Войти
Закрыть

Українська козацька держава - Військо Запорозьке

8 Клас

Українська козацька держава іменувалася Військо Запорозьке. Її територія - це землі колишніх Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств. Столиця - м. Чигирин; державна релігія - православ’я. Окрім того, у Києві розташовувалась резиденція київських митрополитів, яким підпорядковувалися православні єпископства усієї Речі Посполитої. В 1649 р. землі Війська Запорозького поділялися на 16 полків, а землі кожного полку - на сотні. Складовою частиною Війська Запорозького була і Запорозька Січ - Запорожжя, яка користувалася правами автономії. Військо Запорозьке було республікою - державою, якою керують виборні посадовці чи органи влади. Найвищим органом влади була Генеральна (загальна) військова рада, в якій могли брати участь усі козаки, але її поступово майже перестали скликати. Замість неї усі найважливіші питання вирішувалися на Генеральній старшинській раді, що складалася з гетьмана, генеральної старшини, полковників, представників міст та духовенства. Гетьман як голова держави очолював старшинську раду, був найвищим суддею, головним господарником і головнокомандувачем військ. У полках були свої, подібні до загальнодержавних, ради, а полковник мав повноваження, подібні до гетьманських, але в межах полку. Полковника обирали голосуванням, або він призначався гетьманом, коли козаки не мали суттєвих заперечень проти цього. Те ж стосувалося сотні та сотника. І полк, і сотня були водночас військовими і адміністративно-територіальними одиницями....
0 Переглянути

Початок Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.

8 Клас

  Після 1638 р. на десятиліття «золотого спокою» уряд Речі Посполитої, магнати і середньо заможне панство вірили в те, що козацьку вольницю приборкано. А коли так, то можна, нікого не боячись, збільшити панщину для селянина, вигнати православного священика, а храм передати римо-католикам, греко-католикам чи орендарям, обкласти додатковими повинностями містянина. А коли він, містянин - православний українець, то можна змусити його жити лише в спеціальному кварталі, обмежити його права займатися ремеслами та торгівлею. Від сваволі магнатів та урядників страждала навіть дрібна українська шляхта. Шляхтича легко міг обібрати, а то й скалічити сильніший сусід, і бідолаха не міг знайти захисту і правди ані в шляхетських судах, ані від самого короля. Але ж вільне Дике Поле та Дніпрові плавні нікуди не ділися. Без козаків Річ Посполита не могла захистити свої володіння від кочівників. І коли якогось козака після «Ординації...» 1638 р. примусили повернутися до плуга, то це не означало, що він забув, як користуватися шаблею. Також нікуди не поділися козацьке прагнення волі та набутий досвід збройної боротьби проти польського коронного війська....
0 Переглянути

Розвиток української освіти та культури в першій половині XVII ст.

8 Клас

Заснований у 1632 р. Києво-Братський (Могилянський) колегіум, став центром культурно-освітнього життя українського народу, довкола якого гуртувалися кращі вчені і в якому виховувалися майбутні науковці та лідери козацької України. І хоча Річ Посполита офіційно не визнавала, що в Києві створено православний навчальний заклад вищого типу, тобто академію (університет), але на практиці учні Могилянки отримували рівень знань, подібний тому, що давали європейські академії та університети. Києво-Могилянський колегіум був усестановим навчальним закладом, в якому могли навчатися як діти городян чи козаків, так і шляхтичів, а також триступеневим: коли учень проходив усі 12 років навчання, то отримував початкову, середню і вищу освіту. Основу навчання складало вивчення «семи вільних наук», а в класах вищої школи вивчали філософію та богослов’я. В Києво-Могилянському колегіумі вивчали церковнослов’янську, латинську, польську та руську (староукраїнську) мови. В Києво-Могилянському колегіумі, Острозькій академії та братських школах учнів вчили складати і декламувати вірші. Декламування окремих віршів або промов поступово переросло в постановку сюжетних діалогів перед глядачами. Так утворилися шкільний театр і шкільна драма як своєрідні явища української культури. Спочатку учні ставили вистави давньоримських авторів для кращого засвоєння латини, а згодом почали робити постановки староукраїнською мовою. Шкільні драми відповідали релігійній тематиці, тривали дуже довго і мали дві-три перерви. У перервах, учні-актори ставили розмовною українською мовою комедійні сценки — інтермедії на теми народного побуту (повсякденного життя)....
0 Переглянути

Козацько-селянські повстання 20-30-х рр. XVII ст.

