Войти
Закрыть

Зміни в соціальній структурі суспільства. Пожвавлення економічної боротьби і політичних рухів

9 Клас

Модернізація і формування нових соціальних груп. В умовах ринкової модернізації господарське й суспільне життя ускладнювалося. З’являлися нові соціальні групи, яких за панування кріпосницьких відносин не було або які перебували в зародковому стані. У процесі розвитку ринкових відносин у сільському господарстві відбулося соціальне розшарування селян. Одні селянські господарства біднішали і банкрутіли, інші - їх було небагато (до 15-20%) - багатішали. Заможні селяни відігравали дедалі активнішу роль у сільськогосподарському виробництві. Вони легко впоралися з викупом землі, а маючи власні кошти, стали збільшувати господарства і дбати про підвищення їхньої продуктивності. Такі селяни у Степовій Україні найлегше виявляли ініціативу. В їх руках опинилася половина селянських наділів, до того ж вони орендували і купували поміщицькі землі. Формувався новий тип селянина-фермера - підприємливого, ініціативного, енергійного, який, поєднуючи талант хлібороба з важкою працею, ставав співтворцем нової ери. Як господарі-власники досить впевнено почувалися й селяни середнього достатку (середняки), яких було майже 25 %. Решта ж належала до бідняків, мали небагато землі, реманенту, худоби. Нерідко в них не було коня чи вола. Наявність же або, навпаки, відсутність у господарстві цієї основної і на той час практично єдиної тяглової сили визначала ледве не на всі 100 % його долю: не лише конкурентоспроможність, а й виживання селянина взагалі....
0 Переглянути

Визвольний рух у 1860–1890-х роках

9 Клас

Виникнення громад та їхня культурно-освітня діяльність. Організаційною формою українського національно-визвольного руху в 1860-1890-х роках були напівлегальні непартійні об’єднання, які одержали назву «громади». Перша така громада в 1859 р. виникла в Петербурзі. У столиці імперії мешкало чимало українців, на яких справляли великий вплив патріотично налаштовані українські письменники та громадські діячі. Помітно пожвавилося духовне життя української громади Петербурга після приїзду до нього колишніх членів Кирило-Мефодіївського товариства В. Білозерського, М. Костомарова і особливо Т. Шевченка. Значним успіхом громади стало створення літературно-наукового щомісячника - першого українського журналу «Основа», який існував у 1861—1862 рр., виходив українською та частково російською мовами. Видавцями журналу були В. Білозерський, П. Куліш і М. Костомаров. В «Основі» публікувалися художні твори, праці з історії та народознавства. У журналі вперше друкувалися твори Т. Шевченка, Марка Вовчка, Леоніда Глібова, Степана Руданського, наукові дослідження М. Костомарова, М. Максимовича, Петра Єфименка та ін. Через них читачі прилучалися до української культури, минулого свого народу і формувалися як патріоти своєї Батьківщини. Хоча журнал і не торкався політичних питань, зосередивши увагу на захисті української мови, літератури, праві народу на здобуття освіти рідною мовою, виданні навчальної і науково-популярної літератури, однак і така його суто культурницька спрямованість не влаштовувала як офіційну владу, так і багатьох шовіністів з російської інтелігенції. Частково через фінансові труднощі, але значною мірою через переслідування цензури та поліції «Основа» припинила існування....
0 Переглянути

Економічний розвиток у 1860-1890-х роках

9 Клас

Особливості економічного розвитку. Наддніпрянська Україна після реформи 1861 р. переживала добу дуже швидкого, але однобічного економічного зростання. У промисловості прогресували тільки ті галузі, які не мали відповідних природних умов у Росії (цукрова), або ті, що постачали сировину та напівфабрикати для російської індустрії (металургія, кам’яновугільна промисловість). Натомість давня галузь української промисловості - текстильна - була штучно затримана у своєму розвитку, а деякі її види (наприклад, бавовняна) і зовсім не могли існувати через різні митні й тарифні заходи російського уряду. Ця особливість визначалась економічною політикою царизму, який допускав розвиток неросійських районів у межах, які відповідали інтересам імперського центру. У результаті з української сировини готові товари вироблялися переважно в Росії, а потім привозилися для реалізації в Україну. Такий розподіл праці прив’язував Україну до центру і робив її економіку надзвичайно вразливою. Політикою цін, коли сировина коштувала дешево, а готові товари дорого, з України викачувалися капітали. Завдяки географічному положенню України краще виглядала ситуація в сільському господарстві. Влада змушена була миритися з тією об’єктивною обставиною, що глибинні російські регіони не могли змагатися з українськими на рівних. Але і в цьому разі освячені в Петербурзі особливості реформи 1861 р., які залишали в українських селян землі менше, ніж її отримували в Росії, стали серйозною завадою для прогресу....
0 Переглянути

