Королівство Руське (Галицько-Волинська держава) у період поступового занепаду (перша половина XIV ст.)
- 9-11-2022, 19:05
- 317
7 Клас , Історія України 7 клас Гісем, Мартинюк 2020
§ 18. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава) у період поступового занепаду (перша половина XIV ст.)
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: що зумовило поступовий занепад Галицько-Волинської держави та припинення династії Романовичів; яким було правління останнього галицько-волинського князя; якими були причини загибелі Галицько-Волинської держави; чим відзначилося правління князя Любарта на Волині.
ЗАВДАННЯ НА ПОВТОРЕННЯ: 1. За часів правління якого князя Галицько-Волинська держава досягла розквіту? 2. Яку внутрішню й зовнішню політику здійснював Данило Романович? 3. Назвіть нащадків Данила Романовича. Як їхня політика вплинула на подальшу долю держави?
1. Правління Юрія І. Загибель князів Андрія і Льва II. Після смерті Мстислава і Льва І Даниловича більшу частину Галичини та Волині успадкував Юрій І Львович (1301—1308 (1314—1315) рр.).
Юрій І Львович. Середньовічний малюнок
Дитячі роки Юрія минули в постійних походах і війнах, у яких він брав участь разом зі своїм батьком Львом. Проте роки свого самостійного правління він провів переважно в мирі. Юрій І переніс свою столицю з Холма до Володимира, тим самим знову з’єднавши Волинь і Галичину, але то вже була зовсім інша Галицько-Волинська держава, ніж за часів Данила. Юрій І був змушений поступитися Литві Дорогочином і Берестям, Польщі — Західною Галичиною та Любліном, Угорщині — Закарпаттям.
Проте, скориставшись послабленням Золотої Орди, у якій спалахнула міжусобна війна, Юрій І відновив владу над Пониззям, розширивши його кордони аж до гирла Дністра й Південного Бугу, і звільнився від зверхності монголів. Він установив дружні відносини з Польщею та Тевтонським орденом.
Юрій І домігся утворення окремої Галицької православної митрополії (1303 р.), зміцнивши свою владу та незалежність держави. Галицька митрополія включала в себе Галицький, Волинський, Луцький, Перемишльський, Турівський, Холмський єпископати.
Такий крок Юрія І був продиктований подією, яка сталася в 1299 р., коли митрополит київський і всієї Русі перебрався до Московської землі. Першим митрополитом галицьким був, імовірно, грек Нифонт, а другим — русин Петро, який згодом під тиском константинопольського патріарха перебрався до Володимира-на-Клязьмі.
Польський хроніст Ян Длугош розповідає: «Юрій був людиною спритною і шляхетною, щедрою для духовних осіб. За його правління Русь користувалася благами миру і величезного добробуту».
Після смерті Юрія І у володіння Галицько-Волинською державою вступили його сини Андрій і Лев II (1308—1323 рр.), що титулувалися як «божою милістю князі всієї Руської землі, Галичини і Володимирії». Інформації про їх правління вкрай мало. Відомо, що між 1316—1320 рр. та в 1323 р. брати змогли відбити напади монголів, а також стримати наступ литовців. Проте під час одного з боїв за невідомих обставин Андрій і Лев II загинули. Династія Романовичів припинилася.
Печатка Льва II з його зображенням
2. Правління Юрія II Болеслава. На початку 1325 р. галицько-волинський престол посів 14-річний син мазовецького князя й дочки Юрія І Львовича Болеслав Тройденович. Він прийняв православ’я та став останнім самостійним володарем князівства під ім’ям Юрій II Болеслав (1325—1340 рр.).
Юрій II Болеслав. Сучасний малюнок
Незважаючи на своє польське походження, князь здійснював антипольську політику. Для цього він уклав союз із Литвою, одружившись із дочкою литовського князя Гедиміна Євфимією, і Тевтонським орденом. Другий напрям політики він убачав у протидії монголам.
За його правління було остаточно втрачено землі Берестейщини, Підляшшя та Пониззя.
Хоча в зовнішній політиці князя були певні успіхи, міцної опори серед місцевої знаті його правління не знайшло. Князю докоряли за надмірну підтримку городян-іноземців — чехів і німців, поблажливість щодо католицького духовенства, а також утиски в правах волинської верхівки.
Щоб усунути від влади свавільних бояр, Юрій II намагався реформувати систему управління державою. Так, до боярської ради були включені лише ті бояри, що безпосередньо служили князеві. Владу на місцях він передав своїм відданим намісникам (палатинам), які зосередили у своїх руках адміністративну, судову й військову владу.
Юрій II знову відновив Галицьку православну митрополію. Митрополитом став Теодор.