8 Клас

Після повернення з Хотинської війни із 40 тисяч козацького війська польський уряд залишив лише 3 тисячі реєстровців, а решті наказав повернутися під владу своїх панів і старост. Козакам також не заплатили обіцяних за війну коштів. Звісно, не можна було очікувати, що понад 30 тисяч воїнів, які відчули смак волі і перемоги в бою, облишать свою зброю та добровільно повернуться в кріпацтво. Цього і не сталося. У відповідь на спроби примусу до випищиків (козаків, яких викреслили з реєстру), посилення тиску на православну церкву, погіршення становища селян і городян козаки селилися окремими групами, не визнавали над собою ніякої влади та приймали за побратимів селян-утікачів. Також козаки поновили морські походи та вимагали визнання своїх прав і вольностей. Королівський уряд, зі свого боку, був задоволений з того, що панські маєтки перестали руйнуватися татарами, що країна була врятована від турецької агресії, але належно віддячити козакам не збирався. Ці протиріччя породили визвольні повстання, або козацькі війни 20-30-х рр. XVII ст....
0 Переглянути

Православна церква в першій половині XVII ст.

8 Клас

Після намагання І. Потія силою зміцнювати унійну церкву на захист православної віри стали різні стани українського суспільства. Міщани, гуртуючись коло братств, за можливості, захищали від захоплення православні храми, відстоювали права православних у судах. Православні шляхтичі, поєднуючи свої зусилля з протестантами домоглися від короля і сейму заборонити примусове навернення до іншої віри. Козаки сприяли заснуванню в 1615 р. Київського Богоявленського братства, спільно з киянами не допустили Іпатія Потія до Києва і не дозволили йому відібрати Києво-Печерський та Михайлівський монастирі. Затята боротьба православних з греко-католиками, на радість їх ворогам, часто доходила до жорсткостей і навіть убивств. Причому з обох сторін. 1620 р. склалося ряд обставин на користь православних вірян. Повертаючись із Московії, в Київ завітав Єрусалимський патріарх Феофан. Після укладення Роставицької угоди 1619 р. коронна армія відступила з Київщини, тож не могла завадити планам П. Сагайдачного, який 1620 року з усім Військом Запорозьким вступив до Київського Богоявленського братства. Київське православне духовенство не побоялося супроти волі короля просити патріарха про відновлення вищої православної ієрархії в Україні. Отже, 1620 р. було відновлено вищу церковну православну ієрархію в Україні: Єрусалимський патріарх Феофан у Києві висвятив шістьох православних єпископів та митрополита. Митрополитом став ігумен Михайлівського Золотоверхого монастиря, ректор Київської братської школи Йов Борецький. Польський уряд відновлення ієрархії в такий спосіб не визнав, патріарха, митрополита та єпископів оголосив зрадниками й збирався їх покарати, але нічого не міг вдіяти, адже вони були під захистом козаків гетьмана Петра Сагайдачного....
0 Переглянути

Практичне заняття № 2 (8 клас Бурнейко, Наумчук)

8 Клас

У кожному зимівнику було дві-три хати для людей і різні господарські будівлі; хати будували часом з рубленого дерева, часом плетені з хмизу й обмазані глиною. Всередині кожної хати була «кімната й окрема комора; хати будували серед великого подвір'я, оточеного тином або частоколом; на подвір'ї були хліви, клуні, стайні, льохи, або погреби, омшаники, ... (тобто) зимові приміщення для бджіл». Бурдюгами ... називали самотні, без жодних додаткових будівель землянки, де-не-де розкидані по безлюдному й глухому степу запорозьких вольностей; у них жили самотні козаки, що шукали повної відокремленості... У викопаній у землі ямі ставили чотири стіни з плетеного хмизу, навколо стін нагортали землю, зверху робили дах, а все це разом обмазували знадвору глиною й кізяком і обставляли кураєм; у стінах залишали отвори для невеликих, круглих, мов тарілочки, віконечок. Піч заміняла «мечеть», на котрій пекли хліб, та «кабиця», на котрій варили страву; обидві робили з дикого каменю, вони легко нагрівалися, тому швидко зігрівали й бурдюг і в зимовий час змушували зовсім забувати і про лютий холод, і про шалені завірюхи....
0 Переглянути

Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний

8 Клас

Новий злет могутності козацтва пов'язаний з ім’ям славетного гетьмана Петра Сагайдачного (справжнє його прізвище Конашевич, а Сагайдачний від «сагайдак» - колчан зі стрілами та луком). Перша згадка про його гетьманування припадає на 1606 р. Сагайдачний дбав про те, щоб кожен козак, який ішов у бій, мав шаблю, рушницю і решту необхідного кожен підрозділ: чайка, курінь, полк або інший окремий підрозділ - декілька гармат з порохом та ядрами. Сагайдачний у козацькому війську проводив навчання і підтримував сувору дисципліну, а в бою намагався діяти несподівано для ворога, більше атакувати, аніж захищатися. За час гетьманування Сагайдачного Річ Посполита двічі намагалася взяти козаків під свій контроль, відсилаючи для цього коронні війська. Назустріч їм виходило козацьке військо. Завдяки дипломатичному хисту гетьмана кожного разу укладали угоди: Вільшанську 1617 р., Роставицьку 1619 р. Вони передбачали зменшення кількості козацтва, заборону морських походів та інші обмеження. Але після підписання угод коронне військо йшло з України, а неофіційними володарями краю і надалі залишалися козаки. Через таку «угодовську» політику гетьмана запорозькі козаки декілька разів знімали Сагайдачного з гетьманства, але згодом знову обирали, через його неабиякий хист полководця. Король і сейм неодноразово дорікали йому за самовільні морські походи і грозили покараннями, але розуміли, що він єдиний, хто може миром залагоджувати стосунки козаків із Річчю Посполитою. У підсумку П. К.-Сагайдачний став найвпливовішою людиною українських прикордонних воєводств і 1618 р. з Військом Запорозьким увійшов до Європейської ліги для боротьби з Османською імперією....
0 Переглянути

Походи козаків у першій чверті XVII ст.

8 Клас

Для козаків під час військових виправ були притаманними кмітливість та винахідливість. Основна козацька зброя - рушниця та шабля, використовували також списи, луки, пістолі та іншу зброю. Дуже цінували козаки гармати. Здобували їх під час походів, купували, а також виготовляли у власних майстернях. У бою козаки надавали перевагу невеликим гарматам через їх маневреність. Основою козацького війська була піхота. А оскільки в козаків не було чіткого поділу на різні види військ, то це була така піхота, яка однаково вправно воювала в чистому полі і у відкритому морі, вміла захоплювати добре укріплені міста та фортеці і споруджувати власні фортифікації (укріплення). Козаки виробили чи довели до досконалості цілий ряд прийомів ведення бою. Найвідоміші з них: шикування у три шеренги під час стрільби із рушниць, ведення бою під прикриттям рухомого табору - «вужака» зі скріплених між собою возів та морські походи на козацьких човнах - «чайках». Ефективність військового мистецтва козаків стала передумовою їх визнання як окремого стану Речі Посполитої....
0 Переглянути

Кримське ханство

8 Клас

Кримське ханство було феодальною монархією, яку очолювали хани з династії Ґереїв. Столицею Кримського ханства було м. Бахчисарай. Територія самого Кримського півострова поділялося на бейліки (князівства), на чолі яких стояла родова знать - беї (подібно до руських князів). Кожен бей на своїй землі мав велику владу, власне місто-столицю, військо, адміністрацію, суд тощо. Ханові він був зобов’язаний лише постачати військо. Влада хана у ХVІ—ХVІІ ст. обмежувалася диваном - державною радою, до якої входили представники вищої знаті, а також зверхністю султанів Османської імперії. Хоча Кримське ханство було васалом Османської імперії, воно також мало своїх васалів - татар-кочівників з Північного Причорномор’я: Буджацьку (Білгородську), Едисанську (Очаківську), Джамбуйлуцьку, Єдичкульську, Кубанську орди. При цьому орди, що кочували на схід від Дніпра (Джамбуйлуцька, Єдичкульська, Кубанська), були васалами власне кримського хана, а орди на захід від Дніпра (Буджацька (Білгородська), Едисанська (Очаківська)) перебували у подвійній васальній залежності, оскільки кочували на землях, що належали Османській імперії....
0 Переглянути

Берестейська церковна унія 1596 р.

8 Клас

Християнами були як поляки, так і русини (українці), з однією відмінністю, що одні були католиками, а інші православними. Ще в XV ст. піднімалося питання про відновлення єдності церкви. Та лише в другій половині XVI ст. з’явилися передумови для об’єднання православних і католиків, принаймні, у кордонах Речі Посполитої. По-перше, католики і православні опинилися в межах однієї держави. По-друге, католицька церква зміцнила свої позиції в процесі Контрреформації, в той час як православна церква в Речі Посполитій переживала період кризи. По-третє, ідею об’єднання підтримувала частина православних єпископів. Щодо причин, то з одного боку, це прагнення римських пап поширити свій вплив на Схід, а також сподівання польських королів, спираючись на католицьку церкву, зміцнити свою владу в державі. З іншого боку, єпископи Київської митрополії хотіли позбутися надмірної опіки братств та отримати місця в сенаті Речі Посполитої на рівні із католицькими єпископами. Бачення умов унії було різним. Православні переважно хотіли максимально зберегти особливості своєї церкви, а католики здебільшого уявляли церковну унію як процес приєднання православних до Римського престолу. Окрім того, більшість православних монастирів, парафіяльних священиків і прихожан та частина шляхти на чолі з князем В.-К. Острозьким були активними противниками унії. Для вирішення накопичених протиріч вирішено було зібрати церковний собор (з’їзд)....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 221 222 223 224 225 226 227 228 229 ... 370
Назад

Навігація