Ліквідація кріпацтва та реформи 1860-1870-х років

9 Клас

Реформа 1861 р. Друга половина 1850-х років позначена різким загостренням кризи кріпосницької системи, її агонією. Ця система не могла забезпечити не лише зростання виробництва, а навіть збереження досягнутого його рівня. Посилювалися селянські протести. Селянство відмовлялося виконувати повинності та рвалося до волі. Ставало очевидним, що кріпосне право потрібно скасувати. Питання про необхідність реформ наприкінці 1850-х років опинилося в центрі руху, у якому брали участь представники всіх станів суспільства. Ставши перед вибором: або скасувати кріпацтво заходами «зверху», або воно буде зметене масовим селянським бунтом, - царизм мусив вибрати реформи, покликані відкрити простір для впровадження ринкових відносин у сільське господарство, забезпечити хоча б мінімальні потреби селянства. Було підготовлено «Положення про селян» і «Маніфест», які 19 лютого 1861 р. підписав Олександр II (1855-1881). «Положення» торкалося двох найголовніших питань: особистої залежності селян від поміщика та поземельних відносин. Селяни здобули ряд громадянських свобод - особистих і майнових. Поміщики втратили будь-які права на них. Колишні кріпаки отримали право укладати договори як з приватними особами, так і з державними установами, займатися торгівлею і промисловістю, володіти рухомою і нерухомою власністю, самостійно виступати в суді в різних справах: цивільних і кримінальних....
0 Переглянути

Україна і Східна (Кримська) війна

9 Клас

Українське питання в контексті міжнародних відносин. Українські землі Північного Причорномор’я протягом сторіч були ареною суперництва декількох держав. Із часів Київської Русі українці, намагаючись захищати власні інтереси, брали самостійно участь у тому протистоянні. Але у XVIII ст. можливості для здійснення такої політики зникли. Український чинник у відвоюванні південного регіону був підпорядкований російській військовій машині і заявити про себе як про самодостатню військово-політичну силу українці не могли. Росія у нескінченних війнах з Османською імперією та Кримським ханством без вагань жертвувала українцями. Без українського людського і матеріального ресурсів Російська імперія не вийшла б на береги Чорного моря й не закріпилася б там. Але не маючи державності українці, як окремий народ, були позбавлені будь-яких надій скористатися наслідками територіальних надбань другої половини XVIII ст. Починаючи з XVIII ст. Османська імперія (Туреччина) вступила в добу політичного та економічного занепаду. У XIX ст. цей процес лише посилився. Росія з її кріпосницькою системою в економічному розвитку значно відставала від передових європейський країн. Але Туреччину все ж переважала. Переоцінюючи свої можливості після перемоги над Наполеоном, царизм намагався скористатися слабкістю Туреччини й просунутися далі, взяти під свій контроль Балкани, східне Середземномор’я. До того ж у переможній війні кріпосники та цар бачили важливий інструмент збереження самодержавно-кріпосницького ладу. Щоб продовжити панування в умовах соціально-економічного занепаду, їм потрібна була демонстрація військової звитяги. Безумовну покірність підданих влада винагороджувала шовіністичним чадом перемог, спробами щораз нових завоювань....
0 Переглянути

Узагальнення до теми Повсякденне життя та культура України наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст.

9 Клас

Особливості розвитку культури. Розвиток культури в Україні наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст. відбувався в суперечливих умовах. З одного боку, модернізаційні зміни стимулювали її прогрес. З іншого - у намаганнях повністю денаціоналізувати українців панівні кола як Російської, так і Австрійської імперій цілеспрямовано перешкоджали українському культурному рухові. Відійшли в минуле давні традиції підтримки народної освіти з боку державних та церковних установ. Імперська політика гальмувала і збіднювала всі сфери культурного життя. У справі асиміляції українців влада досягла певних успіхів, особливо в молодих містах, що закладалися наприкінці XVIII ст. Але загроза втратити культурну самобутність стимулювала процес національного відродження. Його енергія була особливо помітна в літературі й мовознавстві, музиці, образотворчому мистецтві. 2. Досягнення культури першої половини XIX ст. і національне відродження. Імперські уряди Росії і Австрії намагалися перш за все знищити першооснову народу - його рідну мову. Царський уряд запровадив навчання виключно російською мовою, переслідувань зазнавали ті, хто популяризував українські пісні, звичаї, народний епос. У пом’якшеному варіанті, але така політика мала місце і на західноукраїнських землях. Усупереч цим намаганням частина української інтелігенції не без успіху боролася за збереження і подальший розвиток мови і народних традицій....
0 Переглянути

