Войти
Закрыть

Узагальнення за розділом I. Українські землі у складі Речі Посполитої (XVI — перша половина XVII ст.)

8 Клас

Правила гри. Уявіть, що за допомогою машини часу ви опинилися у Східній Європі XVI — першої половини XVII ст. й змогли побачити, що відбувалося в цей час. Розіграйте невеликі інсценівки таких епізодів: 1) польське місто Люблін під час роботи сейму 1569 р. і прийняття рішення про об’єднання Корони Польської та Великого князівства Литовського; 2) робота церковних соборів 1596 р. в Бересті; 3) боротьба за відновлення православної ієрархії у 20-х рр. XVII ст.; 4) архітектурні пам’ятки Львова в XVI — першій половині XVII ст. 3. Робота в парах. Розподіліть ролі та відтворіть уявні діалоги, які могли відбутися між: 1) прибічником і противником об’єднання Литви та Польщі в одну державу; 2) представниками привілейованого і напівпривілейованого станів на українських землях у XVI ст.; 3) прибічником і противником унії православної і католицької церков; 4) учнем Києво-Могилянської колегії та людиною, що збирається там навчатися. 4. Робота в малих групах. Обговоріть і презентуйте висновки класу: 1) наслідки укладення Люблінської унії для українського суспільства; 2) роль фільваркового господарства в соціально-економічному житті тогочасної України; 3) вплив Реформації і Контрреформації на суспільне життя українців у Речі Посполитій; 4) історичне значення розвитку книговидання та шкільництва на території України в XVI — першій половині XVII ст....
0 Переглянути

Культура України першої половини XVII ст.

8 Клас

ОСВІТА. УТВОРЕННЯ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ КОЛЕГІЇ. У першій половині XVII ст. на українських землях продовжували розвиватися освіта та шкільництво. Основними видами навчальних закладів були братські школи, єзуїтські, протестантські та унійні (греко-католицькі) колегіуми. На початку XVII ст. в Україні налічувалося близько 30 братських шкіл. У 1615 р. виникла школа при Київському, у 1620 р. — при Луцькому, у 1636 р. — при Кременецькому братствах. У братських школах працювали відомі педагоги, вчені й діячі культури. Так, ректорами Київської братської школи були майбутній православний Київський митрополит Йов Борецький, письменник-полеміст Мелетій Смотрицький, поет Касіян Сакович, поет і педагог Хома Євлевич. Викладали в ній білоруський просвітитель Сава Андрієвич і православний богослов Захарія Копистенський. Чому виникнення Києво-Могилянської колегії вважають однією з важливих подій в історії України цієї доби? У першій половині XVII ст. на українських землях збільшувалася кількість єзуїтських, протестантських та унійних (греко-католицьких) навчальних закладів. У цей період тут виникло 12 єзуїтських колегіумів. Протестантські школи існували в Гощі, Берестечку, Хмільнику, Крилові й Панівцях. Школу вищого типу протестанти заснували в 1638 р. в селі Кисилин на Волині. За зразком єзуїтських колегіумів унійці (греко-католики) організували василіянські школи в Бересті, Володимирі, Шаргороді та Холмі. Восени 1631 р. в Києво-Печерській лаврі архімандрит Петро Могила заснував так звану лаврську школу («гімназіон»). За своєю програмою навчання вона нагадувала єзуїтські колегіуми....
0 Переглянути

Культура України XVI ст.

8 Клас

УМОВИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ в XVI — першій половині XVII ст. ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. У XVI — першій половині XVII ст. відбувався подальший розвиток культури України. Проте умови, у яких він розгортався, були досить складними. Через відсутність державності в українців у цей період розвиток культури залежав від політики урядів країн, до складу яких входили українські землі. Унаслідок Люблінської унії 1569 р. більша частина українських земель опинилася в межах однієї держави. Це, з одного боку, сприяло їх культурному зближенню, а з іншого — спричинило процеси полонізації та окатоличення українства. Важливе місце в культурному розвитку цього періоду належало церкві. Укладення Берестейської унії 1596 р. призвело до поглиблення кризи православної церкви та втрати нею свого привілейованого становища в суспільстві, що негативно позначилося на розвитку української культури. У XVI — першій половині XVII ст. українська культура зазнавала впливу культурно-ідеологічних течій, що панували в цей час у Європі. Із заходу на схід українськими землями поширювалися нові тенденції, пов’язані з Відродженням, Реформацією, Бароко та Контрреформацією. Українські культурні діячі, сприймаючи нові європейські ідеї цієї доби, намагалися знайти в них шляхи розв’язання тогочасних проблем своєї Батьківщини....
0 Переглянути

Церковне життя в першій половині XVII ст.

