Кревська унія 1385 р. та українські території. Опір руських князів політиці централізації та його наслідки
- 9-11-2022, 19:08
- 395
7 Клас , Історія України 7 клас Гісем, Мартинюк 2020
§ 21. Кревська унія 1385 р. та українські території. Опір руських князів політиці централізації та його наслідки
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: яким чином більшість українських земель потрапила до складу Великого князівства Литовського та інших держав; яку політику здійснювали литовські князі й Польща щодо українських земель; як були ліквідовані удільні князівства на українських землях і був придушений опір місцевих князів; що таке «унія».
ЗАВДАННЯ НА ПОВТОРЕННЯ: 1. До складу якої держави в XIV ст. увійшла більшість українських земель? 2. Яку політику проводила Польща на приєднаних до неї українських землях?
1. Кревська унія. Ліквідація удільних князівств на українських землях. Після смерті Ольгерда постало питання збереження цілісності Великого князівства Литовського.
Унія — об'єднання, союз. Тут: об'єднання на певних умовах двох держав під зверхністю одного монарха.
Ядро своїх володінь Ольгерд заповів своєму старшому синові від другої дружини — Ягайлу. Розуміючи непевність свого становища, Ягайло вирішив скористатися підтримкою Польщі, яка, у свою чергу, потребувала допомоги Литви в боротьбі з Тевтонським орденом. Зрештою в 1385 р. між двома державами було укладено Кревську унію, згідно з якою Литва мала перейти в католицтво й назавжди приєднати до Польщі свої литовські та руські землі. Отже, об’єднавшись із Польщею, Велике князівство Литовське втрачало свою незалежність. У 1386 р. великий князь Ягайло хрестився за католицьким обрядом під ім’ям Владислав, одружився з польською королевою Ядвігою та став королем Польщі, а одночасно й великим князем литовським.
Владислав II Ягайло. Художник Я. Матейко
Ядвіга. Художник М. Баччареллі
Ставши королем, Ягайло активно взявся за реалізацію умов унії. Почалося хрещення литовців за католицьким обрядом, а литовці-католики отримали такі самі привілеї, як і польська верхівка.
Удільні князі були приведені до присяги новому королю. Їхня васальна залежність від Ягайла проявлялася у сплаті щорічної данини та необхідності надавати військову допомогу в походах. У всіх інших питаннях вони мали повну свободу. Так, київські й подільські князі навіть карбували власну монету.
Проте Кревською унією була невдоволена значна частина литовських князів, на чолі яких став Вітовт. Вони виступили за збереження самостійності Литви. Їхня збройна боротьба змусила Ягайла в 1392 р. підписати Островську угоду, за якою Вітовт визнавався намісником Литви. Він фактично став литовським князем, але без титулу великий. У 1398 р. Кревська унія фактично була скасована.
Битва на річці Ворскла. Сучасний малюнок
• Який момент битви відображено на картині: початок, кульмінацію, завершення? Як ви це визначили? Якими були наслідки битви?
Однак київський князь Володимир, новгород-сіверський князь Дмитро Корибут і подільський князь Федір Коріятович відмовилися визнати владу Вітовта. Спалахнула збройна боротьба, під час якої Вітовт розпочав ліквідацію удільних князівств. До кінця 90-х рр. XIV ст. всі найбільші удільні князівства було ліквідовано, а князів замінено на намісників Вітовта.
Карта «Українські землі у XV — на початку XVI ст.»
Владу Вітовта підтримувала українська знать, що виступала проти поширення католицтва та бачила в ньому того правителя, який може протистояти зазіханням Московської держави й нападам монголів. Подальшому зміцненню влади Вітовта завадила поразка від монгольських ханів Тимура-Кутлука та Едигея в битві на річці Ворскла в 1399 р. Вітовт був змушений шукати порозуміння з Ягайлом.
Битва на річці Ворскла мала трагічні наслідки для українських земель: під час збройної сутички загинуло 18 князів і понад 50 інших нащадків Рюриковичів, Гедиміновичів.
18 січня 1401 р. в місті Вільно було укладено унію, згідно з якою Велике князівство Литовське визнавало васальну залежність від Польщі, але Вітовт ставав довічним правителем Литви з титулом великого князя. Уклавши унію, Вітовт почав активно зміцнювати своє князівство. Він досяг успіху у війні з Московською державою, приєднавши до себе частину її володінь. У Новгороді Вітовт привів до влади своїх прихильників, а Рязанське і Тверське князівства визнали васальну залежність від нього. Упорядкувавши східні кордони, Вітовт разом із Польщею взяв участь у боротьбі з Тевтонським орденом, яка завершилася переможною для нього Грюнвальдською битвою (1410 р.).
