Войти
Закрыть

Ліквідація кріпацтва та реформи 1860—1870-х років

9 Клас

Принциповою особливістю наздоганяючої модернізації є різке зростання ролі держави, що виявляється у встановленні державного контролю за всіма сферами економіки. Як правило, наздоганяюча модернізація не створює власної гармонійної економічної моделі, а повторює окремі фрагменти вже визнаних зразків. Каталізатором реформаційного процесу в Росії стала Кримська війна. Вона засвідчила занепад господарства, кризу організації праці, наростання соціальної напруженості. Схарактеризуйте особливості російської модернізації. У середовищі українських землевласників обговорювалися шляхи подолання економічної кризи. Свої проекти скасування кріпосного права й реформування відносин на селі підготували цукрозаводчик граф Бобринський, харківські поміщики Хрущов і Шретер, чернігівські - Судієнко та Миклашевський, київський - Нейман. Усі вони пропонували звільнити селян із земельними наділами, але за викуп. Представники чорноземних та південних губерній намагалися звільнити селян без землі, а то й зовсім зупинити скасування панщини....
0 Переглянути

Українське питання в контексті міжнародних відносин другої половини ХІХ століття

9 Клас

Кримська війна (1853-1856), або Східна війна, - війна між Російською імперією і союзницькими військами Османської імперії, Великої Британії, Французької імперії та Сардинського Королівства за панування на Близькому Сході і Балканах. Як ви вважаєте, чому воєнні події 1853-1856 рр. мають дві назви: Кримська війна і Східна війна? На початку 1850-х років загострилася боротьба між Росією, Францією та Великою Британією за посилення впливу на Близькому Сході і Балканах. Наростання конфлікту було пов’язано з послабленням Османської імперії. Російське самодержавство прагнуло витіснити Туреччину з Балканського півострова, установити контроль за протоками Босфор і Дарданелли, перетворити Чорне море на закритий внутрішній басейн імперії. Франція та Велика Британія намагалися встановити панування на Балканах економічними засобами, тоді як Росія прагнула посилити свої позиції воєнним шляхом. Назвіть причини, що зумовили Кримську війну. Приводом для розгортання воєнних дій проти Османської імперії став конфлікт навколо святих місць у Палестині. Без оголошення війни російські війська вирушили в закордонний похід і влітку 1853 р. окупували Молдавію та Валахію. У вересні турецький султан Абдул-Меджид, переконаний британським і французьким послами в їхній підтримці, висунув ультимативну вимогу Росії про виведення нею військ з Дунайських князівств. Відмова самодержавства була використана як привід до початку воєнних дій....
0 Переглянути

Наш край наприкінці XVIII — у першій половини ХІХ століття

9 Клас

Лівобережна Україна (Лівобережжя) - історико-географічна назва частини українських земель, що охоплюють територію сучасних Чернігівської, Полтавської, східних районів Київської (з Києвом) і Черкаської областей. Правобережна Україна (Правобережжя, Правобічна Україна) - історико-географічна назва частини території сучасних Волинської, Рівненської, Вінницької, Житомирської, Кіровоградської, Київської та частково Черкаської й Тернопільської областей. Термін «Правобережна Україна» трапляється в історичних документах з другої половини XVII ст. Унаслідок другого поділу Речі Посполитої Правобережна Україна відійшла до Російської імперії. Південна (Степова) Україна - історико-географічна назва частини території України, яка сьогодні включає Запорізьку, Одеську, Миколаївську та Херсонську області. Від 1780-х років почалася колонізація Півдня. Неухильно зростали російська адміністрація та військова присутність на цих землях. Незважаючи на неодноразові реорганізації та перейменування, ця територія стала називатися Новоросією. Слобідська Україна (Слобожанщина) - історико-географічна назва південно-східної частини України. Займала територію Харківської, Сумської, південь Донецької та Луганської областей, також південно-східну частину Воронезької, південь Курської та більшість Білгородської областей Російської Федерації. На початку XIX ст. Слобожанщина стала центром українського національного відродження....
0 Переглянути