8 Клас

ВПЛИВ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ УНІЇ НА ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. Укладення Берестейської унії спричинило розкол між прихильниками православної та унійної (греко-католицької) церков в українському суспільстві. Одразу після укладення унії король Жигмунт III видав універсал із вимогою до всього православного духовенства й вірян визнати унію. Користуючись «правом патронату», він надавав єпископські кафедри лише тим, хто визнав унію, фактично ліквідувавши православну ієрархію. На місцях у православних силою відбирали церкви й монастирі та передавали унійцям (греко-католикам). Однак православне населення протистояло цьому. Зокрема, у 1597 р. волинська шляхтянка, заможна землевласниця Галина (Ганна) Гойська відновила Почаївський монастир, подарувавши йому великі землеволодіння й визначивши щорічні дари зі своїх прибутків. Коли в 1599 р. польський король призначив греко-католицького митрополита Іпатія Потія архімандритом Києво-Печерської лаври, міщани й козаки не пустили його всередину. У 1609 р. озброєні кияни напали на Видубицький монастир, де сховався намісник унійного (греко-католицького) митрополита Антоній Грекович. За підтримки влади він мав намір захопити Софійський собор і Києво-Печерську лавру. Проте в 1618 р. козаки рішуче виступили проти дій митрополита, схопили та втопили його в Дніпрі. Чи є правильним судження про те, що Берестейська унія мала значний вплив на церковне життя в тогочасній Україні? Наведіть факти, які підтверджують вашу думку. Унаслідок боротьби православної шляхти на сеймі Речі Посполитої Жигмунт III визнав Києво-Печерську лавру за православними. Упродовж 1618—1625 рр. унійну (греко-католицьку) церкву в Києві фактично знищили. У наступному десятилітті влада унійного митрополита в місті обмежувалася володіннями Видубицького монастиря....
0 Переглянути

Укладення Берестейської церковної унії

8 Клас

ПРИЧИНИ Й ПЕРЕДУМОВИ ОБ’ЄДНАННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ І КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКОВ. Православна церква на українських і білоруських землях у складі католицької Речі Посполитої перебувала в глибокому занепаді. Ситуація ускладнювалася через загрозу поширення протестантизму й посилення наступу католицизму. Не зупиняючись на боротьбі проти протестантизму, католицизм також піддавав нищівній критиці вади руського православ’я. Порятунком від них частина православних ієрархів вважала перехід православної церкви в підпорядкування Папи Римського. Тогочасні європейські державні та церковні діячі неодноразово обговорювали питання відновлення єдності християнської церкви. Інтерес до цього посилився в умовах розгортання Контрреформації. У Речі Посполитій ідею унії (об’єднання) православної та католицької церков поширювали єзуїти. Зокрема, польський проповідник-єзуїт Петро Скарга видав книгу «Про єдність Церкви Божої під одним пастирем та про грецьке від тої єдності відступлення», у якій доводив необхідність об’єднання двох церков. І хоча в цьому творі висловлювалося критичне ставлення до православ’я, саме П. Скарга відіграв роль натхненника православного релігійного відродження першої половини XVII ст. в Україні. У відповідь з’явилися численні твори православних письменників-полемістів (про них ви дізнаєтеся далі в параграфі)....
0 Переглянути

Церковне життя в XVI ст.

8 Клас

СТАНОВИЩЕ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ. Період XVI ст. вважають «темною добою» в історії української православної церкви. Влада проголошувала терпиме ставлення до православ’я, гарантування прав і привілеїв православної церкви, але в реальному житті це не забезпечувалося. Водночас саме в цей період набули розвитку такі характерні особливості українського православ’я, як активна участь у житті церкви світських осіб та зближення церковного життя, духовної освіти й школи, що змушені були разом протистояти наступу латинської культури, католицизму та реформаційним рухам. На становище православної церкви негативно впливало чинне в Короні Польській і Великому князівстві Литовському «право патронату», або «право подавання». Чи є правильним судження, що XVI ст. стало досить складним періодом в історії православної церкви на українських землях? Поясніть свою думку, використовуючи матеріал параграфа. Відповідно до нього питання призначення на митрополичу та єпископську кафедри залежало від польського короля й великого князя литовського....
0 Переглянути

Соціально-економічний розвиток українських земель у першій половині XVII ст.

