Войти
Закрыть

Освіта і наука. Києво-Могилянська академія. Григорій Сковорода

8 Клас

У XVIII ст. в усіх регіонах України початкову освіту можна було здобути в парафіяльних школах різних конфесій при церквах і монастирях, але на Лівобережжі та Запорожжі таких шкіл було більше, а у володіннях Речі Посполитої - менше. Заможніші люди наймали учителів для навчання вдома. Після ліквідації козацького устрою та поділів Речі Посполитої в українських землях, що відійшли до Росії, кількість початкових шкіл суттєво зменшилась, а в землях, що відійшли до Австрії, навпаки, була запроваджена загальна освіта з рідною мовою навчання в початкових (парафіяльних) школах. Для надання середньої освіти в землях Гетьманщини і Слобожанщини діяли всестанові Чернігівський, Харківський та Переяславський колегіуми. В Західній Україні та на Правобережжі середню освіту надавали єзуїтські колегіуми, але, починаючи з третьої чверті і до кінця XVIII ст., ситуація суттєво змінилася. В Австрії єзуїтські католицькі колегіуми були перетворені на світські навчальні заклади, в Росії ж, навпаки, Чернігівський, Переяславський, а дещо згодом (1817 р.) і Харківський колегіуми стали духовними семінаріями. Проте для управління державою потрібні були освічені, відповідно до інтересів конкретної держави, люди. Тому в Росії по повітових містах створювали російськомовні 2-річні малі училища для дітей купців та міщан, а по губернських містах 4-річні головні училища для дітей дворян (згадайте, як називалися подібні школи в Австрії)....

Західноукраїнські землі у складі володінь австрійських Габсбургів. Реформи Марії-Терезії та Йосифа І

8 Клас

На кінець XVIII ст. у складі Австрійської імперії перебувало близько 20% українських земель. Колишні володіння Речі Посполитої були об’єднані в королівство Галичини і Лодомерії з центром у м. Львів. Звично ці території називали Галичиною, але її західну частину - Західну Галичину - складали польські землі, а східну частину - Східну Галичину - землі українські. Буковину включили до королівства Галичини та Лодомерії на правах автономії, а Закарпаття було частиною Угорського королівства Австрійської імперії. На всі ці території поширилося австрійське законодавство. У соціальній сфері Австрія зафіксувала ті права різних станів суспільства, які вони мали і раніше. Втім, серед землевласників і поселенців краю побільшало представників німецької національності загалом і представників австрійського уряду, в управлінській системі зокрема. Австрійський двір активно підтримував римо-католицьку церкву. Через це прихожанами греко-католицької церкви були переважно закріпачені селяни-українці. Зближення греко-католицьких священиків, які мали кращий доступ до освіти, з українським селянством краю в майбутньому зіграє важливу роль для відновлення української державності. Погано розвиненим залишалося господарство краю. Закріпачені селяни в низинних панських господарствах обробляли землю, а в горах переважно розводили овець. Розмір панщини інколи сягав 6 днів на тиждень. За винятком Львова, більшість міст краю залишалися дрібними. Нерідко їх мешканці займалися сільським господарством і навіть відробляли панщину. Мануфактур не було, продовжувало розвиватися ремісництво, в кращому випадку - цехове. Розвинутими були соледобування, деревообробка, обробка шкіри та ткацтво. Почалось освоєння галицьких нафтових джерел....

Поділи Речі Посполитої

8 Клас

Внутрішньополітичні. Боротьба за польський трон часто призводила до збройного протистояння між союзами магнатів і шляхти. Шляхта обирала нового короля, а обравши - жорстко контролювала через рішення сейму. Вольності шляхетські у XVIII ст. дійшли до того, що кожен шляхтич-депутат у сеймі мав право «вето» — одноосібного скасування будь-якої постанови. Це робило державу слабкою і майже некерованою. Економічні. Починаючи з Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, в Речі Посполитій почався економічний спад. Наступні війни та повстання завдавали величезних розорень і господарських втрат. Ні сейм, ні король не підтримували вітчизняне виробництво: за кордон вивозилась сировина, а завозилися готові вироби. Річ Посполита програвала Росії у конкурентній торгівлі на Балтійському морі. До того ж шляхетська республіка не мала ефективної податкової системи та дієздатної армії. Зовнішньополітичні. З ослабленням Речі Посполитої, зросло втручання Франції, Швеції, Австрії, Росії у її внутрішні справи через підтримку різних угрупувань шляхти. 1717 р. Московське царство виступило «замирювачем» між королем і шляхтою. Під загрозою військ Петра І сейм 1717 р. прийняв усі умови договору, продиктовані Росією, та увійшов в історію як «Німий сейм». Російський вплив на польську політику зростав і надалі. Останні польські королі фактично були ставлениками російських імператорів. Водночас набирали потуги сусідні Австрія та Пруссія. Ослаблена Річ Посполита стала ідеальним об’єктом для розчленування....

