Войти
Закрыть

Політичний статус українських земель у складі Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського й інших держав. Кревська унія 1385 р. та українські території

7 Клас

Після смерті в 1340 р. Юрія II Болеслава — останнього представника династії Романовичів — розпочалася тривала війна Польщі, Угорщини й литви за землі Галицько-Волинської держави. Галицькі та волинські бояри запросили на престол Любарта (Дмитра) — сина великого князя литовського Гедиміна. любарт був одружений на княжні (доньці Андрія Юрійовича) з роду Романовичів. Він віддавна жив на Волині, був православним, знав українську мову й уважав себе законним спадкоємцем Романовичів. Проте оволодіти всією спадщиною Романовичів любарту не дозволили Польща й Угорщина. У квітні 1340 р. (уже через дев’ять днів після смерті Юрія II Болеслава) польський король Казимир III удерся в Галичину. Він захопив львів і пограбував князівську казну. Вивіз, зокрема, ознаки королівської влади галицько-волинських володарів: кілька золотих хрестів, дві корони, королівську мантію, трон тощо. Однак загарбати Галичину тоді йому не вдалося. Восени 1349 р., заручившись нейтралітетом монголів, король Казимир знову здійснив похід на схід і захопив Галичину та Холмщину. Поляки захопили львів, Володимир, Белз, Берестя та інші міста. Литовські князі підтримували любарта в його тривалій боротьбі з поляками й угорцями за повернення втраченої половини держави. Проте ця боротьба не увінчалась успіхом — усі зусилля були марними....

Узагальнення за розділом IV. «Королівство Руське (Галицько-Волинська держава)»

7 Клас

Королівство Руське, що проіснувало з кінця ХІІ ст. до середини XIV ст., було спадкоємцем Русі-України, розташоване на українських землях, стало другою українською князівською державою. Галицько-Волинська держава, утворена зусиллями нащадків Володимира Мономаха, займала значну територію нинішньої України. Її володарі — Роман Мстиславич, якого літописець називає самодержцем усієї Русі, король Русі Данило, його син Лев І, онук Юрій І, який також титулувався королем Русі, залишили вагомий слід в історії. Їхні імена стали символами незалежності й могутності давньої української держави. Середина ХІІІ ст. ознаменувалася ще однією подією, яка мала значні наслідки для багатьох народів Азії і Східної Європи. Монгольська навала та спричинені нею руйнування загальмували розвиток землеробських цивілізацій на просторах Євразії. Галицько-Волинська держава меншою мірою, порівняно з Північно-Східною Руссю та землями на схід від Дніпра, постраждала від монголів і зуміла відновити свої сили та зберегти територіальну цілісність. Однак припинення існування князівської династії та постійна боротьба із Золотою Ордою призвели до того, що впродовж другої половини XIV ст. Галицько-Волинські землі були захоплені сусідніми європейськими державами — Польщею, Литвою, Угорщиною та Молдовою. Галицько-Волинське князівство зробило великий внесок у формування української культури. У культурі цих земель спостерігається оригінальне поєднання спадщини Русі-України й нових ознак, зумовлених зв’язками з Візантією, Західною та Центральною Європою, країнами Сходу. За рівнем культурного розвитку королівство Руське нічим не поступалось іншим державам, а часом ставало батьківщиною нових творчих здобутків....

Культура королівства Руського (Галицько-Волинської держави) ХІІІ — першої половини ХІV ст.

7 Клас

Культура Галицько-Волинської держави, як і всієї Русі, розвивалася під впливом Візантії. Однак протяжні кордони з Угорщиною, польськими князівствами та литвою сприяли тісним контактам і зв’язкам із західними сусідами. На Галичині та Волині раніше, ніж в інших землях Русі-України, з’явилися нові види зброї, привезені із заходу: катапульти (каменемети) й арбалети (самостріли). Найпомітніший вплив західноєвропейських культурних течій проявився в архітектурі Галицько-Волинського князівства. Особливістю галицької архітектури того часу є поєднання візантійсько-київського стилю з романським, який був на той час характерним для Європи. елементи романського стилю проявлялися не лише в зовнішньому вигляді галицьких церков (згадайте церкву Святого Пантелеймона), а й у внутрішньому оздобленні. З часів Данила в містах Галицько-Волинської держави з’являються німецькі та польські ремісники-колоністи. Вони прискорили розвиток місцевого ремісництва, вплинули на культуру й суспільне життя краю. Культура цієї епохи поєднала слов’янську спадщину й нові ознаки, зумовлені зв’язками не лише з Візантією, а й із Західною, Центральною Європою та країнами Сходу....