Наш край у кінці XVIII – першій половині XIX ст. Практичне заняття

9 Клас

Позначте на контурній карті територію області, у якій ви живете, а також район, місто (село). Знайдіть у краєзнавчій літературі інформацію про адміністративно-територіальний устрій краю в першій половині XIX ст. З’ясуйте, які зміни відбулися в ньому порівняно з попереднім століттям і що їх викликало. Дайте характеристику системи влади й державної крайової адміністрації. Покажіть, як імперський уряд ліквідував особливості адміністративного устрою, що склалися раніше, уніфікував цей устрій з метою інтегрувати край до складу Російської (Австрійської) держави. Покажіть зміни в чисельності та етнічному складі населення. Що їх викликало? Очевидно, у першій половині XIX ст. змінювалася й соціальна структура мешканців краю. Це теж вимагає пояснення. На контурній карті позначте найбільші населені пункти того часу. Які з них мали давню історію, а які належали до нових? Що сприяло появі й розвитку останніх? Покажіть динаміку їх зростання. Спираючись на вивчене, охарактеризуйте стан розвитку економіки першої половини позаминулого сторіччя. Знайдіть спільне і відмінне в економічному розвитку краю порівняно з іншими районами України. Пошукайте відповідь на запитання про причини певних особливостей у господарчому житті регіону. Перша половина XIX ст. була часом інтенсивного заселення і господарського освоєння Півдня України. Якщо ви живете в цьому регіоні нашої країни, розкажіть про це. Можливо, ви живете в області, звідки їхали переселенці в південні степи. Що вам відомо про причини та наслідки переселенського руху, про конкретний внесок земляків в освоєння нових земель?...
0 Переглянути

Повсякденне життя. Практичне заняття

9 Клас

Повсякденне життя - це сфера людського життя поза виробництвом: задоволення потреб в їжі, одязі, житлі, лікуванні та підтримці здоров’я, освіті, культурі, відпочинку та інше. У повсякденні першої половини XIX ст. перепліталися віковічні традиції і нові риси, пов’язані з початком епохи модернізації. У документах і матеріалах, наведених нижче, характеризуються окремі аспекти повсякденного життя України XIX ст. Документи та матеріали 1. Одяг. Народна їжа Народний одяг ставав різноманітнішим. Якщо бідніші верстви шили його, як і раніше, з домотканого полотна, то заможніші, особливо в містах, дедалі більше використовували фабричні тканини. Повсякденний селянський жіночий костюм складався із сорочки та поясного одягу (у цей час швидко поширювалися спідниці). Рукави святкової сорочки оздоблювалися вишивкою. Прикрасами були намисто, дукати, кольорові стрічки. Повсякденний літній чоловічий костюм складався з полотняних сорочок і штанів. За головний убір у теплу погоду служили солом’яні брилі або суконні шапки, у міщан - картузи....
0 Переглянути

Розвиток українського мистецтва

9 Клас

Театр. Нова українська література дала сильний поштовх розвитку театрального мистецтва. Центром театрального життя в Україні в першій половині XIX ст. стали Харків та Полтава, де започатковувався національний український професійний театр. Директором і одночасно режисером та актором Харківського театру був Г. Квітка-Основ’яненко. У складі професійної трупи театру виділявся актор Михайло Щепкін (1788-1863). Театр ставив п’єси російських та західноєвропейських авторів, але найбільший успіх у глядачів мали вистави за творами І. Котляревського «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» і Г. Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик». В історії українського театрального мистецтва видатне місце посів Полтавський театр, який очолювали І. Котляревський та М. Щепкін. Останній розпочав роботу в 1818 р., коли у складі театральної трупи приїхав до Полтави з Харкова. Театр, у репертуарі якого були п’єси перш за все І. Котляревського, часто виїздив на гастролі до Харкова, Кременчука та інших міст України і скрізь мав великий успіх. Проте в 1821 р. скрутне матеріальне становище призвело до його закриття....
0 Переглянути

Розвиток української літератури

9 Клас

До першої половини XIX ст. належить початок збирання і публікації творів народної поезії. Першим дослідником і видавцем українських народних дум став Микола Цертелєв (1790-1869). Він народився в Україні в родині грузинського князя і був закоханий в українську старовину. Понад десять років збирав та досліджував фольклор, і підсумком його роботи стала публікація 1819 р. збірки «Опыт собрания старинных малороссийских песен». Вона містила думи й пісні, записані від кобзарів на Полтавщині. Вагомий внесок у вивчення українського фольклору зробив випускник Московського університету й перший ректор Київського університету Михайло Максимович. Виходець зі старшинського роду з Полтавщини, він доклав значних зусиль для збереження народнопісенної спадщини земляків. Цій справі прислужилися пісенні збірки, які М. Максимович у 20-30-ті роки XIX ст. видав у Москві та Києві. У фольклорі вчений вбачав поетичний вияв народних почуттів та прагнень і таким чином хотів ознайомити широкий загал з національним характером українців....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 269 270 271 272 273 274 275 276 277 ... 370
Назад

Навігація