§ 12. РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. «Енеїда» І. Котляревського та формування нової української літератури

Наріжний камінь у розбудову української літератури заклав І. Котляревський. Видана 1798 р. «Енеїда» написана народною мовою. Поема несе в собі ідею гуманізму, патріотизму, пронизана чудовим гумором. І. Котляревський збагатив жанрову палітру української літератури, плідно працюючи в публіцистиці, прозі, драматургії. Його п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» стали класикою і донині не сходять зі сцен театрів.

Підвалини української літератури в Наддніпрянській Україні закладали письменники П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Л. Боровиковський, Г. Квітка-Основ’яненко, П. Куліш, А. Метлинський (Могила), на західноукраїнських землях - М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич. Близький до «Руської трійці» галицький громадський діяч і письменник М. Устиянович оспівував визвольну боротьбу українського народу («Піснь про опришків», «Хлібороб»). Автор поетичних та публіцистичних творів («Пісні простонароднії» та ін.) О. Духнович створив у Пряшеві літературне товариство.

1. Титульний аркуш першого видання «Енеїди». СПб., 1798 р.

2. Титульний аркуш «Енеїди» з ілюстраціями А. Базилевича. К., 1989 р.

ПЕРСОНАЛІЇ

ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО (1778-1843)

Письменник, культурно-громадський діяч. Народився на Харківщині. Походив із козацько-старшинського роду. Здобув домашню освіту. У 23 роки вступив до Курязького монастиря, але через 4 роки повернувся до світського життя. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Був одним із засновників професійного театру в Харкові (від 1812 р. - його директор), Благодійного товариства, Інституту шляхетних дівчат, Харківської губернської бібліотеки. Був прихильником ідеї вдосконалення суспільства шляхом реформ та впливу на нього засобами літературного та театрального мистецтва. Кращі твори письменника серед перших представляли українську літературу європейським читачам. 1854 р. в Парижі опубліковано французькою мовою «Сердешну Оксану». Його твори перекладено польською, болгарською, чеською та іншими мовами. Квітка-Основ’яненко має почесне ім’я «батька української прози».

Григорій Квітка-Основ’яненко

ЄВГЕН ГРЕБІНКА (1812-1848)

Байкар, поет, видавець, громадський діяч. Народився на Полтавщині. Початкову освіту здобув у домашніх умовах. Упродовж 1825-1831 рр. навчався в Ніжинській гімназії вищих наук. Як прозаїк Гребінка належав до так званої натуральної школи. Він є автором історичних повістей, нарисів та роману «Чайковський», присвяченого подіям Національно-визвольної війни 1648-1657 рр. Цей роман І. Франко називав улюбленим твором галицько-руської молоді 1860-1870-х років. Яскравою гранню творчості Є. Гребінки є його лірична поезія українською та російською мовами. Романс на слова Є. Гребінки «Очи черные, очи страстные» приніс йому світову славу. Найвагоміший внесок Є. Гребінки в українську літературу - байки, що відзначаються оригінальним сюжетом, предметним динамічним викладом. В історії української культури Є. Гребінка залишився навічно ще й як добродійник Т. Шевченка, адже брав участь у викупі молодого художника з кріпацтва та допоміг видати «Кобзар» (1840).

Євген Гребінка

2. Тарас Шевченко і його «Кобзар»

Новий етап у розвитку української літератури пов’язаний з творчістю Т. Шевченка.

Документи та матеріали

«Випадковість подарувала Україні людину, яка силою свого генія вдихнула живу душу в те, що могло залишитися мертвим... Тарас Шевченко зіграв таку роль у справі відродження української народності, яка рідко випадає на долю однієї людини. Мова, на якій писав Шевченко, не могла бути мовою некультурною або несамостійною; історичний переказ, яким тремтіло напружене життя в його полум’яних віршах, не міг не знаходити живих ниток в душі південноросійської людини; та народна душа, яка повідомляла його поезії всі ці нескінченні відтінки і переходи почуттів і думок, то глибоко ніжних, то витончених, то нескінченно скорботних, то тих, які приголомшують душу мстивим гнівом, непримиренною ненавистю, - ця душа не могла не бути душею багато обдарованого народу, блискуча майбутність якого не потребувала особливих тверджень», - писала історик О. Єфименко.

Уже перша поетична збірка молодого митця засвідчила появу неординарної особистості.

«Кобзар» - перша збірка поезії Т. Шевченка, що вийшла 1840 р. в Санкт-Петербурзі за сприяння Є. Гребінки. У наш час під «Кобзарем» розуміють усі віршовані твори Шевченка, однак до першого видання ввійшло всього вісім: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої...», що написаний спеціально для цього збірника і є своєрідним епіграфом не тільки до цього видання, але й до всієї творчості Т. Шевченка.