Повсякденне життя

9 Клас

Головною матеріальною цінністю для селянина XIX ст. була земля, навколо якої оберталося його повсякденне життя. Залежність від природних обставин (посухи, неврожаї, хвороби) обумовлювала існування архаїчних магічних обрядів, прикмет та повір’їв. Селяни вірили в демонічних істот, дієвість заклинань відьом та ворожок. Узагалі в їхньому світогляді поєднувалися християнські та народні вірування й обрядовість. Основною духовною цінністю для селянина була сім’я. Главою сім’ї й відповідальним за господарство був батько. Іноді ще за життя батька це право переходило до старшого сина. Виходячи з економічних міркувань, батьки намагалися рано видати заміж дочку або одружити сина (для дівчини шлюбний вік починався з 16, для хлопця - з 18 років). Шлюб завжди супроводжувався весіллям з його різноманітною і багатою обрядовістю. Поміркуйте, чому в селянському середовищі практикували ранні шлюби. Відповідь обґрунтуйте. Особливості природних, соціально-економічних та історичних умов сприяли розвиткові своєрідних форм поселень і типів сільських хат. Документи та матеріали «Хати, повиті зеленню й буйним зіллям, розкинулися по узбіччях балок і поховалися в ярах. Високо поза селом, де продувають вітри, стоїть 50 і 100 вітряків. І так перед мандрівником, що їде високим голим і пустим степом, несподівано розкривається дуже мальовничий та небуденний образ, коли з яру виринає українське село. (Українці) живуть у чисто утримуваних хатах, що до тебе всміхаються. Вони не вдовольняються тим, що кожного тижня їх миють, як це роблять голландці, але що два тижні їх білять, тому їхні хати виглядають білі, неначе свіжовибілене полотно», - писав німецький учений-мандрівник Й. Г. Коль....
0 Переглянути

Мистецькі процеси першої половини ХІХ століття

9 Клас

Українське музичне мистецтво живилося народною пісенною творчістю. Календарні землеробські пісні, колядки й щедрівки, веснянки, купальські й жниварські обрядові пісні, народні плачі й голосіння, історичні думи стали тим міцним фундаментом, на якому формувалася професійна музична культура. Пісні-романси на слова Т. Шевченка («Думи мої», «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий»), М. Петренка («Дивлюсь я на небо»), В. Забіли («Гуде вітер вельми в полі», «Не щебечи, соловейку») стали класичними. Музику до них часто писали відомі композитори. Наприклад, М. Глинка поклав на ноти вірш В. Забіли «Гуде вітер вельми в полі». ПЕРСОНАЛІЇ СЕМЕН ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ (1813-1873) Композитор, співак, драматичний актор. Народився на Черкащині. Походив із старовинного козацького роду. Навчався в Києві - у духовному училищі та семінарії. 1837 р. переїхав до Петербурга, де зайнявся музичною освітою і співом. Йому відкривався шлях до навчання вокального мистецтва в Парижі й Флоренції, до виступів на сценах Петербурга і Москви. Сцені С. Гулак-Артемовський віддав 23 роки, виконавши понад 50 партій в операх М. Глинки, Дж. Верді, К. Вебера, Дж. Россіні. Здобутком митця є опера «Запорожець за Дунаєм» (1862). Сюжет авторові підказав М. Костомаров, лібрето написав сам композитор, він же виконав і партію Карася. Перша українська лірико-комічна опера ввійшла до золотого фонду національної музичної спадщини. С. Гулак-Артемовський - представник української композиторської школи, у творчості якого завершився процес становлення української музики кінця XVIII - початку XIX ст....
0 Переглянути

