Войти
Закрыть

Економічна ситуація в УРСР

11 Клас

системи не дали очікуваних результатів у економіці «хрущовські нововведення». У 1965 році очільник уряду СРСР Олексій Косигін та група московських технократів розпочали чергову економічну реформу, зміст якої був сповнений суперечностей. З одного боку, вона спрямовувалася на прискорення науково-технічного прогресу, розширення господарської самостійності промислових підприємств (госпрозрахунок), місцевої ініціативи, визначення ефективності роботи підприємства не за виробленою, а за реалізованою продукцією, створення фондів матеріального заохочення робітників і службовців, розширення соціально-культурної сфери. З другого — реформа значно посилювала позиції центральних відомств. У 1965 році були ліквідовані раднаргоспи й відновлені промислові міністерства. Це означало, що уряд республіки втратив контроль над більшістю заводів і фабрик, які знову підпорядкував центр. Проте, незважаючи на свою непослідовність, реформа деякий час позитивно впливала на економіку. Порівняно високі темпи зростання спостерігались у промисловості. У виробництво впроваджували нову техніку і матеріали, зросла продуктивність праці, за рахунок якої одержали більшу частину приросту промислової продукції. Як і промисловість, сільське господарство у другій половині 1960-х років розвивалося порівняно успішно. Було затверджено гарантовану оплату праці колгоспників за тарифними ставками відповідних категорій робітників і службовців радгоспів. Збільшено капіталовкладення в аграрний сектор. У сільськогосподарській практиці почали використовувати нові агротехнічні прийоми, впроваджували у виробництво високоврожайні районовані сорти зернових і технічних культур. Покращилася ситуація у тваринництві. Промисловість забезпечувала село новими машинами, хоча їхня якість не завжди була на достатньому рівні. Упродовж цього періоду основні виробничі фонди і загальний обсяг промислового виробництва зросли в 1,5 рази, а національний дохід — на 30 %. Створено єдину енергосистему республіки із під’єднанням до неї промислових підприємств, завершено електрифікацію сіл України. Радянські економісти навіть назвали восьму п’ятирічку 1966-1970 років «золотою»....
0 Переглянути

Українська Гельсінська група. Боротьба кримських татар за повернення на батьківщину

11 Клас

Із середини 1970-х років дисидентський рух набув нового імпульсу. Він був пов'язаний із підписанням СРСР Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінських угод) 1975 року, який передбачав, з-поміж інших питань, і зобов'язання країнами-підписантами дотримуватись основних прав людини. Це стало підставою для дисидентів перебрати функції громадського контролю за виконанням радянським керівництвом обов'язків у цій царині. 12 травня 1976 року в Москві створили громадську групу для контролю за виконанням Гельсінських угод. 9 листопада того ж року в Україні виникла Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод, яку стали називати Українською Гельсінською групою (УГГ). Серед її засновників були: Олександр Бердник, Петро Григоренко, Іван Кандиба, Левко Лук’яненко, Оксана Мешко, Микола Матусевич, Мирослав Маринович, Микола Руденко, Ніна Строката-Караванська, Олекса Тихий. Очолив українських борців за права людини відомий письменник Микола Руденко, учасник Другої світової війни, політпрацівник, у мирний час — керівник партійної організації Спілки письменників України. Був нагороджений орденами і медалями СРСР. Від попередніх дисидентських спілок і організацій УГГ відрізнялася суттєво. Зокрема, вона діяла легально; хоч і не підтримувала режим, проте вважала, що мала законне право на існування. Іншою відмінною рисою була співпраця з аналогічними групами Росії, Прибалтики, Закавказзя з метою координації зусиль у загальносоюзному масштабі задля захисту громадянських і національних прав. УГГ налагодила також зв'язки із зарубіжними правозахисними товариствами. У програмних заявах УГГ зазначала, що організація ставить за мету виконання кількох завдань: ознайомити українську громадськість зі Загальною декларацією прав людини; сприяти виконанню Гельсінських угод; домагатися присутності окремої делегації України як члена ООН на всіх міжнародних нарадах, де обговорюватимуть питання дотримання прав людини; вимагати акредитації в Україні представників зарубіжної преси. Водночас члени УГГ викривали злочини комуністичного режиму: розкуркулення, Голодомор 1932-1933 років, політичні репресії 1930-х років, винищення УПА, тотальну русифікацію, переслідування шістдесятників. Група, борючись за права українського народу, з повагою ставилася до мови і культури інших народів, які проживали в УРСР. Члени УГГ вважали, що Україна може здобути незалежність мирним шляхом, відповідно до Конституції...
0 Переглянути

