Войти
Закрыть

Європейська революція 1848—1849 на західноукраїнських землях

9 Клас

Причинами революції в Австрійській імперії були: незадоволення більшості населення країни своїм економічним становищем, абсолютизмом, становими привілеями дворян і національним пригніченням народів імперії. Під час революційних подій 1848-1849 рр. проти чинного старого порядку об’єдналися різні верстви населення Австрійської імперії: буржуазія, робітники, інтелігенція. Вони виступали за ліквідацію перешкод для розвитку економіки, демократизацію суспільства, розширення прав громадян. Водночас складовою частиною революційних виступів у Австрійській імперії та в інших європейських країнах стали визвольні рухи бездержавних народів. Відтак сучасники і наступні покоління називали ці події «Весною народів». У березні 1848 р. австрійська столиця Відень була охоплена заворушеннями, які змусили імператора Фердинанда І проголосити Конституцію, що надавала свободу слова, друку, зборів та передбачала скликання парламенту — рейхстагу. Поряд із виконанням політичних вимог влада мала зважати на зростання незадоволення у середовищі селянства, яке становило більшість населення країни. З огляду на загострення ситуації цісар (імператор) у квітні 1848 р. підписав спеціальний патент, згідно з яким скасовано панщину в Галичині, у серпні 1848 р. — на Буковині: на Закарпатті в ході революції панщину формально було також скасовано, однак тут вона не втрачала чинності до 1853 року. Щоб заспокоїти землевласників, уряд оголосив про виплату їм компенсації за втрачену робочу силу. За ними залишалося також право сервітутів — право володіння лісами і випасами, що у майбутньому спричиняло конфлікти між селянами та поміщиками. І все ж після скасування панщини селяни стали власниками землі, а відтак — господарями своєї долі. У селян пробуджувався не властивий їм раніше потяг до освіти, культури й навіть до політики. На честь скасування панщини сільські жителі встановлювали пам’ятні хрести....

Початок українського національного відродження на західноукраїнських землях

9 Клас

Утвердження української національної самосвідомості на західноукраїнських землях було процесом важким і повільним. Початкам українського національного відродження сприяли реформи Марії-Терезії та Йосифа II, в ході яких було створено релігійний фонд підтримки греко-католицьких священиків, засновано у Відні греко-католицьку духовну семінарію, утворено при Львівському університеті Руський інститут (1787 р.). Завдяки цим реформам зросла кількість освічених українців, передовсім греко-католицьких священиків, які стали провідною верствою західноукраїнського суспільства у процесі національного відродження. На процес національного відродження позитивно вплинули просвітницькі ідеї, що передбачали побудову справедливого суспільства через поширення освіти та розвиток науки. На західноукраїнських землях просвітництво частково набуло національних рис: виник інтерес до вітчизняної історії, до життя народу, його мови й усної народної творчості. Негативно позначилися на становищі українського населення консервативні реформи наступників Марії-Терезії та Йосифа II: скасування обов’язкової початкової освіти, переведення шкіл під контроль католицької церкви, зменшення у них чисельності дітей. Це стимулювало передових людей до пошуку способів протидії такій політиці. Відтак наприкінці XVIII ст. на західноукраїнських землях сформувались умови для початку національного відродження....

Політичне та соціально-економічне становище українських земель Австрійської імперії

9 Клас

В Австрійській імперії українські землі стали джерелом дешевої сировини та місцем збуту промислових товарів, виготовлених у центральних і західних провінціях країни. Отже, австрійський уряд провадив колоніальну політику щодо належних йому українських територій. Українці становили більшість у всіх трьох західноукраїнських регіонах, однак Австрія підтримувала польську зверхність у Галичині, румунську — на Буковині та угорську — на Закарпатті. Відтак, чинна влада намагалась утримувати західноукраїнські землі у покорі шляхом протиставлення одних народів іншим, сподіваючись на повну асиміляцію українців у майбутньому. Також в Австрійській імперії діяла централізована система управління, яку здійснювала нова соціальна група — дисципліновані й підпорядковані Відню чиновники (управлінці). Ними ставали переважно австрійці або німецькомовні чехи чи угорці. При цьому німецька мова на західноукраїнських землях отримала офіційний статус. Органом самоуправління в Галичині був становий сейм, більшість у якому становила польська або спольщена українська шляхта. Але насправді вся адміністративно-політична влада краю була зосереджена в руках губернатора, якого призначав австрійський цісар (імператор). Соціально-економічним життям міст з магдебурзьким правом керували члени магістрату, котрих, проте, затверджував імперський уряд. Порівняно з Російською імперією, тогочасна Австрія мала ліберальніший політичний устрій завдяки реформам Марії-Терезії та Йосифа II. Однак після смерті останнього, побоюючись впливів французької революції, австрійський уряд майже до середини XIX ст. призупинив проведення будь-яких прогресивних реформ. Цим скористалася частина землевласників, котрим вдалося частково поновити свої старі права і привілеї стосовно селян....

