§ 16. УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ

1. Кримська війна (1853-1856)

Кримська війна (1853-1856), або Східна війна, - війна між Російською імперією і союзницькими військами Османської імперії, Великої Британії, Французької імперії та Сардинського Королівства за панування на Близькому Сході і Балканах.

Як ви вважаєте, чому воєнні події 1853-1856 рр. мають дві назви: Кримська війна і Східна війна?

На початку 1850-х років загострилася боротьба між Росією, Францією та Великою Британією за посилення впливу на Близькому Сході і Балканах. Наростання конфлікту було пов’язано з послабленням Османської імперії. Російське самодержавство прагнуло витіснити Туреччину з Балканського півострова, установити контроль за протоками Босфор і Дарданелли, перетворити Чорне море на закритий внутрішній басейн імперії. Франція та Велика Британія намагалися встановити панування на Балканах економічними засобами, тоді як Росія прагнула посилити свої позиції воєнним шляхом.

Назвіть причини, що зумовили Кримську війну.

Приводом для розгортання воєнних дій проти Османської імперії став конфлікт навколо святих місць у Палестині. Без оголошення війни російські війська вирушили в закордонний похід і влітку 1853 р. окупували Молдавію та Валахію. У вересні турецький султан Абдул-Меджид, переконаний британським і французьким послами в їхній підтримці, висунув ультимативну вимогу Росії про виведення нею військ з Дунайських князівств. Відмова самодержавства була використана як привід до початку воєнних дій.

Поміркуйте над змістом понять «причини війни», «привід для розгортання воєнних дій».

16 жовтня 1853 р. турки розпочали воєнні дії на Дунаї та Закавказзі. Важливою подією початкового періоду війни була морська битва у листопаді 1853 р. між турецьким і російським флотом у Синопській бухті. Це була остання битва в історії військового парусного флоту. Чорноморська ескадра під командуванням П. Нахімова у складі 8 кораблів розгромила турецький флот, що налічував 16 кораблів. Турки зазнали невдач і в бойових діях проти росіян у Валахії та Закавказзі (битва біля Карса).

Поразки Туреччини прискорили вступ у війну Великої Британії та Франції. У січні 1854 р. британські та французькі кораблі ввійшли у води Чорного моря, а в березні ці дві країни оголосили війну Росії. Пруссія та Австрія висунули вимогу про негайне виведення російських військ з Балкан.

У вересні 1854 р. армія союзників висадилася біля Євпаторії. Царські генерали не змогли перешкодити висадці сил противника, який розпочав наступ на головну військово-морську базу Криму - Севастополь. Коли в жовтні союзники здійснили спробу взяти місто штурмом, вони наштовхнулися на стійку оборону й були змушені перейти до тривалої облоги.

Документи та матеріали

«Методи боротьби з ворогом під час оборони Севастополя були досить різноманітними. Ми боролись і на воді, і на суходолі. Присутність жінок у місті не зменшила мужності його захисників. Навпаки, дивлячись на стійкість жінок, той, хто вже занепав духом, знову підбадьорювався. Думка про те, що крок назад означав загибель для сім’ї, підносила солдатський дух і приковувала його аж до самої смерті до того місця, яке йому було призначено командиром» - із записок учасника Кримської війни А. Алабіна.

Оборона Севастополя, яку очолювали П. Нахімов, В. Корнілов, В. Істомін, тривала 11 місяців. У спорудженні укріплень значну роль відіграв військовий інженер Е. Тотлебен.

Противнику не вдалося зламати опір захисників військово-морської бази. Лише на 349-й день оборони було вирішено залишити зруйновану південну частину міста, а його північну частину ворог так і не зміг узяти до кінця війни.