Дисидентський рух другої половини 1960-х - першої половини 1970-х років

11 Клас

На пожвавлення дисидентського руху в означений період вплинули як внутрішньополітична ситуація в країні, так і міжнародні події. Серед внутрішніх чинників — соціальна несправедливість, низький матеріальний рівень життя населення, зневага до української мови і культури, ігнорування владою конституційних прав громадян, репресії проти опозиціонерів, посилення тиску союзних органів на Україну. Додаткові спонуки висловлювати своє незадоволення політикою союзного керівництва давала українській інтелігенції діяльність Петра Шелеста і Володимира Щербицького на посаді першого секретаря ЦК КПУ. Все це примножувало кількість опонентів режиму. Важливими зовнішніми умовами посилення інакодумства було розгортання світового правозахисного руху, періодичні суспільно-політичні кризи у країнах соціалістичного табору, особливо «Празька весна» 1968 року, яка завершилася тим, що радянські війська окупували Чехословаччину. Це викликало відкритий чи притаєний спротив частини українського суспільства. В його авангарді, як і у попередні періоди історії, була інтелігенція.  ...
0 Переглянути

Міжнародне становище УРСР у 1964-1985 роках. Суспільно-політичне життя

11 Клас

Важливим напрямком діяльності УРСР на міжнародній арені була боротьба за мир і безпеку, відвернення можливої чергової світової війни. УРСР співпрацювала з різними міжнародними організаціями. Вона належала до Економічної і соціальної ради ООН (1977-1979 рр.), Комісії ООН з народонаселення (1946-1983, 1983-1985 рр.), Соціальної комісії ООН зі становища жінок (1981-1984 рр.), Адміністративної ради Міжнародної організації праці (1963-1966, 1972-1975 і 1981-1984 рр.) та інших. У 1984- 1985 роках представник України головував у Раді Безпеки ООН. Різноманітною була діяльність України в ЮНЕСКО, зокрема у напрямку ліквідації неписьменності в усьому світі. Свідченням внеску українців у скарбницю світової культури стало святкування під егідою ЮНЕСКО пам'ятних дат в історії українського народу, зокрема 150-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка, 250-річчя з дня народження Григорія Сковороди, 100-річчя від дня народження Лесі Українки, Івана Франка, Євгена Патона, 1500-річчя заснування Києва (1982 р.). У 1984 році було влаштовано фестиваль фільмів Олександра Довженка. В 1980 році художниця Людмила Мешкова перемогла в конкурсі на право оформлення центрального холу штаб-квартири ЮНЕСКО у Парижі. Її керамічне панно «Земле, флюїди життя і розквіту світам Всесвіту посилай...» площею 55 квадратних метрів прикрасило інтер'єр будівлі цієї міжнародної організації. Динамічнішими стали зовнішньоекономічні зв'язки республіки. Питома вага України в зовнішньоторговому обороті СРСР становила 23 %. Найбільше УРСР співпрацювала із країнами-членами РЕВ, а також із країнами Азії, Африки, Латинської Америки, «дружніми» до СРСР. Асортимент експорту — переважно продукція важкої індустрії і сировина: машини, устаткування, прилади, металопрокат, металорізальні верстати, екскаватори, вугілля, чавун, залізна руда тощо. До прикладу, лише криворізькою залізною рудою свої потреби задовольняли: Болгарія — на 60 %, Румунія - на 70 %, Чехословаччина — на 75 %, Польща — на 80 %, Угорщина — на 82 %, Німецька Демократична Республіка — на 90 %. У 1964 році розпочали експорт літаків ТУ-124, АН-24, 1965 році — автомобілів «Запорожець», автобусів ЛАЗ, тепловозів тощо. Пожвавилося регіональне співробітництво. Області й міста України встановлювали зв'язки із зарубіжними прикордонними територіями. їхні ініціатори створили товариства дружби, які почасти координували цю роботу. Водночас на початку 1980-х років активізувала діяльність українська...
0 Переглянути