Практичне заняття № 1 (9 клас Бурнейко)

9 Клас

Освіта. Навчався у Московському пансіоні, згодом — у Воронезькій гімназії. Закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. Здобув ступінь доктора історичних наук. Самостійно вивчав слов’янські мови. Початкові умови формування особистості. Був кріпаком до п’ятнадцяти років. Оскільки натерпівся негараздів та кривд, завжди співчутливо ставився до проблем інших. Особистість та суспільно-політичний рух. Учителював у Харкові та Києві. Від 1846 р. викладав історію у Київському університеті. Вважав, що потрібно писати історію народу, а не історію держави. Довів, що хоча між українцями та росіянами багато спільного, але це два різних народи. Автор художніх творів, переважно на історичні теми. Один із засновників Кирило-Мефодіївського товариства (братства) й автор його програмного документа «Книга буття». За причетність до братства у 1847—1857 рр. відбував заслання у Саратові із забороною педагогічної і наукової діяльності. Згодом продовжив викладацьку діяльність. Мав високі нагороди та звання у Петербурзькій Академії наук і Київському університеті....

Соціальні протести. Суспільно-політичний рух. Кирило-Мефодіївське товариство (братство)

9 Клас

Збільшення панщини, фізичні покарання, безправність — усе це викликало невдоволення у селян. Тому вони вдавалися до різних форм соціального протесту: подавали скарги до державних установ, псували знаряддя праці, відмовлялися виконувати повинності, масово втікали, підпалювали поміщицькі маєтки, чинили збройний спротив землевласникам, місцевій адміністрації і навіть урядовим військам. Усі ці форми боротьби проявлялися, зазвичай, у взаємозв’язку. Наймасовішим і найтривалішим був селянський опір на Поділлі у 1813—1835 роках. Очолював його селянин-кріпак Устим Кармалюк. Повстанці переховувались у лісах. За увесь час протестів на Поділлі в них узяли участь близько 20 тисяч осіб. Кармалюк нападав на багатих і роздавав награбоване бідним. У 1835 р. ватажка підступно вбили із засідки. Проти незадовільних умов життя також виступали військові поселенці, кожен день яких суворо регламентувала держава. Значними були повстання військових поселенців на Слобожанщині: 1819 р. — у Чугуєві, 1829 р. — у Шебелинській слободі. Виступи селян проти нав’язаного їм статусу військових поселенців траплялися часто і тривали до 1857 р., коли імперський уряд скасував військові поселення....

Масонство, декабристський та польський рухи на території України

9 Клас

Масони були міжнародною організацією, яка складалася з масонських лож (клубів чи товариств) у містах світу. Головна мета масонського руху — об’єднання усіх народів світу в одну велику сім’ю на принципах свободи, рівності, братерства. Прихильники цього релігійно-етичного руху заперечували насильство та політику як засоби досягнення мети. Натомість закликали до морального вдосконалення людини, вважаючи, що лише вдосконаливши себе, можна вдосконалити суспільство. Поширення ідей Просвітництва, що засуджували абсолютизм та феодалізм, сприяло розгортанню в Україні масонського руху. Масонські ложі в Україні були таємними клубами, учасники яких обговорювали на зібраннях перспективи розвитку українського та інших народів. При цьому лівобережні масонські ложі схилялися до ідеї загальнослов’янського єднання, а правобережні — до ідеї об’єднання українців з поляками. З-поміж масонських лож в Україні виділялись одеські «Понт Евксинський» і «Трьох царств природи», київська «З’єднаних слов’ян» та полтавська «Любов до істини». їхніми членами були службовці, лікарі, вчителі, військові, представники дворянських родин. Окрім українців, до лож належали росіяни, поляки, євреї, греки, італійці, французи та ін. Із часом багато учасників масонських організацій в Україні розчарувались у пасивній діяльності. Дієвішу позицію зайняли члени полтавської ложі «Любов до істини». У 1821 р. вони підтримали ініціативу предводителя дворянства Переяславського повіту Василя Лукашевича та створили нову таємну організацію — «Малоросійське товариство». У програмному документі — «Катехізисі автономіста» — визначили мету організації: політична незалежність України. Це не могло не насторожити російський уряд. 1822 року імператор Олександр І заборонив масонські ложі й таємні товариства, оскільки вбачав у них загрозу для своєї влади....