Правобережна Україна. Буковина. Закарпаття. Східна Галичина

8 Клас

Після того, як Петро І вивів свої війська з Правобережжя, ті землі перейшли під владу Речі Посполитої. Але після затяжної Північної війни цей край був спустошений. Щоб заселити його селянами, магнати та королівські урядники звільняли новопоселенців від панщини на 15-20 років. Завдяки тому сільське господарство на Правобережжі швидко відновлювалося. Маєтки магнатів за розміром та розкішшю не поступалися королівським. Але ж, щоб утримувати пишні палаци з військовими залогами, потрібні великі кошти. Тому після завершення пільгового терміну для новопоселенців магнати швидко відновили на Правобережжі фільварки, а панщина знову сягнула 4—6 днів на тиждень. Зросли і повинності: селян активно залучали до будівництва і ремонту панських осель, шляхів та мостів. Окрім того, з кожного селянського двору збирали продукти. Ситуація у містах не була кращою. Багато з них здрібніли, втратили магдебурзьке право і перейшли під пряме управління королівських урядників або магнатів. Ремесла і промисли занепали. Православні єпархії під тиском короля та сейму поступово приймали унію....

Російсько-турецькі війни XVIII ст. і Україна та Кримське ханство

8 Клас

У другій половині XVIII ст. загострюється боротьба між Російською та Османською імперіями за контроль над Чорним морем і його північним узбережжям. У результаті російсько-турецької війни 1768-1774 рр. було підписано вигідний для Російської імперії Кючук-Кайнарджійський мирний договір 1774 р. Згідно Кючук-Кайнарджійського договору, Росія отримувала землі між Дніпром та Південним Бугом, кілька турецьких фортець, набувала права безперешкодного плавання російських кораблів по Чорному морю. Окрім того, за наполяганням Катерини II, Кримське ханство було визнане незалежним, хоч насправді потрапило під пильну російську опіку. Татари не бажали миритися з такою російською опікою, тож у 1776 р. відмовилися від російського «захисту». У відповідь на територію Криму відразу були введені війська. Прикриваючись гаслом допомоги братам-християнам, протягом 1778-1779 рр. Катерина II організувала відселення вірмен та греків з Криму. Це завдало відчутного удару по скарбниці ханства, адже саме вірмени і греки були основними платниками податків....

Нова (Підпільненська) Січ

8 Клас

1734 р. Російський уряд з огляду на загрозу чергової війни з Туреччиною, а також завдяки клопотанням гетьмана Д. Апостола, дозволив запорожцям повернутися в їхні давні володіння. Отож, 1734 р. на р. Підпільній козаки збудували Підпільненську (Нову) Січ-фортецю, яка стала адміністративним центром усього Запорожжя. Біля Нової Січі були торгово-ремісниче передмістя - Гасан-Баша (Гасан-Базар) та пристань. Землі Запорожжя поділялися на паланки - окремі території, кожна з яких мала свій герб та печатку. В адміністративному центрі паланки, який, як і Січ, мав укріплення, проживала паланкова старшина, розміщувались козацька залога, суд, церкви, ремісничі майстерні, проводилися ярмарки. Основною формою господарювання на Січі були зимівники. Кожен козак міг отримати земельний наділ та створити власний зимівник. Козаки займалися землеробством, садівництвом, городництвом, а також скотарством і промислами. Пасовиська, ліси, рибальські угіддя вважалися загальною власністю. Разом з тим, поступово утворилося коло впливових і заможних козаків, які мали великі землеволодіння і найчастіше були старшинами. Для обробітку землі вони наймали незаможних козаків - сірому. Суттєвими особливостями Нової (Підпільненської) Січі були її контрольованість імперською владою - в межах зовнішнього коша (Гасан-Баші) навіть було споруджено російську цитадель-фортецю з військовою залогою; та порівняно миролюбний характер її мешканців - запорожці рідше брали участь у військових походах, а більше займалися господарством....

Ліквідація Гетьманщини та полково-сотенного устрою в Україні

8 Клас

У середині XVIII ст. Російській імперії загрожувала чергова війна з Туреччиною та Пруссією. Окрім того, в оточенні імператриці Єлизавети Петрівни було багато українців. Тож, коли козацька старшина звернулася із клопотанням про вибори гетьмана, Єлизавета погодилася. Новим гетьманом 1750 р. було «обрано» (призначено Єлизаветою) Кирила Розумовського (1750-1764 рр.), а «Правління гетьманського уряду» припинило свою діяльність. Кирило Розумовський приїхав на Лівобережжя лише через рік, але з гарними звістками про адміністративні зміни: Гетьманщина знову переводилася до відомства Колегії іноземних справ, а влада гетьмана поширювалась на Київ та Нову (Підпільненську) Січ. На українських землях К. Розумовський розгорнув активну діяльність: відбудував Батурин, куди переніс столицю; збудував нові палаци в Глухові, що залишився гетьманською резиденцією; налагодив діяльність старшинської ради, яка в разі відсутності гетьмана сама управляла Гетьманщиною; розпочав самостійно призначати полковників та роздавати землю у приватну власність. У відповідь на таку бурхливу діяльність Єлизавета Петрівна заборонила самостійно призначати полковників та генеральну старшину Гетьманщини, заборонила здійснювати самостійну зовнішню дипломатію та встановила контроль над українськими фінансами. Попри все К. Розумовському вдалося оновити Гетьманщину. Гетьман провів судову реформу. Гетьманщину він поділив на 20 судових повітів. У кожному було відкрито земські суди для вирішення цивільних справ, підкоморські - для розгляду земельних спорів та гродські - для розгляду кримінальних справ. Удосконалено діяльність Генерального військового суду. Було здійснено військову реформу: створено регулярні (постійні) полки, введено однакову уніформу для козаків та однакове озброєння (спис, шабля, рушниця). Запроваджено обов’язкове навчання козацьких дітей....