Королівство Руське (Галицько-Волинська держава) у періоди стабільності та поступового занепаду (середина ХІІІ — перша половина ХІV ст.)

7 Клас

Незавершеним описом подій 1292 р. закінчується Галицько-Волинський літопис. Подальшу історію давньоукраїнської княжої держави вчені відтворюють на основі побіжних згадок про неї в інших, переважно іноземних, джерелах. На початку ХIV ст. влада в Галицько-Волинській державі знову зосереджується в одних руках. Після смерті інших князів династії Романовичів єдиним володарем став син Лева Даниловича князь Юрій I Львович (13011308). Це був могутній та розумний правитель. Він дуже вдало використав внутрішні заколоти, які відбувалися в той час у Золотій Орді. Юрій I знову пересуває південні кордони своєї держави аж до нижньої течії Дністра й Південного Бугу. Він, як і його дід Данило, прийняв королівський титул, іменуючи себе королем Русі та князем Володимирії (Волині). Він переніс столицю зі львова до Володимира-Волинського, уклав союз із мазовецьким князем Казимиром Куявським та одружився з його дочкою. Юрій І львович зійшовся з німецькими хрестоносцями з метою заручитися підтримкою і мати союзників у боротьбі проти язичницької литви. Адже литва на той час ставала дуже сильною державою. Одним з головних здобутків короля Юрія I було утворення в 1303 р. окремої Галицької церковної митрополії. До неї ввійшли кілька єпархій: Володимирська, луцька, Перемишльська, Турово-Пінська, Галицька та Холмська....

Практична робота. Зовнішня політика князя Данила Романовича

7 Клас

Галицькому князеві Данилові Романовичу протягом життя довелося чимало воювати, захищаючи рідну землю від різних нападників — угрів, поляків, німців, литовських ятвягів і монголів. Уторгнення монгольських військ і руйнування міст, розгром княжих дружин і загибель багатьох князів внесли безлад і сум’яття в політичне життя. Монгольські хани свідомо знищували чи усували від влади впливових руських князів, надаючи ярлики на княжіння молодшим представникам династії Рюриковичів. Проте позбавити життя або княжіння Данила Романовича вони не посміли. Наприкінці 1245 р. — на початку 1246 р. Данило здійснив подорож на Волгу до ставки Батия. Галицько-волинський володар визнав себе васалом Золотої Орди, а за це отримав право володіти своєю землею. «О, лихіша лиха честь татарська! — зазначає літописець. — Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, й іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає!» Наступні 20 років Данило Галицький витратив на організацію опору Орді. Це було основою його зовнішньополітичної діяльності. Руські землі на схід від Дніпра лежали в руїнах, тому Данило звернув свій погляд на Захід....

Королівство Руське (Галицько-Волинська держава) у період піднесення (друга третина — середина ХІІІ ст.)

7 Клас

Роки правління Данила Романовича (1238-1264) були сповнені боротьби із зовнішнім ворогом і розбудовою Галицько-Волинської держави. У 1238 р. князь Данило остаточно утвердився в Галичі. У тому ж році він розгромив німецьких рицарів-хрестоносців, які оволоділи містом Дорогичином, що стояло над Бугом і було на Підляшші великим торговим і ремісничим центром. Тому визволення цього міста мало для Галицько-Волинських земель велике значення. Після перемоги в битві за Дорогичин Данило пішов у Київ та укріпився там. Він повністю відновив територію Галицько-Волинської держави, якою володів його батько. Об’єднання батьківських земель сталося незадовго до нападу Батия на Київ. Данило залишив управління Києвом своєму тисяцькому Дмитрові, який був досвідченим і хоробрим воєводою, йому й довелося керувати обороною міста в листопаді-грудні 1240 р. Галицько-Волинські землі зазнали спустошень менше, ніж східні князівства. Тому після відходу Золотої Орди Данило розпочав відбудовувати не тільки зруйновані міста, а й будувати нові. Було закладено місто львів, яке названо на честь старшого сина Данила — лева. Столицю князівства Данило переніс з бунтівного Галича на Волинь — у м. Холм. Навколо нової столиці він звів могутні укріплення, побудував церкви та заклав чудовий палац....

Походи монголів на Русь-Україну

7 Клас

Середина ХІІІ ст. відіграє особливу роль в історії середньовічної України. Це був драматичний період боротьби наших предків за свою свободу й державу. Він пов’язаний із монгольською навалою на країни Європи. У степах Монголії наприкінці XII — на початку XIII ст. утворилася могутня держава. її очолив Темучин, якого в 1206 р. обрали верховним правителем і назвали Чингісханом (так монгольською мовою називалася посада великого хана). Ця держава розпочала завойовницькі війни проти інших народів. Чингісхан забажав стати володарем усіх відомих йому земель. За свідченням європейського хроніста-мандрівника П. Карпіні, «великий монгол» мав намір «підкорити собі всю землю і не мати миру з жодним народом, якщо він не підкориться». Інший свідок — чернець-домініканець Юліан — казав, що «монголи вдень і вночі радяться, як би прийти й захопити королівство християн, тому що в них є намір іти на завоювання Риму й подальшого світу»....

