1734 р. Російський уряд з огляду на загрозу чергової війни з Туреччиною, а також завдяки клопотанням гетьмана Д. Апостола, дозволив запорожцям повернутися в їхні давні володіння. Отож, 1734 р. на р. Підпільній козаки збудували Підпільненську (Нову) Січ-фортецю, яка стала адміністративним центром усього Запорожжя. Біля Нової Січі були торгово-ремісниче передмістя - Гасан-Баша (Гасан-Базар) та пристань. Землі Запорожжя поділялися на паланки - окремі території, кожна з яких мала свій герб та печатку. В адміністративному центрі паланки, який, як і Січ, мав укріплення, проживала паланкова старшина, розміщувались козацька залога, суд, церкви, ремісничі майстерні, проводилися ярмарки. Основною формою господарювання на Січі були зимівники. Кожен козак міг отримати земельний наділ та створити власний зимівник. Козаки займалися землеробством, садівництвом, городництвом, а також скотарством і промислами. Пасовиська, ліси, рибальські угіддя вважалися загальною власністю. Разом з тим, поступово утворилося коло впливових і заможних козаків, які мали великі землеволодіння і найчастіше були старшинами. Для обробітку землі вони наймали незаможних козаків - сірому. Суттєвими особливостями Нової (Підпільненської) Січі були її контрольованість імперською владою - в межах зовнішнього коша (Гасан-Баші) навіть було споруджено російську цитадель-фортецю з військовою залогою; та порівняно миролюбний характер її мешканців - запорожці рідше брали участь у військових походах, а більше займалися господарством....
|