Розвиток української літератури

9 Клас

Наріжний камінь у розбудову української літератури заклав І. Котляревський. Видана 1798 р. «Енеїда» написана народною мовою. Поема несе в собі ідею гуманізму, патріотизму, пронизана чудовим гумором. І. Котляревський збагатив жанрову палітру української літератури, плідно працюючи в публіцистиці, прозі, драматургії. Його п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» стали класикою і донині не сходять зі сцен театрів. Підвалини української літератури в Наддніпрянській Україні закладали письменники П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Л. Боровиковський, Г. Квітка-Основ’яненко, П. Куліш, А. Метлинський (Могила), на західноукраїнських землях - М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич. Близький до «Руської трійці» галицький громадський діяч і письменник М. Устиянович оспівував визвольну боротьбу українського народу («Піснь про опришків», «Хлібороб»). Автор поетичних та публіцистичних творів («Пісні простонароднії» та ін.) О. Духнович створив у Пряшеві літературне товариство. Письменник, культурно-громадський діяч. Народився на Харківщині. Походив із козацько-старшинського роду. Здобув домашню освіту. У 23 роки вступив до Курязького монастиря, але через 4 роки повернувся до світського життя. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Був одним із засновників професійного театру в Харкові (від 1812 р. - його директор), Благодійного товариства, Інституту шляхетних дівчат, Харківської губернської бібліотеки. Був прихильником ідеї вдосконалення суспільства шляхом реформ та впливу на нього засобами літературного та театрального мистецтва. Кращі твори письменника серед перших представляли українську літературу європейським читачам. 1854 р. в Парижі опубліковано французькою мовою «Сердешну Оксану». Його твори перекладено польською, болгарською, чеською та іншими мовами. Квітка-Основ’яненко має почесне ім’я «батька української прози»....
0 Переглянути

Розвиток освіти і науки

9 Клас

У першій половині XIX ст. за Олександра І було проведено реформи в системі освіти - утворено Міністерство народної освіти, затверджено «Правила народної освіти» та статути навчальних закладів. У Росії, а отже, й у Наддніпрянській Україні, існували чотири «розряди» навчальних закладів: для початкової освіти - парафіяльні школи (для «найнижчих станів») і повітові училища (для дітей дворян, духовенства, купців, чиновників, заможних ремісників та інших міщан); для середньої освіти - спеціальні навчальні заклади та гімназії; для вищої освіти - ліцеї, вищі гімназії та університети. Крім шкіл, підпорядкованих Міністерству народної освіти, існували навчальні заклади, що належали міністерствам державного майна, військовому (офіцерські кадетські корпуси в Києві та Полтаві), морському (артилерійське та штурманське училища в Миколаєві), гірничому та внутрішніх справ. Російський уряд підтримував становий характер освіти. Про занедбаний стан освіти свідчили брак фінансів, учительських кадрів, підручників, навчального обладнання, шкільних приміщень. У початкових школах навчали читання, письма, лічби та Закону Божого (основи православ’я). Навчання тривало від 4 місяців до 1 року. У повітових училищах викладали російську мову, географію, історію, арифметику, геометрію, фізику, природознавство, малювання і Закон Божий (термін навчання - 3 роки). Діти дворян навчалися, як правило, удома - для них наймали вчителів....
0 Переглянути

«Русалка Дністровая» — перший західноукраїнський альманах народною мовою

9 Клас

«Вона запалила вогонь, що загасити не можна, спасла народ від загибелі й створила очі кожному письменному чоловікові, в якого лишилося ще незіпсоване українське серце, показала йому його положення, обов’язки для народу й спосіб, як ті обов’язки треба сповняти», - писав Я. Головацький. Члени «Руської трійці» були захоплені ідеєю творення літератури в наддністрянському краї народною мовою. М. Шашкевич переконував друзів: «Коли не можна друкувати руської книжки у Львові, то повеземо її до Відня, а коли й там не пустять на світ божий, то лишається іще свобідна Угорщина». У цей час Я. Головацький перебував у Пештському університеті, де налагодив дружні контакти із діячами слов’янського відродження, зокрема зі словаком Яном Колларом, хорватом Франьом Курелацем, словаком Карлом Кузмані, але особливо - із сербським видавцем Теодором Павловичем. У Пешті Головацький домовився про видання української книжки. Гуртківці впорядкували альманах «Русалка Дністровая». Основну суму для друку дав директор головної школи в Коломиї, палкий поборник літературного відродження в Західній Україні Микола Верещинський, про якого із вдячністю згадував у передмові Шашкевич, решту - 20 дукатів - сам М. Шашкевич, позичивши їх у священика І. Авдиковського. 4 вересня 1836 р. Головацький надіслав рукопис альманаху Г. Петровичу, а 6 жовтня угорський цензор Надь дозволив його публікувати. Так 1837 р. в Будимі побачила світ «Русалка Дністровая», книжка, якій судилося відкрити нову епоху в національно-культурному житті Західної України. Це був фольклорно-літературний альманах, перша книжка народною мовою на теренах підавстрійської України, написана українським алфавітом....
0 Переглянути

Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях під час революції 1848-1849 рр. в Австрійській імпперії

9 Клас

Упродовж 1848-1849 рр. Європою прокотилася хвиля революцій, що охопили Францію, Німеччину, Італію та Австрію. Ці революції дістали назву «Весна народів», оскільки основними їх гаслами були національне та соціальне визволення народів, утвердження громадських прав та свобод. Активним учасником революції 1848-1849 рр. було й населення західноукраїнських земель. Завдяки революції українці вперше здобули досвід парламентської діяльності. Головна руська рада (1848- 1851) - перша українська політична організація в Галичині. Створена у травні 1848 р. у Львові представниками світської інтелігенції та духовенства під час революції в Австрії для оборони прав українського населення Галичини перед центральним урядом у Відні. «Русини скористалися наданим конституцією правом сходок і зборів та влаштували з представників русинської інтелігенції "Руську раду”, яка мала велике значення в розвитку національної самосвідомості», - зауважувала історик О. Єфименко. Головну руську раду очолили Г. Яхимович і М. Куземський. ПЕРСОНАЛІЇ ГРИГОРІЙ ЯХИМОВИЧ (1792-1863) Церковний, громадсько-політичний діяч. Навчався у Львівській гімназії. Богословську освіту здобув у Відні. Став одним із провідних діячів українського національного відродження середини XIX ст. Домагався запровадження викладання української мови у школах Галичини. Вимагав від духовенства вживання української мови під час проповідей. З 1860 р. - Львівський митрополит. 1861-1863 рр. - посол до Галицького крайового сейму. Як член верхньої палати австрійського парламенту та імперський радник відстоював права українського населення Галичини....
0 Переглянути

Початок національного відродження на західноукраїнських землях

9 Клас

«Порівняння національних рухів так званих неісторичних народів Європи показує, що провідну роль на різних станах завжди відіграють ті класи, які, зберігши свою етнічну ідентичність, мали найвищий статус у соціальній ієрархії даної етнічної групи і найкращі можливості для впливу на найбільшу кількість місцевого населення даної етнічної групи. Греко-католицьке духовенство ідеально підходило до цих критеріїв. З одного боку, воно не асимілювалося і зберегло свою етнічну окремість, з другого - являло собою єдину еліту руського суспільства. Його патріотизм мав релігійний характер», - писав історик Я. Грицак. Поміркуйте, чому греко-католицьке духовенство стало провісником національного відродження на західноукраїнських землях. «Будителі» (від чес. buditeli - «той, хто пробуджує») - визначні громадські та політичні діячі періоду національно-культурного відродження слов’янських народів Австрійської імперії кінця XVIII - першої половини XIX ст. Під ім’ям «будителів» в історію Закарпаття увійшли І. Базилович, М. Лучкай, О. Духнович, А. Добрянський та інші. «Будителі» ставили своєю метою пробудження в народі національної свідомості, упровадження рідної мови в освіту, збереження традицій та культури. Вони виступали за дослідження і популяризацію місцевої історії як невід’ємної частини історії всієї України. Відстоювали необхідність участі українців Закарпаття в усіх сферах громадського та суспільно-політичного життя. «Будителі» критикували політику мадяризації та онімечення українців. Їхня діяльність сприяла розширенню зв’язків краю з Галичиною та Наддніпрянщиною, з ідеями загальнослов’янського відродження в Чехії, Словаччині, Польщі, Сербії, Хорватії....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 278 279 280 281 282 283 284 285 286 ... 370
Назад

Навігація