Узагальнення за розділом: Україна в умовах десталінізації

11 Клас

Сигналом до пошуку нових творчих можливостей для української інтелігенції стала стаття ____ «Мистецтво живопису і сучасність» у «Літературній газеті», видрукована у ____ році. У публікації автор закликав «розширювати творчі межі ____ ». Відтоді з'явилася плеяда творчої молоді, яка виступила за припинення ідеологічних утисків у галузі культури, а свою мету вбачала у національно-культурному відродженні України. Представників тієї генерації назвали ____ . Ідеї нового покоління творчої інтелігенції знайшли відгук у різних суспільних груп, насамперед студентської молоді. Протягом ____ років у Києві діяв Клуб творчої молоді ____ . Такий самий Клуб виник у Львові й називався ____ . 6. Дайте визначення поняття «зросійщення». Чому реформування освітньої сфери в Україні у 1950-х роках супроводжувалося зросійщенням? Хто і в який спосіб виступив на захист української мови? 7. З'ясуйте, про яке явище періоду «відлиги» йдеться в уривках з історичного джерела. Із виступу Микити Хрущова на XXII з'їзді КПРС: «Комуністичне виховання має на увазі звільнення свідомості від релігійних пересудів і забобонів, які все ще заважають окремим радянським людям повністю проявити свої творчі сили. Потрібна продумана і струнка система науково-атеїстичного виховання, яка б охоплювала усі верстви і групи населення, запобігала поширенню релігійних поглядів, особливо серед дітей і підлітків»....
0 Переглянути

Практична робота № 2. Феномен шістдесятництва

11 Клас

«То було молоде покоління, яке пішло в університети, яке могло подумати про щось інше, а не тільки про елементарні умови існування... Чорновіл, наприклад, був редактором комсомольської загальноукраїнської газети. Дзюба був одним з найважливіших критиків у Спілці письменників України. Стус був аспірантом в Інституті літератури у Києві. Одним словом, це були найкращі люди в розумінні моральному... Вони відчували, що проповідувати те, в що не віриш, просто робити кар'єру, дивитись, як твій народ російщать, — це багно. Значить, у цих людей виникло природне бажання вирватися з багна». № 2. Учасник подій письменник Євген Сверстюк про шістдесятництво «Шістдесятники — велике явище другої половини XX ст., дивне своїм виникненням у непевну пору «відлиги» та стоїчним протистоянням неосталінізму й живучою енергією в пору лібералізації. ...Серед ознак шістдесятників я б поставив на перше місце юний ідеалізм, який просвітлює, підносить і єднає нас. Під цим індикатором раптом звужується аморфне коло людей 1960-х років і фіксується образ: Такий був час: кругом шакали, У колі жменька нас жива, А ми феномена шукали І спотикались об слова. Другою ознакою я б назвав шукання правди та чесної позиції, у чому вже є неприйняття й опір. Поетів тоді називали формалістами за шукання своєї індивідуальності. Насправді — за шукання істини — замість ідеї, спущеної зверху для оспівування....
0 Переглянути