Перед початком Грюнвальдської битви два війська декілька днів стояли одне проти одного. Тевтонські рицарі, що заздалегідь підготували позиції до бою, вирішили спровокувати противників до атаки. Вони принесли Ягайлу й Вітовту два мечі, натякаючи: «Нате зброю, як своєї не маєте». Така образа змусила польсько-литовське військо рушити в бій і перемогти.
Грюнвальдська битва. Розгром військ Тевтонського ордену. Мініатюра з хроніки XV ст.
Після перемоги над Тевтонським орденом, що став васалом Польщі, знову з’явилися надії на незалежність Великого князівства Литовського. Новий розподіл сил був закріплений Городельською унією 1413 р. Вона визнавала незалежність Литви й після смерті Вітовта, але під зверхністю польського короля. Також унія підтверджувала привілейоване становище католиків: тільки вони могли обіймати вищі посади в державі. Ці положення викликали обурення православної знаті, що згодом спричинило внутрішній конфлікт у Литві.
Щоб закріпити свої здобутки та зміцнити незалежність Литви, Вітовт у 1429 р. скликав у Луцьку з’їзд європейських монархів. На ньому більшість підтримала надання великому князю титулу короля. Проте 27 жовтня 1430 р. Вітовт несподівано помер, так і не ставши королем. Деякі історики припускають, що його було отруєно.
НАПРЯМИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ КНЯЗЯ ВІТОВТА
2. «Велике князівство Руське». Битва під Вількомиром та її наслідки. Після смерті Вітовта білоруська, українська та частина литовської знаті без згоди польського короля обрали князем Великого князівства Литовського Свидригайла Ольгердовича (1430—1432 рр.). Ці дії поставили під загрозу подальше існування унії. Польща одразу розпочала війну. Її військо вдерлося на Волинь і Поділля, але запеклий опір населення, а також союз, укладений Свидригайлом із Тевтонським орденом і гуситами, завадили полякам оволодіти цими землями. Проте утриматися при владі Свидригайло не зміг. Литовська католицька знать, що боялася втратити свої привілеї, вчинила заколот і посадила на великокнязівський престол брата Вітовта Сигізмунда Кейстутовича. Свидригайло ледь урятувався втечею.
Великий князь литовський Вітовт оголошує Чорне море межею своїх володінь. Художник Й. Мацкявічюс
Сигізмунд одразу відновив Віленську унію 1401 р., але поширити владу на все Велике князівство Литовське не зміг. Берестейщина, Підляшшя, Полоцька, Вітебська, Смоленська землі, Сіверщина, Київщина, Волинь і Східне Поділля визнали своїм володарем Свидригайла й об’єдналися у «Велике князівство Руське».
Свидригайло розпочав успішний наступ проти Сигізмунда. Занепокоєні таким розвитком подій Сигізмунд і Ягайло внесли деякі зміни до угоди про унію. У 1432 і 1434 рр. були видані акти, які зрівнювали в правах католицьку й православну знать. Однак православним усе одно заборонялося обіймати найвищі посади в державі. Ці поступки дещо зменшили кількість прихильників Свидригайла, який і без того втрачав підтримку своєю непослідовністю та жорстокістю.
Свидригайло. Художник А. Слапшис
Вирішальною в боротьбі за великокнязівський престол стала битва, що відбулася 1 вересня 1435 р. на річці Швентої неподалік міста Вількомир (зараз місто Укмерге в Литві). У цій битві Свидригайло та його прихильники зазнали поразки, й ідея створення незалежного «Великого князівства Руського» так і не була втілена в життя. До кінця 1438 р. Сигізмунд оволодів усією територією Великого князівства Литовського.
Сигізмунд здобув перемогу завдяки Польщі, але його обтяжувала її зверхність, і він розпочав політику, спрямовану на зміцнення незалежності Литви.
Битва під Вількомиром. Атака польських рицарів, що забезпечила перелом у битві на користь Сигізмунда
Пам'ятник битві під Вількомиром у Литві
• Спираючись на малюнки та додаткові джерела, складіть розповідь про битву під Вількомиром.
