У 8-му класі в курсі історії України ви вивчали події, що відбувалися на українських землях у XVI-XVIII ст. У Радянському Союзі та сучасній Росії цей період позначали як ранній Новий час. А українські історики раніше називали цей період «козацькою добою». Але така назва була не надто вдалою, бо дуже обмежувала розуміння доби, зводячи її лише до подій та явищ, пов’язаних з козацтвом. Це не є правильним, бо козацтво було лише невеликою частиною суспільства того часу. Його елітою воно було досить недовго, а форми його економічного, політичного, соціального життя багато в чому суперечили загальноєвропейським тенденціями розвитку, що, зрештою, і призвело до занепаду козацтва і козацької держави. Серед істориків Європи та США період XVI-XVIII ст. прийнято називати ранньо-модерною добою — добою, що стала початком для формування сучасного, «модерного» світу. Тому європейські історики головну увагу звертають на зміни у мисленні людей, що спричинило поширення нового антропоцентричного світогляду і формування засад критичного мислення. Ці зміни дозволили людям вірити не у те, що якісь вищі сили визначили все наперед, а у те, що людина сама здатна змінювати світ. Це дало поштовх розвитку науки і техніки, зумовило численні нові відкриття, зміни у структурі суспільства і політичній думці. Найбільш впливовою верствою суспільства стали міщани. Так почали розвиватися ринкові відносини. Разом з тим почало формуватися розуміння нації спільності людей залежно не від їх походження, а через спільність мови, традицій, минулого. Видатний український історик Іван Лисяк-Рудницький запропонував такий підхід і для вивчення української історії XVI-XVIII ст. Підсумовуючи вивчене впродовж курсу, і ми можемо назвати період XVI-XVIII ст. ранньомодерною добою української історії, бо те, що відбувалося на українських землях, було частиною великої європейської історії....
|