Наступ Російської імперії на автономію Гетьманщини

8 Клас

Хоча І. Мазепа та частина козацької старшини у 1708 р. перейшли на бік шведського короля, більшість населення Лівобережжя вважала шведів загарбниками. Щоб якось контролювати козаків, російський цар Петро І організував у Глухові «вибори» (по суті призначення) нового гетьмана. Ним у листопаді 1708 р. став Іван Скоропадський. Тим часом Петро І здійснив антиукраїнські заходи у різних сферах. У політичній: дії гетьмана контролював царський представник; резиденцію гетьмана перенесли ближче до російського кордону в м. Глухів; у Глухові розташували два російські полки; на посадах козацьких полковників за наказом Петра І переважно були росіяни. В економічній: українським купцям дозволяли вивозити зерно в Європу тільки через російські північні порти; російські купці торгували в Україні на пільгових умовах; російській знаті в Україні надавались великі землеволодіння; мито з російсько-українського кордону надходило до царської казни; до Гетьманщини завозили мідні гроші; козаків часто залучали до будівництва фортець, каналів, доріг по всій Росії, де їх багато гинуло від надтяжких умов праці. У культурній: заохочувався переїзд до Петербурга і Москви українських науковців та діячів культури; було заборонено друкувати українські книги, окрім церковних. З українських монастирів вивезли давні листи, рукописні і друковані книги. Усі ці заходи Петра І прийнято називати наступом на автономію Гетьманщини. І. Скоропадський намагався відстоювати давні права козацтва, тому він звернувся до Петра І із проханням про підписання нового договору, який би підтверджував давні права Гетьманщини, надіславши йому «Решетилівські статті». Петро І щоразу переносив підписання угоди, а натомість присилав все нові укази, які обмежували владу гетьмана і права Гетьманщини. Після смерті Скоропадського у 1722 р. Петро І заборонив вибори нового гетьмана....

Культурне та духовне життя наприкінці 50-х років XVII ст. - на початку XVIII ст.

8 Клас

Характерною ознакою тогочасної української культури був її нерівномірний розвиток через різні військово-політичні обставини. На землях, позбавлених козацького устрою, йшов процес денаціоналізації (окремі українці поступово забували про своє походження). Окрім того, на Правобережжі через обезлюднення зовсім не було умов для розвитку культури. Натомість Лівобережна Гетьманщина й Слобожанщина стають центрами відродження і розквіту української культури. Найбільш давні козацькі звичаї зберігалися на Чортомлицькій Січі. Ще з часів Середньовіччя держави зазвичай підтримували чи нав’язували своїм підданим котрусь із релігій, яку через це називають державною, і тримали відповідну церкву під своїм захистом та контролем. Московська держава ще з часів Богдана Хмельницького прагнула поставити українську церкву під контроль московських патріархів і досягнула того в 1686 р. Це дозволило поступово призначати українськими єпископами, настоятелями монастирів та ректорами духовних семінарій людей, відданих ідеалам не козацької України, а царської Московії. Через протистояння православного Війська Запорозького з католицькою Короною польською погіршилося становище православних підданих Речі Посполитої. Тому поступово одні прийняли римо-католицьке віровчення, інші - греко-католицьке: куди кому було ближче чи вигідніше....

Гетьман Пилип Орлик. Ліквідація козацтва на Правобережній Україні

8 Клас

Частина козаків і старшин, які перейшли разом з Іваном Мазепою до Бендер, наступного року після його смерті, обрали гетьманом Пилипа Орлика (5 квітня 1710 р.). Орлик став першим українським гетьманом в еміграції — за межами рідної країни. На козацькій раді в Бендерах також було укладено й затверджено угоду між гетьманом, козаками й старшиною, яка іменувалася «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького» 1710 р. Цей документ детально визначав права й обов’язки гетьмана, старшини і козаків як представників українського народу, тому його вважають першою українською Конституцією. «Пакти й конституції...» проголошували створення незалежної Української республіки на козацькому звичаї та праві. Владу гетьмана мала обмежувати Старшинська рада, але головним законодавчим органом повинна була стати рада Генеральна. Межі республіки визначалась згідно Зборівського договору, а столицею мав бути Київ....

Навігація