8 Клас

ЗРОСТАННЯ МАГНАТСЬКОГО ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ. У першій половині XVII ст. на українських землях швидко збільшувалося магнатське землеволодіння. До його розвитку магнатів підштовхувало зростання на західноєвропейських ринках попиту на хліб та іншу сільськогосподарську продукцію. У Галичині розташовувалися володіння Потоцьких, Собеських, Даниловичів, Одровонжів та інших родин у формі «ключів» — кількох сіл і містечок, що управлялися як єдиний господарський комплекс. У 1629 р. в Брацлавському воєводстві 80 % усіх селянських і міщанських дворів належало 18 магнатам, у Волинському воєводстві у власності магнатів перебувало 75 % селянських господарств. Саме на Волині розташовувалася «Острожчина» — володіння князів Острозьких. Крім цього, на початку XVII ст. їм належали землі в Брацлавському, Київському, Руському, Сандомирському, Краківському, Берестейському, Мінському, Новогрудському, Вітебському та Віленському воєводствах. На їхніх територіях налічувалося 620 населених пунктів, серед яких 38 міст. Проте найбільшими були волинські володіння князів. На Лівобережжі своїми розмірами вирізнялися володіння Вишневецьких, або «Вишневеччина», із центром у Лубнах. Наприкінці 30-х рр. XVII ст. до них входило 39,6 тис. селянських дворів, 56 міст і містечок. Загалом Вишневецькі, яким належали й землі на Поліссі, Поділлі, Волині та в Галичині, мали майже 500 тис. підданих — посполитих (селян) і міщан. Великі земельні маєтки в інших місцевостях на українських землях мали також родини Збаразьких, Хоткевичів, Корецьких, Ружинських, Замойських та інших....
0 Переглянути

Соціальна структура суспільства та економічне життя на українських землях у XVI ст.

8 Клас

ПРИВІЛЕЙОВАНІ СТАНИ. Соціальна структура тогочасного українського суспільства мала становий характер. За своїм статусом стани поділялися на привілейовані, напівпривілейовані та непривілейовані залежно від наданих привілеїв або їхньої відсутності. До привілейованого стану належала шляхта. Її верхівку посідали колишні удільні князі. Вони становили замкнену групу, до якої не можна було увійти завдяки заможності або найвищим державним посадам. Князівські роди поділялися на «княжат головних» і «княжат-повітовників». До «княжат головних» належали родини Острозьких, Заславських, Сангушків, Чарторийських, Корецьких, Гольшанських, Дубровицьких. Вони не підлягали дії місцевої влади, мали право входити до великокнязівської ради й вирушати у воєнні походи зі своїми загонами під родовими гербами. Їм належали великі спадкові землеволодіння, де вони мали право встановлювати податки й повинності, вершити суд над своїми підданими, надавати їм землю за умови несення військової служби. «Княжата-повітовники» таких прав і привілеїв не мали, а їхні збройні загони виступали у складі повітового ополчення, підпорядкованого місцевій владі. До панів належала заможна шляхта, яка не мала князівських титулів, але вирізнялася давністю походження, наявністю спадкового землеволодіння та привілеїв. До середньої і дрібної шляхти належали зем’яни й бояри. Це була залежна від князів і панів верства, представники якої здобували шляхетство та право на володіння землею, відбуваючи військову (боярську) службу зі своїми загонами кіннотників або особисто....
0 Переглянути

Українські землі в першій половині XVI ст. Люблінська унія 1569 р.

8 Клас

ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ у першій половині XVI ст. У першій половині XVI ст. українські землі перебували у складі різних держав. Досить значна їх частина, а саме Підляшшя, Волинь, Східне Поділля (Брацлавщина) і Київщина, входили до складу Великого князівства Литовського, Руського й Жемайтійського (далі — Велике князівство Литовське, або Литва), а Галичина, Белзщина, Холмщина та Західне Поділля належали Короні Польській. Від середини XIV ст. Буковина стала частиною Молдавського князівства. У 1514 р. Молдавське князівство разом з українськими землями, що перебували в його складі, потрапило в залежність від Османської імперії. Закарпаттям із XIII ст. володіло Угорське королівство. Унаслідок поразки від турків-османів під Могачем у 1526 р. Угорщина втратила свою незалежність, а Закарпаття поділили Священна Римська імперія (західна частина) і залежне від турків-османів Трансільванське (Семиградське) князівство (східна частина). На Кримському півострові та частині Північного Причорномор’я від середини XV ст. існувала держава кримськотатарського народу — Кримське ханство, яке з 1475 р. було васалом Османської імперії. Чернігово-Сіверщина внаслідок московсько-литовських війн кінця XV — початку XVI ст. увійшла до складу Московської держави. Корона Польська — 1) офіційна назва держави, впроваджена в Польському королівстві від середини XIV ст.; 2) поняття, що позначає устрій Польської держави....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 188 189 190 191 192 193 194 195 196 ... 370
Назад

Навігація