Войти
Закрыть

Наука та освіта на українських землях

5 Клас

Зародження системи освіти на українських землях. Головною умовою для розвитку людства є передання знань і вмінь від попереднього покоління наступному. Цей процес називають освітою. За Первісної доби знання і вміння передавали переважно усно або власним прикладом. Після появи системи письма з’явилася можливість навчати значно більшу частину суспільства та надавати людям більш ґрунтовні знання. Поштовхом для заснування шкіл у Київській державі стало хрещення князя Володимира Великого. Саме він у 989 р. заснував першу школу. За часів Ярослава Мудрого центром освіти і наукових знань став Софійський собор, де переписували книги та існувала велика бібліотека. Згодом освітніми й науковими центрами на українських землях стали монастирі, серед яких виділялася Києво-Печерська лавра. Тривалий час освітою була охоплена незначна частина населення. Не існувало обов’язку й права навчатися. У XV—XVI ст. у Європі зростав інтерес до наукових знань й освіти. Цьому сприяло винайдення книгодрукування, що зробило здобуття знань більш доступним. Українці не залишилися осторонь цього процесу. За відсутності вищих навчальних закладів на українських землях вони активно шукали способи, щоб навчатися в університетах Європи. Серед вихідців з українських земель найбільшої слави набув Юрій Дрогобич (Котермак), який був ректором Болонського і професором Краківського університету....
0 Переглянути

Міста й села в минулому й зараз

5 Клас

Зародження міського життя на українських землях. Міста, містечка, великі й малі села створювали ту неповторну основу, на якій відбувалися події української історії. Кожне із цих поселень мало й має власне обличчя. Однак лише разом вони формують образ тієї України, яку згадував кожен, хто бачив її хоча б раз у житті. Як же формувався цей образ? Перехід людства до осілого способу життя призвів до появи постійних поселень. Згодом серед поселень землеробів почали виділятися ті, де були зосереджені ремісники, представники влади, розташовані релігійні святині. Такий тип поселення називають містом. За честь бути першим містом сперечалися Єрихон (розташований на території сучасного Ізраїлю) і Чатал-Гуюк (розташований на території сучасної Туреччини). Вони виникли приблизно 10 тисяч років тому....
0 Переглянути

Праця і господарство: колись і сьогодні

5 Клас

Типи господарювання. Для людства праця е головним засобом існування, основою господарської діяльності. Щоб зробити свою працю і, відповідно, господарство більш ефективними, людина винайшла різноманітні знаряддя праці. У процесі господарської діяльності між людьми виникали певні відносини. Вони допомагали більш раціонально забезпечити суспільство всім необхідним і покращити добробут. Систему відносин із використання ресурсів у господарській діяльності називають економікою. Основою господарювання (економіки) первісних людей були збиральництво та полювання. Так, вони збирали різноманітні їстівні рослини, плоди, ягоди тощо і полювали на тварин і птахів. Згодом вони навчилися ловити рибу — рибалити. Такий тип господарювання називається привласнювальним. Тобто людина брала (привласнювала) у природи те, що та їй давала. Проте близько 10 тисяч років тому в розвитку господарства сталися зміни, які вплинули на подальше становлення людства. Виникло відтворювальне господарство (землеробство, скотарство, ремесло), тобто людина почала сама вирощувати рослини і тварин, виготовляти різноманітні предмети побуту (посуд, тканини, меблі тощо). Людство відкрило собі шлях до осілого способу життя, появи міст, держав, усього того, що нас оточує і чим ми користуємося. Спочатку люди намагалися забезпечити себе всім необхідним (їжею, одягом, предметами побуту) із власного господарства. Вони нічого не обмінювали, не купували й не продавали. Такий вид самодостатнього господарювання називається натуральним....
0 Переглянути

Історія, історики, письменники та поети

5 Клас

Розвиток української історичної науки. Шлях розвитку української історичної науки налічує вже майже тисячу років. Першими історичними творами були літописи. Батьком української історії сучасні історики вважають ченця Києво-Печерського монастиря Нестора. У 1113 р. Нестор склав літопис «Повість минулих літ». Його можна вважати істориком, тому що він, по-перше, описує не лише сучасні йому події, а й ті, що відбувалися за сотні років до нього. По-друге, він чітко визначив мету своєї праці: звідки пішла Руська земля, хто в ній почав спершу княжити і як Руська земля виникла. По-третє, він не лише оповідає про події, а й дає їм оцінку. Твір Нестора-літописця мав важливе значення у вивченні історії. Він став головним, а іноді єдиним джерелом інформації про далекі часи. Невипадково сьогодні «Повість минулих літ» належить до списку 100 найвідоміших і найдавніших книг світу. Своєю працею Нестор заклав традицію літописання, яка тривала майже до кінця XVII ст. Наступні автори намагалися доповнити твір Нестора сучасними їм подіями. Наприкінці XVII ст. почали з’являтися вже не літописи, а перші справді історичні дослідження. У 1672 р. ректор Києво-Могилянського колегіуму Феодосій Сафонович склав «Хроніку із літописців стародавніх». Перша частина цього твору охоплює історію Русі до кінця XIII ст., друга переважно розповідає про події, що відбувалися на українських землях протягом кінця XIII — XVII ст....
0 Переглянути

Головні цілі пізнання минулого

5 Клас

Історичні події, явища, процеси. Підручник, який ви тримаєте в руках, створено на основі досліджень істориків. Вивчення історії, тобто дослідження минулого людства, — це тривала і важка робота. Науковці аналізують різноманітні історичні джерела, намагаючись дізнатися якомога більше про минуле, зробити відповідні висновки. Саме завдяки наполегливій праці істориків ми сьогодні знаємо багато історичних фактів про життя людей на території України від найдавніших часів. Однак як зрозуміти, які із цих фактів є несуттєвими, а які мають важливе значення? Для цього треба визначити, наскільки цей факт впливає на подальший хід історичного розвитку, якими є його наслідки. Історичні факти — це ті цеглинки, із яких вибудовується історія. Вони є матеріалом, який дає змогу історикам робити висновки, що те, що вони досліджують, є реальною дійсністю. Завдяки впорядкуванню фактів між ними можна встановити взаємозв’язки. Так, конкретні дрібні факти минулого групуються у значні історичні події, явища й цілісні історичні процеси. Це дає змогу історикам відповісти на головне питання історії: «Чому все так сталося?». Події, явища, процеси відрізняються між собою за тривалістю, кількістю учасників, впливом на життя суспільства. їх можна проаналізувати за такою схемою....
0 Переглянути

Революція Гідності 2013—2014 рр.

5 Клас

Революція Гідності. Розбудова незалежної України виявилася вкрай складним завданням. Бракувало досвіду, розуміння необхідних змін. Зміни, які впроваджували, відбувалися під тиском обставин, а не за продуманим планом дій. Із кожним роком накопичувалися проблеми, які заважали країні розвиватися. Найскладнішою стала проблема корупції, коли представники влади почали використовувати своє становище для незаконного збагачення. Кошти країни розкрадали, і незабаром вони зосередилися в невеликої групи людей. У той самий час більша частина українців опинилася у злиднях. Щоб їх подолати, одні громадяни виїздили на заробітки за кордон, інші взагалі залишали країну назавжди. Ті, що залишилися, пристосовувалися як могли. У суспільстві зріло невдоволення як життєвим рівнем, так і свавіллям влади. За часів президентства Віктора Януковича посилився вплив на зовнішню і внутрішню політику України з боку Росії. Нарешті відмова влади підписувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом підбурила український народ на революцію. Першими з протестом на вулиці міст вийшли студенти та інші небайдужі громадяни. Це була мирна акція, влаштована в центрі Києва, на Майдані Незалежності. 30 листопада 2013 р. підрозділ міліції «Беркут» влаштував жорстоке побиття протестувальників, переважно студентів. Однак наступного дня на мирний протест вийшли мільйони українців. Розпочався Євромайдан, осередком якого став Київ. Проте влада на чолі з В. Януковичем не бажала йти на поступки. Зрештою в центрі Києва почалися сутички між міліцією і рішуче налаштованими громадянами. Спалахнули справжні бої. Зводили барикади, летіло каміння, палали автомобільні шини. Влада відповідала кийками, гранатами й рушницями, водометами. 22 січня 2014 р. з’явилися перші жертви. Від куль загинули Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Однак протестувальники не бажали відступати. До того ж вони мали величезну підтримку народу, який постачав до табору в центрі столиці продовольство, теплі речі, паливо тощо. Влада, зі свого боку, теж не бажала йти на компроміс. Її прихильники створили Антимайдан....
0 Переглянути

Проголошення незалежності України

5 Клас

Суперечності розвитку під комуністичною владою. Після років війни й відбудови українці зажили мирним життям. Проте це життя було не у власній державі. Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР) була складовою СРСР. Радянські керівники у своїх діях не зважали на інтереси українців та України. Так само не враховувалися інтереси й інших народів, що жили в СРСР. Однак республіка розвивалася. Будували нові підприємства, відновлювали міста й села. Значні досягнення мали наука і техніка. Українські вчені зробили чимало наукових відкриттів у різних галузях. Саме в Україні було створено один із перших комп’ютерів у світі. В Україні виготовляли космічні ракети, супутники, вантажні літаки, великі сучасні судна тощо, які вважали одними з найкращих у світі. Повільно зростав добробут народу. Підвищувався і освітній рівень громадян. Станом на кінець 1970-х рр. кожен мав право й обов’язок здобути середню освіту. Усі громадяни мали роботу, користувалися безкоштовною медициною та різними соціальними послугами. Значна частина громадян отримувала від держави безкоштовне житло, допомогу на відпочинок та виховання дітей тощо....
0 Переглянути

Україна в роки Другої світової війни

5 Клас

Україна на початку Другої світової війни. Після Першої світової війни переможці встановили у світі мир, але він не був справедливим. Багато народів, наприклад німці, угорці, українці тощо, зазнали приниження й гноблення. Так, українці не здобули незалежності, яку обіцяли «творці» миру всім поневоленим народам. Несправедливість породжувала зневіру й обурення. Такими настроями населення скористалися деякі політичні діячі, що зуміли повести за собою ображені народи, обіцяючи їм щасливе майбутнє. Закликаючи боротися проти несправедливості, вони мали на меті зовсім інше. Політичні діячі прагнули передусім переділу світу, утвердження привілейованого становища для своїх країн та взагалі світового панування. Головним розпалювачем нової війни був Адольф Гітлер. У 1933 р. він прийшов до влади в Німеччині та проголосив себе фюрером — вождем німців. А. Гітлер обіцяв своєму народу заможне майбутнє в могутній державі, що буде правити світом. Шляхом до цього майбутнього проголошували війну. Прагнучи розпочати боротьбу за світове панування, А. Гітлер намагався внести розкол серед держав світу, щоб потім підкорити їх поодинці. Певний час це йому вдавалося. Без жодного пострілу він підкорив Австрію та знищив Чехословаччину. Однак подальші загарбницькі плани могли наразитися на сильний опір. У такій ситуації 23 серпня 1939 р. А. Гітлер і Й. Сталін, два диктатори, що прагнули світового панування, уклали між собою Пакт про ненапад і таємну угоду про поділ Європи між собою. Таким чином, А. Гітлер отримав можливість продовжувати реалізувати свої загарбницькі плани....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 65 66 67 68 69 70 71 72 73 ... 370
Назад

Навігація