Войти
Закрыть

Кревська унія 1385 р. та українські території. Опір руських князів політиці централізації та його наслідки

7 Клас

Ставши королем, Ягайло активно взявся за реалізацію умов унії. Почалося хрещення литовців за католицьким обрядом, а литовці-католики отримали такі самі привілеї, як і польська верхівка. Удільні князі були приведені до присяги новому королю. Їхня васальна залежність від Ягайла проявлялася у сплаті щорічної данини та необхідності надавати військову допомогу в походах. У всіх інших питаннях вони мали повну свободу. Так, київські й подільські князі навіть карбували власну монету. Проте Кревською унією була невдоволена значна частина литовських князів, на чолі яких став Вітовт. Вони виступили за збереження самостійності Литви. Їхня збройна боротьба змусила Ягайла в 1392 р. підписати Островську угоду, за якою Вітовт визнавався намісником Литви. Він фактично став литовським князем, але без титулу великий. У 1398 р. Кревська унія фактично була скасована....
0 Переглянути

Інкорпорація руських удільних князівств до складу інших держав

7 Клас

Утворення Литовської держави та її політика щодо українських земель. У той час як більшість руських князівств потрапила під монгольське панування, на північно-західних кордонах Русі постала Литовська держава. Інкорпорація земель — поступове приєднання, включення земель однієї держави до іншої зі збереженням, переважно тимчасово, існуючих соціально-економічних відносин. Початок існування держави був покладений князем Рінгольдом, який у першій чверті XIII ст. об’єднав під своєю владою декілька литовських племен. Син Рінгольда Міндовг продовжив політику батька з розширення своїх володінь. Саме з його правлінням і пов’язують створення Великого князівства Литовського, Руського й Жемайтійського (скорочено називають Литва). Столицею своїх володінь Міндовг обрав місто Новогрудок (Новгородок). На середину XIII ст. Міндовг приєднав усі литовські землі та підкорив своїй владі землі Чорної Русі (Гродно, Слонів та інші) і частину Білої Русі, а також примусив полоцьких, вітебських і мінських князів визнати його владу. У 1242 і 1249 рр. Міндовг завдав поразок монголам, що посилило й зміцнило його авторитет. Важливою подією стало хрещення князя в 1246 р. за православним обрядом. На цей крок Міндовга підштовхнуло те, що основу економічної та воєнної могутності його держави становили руські князівства. У 1251 р., намагаючись протидіяти зазіханням Тевтонського та Лівонського орденів, а також Галицько-Волинської держави, він хрестився за католицьким зразком, отримавши покровительство Папи Римського Інокентія IV. Щоб закріпити свою владу, 6 липня 1253 р. в Новогрудку Міндовг коронувався. Проте вже в 1261 р. він зрікся християнства....
0 Переглянути

Культура Королівства Руського (Галицько-Волинської держави) XIII — першої половини XIV ст.

7 Клас

Незважаючи на те що риси культури Галицької та Волинської земель мають відмінності, їхній розвиток відбувався одночасно, а процеси були тотожними. Це дає змогу вченим розглядати культуру Галицько-Волинської держави як цілісне явище. Культура Галицько-Волинської держави стала однією зі складових формування української культури. 2. Освіта. У Галицькій і Волинській землях освіта продовжувала традиції Русі-України. При церквах, особливо при монастирях, єпископських кафедрах існували школи. До них приймали хлопчиків із семи років. Пройшовши курс навчання, вони працювали писарчуками в князівській або єпископській канцелярії, ставали священниками або продовжували справу батьків. Поширеним було й домашнє навчання, особливо для дітей бояр. У Галицькій і Волинській землях також діяли бібліотеки при монастирях і князівських палатах. Існують відомості про велику книгозбірню князя Володимира Васильковича. Про освіченість широких верств населення Галицько-Волинської держави свідчать пам’ятки писемності XII—XIV ст. та археологічні знахідки: предмети для письма, написи на стінах церков (графіті), бересті, речах, зброї та знаряддях праці (мітки), грамоти князів на пергаменті тощо....
0 Переглянути

Королівство Руське (Галицько-Волинська держава) у період поступового занепаду (перша половина XIV ст.)