Культурне життя в Україні

11 Клас

У 1950-х роках відбувалося реформування освітньої сфери. У 1953 році стала обов’язковою семирічна освіта. В умовах НТР державні асигнування в освітню сферу суттєво побільшали, у 1956 році навіть скасували плату за навчання у старших класах середніх шкіл та вищих навчальних закладах. 1959 року в УРСР прийняли Закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і подальший розвиток народної освіти», що передбачав перехід до обов’язкового восьмирічного навчання у 1960-1961 навчальному році та перехід на одинадцятирічну систему освіти. Згідно із цим Законом, у кожній школі створювали матеріально-технічну базу для підготовки учнів до певних робітничих професій, затребуваних у конкретному регіоні. Випускники середньої школи перед вступом до вишу мали відпрацювати два роки у народному господарстві. Було розширено мережу шкіл-інтернатів, де діти за згодою батьків і за символічну плату перебували на повному державному утриманні. Головну увагу приділяли не стільки навчанню, скільки трудовому вихованню і позакласній роботі. Такі школи були ідеалом комуністичного виховання: відірвані від сім’ї учні виховувались у колективі. За 10 років кількість шкіл-інтернатів зросла вдесятеро. Правда, педагоги, зокрема Василь Сухомлинський, вважали, що ідея створення шкіл-інтернатів хороша, але лише для дітей, позбавлених нормального виховання у сім’ї. Збільшили кількість закладів вищої та професійно-технічної освіти. Обов’язкова семирічка, а згодом і восьмирічка, перехід на одинадцятирічну систему — все це зумовило потребу у збільшенні кількості педагогічних працівників. Тому відкривали заклади заочної освіти для вчителів, зросла роль інститутів удосконалення вчителів. Одним з нововведень реформи стало право батьків на вибір мови навчання для своїх дітей. Фактично це було використано для русифікації української освіти, адже насправді вибір здійснювали не батьки, а місцеве партійне керівництво, яке беззастережно виконувало будь-які вказівки центральної влади. Русифікація, зросійщення — комплекс дій і заходів радянського союзного керівництва в Україні, спрямованих на витіснення української мови і культури внаслідок повсюдного запровадження російської мови і культури. Кількість шкіл з українською мовою навчання суттєво зменшилась. У російськомовних школах українську мову вивчали тільки факультативно. Викладання у вищих навчальних закладах здійснювали переважно російською мовою. Зменшилися тиражі україномовних книжок та кількість газет і...
0 Переглянути

Зародження опозиційного руху

11 Клас

Лібералізація суспільно-політичного життя створила сприятливі умови для духовного відродження українців. Повернення репресованих, реабілітація незаконно засуджених, розвінчання культу особи — усе це сприяло формуванню критичного ставлення до дійсності, несприйняття канонів «соціалістичного реалізму», що насаджувала радянська влада. Сигналом до пошуку нових творчих можливостей для української інтелігенції стала стаття Олександра Довженка «Мистецтво живопису і сучасність» у «Літературній газеті» (червень 1955 року). У публікації автор закликав «розширювати творчі межі соціалістичного реалізму». Відтак плеяда творчої молоді виступила за припинення ідеологічних утисків у галузі культури, а свою мету вбачала у національно-культурному відродженні України. Нове покоління української інтелігенції увійшло в культуру в другій половині 1950-х років, але найповніше творчо виявило себе на початку й у середині 1960-х років, тому представників тієї генерації назвали шістдесятниками. їхній творчості притаманні глибокий самоаналіз, щирість почуттів, звернення до внутрішнього світу людини, намагання відобразити головні проблеми сучасності. Своєю діяльністю вони утверджували право української мови на існування. Найпопулярнішими серед читачів були поезії Ліни Костенко, Василя Симоненка, Дмитра Павличка, Івана Драча, Миколи Вінграновського. Літературну критику представляли Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, В'ячеслав Чорновіл, Валентин Мороз. Нову хвилю в кіномистецтві започаткували Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика. Художниками-новаторами були Тетяна Ябдонська, Алла Горська, Опанас Заливаха. Нові форми вираження у театральному мистецтві шукав режисер Лесь Танюк. На ідеї шістдесятників відгукнулися представники суспільних груп, насамперед студентської молоді. Протягом 1960-1964 років у Києві діяв Клуб творчої молоді «Сучасник», який очолював Лесь Танюк. При Клубі працювали секції за інтересами: письменницька, театральна, художня, кіно, музична. До речі, при музичній секції виник перший у Києві джазовий ансамбль. Клуб організовував вечори авторської поезії, де часто виступали Іван Драч, Ліна Костенко, Василь Симоненко; зустрічі з істориками Оленою Апанович та Михайлом Брайчевським; виставки картин, які були написані поза стилем «соціалістичного реалізму»; театральні постановки напівзаборонених п'єс Миколи Куліша, Бертольда Брехта, режисером-постановником яких був Лесь Танюк; літературні лекції Івана Дзюби,...
0 Переглянути