У своїй діяльності Сигізмунд спирався на дрібних землевласників, рицарів, а не на удільних князів, владу яких він обмежував. Це викликало невдоволення серед українських і білоруських князів. Вони організували змову та вбили Сигізмунда. Новим великим князем литовська знать обрала молодшого сина Ягайла — Казимира, проте реальна влада зосередилася в руках литовської знаті на чолі з Яном Гаштольдом. У відповідь на ці події на українських землях спалахнуло повстання, яке вдалося приборкати завдяки поступкам православній знаті.
Проголошення великим князем Казимира, а не правлячого польського короля Владислава III означало фактичний розрив польсько-литовської унії. Хоча в 1447 р. Казимир став польським королем після загибелі Владислава III у битві з турками під Варною, Велике князівство Литовське зберегло свою незалежність. Крім того, прийнятий того самого року Віденський привілей надавав додаткові права католицькій і православній знаті. Зокрема, як і англійська Велика хартія вольностей 1215 р., він гарантував недоторканність особи без вироку суду.
Хроніст Ян Длугош про причини ліквідації Київського князівства
Литовські пани дуже хотіли, щоб це князівство [Київське] знову було повернене на звичайну провінцію великого князівства, як і інші руські князівства, і вимагали від короля, щоб він тут призначив намісником Мартина Гаштольда.
«Додаток до Іпатіївського літопису» про ліквідацію Київського князівства
Року 1471. Упокоївся Семен Олелькович, князь київський. Після його смерті Казимир, король польський, бажаючи, щоб припинило існувати князівство Київське, посадив [там] воєводу з Литви Мартина Гаштольда, ляха, якого не хотіли кияни прийняти... тому, що він був ляхом; однак будучи примушені, погодилися. І з цього часу в Києві перестали бути князі, а замість князів стали воєводи.
• 1. Які причини ліквідації Київського удільного князівства називає Ян Длугош? 2. Чому кияни не прийняли литовського воєводу? 3. Чи була ліквідація удільних князівств закономірним явищем?
3. Київське і Волинське удільні князівства. Щоб запобігти новим виступам українських удільних князів, після проголошення Казимира великим князем були відновлені Київське й Волинське удільні князівства. Волинське князівство віддали Свидригайлові, який правив ним до кінця життя (помер у 1452 р.), після чого воно було ліквідоване.
У Київському удільному князівстві була відновлена династія Ольгердовичів. Князем став син Володимира Ольгердовича Олександр (Олелько) Володимирович (1441—1454 рр.). У період князювання Олелька та його сина Семена (1455—1470 рр.) відбулася спроба відновлення могутності руських удільних князівств.
У 1458 р. Семен Олелькович домігся створення окремої Київської православної митрополії. Ця подія остаточно розділила українську й московську православні церкви.
Зростання могутності князівства та його майже самостійне існування занепокоїло великого князя литовського. Після смерті Семена Олельковича в 1471 р. Казимир скасував Київське князівство. Брат Семена Михайло Олелькович не був допущений до Києва, а його намісником призначили сина литовського магната Яна Гаштольда — Мартина. Йому довелося силою утверджувати свою владу в Києві, жителі якого не бажали бачити його намісником.
Таким чином, на початку 70-х рр. XV ст. на українських землях було остаточно ліквідовано удільний устрій і поширене управління намісників.
4. Антилитовські виступи руської православної знаті наприкінці XV — на початку XVI ст. Після ліквідації Волинського й Київського удільних князівств литовська знать зміцніла настільки, що могла вже не зважати на інтереси руської православної знаті. Однак це не влаштовувало провідників руської православної знаті, які намагалися відновити свій колишній вплив і становище. Одним із проявів цього стала змова 1481 р., коли молодші нащадки Олельковичів, що були позбавлені своїх уділів, намагалися відділити свої колишні володіння від Великого князівства Литовського та приєднати їх до Московської держави. Проте змову було викрито, а її учасників страчено. Так, руська православна знать була остаточно усунута від влади.
Після смерті великого князя литовського й короля польського Казимира IV Ягеллончика в 1492 р. спадкоємцем став його син Олександр (1492—1506 рр.), який продовжив політику свого батька, надаючи привілеї католикам. Натомість литовська католицька знать убачала в польській знаті своїх конкурентів і противилася унії. Напруженими відносинами між Литвою й Польщею одразу скористалася Московська держава, яка, уклавши союз із Кримським ханством, почала наступ на Литву. Московська держава остаточно підкорила Твер і Новгород, що тяжіли до Литви, захопила майже всю Чернігівщину. Верховські князі, нащадки Рюриковичів, перейшли на службу до московського князя. У цей самий час українські землі потерпали від набігів кримських татар. Щоб стримувати тиск Москви, Литві доводилося йти на поступки Польщі.
