Войти
Закрыть

Походження українського козацтва

8 Клас

На прикордонні між землями Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського (з 1569 року — Речі Посполитої) та Кримським ханством простяглося Дике Поле. Так називали великі, майже незаселені, території. Фактично це була нічия земля, яка відмежовувала християнський світ від іншої цивілізації — мусульманської. Та умовна межа, названа Великим кордоном, стала місцем, де селилися вільні люди, котрих згодом почали йменувати козаками (слово має тюркське походження й означає «ходити», «шукач пригод», «вільна людина»). Перші писемні згадки про козаків віднаходимо в 1489 році в «Хроніці польській» Марціна Бельського. Безмежне природне багатство цього прикордоння із розгалуженими водними артеріями манили сюди вихідців із різних верств населення. На всьому тому просторі водилася сила найрізноманітніших звірів і птахів, а в ріках, озерах та лиманах — велика кількість різної риби та раків. У Дике Поле на промисли (полювання, рибальство, бджільництво та інші) йшли мешканці прикордонних територій — Київщини, Брацлавщини, жителі порубіжних міст, а також мешканці з інших регіонів. Природним явищем став зростаючий відхід селян із центральних районів на окраїни, що в той час не зустрічало перешкод з боку властей. Людей, які об’єднувались у ватаги і займалися промислами в Дикому Полі, називали уходниками. З плином часу їхня чисельність зростала. Помітний вплив на формування козацького стану зумовили заходи, вжиті урядом Речі Посполитої, по колонізації Наддніпрянщини. Роздача земель у власність з метою їхнього заселення практикувалася ще за литовської доби. Козаки поступово заселяли нові території — від річки Дністер до річок Сіверський Донець і Дон....
0 Переглянути

Узагальнення за розділом: «Українські землі у складі Речі Посполитої (XVI - перша половина XVII століття»)

8 Клас

Любі діти! Ось ви опанували перший розділ підручника й дізналися, як українцям жилося в складі іноземних держав. Також ви зрозуміли, що більшість українських земель опинилися в складі Речі Посполитої. Поруч з вами були давні знайомі, юні знавці історії — Марічка та Ігор. Вони так перейнялися долею українців, що вирішили ще раз відвідати Україну XVI — першої половини XVII століття. Щоб дістатися до неї разом з ними, вам доведеться повернутися на кілька століть назад та побувати у шести воєводствах, розташованих на українських землях, а також відвідати особливу територію — Дике Поле, про яке ви дізнаєтеся в наступному розділі, й виконати сім завдань. Їх можна виконати як у зошиті, так і в гаджеті, використавши QR-код. Отже, цікавої і незабутньої мандрівки!...
0 Переглянути

Повсякденне життя представників основних верств суспільства XVI - першої половини XVII століття

8 Клас

«...Правдивим шляхтичем є той, хто уродився від батьків шляхетського стану... Шляхта має велику вищість над не шляхтою... Окрім того, що вони є самовладними панами у своїх добрах, мають багато привілеїв, кожний їх боїться і низько кланяється... Шляхті дають усі уряди (посади), з неї виходять на єпископів, сенаторів, на усіх двірських урядовців... Шляхта живе розкішно, любить тримати багато слуг і коней, маючи їх сто і більше...» Документ № 2. Із «Юстифікації невинності» Нова Борецького про права шляхти «Надано вольність... (українській шляхті) врівень з двома народами польським і литовським посідати сенаторські гідності, радити про добро їхніх країн і своєї вітчизни... З такою вольністю з вільними народами польським і литовським український (руський) народ з’єднався в єдине ціле». Документ № 3. Зі звернення київської шляхти до короля про збереження прав української мови (1571 рік) «Нагально (особливо) прохаємо Його королівську мость, нашого милостивого пана, щоб сеймові листи і універсали, Конституції і кожну справу, які надсилаються до Київської землі, були писані не іншими літерами і словами, як тільки руськими»....
0 Переглянути

Українські міста і розвиток мистецтва в XVI - першій половині XVII століття

8 Клас

XVI - перша половина XVII століття в українських землях — це час будівництва нових і перебудови старих міст, замків і монастирів. Більшість тогочасних міст мали захисні стіни і центральну площу, на якій розміщувалися ратуша, церква, будівлі заможних містян, торгові лавки, а у визначені дні проводилися ярмарки. Від центральної площі до воріт йшла дещо ширша «головна» вулиця. Землі в межах обгородженого стіною міста було мало, і вона була дорогою, тому будинки часто будували в кілька поверхів і впритул один до одного. На сході України будівлі і стіни міст були переважно дерев’яними, а на заході — мурованими. При будівництві нових міст, або нових кварталів старих міст дотримувалися регулярної забудови: наперед планували розміщення площ та вулиць, дбали, щоб вони були рівними і перетиналися під прямими кутами. Мода будувати ратуші з вежами прийшла до нас із Європи. У житлових будинках як будівельний матеріал зазвичай використовували дерево. Водночас з’явився новий тип споруд — міська мурована кам’яниця. Знання будівельної справи набували в процесі практичної роботи в цехах, із яких найвідомішим був львівський. Під час вступу до цеху і по закінченню навчання передбачалися спеціальні іспити з виготовлення дерев’яних макетів споруд або креслень архітектурних деталей....
0 Переглянути