Соціальна політика. Антирелігійна кампанія

11 Клас

Під час хрущовської «відлиги» відбулися суттєві зміни у соціальній сфері, особливо відчутними вони стали після XX з'їзду КПРС. У 1956 році скасували кримінальну відповідальність робітників та службовців за самовільне залишення підприємств, установ, організацій і за відсутність на робочому місці без поважних причин. Робітники отримали право самостійно обирати місце роботи. Для цього достатньо було за два тижні до звільнення попередити дирекцію підприємства про свої наміри. Щоправда, це нововведення не стосувалося селян, яких називали «безпаспортними кріпаками». Не маючи паспортів ще від 1932 року, вони залишалися «прив'язаними» до колгоспу, в якому працювали. Тимчасові паспорти отримували лише ті колгоспники, які виїжджали за державним набором в інші області й республіки — наприклад, щоб піднімати цілину, — а також ті, хто їхав у місто на навчання чи на постійну роботу. Поступово скорочували тривалість робочого часу. Спочатку на дві години зменшили тривалість робочого дня у передвихідні й передсвяткові дні. У 1959 році робочий день складав вісім годин, робочий тиждень — п'ять днів. Робочий тиждень для робітників, які працювали у шкідливих умовах, мав 36 годин. Для працюючих підлітків встановили шестигодинний робочий день. На третину зросла мінімальна зарплата. Якщо раніше основні виплати колгоспникам здійснювали в кінці господарського року — з тих коштів, що залишалися, то тепер запровадили щомісячну виплату авансу колгоспникам та ліквідували натуральну оплату. Держава заохочувала створення в колгоспах фондів гарантованої, тобто незалежної від підсумків господарського року, оплати праці....
0 Переглянути

Експерименти в економіці у 1950-х - на початку 1960-х років

11 Клас

На початку 1950-х років якість продукції, що виробляли у Радянському Союзі, залишалася традиційно низькою. Першопричиною відставання СРСР від країн Заходу була командно-адміністративна система управління економікою. Допоки в СРСР рівень розвитку економіки визначали за показниками видобутку вугілля і виплавки сталі, в Європі та США системно впроваджували досягнення науково-технічної революції (НТР). Щоб розрив не був таким очевидним, вирішили створити Державний комітет Ради Міністрів СРСР у справах нової техніки. На державному рівні підтримували діяльність Всесоюзного товариства винахідників та раціоналізаторів, заснованого у 1958 році. Досягнення НТР у Радянському Союзі впроваджували насамперед у космічні програми і ракетно-ядерну зброю, щоб продемонструвати США військові переваги СРСР. Загалом в умовах «холодної війни» між СРСР та США кількість підприємств, які виготовляли озброєння і військову техніку, в Україні суттєво зросла. Так в УРСР сформувався військово-промисловий комплекс, об'єднавши ракетно-космічну, авіабудівну, суднобудівну, бронетанкову, радіоелектронну галузі. Впровадження досягнень НІР у промисловості потребувало її структурної перебудови та модернізації. І хоча у виробництво впроваджували нові зразки техніки, здійснювали його комплексну механізацію й автоматизацію, але пріоритетною сферою капіталовкладень залишалася важка промисловість. На півдні України розгорнулося масштабне будівництво підприємств машинобудівної галузі. У Дніпропетровську (нині — Дніпро) споруджено заводи важких пресів та бурякозбиральних комбайнів; у Кременчуці — завод вантажних автомобілів; у Херсоні — завод сільськогосподарських машин. Підприємства машинобудування розпочали випуск кукурудзозбиральних комбайнів, нових типів металорізальних верстатів. Щоб забезпечувати підприємства електроенергією, було споруджено теплові електростанції (Миронівську, Придніпровську, Сімферопольську, Старобешівську, Слов'янську) та гідроелектростанції (Дніпродзержинську, Каховську, Кременчуцьку). Проте будівництво ГЕС на Дніпрі призвело до ускладнення екологічної ситуації, адже під водою опинилися 700 тис. га земель. Будували шахти на Донбасі, ввели в експлуатацію нові вугільні басейни — Львівсько-Волинський та Дніпровський, на Полтавщині й Харківщині освоювали нові газові родовища. Вперше почали застосовувати трубопровідне транспортування нафти....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 344 345 346 347 348 349 350 351 352 ... 370
Назад

Навігація