Тим часом у 1508 р. відбувся останній виступ руської православної знаті під проводом князя Михайла Глинського. Повстання охопило Турівську й Київську землі. Однак інші князі не підтримали його, і Глинський утік до Москви. Вирішальну роль у придушенні виступу відіграв князь Костянтин Острозький. Руська знать була остаточно приборкана, але ціною значного послаблення Литви.
У молоді роки Михайло Глинський, прийнявши католицтво, виїхав за кордон, де навчався при дворах європейських монархів (імператора Священної Римської імперії, курфюрста Саксонії тощо). Він здобув добру освіту, досконало опанував військове мистецтво, а після повернення на батьківщину став найвпливовішою особою при дворі великого князя литовського Олександра. Брати Михайла Глинського Іван і Василь стали воєводами (відповідно київським і берестейським).
Зі зростанням впливу князя збільшувалися його земельні володіння. Однак після смерті Олександра за нового великого князя Сигізмунда він потрапив у немилість і втратив усі свої посади. Його землі стали об'єктом зазіхання інших князів. Розуміючи хиткість свого становища, Михайло Глинський наважився на повстання.
Герб князів Глинських
Запам'ятайте дати
1385 р. — Кревська унія.
90-ті рр. XIV ст. — ліквідація удільних князівств на українських землях.
1401 р. — Віленська унія.
1410 р. — Грюнвальдська битва.
1413 р. — Городельська унія.
1429 р. — з'їзд монархів у Луцьку.
1 вересня 1435 р. — битва під Вількомиром.
1452 і 1471 рр. — ліквідація Волинського й Київського удільних князівств.
1458 р. — поділ Київської православної митрополії на Київську й Московську.
1481 р. — змова князів Олельковичів.
1508 р. — повстання Михайла Глинського.
Ядвіга та Ягайло. Скульптор О. Сосновський
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
• Наприкінці XIV ст. відбулося зближення Литви та Польщі, що зумовило укладення між ними в 1385 р. Кревської унії.
• Зближення з Польщею спричинило у Великому князівстві Литовському внутрішній конфлікт, який перетворився на відкрите збройне протистояння.
• Вількомирська битва 1435 р. визначила подальший шлях розвитку Великого князівства Литовського в бік зближення з Польщею.
• У 1452 і 1471 рр. були ліквідовані Волинське й Київське удільні князівства, руська православна знать остаточно втратила свій вплив. Усі її спроби відновити старі порядки вже не мали успіху.
Запитання та завдання
1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Хто з них?». Правила гри. Із-поміж учнів та учениць обираються три головні герої (Вітовт, Ягайло, Свидригайло), четвертий(-а) учень(-иця) зачитує перелік подій, на які мають відгукуватися головні герої, якщо вони брали в них участь. Зразок переліку подій: учасник битви під Вількомиром; погодився на укладення Кревської унії; зазнав поразки в битві на річці Ворскла; утворив «Велике князівство Руське»; остаточно ліквідував Київське удільне князівство тощо.
2. Що таке унія? Між якими державами й коли була укладена Кревська унія? 3. Охарактеризуйте зовнішню політику князя Вітовта. 4. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте спільне й відмінне в політиці князів Ольгерда та Вітовта щодо українських земель. 5. Чому наприкінці XIV ст. на українських землях були ліквідовані удільні князівства? 6. Чим були зумовлені виступи православної знаті наприкінці XV — на початку XVI ст. проти Литви? Чому всі виступи зазнали поразки?
7. Складіть хронологію ключових подій перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського. 8. Колективне обговорення. Визначте здобутки внутрішньої та зовнішньої політики литовського князя Вітовта. 9. Складіть розгорнутий план за темою «Українські землі у складі Великого князівства Литовського». 10. Покажіть на карті: 1) території, які увійшли до складу Великого князівства Литовського за часів правління князя Вітовта; 2) території, які підтримали виступ князя Свидригайла та утворили «Велике князівство Руське»; 3) території Волинського й Київського удільних князівств.
11. Доведіть або спростуйте твердження, що українська знать опиралася союзу Литви й Польщі. 12. Робота в парах. Складіть історичний портрет князів (за вибором); Ягайло, Вітовт, Свидригайло, Олександр (Олелько) Володимирович. 13. Чому боротьба удільних князів на українських землях завершилася поразкою? Поясніть значення князівської верстви для збереження державотворчих традицій.
Коментарі (0)