Утворення Галицько-Волинської держави

7 Клас

У 981 р., як пише літописець, князь Володимир Святославич здійснив похід і «...зайняв... Перемишль, Червен та інші городи, які є й до сьогодні Руссю». Так уперше доля майбутнього Галицько-Волинського князівства поєдналася з Придніпровською Руссю. Місто Володимир, закладене й назване на честь князя, стало центром новоприєднаної території. До кінця ХІ ст. Волинські та Підкарпатські землі були однією адміністративною територією, унаслідок розвитку якої поступово виокремилися два самостійних князівства — Галицьке із центром у місті Галичі (з 1141 р.) і Волинське. Ці князівства об’єднував не лише спільний кордон. їх пов’язували торговельно-економічні й зовнішньополітичні інтереси. Обом князівствам загрожували половці з півдня, угорці та поляки — із заходу. Галицькі бояри запросили посісти престол волинського князя Романа Мстиславича (1199-1205). Так у 1199 р. постала Галицько-Волинська держава. Утворення об’єднаної держави в період роздробленості мало велике значення. літописець називає Романа «царем на Русі», «самодержавцем всія Русі». Це означає зміцнення позицій великого князя всередині Русі й те, що йому вдалося приборкати непокірні боярські угруповання. Князь Роман прагнув створити власну модель державного управління. Він хотів побудувати сильну князівську владу, яка не залежала б від земельних аристократів. Проте бояри намагалися обмежити права сюзерена, утручались у внутрішню і зовнішню політику князя....

Узагальнення за розділом ІІІ. «Русь-Україна в другій половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.»

7 Клас

З другої половини ХІ ст. розпочався процес політичного дроблення східнослов’янської імперії. Він був призупинений у часи правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава Великого. Після смерті Мстислава з другої третини ХІІ ст. Русь-Україна остаточно розпалася на півтора десятка самостійних і напівсамостійних князівств і земель. Не потрібно думати, що політичне дроблення означало загальний занепад. Навпаки, воно сприяло економічному й культурному розвиткові окремих земель, зростанню міст, налагодженню місцевої торгівлі та системи управління, але негативно вплинуло на обороноздатність Русі-України. Якщо результатом розпаду імперії Карла Великого стало утворення згодом Італії, Франції та Німеччини, то в результаті розпаду Русі-України остаточно сформувалися політичні центри, що стали основою української, російської та білоруської держав....

Комбінований урок. «Слово о полку Ігоревім» як історичне джерело та давньоукраїнський літературний твір

7 Клас

«Слово о полку Ігоревім» — один з перших літературних творів давньої України. Проте «Слово...» цікавить не лише літературознавців: воно — важливе історичне джерело. У літописі є лише згадка про поразку князя Ігоря Святославича в 1185 р. від половців. Цей драматичний епізод у житті новгород-сіверського князя був узятий за основу літературного твору. У ньому з великою майстерністю та подробицями, які могли бути відомі лише учасникові, викладено історію походу 1185 р. князя Ігоря Святославича. Причину невдачі цього походу автор убачає в нескінченних міжкнязівських усобицях у Русі-Україні. Тому закликає князів до об’єднання проти половців. «Слово...» доповнює літописні дані важливими подробицями й узагальненнями. З нього ми дізнаємося про стан справ на півдні Русі, «коли рідко орачі перегукувалися, зате часто ворони крякали, трупи ділячи». Автор твору описує озброєння, рух війська, тактику бою тощо. У поемі згадуються деталі князівського побуту. Виявляється, що язичницьких богів добре пам’ятали в Русі-Україні ще й через двісті років після офіційного прийняття християнства. Зі «Слова...» можна довідатися, що в разі успішного походу на ворога численних бранців продавали: «невільниці — по ногаті, а невільники — по різані» (ногата, різана — грошові одиниці; дорівнювали 1/20 гривни й 1/50 гривни відповідно). Автор поеми дає короткі характеристики-прізвиська князям: чернігівський Олег Гориславич (бо часто затівав усобиці), галицький Ярослав Осмомисл (бо володів вісьмома мовами), курський Всеволод Буй-Тур (хоробрий, як тур)....

Навігація