Однак боротьба з боярами коштувала Юрію II життя. У 1340 р. його було отруєно.
6 квітня 1340 р. князь Юрій II прибув до міста Володимира. Наступного дня володимирський тисяцький Юрій Лисий справив на честь князя бенкет. Під час цього бенкету хтось підсипав до княжої чаші з вином отруту. Вона виявилася настільки сильною, що Юрій II одразу помер. Винуватців злочину так і не знайшли.
3. Боротьба Польщі, Угорщини та Литви за землі Галицько-Волинської держави. Раптова смерть Юрія II не дала новій династії можливості утвердитися в Галицько-Волинській державі. Ще в 1339 р. Польща й Угорщина домовилися про спільні дії проти Галицько-Волинської держави. Смерть князя стала сигналом до вторгнення.
Польський король Казимир III Великий (1333—1370 рр.) уже через кілька днів після смерті Юрія II оволодів Львовом, де захопив князівську скарбницю, а далі стрімко пройшовся Волинню, узявши Володимир. Проте втримати ці території він не міг. У Галичині бояри на чолі з Дмитром Дедьком (Дятьком) звернулися по допомогу до монголів, а на Волинь рушило сильне литовське військо. У результаті Казимир III був змушений визнати владу місцевого боярина Дмитра Дедька. Під титулом управителя (або старости) Руської землі він визнавав себе васалом волинського князя Любарта, Казимира III і тогочасного короля Угорщини Лайоша І Великого.
Проте така ситуація довго тривати не могла. Після смерті Дмитра Казимир III відділив від Галичини Сяноцьку землю, а в 1349 р. здійснив масштабний похід, захопивши Львів, Белз, Холм, Берестя та Володимир. Наступного року місто Володимир, Берестейщину й Белзьку та Холмську землі захопив волинський князь Любарт, який мав більше підстав на панування в Галицько-Волинській державі. Проте поляки перейшли в новий наступ і змогли відвоювати деякі землі.
Казимир III Великий. Художник Я. Матейко
Зрештою в 1352 р. між Польщею та Литвою було укладене перемир’я: Галичина відійшла до складу Польщі, а Волинь із містами Володимир, Луцьк, Белз, Холм і Берестейщиною — до складу Литви. Такий поділ був скріплений «Вічним миром» 1366 р., у результаті якого територія Польської держави збільшилася в 1,5 разу. Проте боротьба за Галичину не припинилася.
На захоплених землях польська влада одразу почала запроваджувати польське право та систему управління. Одночасно із цим насаджувався католицизм і чинилися всілякі перешкоди для розвитку православ’я. Уже в 1361 р. було утворено католицьке архієпископство із центром у Львові. У 1374 р. константинопольський патріарх ліквідував Галицьку православну митрополію. Наприкінці XIV ст. її було відновлено, але на початку XV ст. знову скасовано.
Карта «Українські землі у другій половині XIV ст.»
Після смерті Казимира III у 1387 р. за династичною угодою Галичина від Польщі перейшла до Угорщини. Тут «Королівство Галицьке» стало власним володінням короля Лайоша І Великого, який додав собі титул «короля Русі». Правителем приєднаних земель він поставив свого племінника — сілезького князя Владислава Опольського. «Королівство Галицьке» стало васалом Угорщини.
Лайош І Великий. Художник М. Баччареллі
Проте Владислав, що правив у Галичині в 1372—1378 і 1385—1387 рр., прагнув позбутися залежності. Він створив свій апарат управління, карбував власну монету з гербом і навіть титулувався «самодержцем Русі». Однак у реалізації своїх планів Владислав спирався не на місцеве українське населення, а на переселенців — поляків, німців, угорців; активно насаджував католицизм.
Закладення Казимиром III Великим католицького собору у Львові. Художник Я. Матейко
Така політика робила його владу хиткою, що дало змогу Польщі після смерті Лайоша І знову захопити Галичину. Цьому сприяло те, що королевою Польщі було обрано молодшу дочку Лайоша І Ядвігу. Чоловіком Ядвіги й королем Польщі за умовою Кревської унії 1385 р. став литовський князь Ягайло.
Замок Любарта в Луцьку. Сучасний вигляд
Підписуючи унію, Ягайло зобов’язувався «навік приєднати всі свої землі, литовські й руські, до Корони Польської».
Таким чином, до 1772 р. Галичина перебувала під владою Польщі.
4. Волинь за правління Любарта. Любарт Гедимінович (? — 1385) — син великого князя литовського Гедиміна. Він прийняв православну віру й одружився з дочкою галицького й волинського князя Андрія Юрійовича Анною-Буче. Завдяки цьому династичному шлюбу після смерті братів Андрія та Льва II Юрійовичів він отримав Східну Волинь із Луцьком як зять померлого й переселився на ці землі.