Початок українського національного відродження

9 Клас

На зламі ХVІІІ—ХІХ ст. на Лівобережжі сформувалась автономістська ідея, прихильники якої прагнули відновити козацьку автономію в межах Російської імперії. Автономістську ідею підтримували представники кількох десятків українських дворянських родин, зокрема Полетики і Капністи. Центром автономістського руху став Новгород-Сіверський. Члени Новгород-Сіверського автономістського гуртка підготували проект відновлення козацького війська, але імперський уряд заборонив його здійснити. Тоді автономісти вирішили скористатися загостренням російсько-прусських відносин. 1791 р. в Берліні Василь Капніст зустрічавсь із прусським канцлером, щоб заручитися підтримкою Пруссії на випадок збройної боротьби з Російською імперією. Проте зустріч не дала бажаних результатів. Важливу роль у формуванні національної свідомості відіграло дослідження української історії. Значно вплинула на свідомість українського дворянства книга «Історія русів» невідомого автора. У ній ідеться про історичний розвиток України від найдавніших часів до 1769 року. Основна ідея твору — право кожного народу, зокрема українського, мати власну незалежну державу. Особливо автор захоплювався козацькою добою та сміливо прославляв українських гетьманів. Яскравий опис козацтва в «Історії русів» посилив інтерес до української минувшини....

Соціально-економічний розвиток

9 Клас

Наприкінці XVIII—у першій половині XIX ст. в економіці українських земель продовжував переважати аграрний сектор: більшість населення була зайнята у сільському господарстві. Як і раніше, діяла кріпосницька система, проте поміщицьке землеволодіння переживало кризу: багато поміщицьких господарств розорялося через застарілі методи господарювання та неефективне використання прибутків. Щоб уникнути розорення, частина поміщиків вирішили покращити свої господарства якісно. Для цього вони почали використовувати вільнонайманих робітників; сільськогосподарські машини: сіялки, віялки, молотарки; застосовувати добрива; вирощувати технічні культури: тютюн, льон, цукрові буряки та ін. Такий спосіб розвитку господарства називається інтенсивним. Проте переважна більшість поміщиків через необізнаність, небажання витрачати кошти на нові знаряддя праці й традиційність поглядів намагалися підвищити прибутки, примушуючи кріпаків більше працювати та відбираючи у селян землю. Такий спосіб господарювання називають екстенсивним. На початку XIX ст. у Російській імперії діяв закон, який обмежував панщину трьома днями, однак землевласники запровадили уроки — обсяг робіт, що поміщик визначав на один день, але реально селянин міг виконати його лише за два-три дні, та місячину — щоденну панщину за місячну норму харчів для селянина, котрий втратив земельний наділ....

Українські землі у системі міжнародних відносин

9 Клас

На початку XIX століття українські землі опинились у вирі бурхливих здій європейської історії. Тривала боротьба коаліцій (об’єднань) європейських держав із наполеонівською Францією. Учасники антифранцузької коаліції — Австрійська та Російська імперії — володіли українськими землями. Не з власної волі український народ втягувався у велику війну. Водночас на початку XIX ст. накопичилося багато протиріч між Російською та Османською імперіями. Російська імперія намагалася закріпитися на узбережжі Чорного й Азовського морів і забезпечити собі вихід до Середземного моря через протоки Босфор та Дарданелли, які контролювала Туреччина. Натомість Османська імперія прагнула утримати позиції у регіоні та повернути свої колишні володіння на північному узбережжі Чорного й Азовського морів. Окрім того, Росія була супротивником наполеонівської Франції, а Туреччина — її союзником. Відтак, перша третина XIX ст. ознаменувалася трьома великими конфліктами, які безпосередньо торкнулись України. Ними стали російсько-турецька війна 1806-1812 рр., французько-російська війна 1812 р. та російсько-турецька війна 1828-1829 років....

Вступ. Українські землі в добу модернізації

9 Клас

Визначальною рисою розвитку людства у XIX ст. стала модернізація (оновлення), що охоплювала всі сторони життя людей. В економіці відбувся промисловий переворот: перехід від ручного до машинного виробництва. Виникли нові соціальні групи: промислова буржуазія (підприємці) та вільно наймані робітники, зросла чисельність інтелігенції (осіб інтелектуальної праці). Зміни торкнулись і політичного життя: у багатьох європейських країнах утвердилися конституційні монархії або республіки. Упродовж XIX ст. відбулися зміни у житті та побуті людей: виникли нові види транспорту, електричне освітлення, телефон, телеграф, кінематограф, поліпшилося медичне обслуговування, зріс освітній рівень населення. Одночасно з модернізацією в Європі відбувалися процеси національного відродження — пробудження національної самосвідомості народів. XIX ст. — це час формування націй, тобто великих груп людей, пов’язаних спільною територією, економічними зв'язками, мовою, культурою, національним характером. Упродовж XIX ст. українські землі належали до Російської й Австрійської (згодом Австро-Угорської) імперій. Імперські уряди намагалися проводити щодо українських територій колонізаційну політику: чинили перепони розвитку української економіки й культури, сприяли денаціоналізації та перетворенню українських земель на ринок збуту своїх товарів і джерело сировини й дешевої робочої сили. Негативно впливали на суспільне життя українців характерні для обох імперій абсолютизм і залежність селян від землевласників. Тому перехід від аграрного до індустріального суспільства на українських землях відбувався пізніше та повільніше. Однак, незважаючи на перешкоди, тут розгорталися модернізаційні процеси, які суттєво вплинули на українське національне відродження....

Навігація