7 Клас

Дитячі роки Юрія минули в постійних походах і війнах, у яких він брав участь разом зі своїм батьком Львом. Проте роки свого самостійного правління він провів переважно в мирі. Юрій І переніс свою столицю з Холма до Володимира, тим самим знову з’єднавши Волинь і Галичину, але то вже була зовсім інша Галицько-Волинська держава, ніж за часів Данила. Юрій І був змушений поступитися Литві Дорогочином і Берестям, Польщі — Західною Галичиною та Любліном, Угорщині — Закарпаттям. Проте, скориставшись послабленням Золотої Орди, у якій спалахнула міжусобна війна, Юрій І відновив владу над Пониззям, розширивши його кордони аж до гирла Дністра й Південного Бугу, і звільнився від зверхності монголів. Він установив дружні відносини з Польщею та Тевтонським орденом. Юрій І домігся утворення окремої Галицької православної митрополії (1303 р.), зміцнивши свою владу та незалежність держави. Галицька митрополія включала в себе Галицький, Волинський, Луцький, Перемишльський, Турівський, Холмський єпископати. Такий крок Юрія І був продиктований подією, яка сталася в 1299 р., коли митрополит київський і всієї Русі перебрався до Московської землі. Першим митрополитом галицьким був, імовірно, грек Нифонт, а другим — русин Петро, який згодом під тиском константинопольського патріарха перебрався до Володимира-на-Клязьмі. Польський хроніст Ян Длугош розповідає: «Юрій був людиною спритною і шляхетною, щедрою для духовних осіб. За його правління Русь користувалася благами миру і величезного добробуту»....
0 Переглянути

Королівство Руське (Галицько-Волинська держава) у період піднесення і стабілізації (друга половина XIII ст.)

7 Клас

Відновлення Галицько-Волинської держави. Монгольська навала, хоча й завдала значної шкоди Галичині та Волині, усе ж не мала таких катастрофічних наслідків, як для Переяславщини, Київщини та Чернігівщини. Ці землі навіть не потрапили в безпосередню залежність від Орди. Міста й господарство земель швидко відновилися, проте єдність Галицько-Волинської держави, що ледь відродилася напередодні навали, була порушена. Данилові й Василькові Романовичам знову довелося долати опір бояр і відстоювати своє право на державу в боротьбі із сином чернігівського князя Михайла Всеволодовича Ростиславом. У такому скрутному становищі Данило проявив свої кращі якості державного діяча й політика. Спочатку він приборкав бояр, які підтримували Ростислава. Потім князь пішов і проти самого претендента на його престол, який спирався на воєнну силу Угорщини та Польщі. Вирішальна битва між противниками відбулася 17 серпня 1245 р. під Ярославом, де Данило та його брат Василько здобули блискучу перемогу. Ця перемога поклала край тривалій боротьбі за відновлення єдності Галицько-Волинської держави. У битві під Ярославом 17 серпня 1245 р. Данило Романович проявив справжній талант полководця. Він розмістив війська так, що навмисно послабив центр своїх позицій. Це дало змогу під час бою заманити угорське військо та дружину Ростислава під фланговий удар своєї добірної кінноти. Під час бою Данило перебував у самому центрі подій та особисто захопив хоругву командувача угорських військ Фільнія й порвав її, засвідчивши повну та остаточну перемогу. Були схоплені Фільній і командувач польських військ Флоріан, а також багато ворожих Данилу бояр. Лише Ростиславові вдалося втекти. Спочатку він переховувався в Польщі, а потім назавжди оселився в Угорщині....
0 Переглянути

Походи монголів на Русь. Підпорядкування руських князівств Монгольській імперії (Золотій Орді)

7 Клас

Перший похід монголів на Русь. Битва на річці Калка. На початку XIII ст. в монгольських степах під владою хана Чингізхана постала могутня держава, яка протягом 1207—1222 рр. підкорила Південний Сибір, Північний Китай, Середню Азію та Закавказзя. Для подальшого вторгнення через Кавказ було направлено 30-тисячне військо під керівництвом найдосвідченіших полководців Чингізхана — Субедея і Джебе. У 1222 р. монгольське військо здолало Кавказькі гори й опинилося поблизу володінь половців. Їхні хани, зібравши сили, дали монголам бій на березі річки Сіверський Донець, але зазнали поразки. Потім монголи рушили до Криму, де захопили венеціанську фортецю Сугдея. Тим часом тесть галицького князя Мстислава Удатного половецький хан Котян звернувся по допомогу до руських князів: «Якщо не допоможете нам, будемо ми сьогодні порубані, а вас назавтра порубають». На з’їзді князів у Києві було вирішено дати монголам бій у половецьких степах. У похід проти монголів виступили київський, галицький, волинський, чернігівський, смоленський, курський, трубчевський і путивльський князі. Лише володимиро-суздальський князь відмовився від походу....
0 Переглянути

Утворення Галицько-Волинської держави

7 Клас

Об'єднання Волинського і Галицького князівств. У середині XII ст. в Галицькому князівстві знову спалахнула боротьба між боярами і князем. Боярству, що збагатилося й зміцніло в попередні роки, здавалася обтяжливою сильна влада князя, тому воно намагалося в будь-який спосіб її позбутися. Це протистояння призвело до послаблення галицької династії Ростиславичів. Її останнім представником на галицькому престолі був Володимир (1187—1199 рр.), син Ярослава Осмомисла. Після смерті Володимира в 1199 р. до Галича вступило військо волинського князя Романа Мстиславича (1199—1205 рр.), який був одним із претендентів на галицький престол. Так відбулося об’єднання Галицького і Волинського князівств у єдину Галицько-Волинську державу. Ця подія мала велику історичну вагу, оскільки новоутворена держава претендувала на центр об’єднання земель Південно-Західної Русі, тобто українських земель. Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяло вдале географічне положення. Вона розташовувалася на перехресті важливих торгових шляхів і була важкодоступною для набігів кочовиків. Віддаленість від Києва послаблювала її залежність від центральної влади. До того ж, ставши єдиною державою, Галичина й Волинь змогли об'єднати свої сили для боротьби з агресією сусідніх Польщі та Угорщини, а пізніше — проти монгольської навали й наступу хрестоносців....
0 Переглянути

Кочові народи українських степів X—XIII ст. Крим у складі Візантійської імперії

7 Клас

«Великий Кордон». Із давніх-давен територією сучасної України проходив «Великий Кордон» між лісостепом і степом, між осілим і кочовим, слов’янським і тюркським, православним та юдейським і мусульманським світами. Проте цей кордон не розділяв народи, а завжди був відкритим для контактів та взаємодії: торгівля, набіги, обмін дарами, військова служба, шлюби. Від загибелі Хозарського каганату й становлення Русі-України (середина X ст.) до 30-х рр. XI ст. там переважали печеніги, потім на короткий час — торки, а від 50-х рр. XI до першої третини XII ст. — половці. Печеніги, торки, половці не мали організованого державного утворення та не були етнічно або релігійно одноманітними. Вони не претендували на території осілого населення лісостепу. Проте їх господарське життя не могло розвиватися без необхідних товарів, які виробляли осілі народи, а також рабів. Для їх здобуття кочовики здійснювали набіги на сусідні держави (Русь-Україна, Угорщина, Візантія). 2. Печеніги. Печеніги були союзом племен, що утворився в результаті поєднання кочовиків-тюрків із сарматськими та угро-фінськими племенами. Походження назви союзу племен дослідники пов’язують з ім’ям його першого лідера — племінного ватажка Бече....
0 Переглянути

Культура Русі-України в другій половині XI — першій половині XIII ст.

7 Клас

Освіта. Розвиток наукових знань. У другій половині XI — першій половині XIII ст. освіта, як і в попередні століття, розвивалася під зверхністю церкви. Провідним освітнім центром Русі-України був Софійський собор, де продовжувала діяти школа, заснована Ярославом Мудрим. У 1068 р. донька князя Всеволода Ярославича Янка відкрила при Андріївському монастирі школу для дівчат, у той час як у Західній Європі жінки взагалі не здобували освіту. За свідченням літописів, розвивалося і приватне навчання. Так, Феодосій Печерський здобув освіту в містечку Курськ, навчаючись у «єдиного вчителя». Історичні джерела засвідчують поширення освіти серед населення Русі. Підтвердженням цього є берестяні грамоти, знайдені переважно в північних містах Русі (у Новгороді — понад тисяча), графіті на стінах культових споруд (найбільш цінні — на стінах Софійського собору), написи на ремісничих виробах, предмети для письма. На території сучасної України берестяні грамоти були знайдені в селі Звенигород Львівської області. В інших містах знайшли багато приладів для письма: писала й воскові дощечки. Берестяні грамоти — написи на шматках берести, корі берези, зроблені за допомогою спеціальних писал — загострених металевих паличок. Продовженню та поглибленню освіти сприяли бібліотеки, яких у Русі-Україні було багато (у Києві, Чернігові, Переяславі, Галичі, Володимирі тощо)....
0 Переглянути

Політична децентралізація Русі-України. Розвиток Київського, Чернігівського, Переяславського, Галицького і Волинського князівств

7 Клас

Уже у XII ст. на території Русі-України з’явилася низка самостійних князівств і земель: Галицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Полоцько-Мінське, Ростово-Суздальське, Смоленське, Тмутороканське, Турово-Пінське, Чернігівське князівства та Новгородська і Псковська землі. На початку XIII ст. їхня кількість зросла до 50, а в XIV ст. — до 250. На сьогодні не існує єдиної точки зору щодо характеру, причин і передумов політичної децентралізації Русі-України. Більшість істориків характеризують роздробленість як «феодальну» за аналогією з подібними процесами в державах Західної Європи. Таким чином, період політичної децентралізації в історії Русі-України є закономірним етапом розвитку держави. Децентралізація Русі-України супроводжувалася князівськими міжусобицями. Особливістю міжусобної війни князів було те, що вона велася переважно за Київ і не зводилася до висування територіальних претензій одних удільних князів до інших. Кордони князівств були, як правило, непорушні. Зміна кордонів відбувалася лише в разі переходу уділу від одного князя до іншого. До того ж князі були представниками однієї династії — Рюриковичів, яка розділилася на кілька ворогуючих родин, що прагнули домінувати. Головними суперниками були Мономаховичі та Ольговичі (Олеговичі)....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 109 110 111 112 113 114 115 116 117 ... 370
Назад

Навігація