Культура українських земель другої половини XVI - першої половини XVII століття

8 Клас

Києво-Могилянський колегіум був усестановим навчальним закладом, в якому могли здобувати освіту як діти містян чи козаків, так і шляхтичів, а також триступеневим: коли учень проходив усі 12 років навчання, то отримував початкову, середню і вищу освіту. Основу навчання складали «сім вільних наук», а в класах вищої школи — ще філософія та богослов’я. У курсах філософії, окрім філософських і богословських питань, розглядалися також проблеми природознавства, зокрема і фізики. Навчалися також церковнослов’янської, латинської, польської та староукраїнської мов Викладачі колегіуму інформували учнів про новини тогочасної освіти і науки. Застосовували і досить досконалі як на той час педагогічні методи, зокрема диспути, ігри. Завдяки діяльності цього навчального закладу зросла кількість освічених людей, учителів початкових шкіл. У братських школах, Острозькій академії, Києво-Могилянському колегіумі учнів вчили складати вірші. Декламування окремих віршів або промов поступово переросло в постановку сюжетних діалогів перед глядачами. Так утворилися шкільний театр і шкільна драма як своєрідні явища української культури. Спочатку учні ставили драматичні твори давньоримських авторів для кращого засвоєння латини, а згодом почали робити постановки староукраїнською мовою. Шкільні драми відповідали релігійній тематиці, тривали дуже довго і мали дві-три перерви. У перервах учні-актори грали розмовною українською мовою комедійні сценки — інтермедії на теми народного побуту (повсякденного життя)....
0 Переглянути

Освіта, книговидання в українських землях XVI століттям

8 Клас

Культура українських земель у XVI столітті успадкувала традиції культурних надбань минулого і розвивалася під впливом нових віянь. На її поступ впливала низка чинників: суспільно-політичні події, пожвавлення торгово-економічних відносин, розвиток міст, західноєвропейські процеси Ренесансу, Реформації та Контрреформації. У цей час українці, поєднавши звичаї та традиції княжої доби, культурні надбання народів, що жили поруч, — кримських татар, поляків, німців, угорців, румунів та інших, — зі здобутками нових західноєвропейських ідейно-культурних течій — Ренесансу, Гуманізму, Реформації та Контрреформації, створили власну, — неповторну культуру. Піднесення культурного життя стало можливим завдяки активним представникам усіх станів українського суспільства: тим князям і шляхтичам, які матеріально підтримували українську культуру; містянам, що входили в українські православні братства; діячам православної церкви, які боролися за її права; селянам, які зберігали рідну мову та давні традиції; козакам, які стали на захист прав, свобод і віри українського народу....
0 Переглянути

Православна церква в першій половині XVII століття

8 Клас

1620 року склалася низка обставин на користь православних вірян. Повертаючись із Московського царства, в Київ завітав Єрусалимський патріарх Феофан. Київське православне духовенство не побоялося супроти волі короля просити патріарха про відновлення вищої православної ієрархії в Україні. Того ж року гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний з усім Військом Запорозьким вступив до Київського братства. (Про ці події ви детальніше дізнаєтеся в наступному розділі). 1620 року було відновлено вищу церковну православну ієрархію в Україні: Єрусалимський патріарх Феофан у Києві висвятив шістьох православних єпископів та митрополита. Ним став ігумен Михайлівського Золотоверхого монастиря, ректор Київської братської школи Йов Борецький. Польський уряд відновлення ієрархії в такий спосіб не визнав. Патріарха, митрополита та єпископів оголосив зрадниками й збирався їх покарати, але нічого не міг вдіяти, адже вони були під захистом козаків гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного....
0 Переглянути

Берестейська церковна унія 1596 року

8 Клас

Християнами були як поляки, так і українці, з тією відмінністю, що одні були католиками, а інші — православними. Ще в XV столітті обговорювали питання про відновлення єдності церкви. Та лише в другій половині XVI століття з’явилися передумови для об’єднання православних і католиків, принаймні в кордонах Речі Посполитої. По-перше, католики і православні опинилися в межах однієї держави. По-друге, католицька церква зміцнила свої позиції в процесі Контрреформації, в той час як православна церква в Речі Посполитій переживала період кризи. По-третє, ідею об’єднання підтримувала частина православних єпископів. Серед причин варто відзначити прагнення Римського престолу поширити свій вплив на Схід, а також сподівання правителів Речі Посполитої за підтримки католицької церкви зміцнити владу в державі. З іншого боку, єпископи Київської митрополії хотіли позбутися надмірної опіки братств та отримати місця в сенаті Речі Посполитої нарівні із католицькими єпископами. Бачення умов унії було різним. Православні згуртувалися довкола ідеї непорушності своєї віри, а також старожитніх прав і вольностей, а католики здебільшого уявляли церковну унію як процес приєднання православних до Римського престолу, прийняття католицьких догматів і обрядів. Окрім того, частина православних монастирів, парафіяльних священників і мирян, а також частина шляхти були активними противниками унії. Для вирішення накопичених протиріч вирішено було зібрати церковний собор (з’їзд)....
0 Переглянути

Церковне життя в XVI столітті

8 Клас

І до, і після Люблінської унії більшість українських князів та іншої шляхти у XVI столітті залишалися прихильниками православної конфесії. Інколи тим вони підкреслювали свою окремішність та приналежність до старожитнього руського світу. Завдяки цьому православна церква в українських землях тривалий час отримувала надійні матеріальну підтримку та політичний захист. Та, попри допомогу князів, становище Української православної церкви (Київської митрополії) в XVI столітті поступово погіршувалося через низку зовнішніх і внутрішніх чинників. До зовнішніх факторів відносять: ослаблення впливу Вселенського (Константинопольського) патріарха через захоплення турками-османами Константинополя; виділення у 1589 році Московського патріархату з претензіями на зверхність над Київською митрополією; перебування більшості українських земель у складі держав, які підтримували римо-католицьку церкву, — Польського королівства, Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського та Священної Римської імперії. Послаблювали Київську митрополію зсередини кілька факторів. Зокрема, поширення патронату — права світської шляхти призначати церковнослужителів у своїх володіннях — призвело до ослаблення церковного управління, падіння дисципліни і моральності духовенства, а отже, й авторитету церкви загалом. Окрім того, Річ Посполита створювала умови для зростання впливу римо-католицької віри, яка вважалася більш престижною; в католиків на той час були кращі навчальні заклади; католику легше було здобути прихильність короля. Відтак частина української шляхти переходила в римо-католицтво, що послаблювало матеріальне та політичне становище православної церкви. Не сприяла порозумінню між православними і католиками календарна реформа Папи Римського Григорія XIII, за якою 1582 року було запроваджено новий григоріанський календар у літочисленні, на відміну від старого юліанського. Реформа мала на меті подолати відставання календарного часу від астрономічного, яке у XVI столітті становило десять днів (у XX столітті — тринадцять днів). Однак православні церкви і надалі використовували юліанський календар....
0 Переглянути

Економічне життя українських земель у XVI столітті

8 Клас

На початку XVI століття всі українські землі вже належали державі, шляхті або церкві. Незаселені землі називали пустинями, а залишені людьми поселення — селищами. Безпосередньо на землі працювали селяни, більшість із яких на початку XVI століття ще були похожими (від слова «ходити»), тобто особисто вільними. За користування землею вони сплачували ренту (натуральний податок) — продуктами харчування чи якимись речами — і кілька днів на рік зі своїм реманентом відпрацьовували на користь землевласника: ремонтували мости чи дороги, збирали врожай у жнива тощо. Селяни жили громадами. Громаду очолював виборний староста, але найважливіші справи вирішували на загальних зборах громади. Селяни також користувалися правом копного суду — суду громади. Упродовж XVI століття постійно зростала потреба європейських міст у продуктах харчування. Щоб отримати від цього прибутки, землевласники залишали селянам лише такі наділи, щоб ті могли самі себе прогодувати. За земельний наділ селянин тепер мусив зі своїм реманентом безоплатно працювати кілька днів на пана, тобто відбувати панщину. Окрім того, було дещо обмежено перехід селян з одного місця на інше. Відтак з похожих частина селян ставала непохожими або кріпаками (бо прикріплені до землі). Так виникли фільварки — багатогалузеві господарства, розраховані на виготовлення різноманітної сільськогосподарської продукції на продаж, засновані на праці закріпачених селян. Їхньому розвиткові сприяла прийнята 1557 року королем Сигізмундом II Августом «Устава на волоки». За нею, землі сільських громад переділялися на волоки (лани по 16-21 га), що стали одиницею оподаткування, на родючих ґрунтах заохочувалося створення нових фільварків. Водночас збільшувалися повинності селян. Але на знелюднених через татарські набіги Київщині та Брацлавщині фільварків майже не було....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 166 167 168 169 170 171 172 173 174 ... 370
Назад

Навігація