Українці взяли безпосередню участь у Кримській війні. Були сформовані Волинський, Житомирський, Кременчуцький, Одеський, Подільський і Чернігівський полки, які відзначилися в битвах та під час оборони Севастополя. Оскільки українськими територіями постійно просувалися війська, то саме на її мешканців припав основний тягар постачання війська паливом і продовольством. Особливу роль у забезпеченні армії боєприпасами відіграли Шосткинський казенний пороховий завод (за час війни збільшив обсяги виробництва в 6 разів) та Луганський ливарний завод (виробництво зросло в 4 рази). Було організовано мобілізацію ополченців.

Герої оборони Севастополя 1854-1855 рр.

У лютому 1856 р. в Парижі розпочав свою роботу конгрес за участю представників Росії, Франції, Великої Британії, Туреччини, який мав на меті узгодити текст мирного договору. Після гострої дипломатичної боротьби 30 березня 1856 р. було підписано Паризьку мирну угоду, яка офіційно завершила Кримську війну. В основу договору було покладено вимоги, висунуті Францією. Росія повертала Туреччині Карс, південну частину Бессарабії, гарантувала цілісність і недоторканність Османської імперії; відмовлялася від протекторату над Молдавією і Валахією; Чорне море оголошувалось нейтральним, чорноморським державам заборонялося мати військовий флот та військово-морські бази.

Кримська війна підірвала міжнародний престиж царизму, викликала громадське занепокоєння в самій країні, примусила самодержавство взяти курс на проведення реформ. В історії Європи впродовж століття Кримська війна була єдиною війною, у якій брали участь найбільші європейські держави.

Оцініть наслідки цієї війни.

2. Українські військові формування на службі Османської імперії

Документи та матеріали

«Вільне тлумачення історичних переказів, свідчень і документів допомагало гарячим душам створити образ українського козака, відданого польським інтересам. Цей фантастичний козак уособлював не тільки бойову силу, таку необхідну для вирішення політичного завдання в інтересах Польщі: ще більш потрібним він був як сполучна ланка між польським шляхтичем і українським хлопом. Якщо до цього часу хлоп не тільки відвертався від свого пана в скрутну хвилину, а й був готовий схопити його за горло, то надалі, звичайно, він піде за рідним йому козаком усюди, куди того поведуть його польські симпатії. На добру половину завдання вирішувалося само собою; уся біда в тому, що рішення це було абсолютно фантастичне. У творенні цього фантастичного рішення брала активну участь поезія: так звана українська школа, яка дала польській літературі обдарованих представників, старанно розробляла цю тему.

Захоплювалися козакофільством і політичні діячі, особливо серед численної польської еміграції, відірваної від рідного ґрунту... Садик-паша, Михайло Чайковський, подавав із Туреччини клич, на який сповзало збіговище різних національностей, до єврейської включно, призначене для формування козацьких полків», - писала історик О. Єфименко.

Чому у сфері інтересів польської еліти з’являється питання українського козацтва? Хто брав участь у розв’язанні цього питання? З’ясуйте, чому проблеми козака і хлопа стояли поруч.

ПЕРСОНАЛІЇ

МИХАЙЛО ЧАЙКОВСЬКИЙ (1804-1886)

Польський та український політичний діяч, письменник. Тричі змінював віру - католицтво, іслам, православ’я. Був шляхтичем, але вирішив стати козаком. Воював проти Москви на службі турецького султана. Мріяв про ідеальну Річ Посполиту, де українці були б рівними з поляками.

Міхай (Михайло) Чайковський народився в с. Гальчинець під Бердичевом (нині с. Гальчин на Житомирщині). Його мати - правнучка гетьмана Івана Брюховецького, батько Станіслав - полонізований шляхтич із Волині. «Мати моя, крім любові і прихильності... всіма силами намагалася зробити з мене козака і по духу, і по плоті. Гончих, коней, соколів - всього було в мене в надлишку. Першим моїм учителем був пан А., пристрасний українець-козак, і велику частину своїх уроків я брав, сидячи на коні», - писав М. Чайковський у своїх спогадах.

