусідніх держав, а в ряді випадків стала батьківщиною творчих здобутків, що збагатили всю тогочасну східноєвропейську культуру. Культура Галицько-Волинської держави була відкритою для впливів західної та східної культур, але при цьому не втрачала своєї східнослов’янської специфіки. Великий вплив на культуру регіону мала Православна церква, яка зберігала основні культурні традиції. Культура Галицько-Волинської держави стала однією зі складових частин формування української культури. Які особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави?...
0 Переглянути

Правління нащадків короля Данила. Загибель Галицько-Волинської держави

7 Клас

По смерті Данила управління в Галицько-Волинській державі перебрав Василько (1264-1270 рр.). Але володіння, що перебували під безпосереднім правлінням Данила, було розділено між трьома його синами — Левом, Мстиславом та Шварном. Лев Данилович отримав Галич і Перемишль, Мстислав — Теребовлянщину, Шварно — Белз, Холм, Дорогичин, Чорну Русь та Червенські міста. По смерті Василька Волинь успадкував його син Володимир Василькович. Попри поділ на уділи, Романовичі вели спільну зовнішню політику. Найбільш енергійним і рішучим правителем серед Романовичів був князь Лев (1264-1308). Однак його дії були не завжди виваженими, послідовними, через що дістав прізвисько «Шалений». Найбільш безглуздим учинком князя, що мав далекосяжні наслідки, стало отруєння за його наказом у 1267 р. литовського князя Войшелка, який постригся в ченці й передав литовський великокняжий престол молодшому братові Лева Шварнові. Цим учинком Лев завдав шкоди собі, утратив можливість посісти литовський престол і зробив непевним становище Шварна....
0 Переглянути

Монгольська навала. Утворення Золотої Орди. Відновлення Галицько-Волинського князівства за Данила Романовича

7 Клас

У 1206 р. в монгольських степах під владою Чингісхана об’єдналися монгольські племена. Як вам уже відомо з курсу всесвітньої історії, протягом 1207-1222 рр. монголи підкорила Південний Сибір, Північний Китай, Середню Азію, частину Персії та Закавказзя, створивши могутню імперію. Наприкінці другого десятиліття XIII ст. монгольські хани почали готуватися до вторгнення у прикаспійські та причорноморські степи, в яких панували основні вороги монголів — половці. Для розвідування шляху до вторгнення через ці землі було направлено 30-тисячне військо під керівництвом найдосвідченіших полководців Чингісхана Субедея і Джебе. У 1222 р. монгольське військо несподівано подолало Кавказькі гори та опинилося в них у запіллі половців. Останні у битві на березі річки Сіверський Донець зазнали поразки. Потім монголи рушили до Криму, де захопили венеціанську фортецю Судак. Тим часом тесть галицького князя Мстислава Удатного половецький хан Котян звернувся по допомогу до руських князів: «Якщо не допоможете нам, будемо ми сьогодні порубані, а вас завтра порубають». На з’їзді у Києві князі вирішили дати монголам бій у половецьких степах....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 111 112 113 114 115 116 117 118 119 ... 370
Назад

Навігація