Після смерті Юрія II Болеслава Любарт став першим претендентом на Галицьке князівство (він був дядьком Болеслава по лінії матері). Проте, як уже зазначалося, йому довелося майже 40 років відстоювати своє право на ці землі. За «Вічним миром» 1366 р. Любартові залишався лише Луцьк. Решту земель Волині отримав Олександр Коріятович як намісник польського короля. Однак Любарт не бажав миритися із ситуацією.
Печатка Владислава Опольського
Скориставшись смертю Казимира III та присутністю на його похороні Олександра Коріятовича, він легко захопив Володимир і зруйнував польський замок. У 1382 р. після запеклої боротьби Любарт повернув собі й Галичину. (Проте вже після смерті Любарта Галичина знову відійшла до Польщі.)
Незважаючи на тяжкі війни й великі невдачі, Любарт дбав про розвиток торгівлі, був засновником оборонного замку в Луцьку, зводив церкви, побудував місто Любар. А найголовніше: за його князювання Волинь залишалася руською (українською) землею за своєю суттю.
Князь Любарт Гедимінович. Художник А. Слапшис
Запам'ятайте дати
1301—1308 рр. — правління Юрія І Львовича.
1303 р. — створення окремої Галицької православної митрополії.
1323 р. — загибель князів Андрія і Льва II; припинення династії Романовичів.
1325—1340 рр. — правління Юрія II Болеслава.
1325—1385 рр. — правління Любарта Гедиміновича на Волині.
1349 р. — захоплення Галичини польським королем Казимиром III.
1366 р. — «Вічний мир» між Литвою й Польщею. Поділ галицько-волинської спадщини між двома державами — Польщею (Галичина) і Литвою (Волинь).
1387 р. — остаточне встановлення польської влади в Галичині.
Надгробок Казимира III у Вавельській кафедрі в Кракові (Польща)
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
• За правління Юрія І Королівство Руське опинилося під владою одного правителя. Йому вдалося стабілізувати становище держави. Одним із головних досягнень правління Юрія І було створення Галицької православної митрополії (1303 р.).
• Припинення династії Романовичів дало поштовх швидкому занепаду Галицько-Волинської держави. Отруєння Юрія II Болеслава не дало утвердитися новій династії. Головними причинами цього були боярське свавілля та агресія сусідніх держав — Польщі, Угорщини та Литви.
• Після смерті Юрія II Болеслава між Польщею, Угорщиною та Литвою спалахнула запекла боротьба за галицько-волинську спадщину. Зрештою за «Вічним миром» 1366 р. Галичина увійшла до складу Польщі, а Волинь — до складу Литви.
• У складі Литви Волинь під владою князя Любарта зберігала свій руський (український) характер, у той час як у Галичині він нещадно викорінювався.
Запитання та завдання
1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Три речення». Правила гри. Учням та ученицям необхідно передати зміст пунктів параграфа трьома простими реченнями. Перемагає той(-а), у кого розповідь буде стислішою, але водночас правильно передаватиме зміст матеріалу. Гру доцільно проводити в письмовій формі.
2. Якими були найважливіші події в житті Галицько-Волинської держави першої половини XIV ст.? 3. З ініціативи якого князя було створено Галицьку православну митрополію? 4. Чим політика Юрія І Львовича відрізнялася від політики його батька? 5. Розкрийте зв'язок між заходами правління князя Юрія II Болеслава та його трагічною смертю. 6. Чому, на вашу думку, після отруєння Юрія II не було жодного претендента на владу з колишніх князівств Русі-України? 7. Яким був результат правління князя Любарта Гедиміновича на Волині?
8. Колективне обговорення. Яку дату можна вважати кінцем існування Галицько-Волинської держави? 9. Покажіть на карті, як були розподілені між сусідніми державами володіння Галицько-Волинської держави. 10. Складіть план розповіді за темою «Загибель Галицько-Волинської держави». 11. Визначте роль Дмитра Дедька в долі Галицько-Волинської держави. 12. Складіть схему «Причини загибелі Галицько-Волинської держави». Зробіть відповідні висновки.
13. Робота в малих групах. Чи мала Галицько-Волинська держава шанс за тогочасних умов зберегти незалежність? Поясніть свою відповідь. 14. Чому після припинення династії Романовичів у Королівстві Руському розпочалася боротьба за поділ його володінь, а не за утвердження нової династії? Чому між країнами-сусідами велася така гостра боротьба за галицько-волинську спадщину?
Коментарі (0)