Михайло Чайковський

Розкажіть про дитячі роки М. Чайковського. Порівняйте їх з роками свого родинного виховання та шкільництва.

Скориставшися зв’язками при дворі турецького султана Абдул-Меджида, Чайковський у 1850 р. йде до нього на службу. Прийняв іслам, узявши ім’я Мехмед Садик, що означає «вірний». Отримав за це в подарунок помістя і немалу суму «підйомних». Увійшовши в довіру до військового міністра Різа-паші, 1851 р. Чайковський почав створювати в Туреччині козацькі загони - «козак-алай». Окрім колишніх задунайських козаків та біглих від панщини українців, до загонів входили поляки, болгари, боснійці, румуни, угорці та євреї. Козацький корпус, що називав себе Оттоманським козацьким військом, розміщувався на території Добруджі.

Як командувач приділяв увагу зовнішньому вигляду свого війська, забезпечував кінноту лише арабськими скакунами. 23 січня 1854 р. османські козаки склали присягу султану, отримавши символічне знамено Запорозької Січі, а Садик-паша - титул «міріан-паші» на зразок кошового отамана. У Кримській війні очолювані Садик-пашею козацькі частини відзначилися під час оборони Силістрії та взяття Бухареста.

Документи та матеріали

«У середині 1854 р. Садик-паша зібрав уже вісім козацьких сотень, щоправда, неповних, так що в нього було не 800, а лише 600 козаків. При облозі Силістрії козаки Садик-паші несли сторожову службу, супроводжували обози з провіантом і боєприпасами, які підходили до осадженої фортеці... Після зняття облоги із Силістрії Садик-паша йшов у авангарді армії Омера в напрямку евакуйованого росіянами Бухареста. Але австрійське начальство ставилося до загону Садик-паші підозріло, і "становище козаків стало важким”. Узагалі ж цей маленький загін ніс також розвідувальну службу і справляв (наприклад, на англійського комісара Саймондса) таке враження, що ці козаки - найкраща частина турецької кавалерії», - писав історик Є. Тарле.

«Один квазікавалерійський полк, який чи не на десяту частину складався з поляків і дуже погано екіпірований, служив під назвою султанських козаків... під орудою генерала Чайковського... і настільки виділявся серед турецької кавалерії, що сердар поставив питання перед Портою про створення ще одного такого полку», - згадував один із сучасників подій.

Дайте оцінку участі оттоманських козаків у Кримській війні.

Після підписання мирного договору Чайковський обіймав посаду начальника султанської кавалерії, невдовзі отримав ще й найвище турецьке військове звання - беглер-бея.

Після закінчення Кримської війни і смерті султана Абдул-Меджида (1861) Садик-паша, як намісник Добруджі, а потім і Румелії (європейські володіння Османів), за дорученням нового султана придушив заворушення в Болгарії (1867), брав участь у підготовці державного перевороту проти султана Абдул-Азіза. Після викриття змови запросив помилування в російського імператора. 28 серпня 1872 р. Олександр II офіційно оголосив М. Чайковському амністію. Найімовірніше причини переїзду Садик-паші в Росію полягали в ліквідації вольностей оттоманських козаків.

Документи та матеріали

«Три основні стихії брали перевагу над ним і хилили його то в один, то в другий бік. Першим стихійним первнем у нього була історична козаччина, з її славним, героїчним минулим. Друга - приманлива розгнузданість, розхристаність польської шляхти його часів. І врешті - штучна й нещира прихильність до московського самодержавства, потрібна на те, щоб після всіх життєвих клопотів і злиднів скитальця повернути під ласкаву руку московського царя», - писав американський літературознавець В. Луців.

Повернувшись, М. Чайковський оселився на Чернігівщині, тривалий час мешкав у Києві, де активно спілкувався з багатьма політичними діячами, друкував спогади й оповідання. Однак повернення виявилося для нього тягарем. У листі до одного зі своїх давніх друзів М. Чайковський писав: «Дивна історія випадків - на цій землі між Остром і Десною - Кирило Розумовський з пастуха індиків став гетьманом України, а Міхай Чайковський з командувача козаками перелицювався на пастуха індиків».

Оттоманські козаки, польське питання і Східна війна. Проаналізуйте вказані події та явища. Визначте їх взаємозв’язок.

3. Соціальні протести середини XIX ст.

На кінець 1850-х років унаслідок погіршення економічної ситуації в ході Кримської війни в Наддніпрянській Україні зросли соціальні протести. Масові виступи на селі спричинив урядовий маніфест, виданий у січні 1855 р. у зв’язку з Кримською війною, під час якої селян закликали вступати до народного ополчення, обіцяючи полегшення їхнього становища. Текст документа виголошувався в церквах, на сільських сходах. Однак селяни розуміли його по-своєму: мовляв, насправді йдеться про відродження козаччини, і ті, хто записався до війська, будуть звільнені від кріпацтва й одержать землю. Священиків та урядовців, які, на думку селян, «ховали волю», неправильно трактуючи маніфест, били й виганяли із сіл. Селяни склали списки «вільних козаків», відмовлялися виконувати повинності й розпорядження влади, створювали органи самоврядування. Рух увійшов до історії під назвою «Київська козаччина».

Документи та матеріали

Масовий селянський рух розпочався в лютому 1855 р. у Васильківському повіті і незабаром охопив 8 з 12 повітів Київської губернії (понад 500 сіл), а також Конотопський повіт Чернігівської губернії (села Великий та Малий Самбір, Карабутове). Ватажками «Київської козаччини» були В. Бзенко, І. та М. Бернадські, М. Гайденко, П. Швайка та інші. На придушення «козаччини» російський уряд кинув регулярні війська. У ряді сіл сталися криваві сутички селян з військами, найбільші з них - у містечках Корсуні й Таганчі (Канівський повіт на Черкащині) та селах Березні (Сквирський повіт), Биковій Греблі (Васильківський повіт), Яблунівці. Десятки людей було вбито й поранено, сотні заслано до Сибіру, тисячі покарано різками.

Схарактеризуйте причини «Київської козаччини».

Мрії про волю та гідне життя живили уяву людей, які охоче вірили будь-яким чуткам про звільнення від гніту. 1856 р. в південних губерніях прокотився поголос, що ті, хто переселиться до Криму, стануть вільними й заможними господарями.

Документи та матеріали

«Похід у Таврію за волею - другий після «Київської козаччини» за масовістю селянський рух України, який розпочався у квітні 1856... Розпочавшись у Катеринославській губернії, селянський рух незабаром поширився на Херсонську губернію, частково - на селян Харківської, Чернігівської та Полтавської губерній. Кріпаки в масовому порядку з усіма родинами і майном знімалися зі своїх місць проживання і йшли в напрямку до Перекопу, залучаючи селян усіх сіл, які зустрічалися на їхньому шляху. Особливо широкого розмаху рух набув улітку в Катеринославській та Херсонській губерніях. Лише з одного Верхньодніпровського повіту пішло більше 15,3 тис. осіб. Число учасників з Херсонщини влітку 1856 р. досягло 3 тис. осіб. Селяни, які залишалися на місцях, відмовлялися виконувати панщину. На боротьбу із шукачами волі було кинуто значні військові сили. Наприкінці 1856 р. селянський рух на Південь України вдалося припинити. Тисячі повстанців було віддано під суд», - підкреслює дослідниця Т. Лазанська.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Що відбулося раніше: початок Кримської війни чи «Київська козаччина»?

2. Окресліть території, пов’язані з історичною подією «Похід у Таврію за волею».

3. Дайте визначення поняття «Оттоманське козацьке військо».

4. Які події в історії України пов’язані з М. Чайковським?

5. Схарактеризуйте участь українців у Кримській війні.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно