Войти
Закрыть

Формування реєстрового козацтва та його роль у козацьких війнах кінця XVI ст.

8 Клас

Для врегулювання відносин з татарами й турками, які постійно скаржилися на козаків, король Сигізмунд II Август 1572 р. видав указ, згідно з яким частина заможних козаків була взята на державну службу для охорони південного кордону від нападів турків і татар. 300 заможних козаків було занесено до особливого списку - реєстру. Так з’явилася нова категорія козацтва - реєстрове, яке отримувало за службу платню й певні привілеї. Тобто юридично було визнано факт появи нового суспільного стану з його обов’язками й правами. Козацький стан у соціальній структурі суспільства Речі Посполитої займав проміжне місце між селянством і шляхтою. Подібно до шляхтича, козак відбував військову службу й був особисто вільний, але на відміну від нього, не мав права володіти підданими. Подібно до селянина козак сам працював у своєму господарстві або ж наймав робітника власним коштом. У 1576 р. король Стефан Баторій збільшив козацький реєстр до 600 чоловік і надав реєстровцям привілей (грамоту), у якому за ними визнавалося право власної військової, адміністративної та судової юрисдикції, тобто незалежності від державної адміністрації та суду. На Середньому Подніпров’ї була чітко окреслена територія із центром у містечку Трахтемирів (нині - село на Черкащині), де виключне право на землеволодіння й управління мали козаки. У цій грамоті вперше згадується козацьке містечко Самар (у межах сучасного Дніпропетровська). Король вручив реєстровим козакам кілька грамот і клейноди. На рожевому полі корогви був зображений білий орел - герб Польщі, а на печатці - козак із мушкетом на лівому плечі й шаблею при боці. До наших днів збереглася печатка 1596 р....
0 Переглянути

Запорозька Січ - козацька республіка

8 Клас

Виникнення низового козацтва пов’язане з утворенням Запорозької Січі й діяльністю українського князя Дмитра Вишневецького. Від початку освоєння уходниками нових земель вони в придатних місцях будували невеличкі укріплення (засіки, січі). Так поступово виникала система укріплень, а згодом сформувався й союз козацьких поселень. У 40-х роках XVI ст. князь Дмитро Вишневецький об’єднав розпорошені козацькі ватаги й незабаром збудував на острові Хортиця (1552) укріплене земляними валами й дерев’яним частоколом поселення, у якому розташовувався козацький гарнізон, зберігалися запаси зброї, боєприпасів та продовольства. Так утворилася Запорозька Січ - центральне укріплене поселення козаків, де перебувало також військове й адміністративне управління контрольованої козаками території. Цю саму назву вживали й для означення всіх заселених козаками земель, які також мали й другу назву - Запорозькі Вольності. Січ як укріплення кілька разів переносилася на інше місце, де діставала назву від річки або місцевості, на якій розташовувалась, - Хортицька, Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька, Кам’янська, Олешківська, Покровська (Нова). Першою з відомих Запорозьких Січей була Хортицька, існування якої датується 1553-1557 рр. Інколи козаки поверталися на старе місце. Основне поселення - укріплення, де знаходилося козацьке управління, ще називалося Кіш1, або Кіш Запорозький. Місце розташування Запорозької Січі за порогами - між заселеними володіннями Великого князівства Литовського (а пізніше - Речі Посполитої) й Кримським ханством - та народний характер виникнення визначили її історичну місію: обороняти українські землі від агресій та відстоювати козацькі території від захоплення магнатами й шляхтою....
0 Переглянути

Люблінська унія та її вплив на становище українських земель

8 Клас

Із цією метою вона постійно наполягала на укладенні тіснішого союзу з Великим князівством Литовським, усередині якого не було політичної єдності, щоб протистояти намірам польських панів. Литовські магнати прагнули унії з Польщею за умови збереження політичної самостійності обох держав. Цим вони сподівалися потіснити могутніших і численніших православних українських і білоруських магнатів. Українські й білоруські магнати чинили опір злиттю з Польщею, керуючись іншими міркуваннями - боялися втратити владу. Їх лякало й окатоличення, якого вже зазнала Галичина. Інтереси простих людей ніхто не враховував. На відміну від Польщі, яка перетворилася на шляхетську республіку із сеймом і виборним королем, у Литві шляхта тільки формувалася. Вона вела боротьбу проти засилля магнатів, які входили до великокнязівської ради і займали всі посади. Шляхетський стан Литви прагнув таких самих прав, які мала польська шляхта. Магнати змушені були йти на певні поступки шляхті, оскільки соціальні конфлікти, які наростали внаслідок закріпачення селян, вимагали консолідації (єдності) панівної верстви. Тому в 1522 р. уряд прийняв ухвалу «Про вивід шляхетства», згідно з якою до складу шляхти зараховували тих, хто мав привілеї, надані великим князем. «Волочна поміра» також сприяла становому оформленню шляхти. Однак і тоді шляхта в Литві не досягла рівності з магнатами, тим більше з польською шляхтою. Поляки ж обіцяли урівняти шляхту Великого князівства Литовського в правах із польськими шляхтичами, але за умови реальної (повної) унії, тобто злиття в одну державу....
0 Переглянути

Соціально-політичне становище українських земель у складі Польщі та Великого князівства Литовського в першій половині XVI ст.

8 Клас

М. Глинський походив зі старовинного українського роду, володіння якого знаходилися переважно на Полтавщині. Він мав європейське виховання й освіту. У кінці XV - на початку XVI ст. був маршалком двору великого литовського князя. Після поразки повстання проти політики великого князя Сигізмунда І Старого втік разом зі своїми братами до Москви і став на службу до московського князя Василія III Івановича. Його племінниця, О. Глинська, була матір’ю Івана IV (Грозного). М. Глинський брав участь у боротьбі боярських угруповань за владу в Москві, був ув’язнений і помер у 1534 р. Стани суспільства Підпорядкованість українських земель іноземним державам спричинила докорінні зміни в землеволодінні та в господарюванні. Королі роздавали в Галичині землі польській шляхті та урівнювали з нею у правах українських шляхтичів: звільняли їх від військової служби, надавали право самоврядування і судівництва тощо. Верхівкою суспільства були магнати і шляхта. Магнати (від лат. magnus - великий) - це великі землевласники князівського походження. Вони мали підданих і своє військо....
0 Переглянути

Вступ 8 клас Швидько, Чорнобай

8 Клас

Починаючи вивчення історії України в зазначених у назві підручника хронологічних межах - ХVІ-ХVIIІ ст., - спочатку варто згадати деякі найважливіші події, процеси та явища, ознайомлення з якими відбулося в 7-му класі. Звертаємо увагу на нерівнозначність часових відрізків історії людства, вкладених у їхнє визначення, - прадавня, давня, середньовічна історія, ранній Новий час, модерна доба, новітня епоха. Якщо існування перших двох вимірювалося багатьма тисячоліттями, то Середньовіччя в Західній Європі охоплює вже приблизно тисячу років. Історія України також вкладається в цю періодизацію, бо людське життя тут почалося дуже давно, а високий ступінь розвитку суспільства засвідчують артефакти, виявлені під час археологічних розкопок поселень VІ-ІІІ тис. до н. е. - епохи нового кам’яного віку (неоліту), коли з’явилися якісно нові форми господарства (уже не привласнювальні, а відтворювальні). До VII-ІІІ тис. до н. е. відноситься й існування високорозвиненої Трипільської культури. Давня (антична) історія на українських землях представлена Великою Скіфією й грецькими містами-полісами (державами) у Північному Причорномор’ї. Ці перші державні об’єднання, що проіснували по тисячі років, поєднали собою час «до нашої ери» і «нашої ери». На цьому рубежі «ер» уперше в писемних джерелах натрапляємо на відомості про слов’ян. Різні археологічні і писемні джерела дають можливість простежити розвиток праукраїнських племен як основи формування українського етносу, виникнення протодержавних політичних об’єднань (племена > союзи племен > союзи союзів племен). Середньовіччя на українських землях - це виникнення, розвиток і наступне політичне роздроблення Київської держави. І все це відбулося протягом VІІ-ХIV ст. У цей період східнослов’янські протодержави поступово переростають у державу, центром якої став Київ, головне місто полян. Умовна дата утворення Київської держави - 882 р. Тоді відбулося об’єднання двох великих державно-політичних структур із центром у Києві, де на той час правила місцева династія Кия і держава вже досягла високого розвитку, і із центром у Новгороді, де внаслідок внутрішніх чвар на князівський стіл було запрошено норманського конунга Рюрика. Після смерті Рюрика у 879 р. реґент його малолітнього сина Ігоря по імені Олег у 882 р. здійснив воєнний похід на Київ, підступно вбив київського князя Аскольда, захопив місто і став на чолі об’єднаної держави, залишивши собі...
0 Переглянути

Словник-довідник термінів 8 клас Власов

8 Клас

Апеляція - оскарження якої-небудь постанови перед вищою інстанцією, що має законодавче право на перегляд справ. Бабинець - приміщення, прилегле до нави, в західній частині церкви, де найчастіше знаходиться вхід до храму. Під час літургії там перебували жінки (звідси назва). Базиліка - це прямокутна, витягнута в довжину будівля, розділена колонами на три, п’ять і більше поздовжніх нав. Середня нава була ширшою та вищою від бічних. Структура базиліки стала основою для формування католицьких храмів. Основним типом православних храмів був хрестобанний. Балада - жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історично-героїчного чи соціально-побутового змісту з драматичним сюжетом. Бастіон - п’ятикутна в плані наріжна частина фортеці, що утворює виступ, призначена для встановлення бойових артилерійських гармат, які прострілюють підступи до фортеці. Вівтар - східна частина православного храму, відділена зазвичай від решти приміщення іконостасом. Вищі церковні ієрархи - обіймають найвищі посади в церковній організації (поділ на вищі й нижчі чини називають ієрархією - від грецьких слів священний і влада). Волость - назва південних районів Київського та Брацлавського воєводств, що межували із землями Запорізької Січі. Генеральна військова канцелярія - вища адміністративна установа Гетьманщини, у якій розглядалися й вирішувалися важливі адміністративні, військові, фінансові питання. Генеральна старшина - вище військове керівництво Гетьманщини, яке здійснювало управління всім козацьким військом і його окремими службами. До її складу входили: гетьман, генеральний писар, двоє генеральних суддів, двоє генеральних осавулів, генеральний обозний, генеральний підскарбій, генеральний хорунжий, генеральний бунчужний. Гетьман (від нім. hauptman, пол. hetman - начальник) - у 16-18 ст. керівник козацького війська, а з 1648 р. - керівник Української козацької держави - Гетьманщини. У Польщі, Литві, Чехії так називали головнокомандувачів. У польсько-литовській державі було чотири гетьмани: два польських (коронних) і два литовських, причому один з них був головним (великим гетьманом), а другий був його заступником (польним гетьманом). Гетьманщина - Українська козацька держава, утворена внаслідок переможних битв 1648-1649 рр. Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Офіційна назва держави - Військо Запорізьке. Господар - титул правителів Молдови і Валахії. У 14-16 ст. господарем називали інколи...
0 Переглянути

Козацькі літописи як історичні джерела. Практичне заняття 5. Оцініть свої вміння з теми. Післямова

8 Клас

Найвидатнішим явищем історичної літератури першої половини 18 ст. стали козацькі літописи, які творилися в козацькому середовищі та оповідали про події козацької історії. Одним з найдавніших серед великих козацьких літописів є «Літопис Самовидця». У ньому викладено події від 1648 до 1702 р. Ті, хто переписував літопис, довели розповідь у ньому до 1734 р. Вивчення цієї пам’ятки дало змогу вченим установити ім’я автора: ним уважають Романа Ракушку-Романовського, військового та політичного діяча часів Руїни. Другим важливим твором був літопис Григорія Граб’янки (з 1730 р. гадяцький полковник). Його створено в Гадячі 1710 р. Літопис розповідає про події від найдавніших часів до 1709 р. - поразки І. Мазепи та обрання гетьманом І. Скоропадського. Найвизначнішим явищем козацького літописання став ґрунтовний літопис канцеляриста Самійла Величка. Написано його 1720 р. Твір складався з двох частин: опису подій від 1648 до 1660 р. та від 1660 до 1700 р. Літопис дійшов до нас пошкодженим, без закінчення і з прогалинами, особливо в першій частині. Рукопис супроводжений десятьма портретами гетьманів, у ньому використано безліч документів, поетичних текстів....
0 Переглянути

Архітектура та образотворче мистецтво

8 Клас

Українська архітектура середини — другої половини 18 ст. розвивала надбання попереднього періоду. Так, панівним архітектурним стилем на землях Лівобережної, Слобідської та Південної України лишалося козацьке бароко. Найвідомішою спорудою доби є збудована впродовж 17181730 рр. Спасо-Преображенська церква в с. Великі Сорочинці на Полтавщині. Її спорудив полковник миргородського полку (незабаром гетьман) Данило Апостол, у цій церкві його й поховано. Первісно церква була дев’ятибанною, проте внаслідок перебудови після пожежі 1811 р. стала п’ятибанною. Унікальна церква й своїм семиярусним іконостасом, що дивом зберігся як єдиний на українському Лівобережжі. Іконостас займає всю ширину храму (23 м) і складається з головного іконостаса та двох іконостасів у бічних вівтарях і нараховує понад 100 ікон. Найвідоміші ікони сорочинського комплексу «Пророк Даниїл» і «Свята Уляна» - святі покровителі фундатора гетьмана Данила Апостола та його дружини. Юний пророк Даниїл зображений у розкішному східному тюрбані та світлому жупані з вишитими барвистими квітами. Неперевершеною пам’яткою дерев’яного храмового будівництва є Троїцька соборна церква у Самарі (сучасний Новомосковськ на Дніпропетровщині). Це найбільша й найвища споруда 18 ст. (заввишки близько 65 м), єдина дев’ятизрубна церква з дев’ятьма банями зі збережених в Україні. Будували її впродовж 1773-1779 рр. за проектом народного майстра Якова Погребняка на замовлення самарської старшини й тамтешнього...
0 Переглянути

Розвиток освіти, науки та музичної культури

8 Клас

Наприкінці 18 ст. в Російській імперії було здійснено загальнодержавну реформу освіти. На Лівобережній Україні та в Слобожанщині впроваджували нові типи шкіл - головні й малі народні училища. Чотирирічні головні народні училища, що відкривалися в Києві, Чернігові, Новгороді-Сіверському, Харкові, Катеринославі, мали навчати дворянських дітей. У повітових містах було створено дворічні малі училища. Отож царські реформи перетворили освіту в Україні на привілей вищих верств населення, вона набула станового характеру. Крім того, нові школи царський уряд використовував як потужний засіб впливу на українське населення, адже навчання в них провадилося тільки російською мовою. Головним осередком освіти, науки й мистецтва залишалася Києво-Могилянська академія, проте у другій половині 18 ст. заходами імперського уряду її було перетворено на становий духовний навчальний заклад, а 1817 р. взагалі закрито. Київська академія мала вирішальне значення для становлення й розвитку української науки, культури й літературного процесу в 17-18 ст. У ній сформувався один із центрів філософської думки слов’янського світу. В академії навчалися літописці С. Величко, Г. Граб’янка, П. Симоновський, історики М. Бантиш-Каменський, М. Берлінський, художники І. Мигура, Г. Левицький, Л. Тарасевич, композитори М. Березовський, А. Ведель, архітектор І. Григорович-Барський. Її вихованцями були гетьмани України....
0 Переглянути

Правобережна Україна та західноукраїнські землі

8 Клас

Війни, що без упину точилися протягом другої половини 17 ст., спустошили Правобережжя. Проте королівська влада не бажала втрачати родючі землі, сподіваючись завдяки їм відродити колишню велич. Польський уряд усіляко заохочував переселенців, звільняючи їх на певний час від податків і панщини. Одначе пільги надавалися на стислі терміни. Основою господарського життя знову ставала фільварково-панщинна система з примусовою працею та кріпацтвом. Як і колись, до Національно-визвольної війни, зазнавала утисків православна церква. При цьому польські можновладці відмовлялися від найменших поступок у визнанні за українцями їхніх прав. Рішення сеймів 1717 й 1733 рр. позбавили православних права брати участь у сеймових комісіях і трибуналах. Сейм 1717 р. навіть ухвалив закрити всі православні церкви. Православні єпархії силоміць перетворювалися на уніатські. У 60-х роках 18 ст. у Київському й Подільському воєводствах залишалося 20 православних парафій. Зазнавала переслідувань й уніатська церква. Так, наприклад, католицьке духівництво вдавалося до спроб наблизити їх обряд до римо-католицького (нав’язувалася польська мова). На західноукраїнських землях, у Волинському воєводстві, північно-західних частинах Подільського та Київського воєводств панщина сягала, залежно від розмірів земельної ділянки, від 2 до 6 днів на тиждень із волоки. Зростало магнатське землеволодіння. Та особливо тяжкі умови життя для українського населення складалися в господарствах, що передавалися безпосередніми власниками на правах оренди третім особам: розміри всіх повинностей за таких обставин зростали в кілька разів. Становище ускладнювалося й тим, що після ліквідації козацтва в краї не було сили, здатної очолити боротьбу українців за поновлення прав і вольностей. Стихійними борцями за кращу долю стали гайдамаки....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 230 231 232 233 234 235 236 237 238 ... 370
Назад

Навігація