Нестримний потяг до правди й справедливості, полемічна гострота, пристрасний патріотизм та співчуття до знедолених у поєднанні з новаторським поетичним стилем перетворили Шевченка на поета-трибуна, поета-борця. У поемі «Гайдамаки» (1841) на історичному тлі яскраво змальована героїка і трагедія визвольної боротьби українського народу. Антикріпосницьким пафосом сповнені поеми «Сон», «Кавказ», «Єретик», «І мертвим, і живим...». Водночас Шевченко був наділений відчуттям поетичної сили й барвистості слова, був тонким ліриком, який розкрив безмірний творчий потенціал української мови, її мелодійність, гнучкість, образність.

Титульний аркуш першого видання «Кобзаря»

Документи та матеріали

«Треба нагадати, що Шевченко досить швидко подолав ідеалізацію минувшини, козацтва, виробив об’єктивніший і критичніший погляд (який, звісно, не відкидає героїчних сторінок української історії). Шевченко хоче нової України, а в минулому шукає традицій волі і героїзму, щоб знайти надію, приклад, силу для боротьби за цю нову Україну, зрештою - історичне право на неї. Важливою складовою Шевченкового патріотизму стає гостра (часом трагічна) національна самокритика. Ця національна самокритика охоплює всі сфери буття України і є справді універсальною. Водночас поезія Тараса Шевченка створила образ України, який утверджував повноту і самоцінність її світу як антитези малоросійськості й провінціалізму. Це, власне, і була його, висловлюючись по-сучасному, "українська ідея”, що від того часу й утвердилася в свідомості українства», - зауважував І. Дзюба.

Велика заслуга Шевченка і в тому, що, доклавши стільки зусиль для пробудження національного самоусвідомлення свого народу та виховання національної гідності, він спрямовував їх не в бік національної замкненості, винятковості чи ворожнечі, а в бік взаєморозуміння та взаємоповаги, рівноправного спілкування народів.

3. Микола Гоголь (1809-1852)

Відомий прозаїк, драматург, поет, критик та публіцист народився в с. Сорочинці Полтавської губернії в небагатій поміщицькій сім’ї. Освіту здобув у Ніжинській гімназії вищих наук. 1828 р. Гоголь переїхав до Петербурга, де служив чиновником. Під псевдонімом В. Алов у 1829 р. написав романтичний твір «Ганц Кюхельгартен», тираж якого після різкої критики власноруч знищив. Перша повість («Басаврюк») з’явилася 1830 р. в журналі «Отечественные записки». Поступово Гоголь увійшов до літературного середовища Петербурга. Згодом з’являються його нові роботи, серед яких «Вечір напередодні Івана Купала», «Сорочинський ярмарок», «Майська ніч». У журналі «Северные цветы» була надрукована глава історичного роману «Гетьман». Першим великим літературним успіхом Гоголя стали «Вечори на хуторі біля Диканьки». У цих оповіданнях автор неймовірно яскраво зобразив український побут, пронизаний тонким гумором. 1833 р. письменник вирішив присвятити себе викладацькій діяльності і вже через рік був призначений помічником професора на кафедрі загальної історії Петербурзького університету. У цей період він присвятив себе вивченню історії України, у якій знаходив численні прояви людського духу, патріотизму та мужності. Згодом ці знання лягли в основу твору «Тарас Бульба» (1835). Паралельно Гоголь зайнявся драматургією. У 1835 р. було написано п’єсу «Ревізор», у якій піддано гострій критиці тогочасний суспільний лад, висміяно хабарництво та сваволю чиновництва. 1836 р. відбулася перша постановка твору, яка, однак, викликала негативну реакцію публіки та нападки влади. Це стало причиною виїзду Гоголя за кордон. Кілька років він перебував у Німеччині, Швейцарії, Франції, де завершив твір «Мертві душі». Повернувшися до Росії у 1841 р., він опублікував їх перший том.

Портрет Миколи Гоголя. Художник О. Моллер. 1840 р.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Схарактеризуйте літературний процес першої половини XIX ст.

2. Назвіть найбільш відомі твори українських літераторів першої половини XIX ст. Які з них ви читали?

3. Як ви вважаєте, чому саме Т. Шевченко посідає виняткове місце в культурі українського народу?

4. Які сторони життя українського народу відображені у творах М. Гоголя? Чи згодні ви з авторським баченням цих подій?

5. Висловте своє ставлення до творчості І. Котляревського.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно