|
У XVIII ст. в усіх регіонах України початкову освіту можна було здобути в парафіяльних школах різних конфесій при церквах і монастирях, але на Лівобережжі та Запорожжі таких шкіл було більше, а у володіннях Речі Посполитої - менше. Заможніші люди наймали учителів для навчання вдома. Після ліквідації козацького устрою та поділів Речі Посполитої в українських землях, що відійшли до Росії, кількість початкових шкіл суттєво зменшилась, а в землях, що відійшли до Австрії, навпаки, була запроваджена загальна освіта з рідною мовою навчання в початкових (парафіяльних) школах. Для надання середньої освіти в землях Гетьманщини і Слобожанщини діяли всестанові Чернігівський, Харківський та Переяславський колегіуми. В Західній Україні та на Правобережжі середню освіту надавали єзуїтські колегіуми, але, починаючи з третьої чверті і до кінця XVIII ст., ситуація суттєво змінилася. В Австрії єзуїтські католицькі колегіуми були перетворені на світські навчальні заклади, в Росії ж, навпаки, Чернігівський, Переяславський, а дещо згодом (1817 р.) і Харківський колегіуми стали духовними семінаріями. Проте для управління державою потрібні були освічені, відповідно до інтересів конкретної держави, люди. Тому в Росії по повітових містах створювали російськомовні 2-річні малі училища для дітей купців та міщан, а по губернських містах 4-річні головні училища для дітей дворян (згадайте, як називалися подібні школи в Австрії)....
|
