Войти
Закрыть

Становлення громадянського суспільства. Помаранчева революція 2004 року

11 Клас

Громадянське суспільство — це сукупність недержавних організацій, які представляють волю та інтереси громадян. Серед його найважливіших ознак — діяльність різноманітних добровільних об'єднань людей, плюралізм ідей, соціальних цінностей, можливість вільно висловлювати свої думки, пріоритет громадянських прав порівняно з державними законами, свобода особистості, усвідомлення особою інтересу суспільства, держави як свого власного інтересу. Поволі, але неухильно в Україні розбудовували громадянське суспільство, один із основних елементів становлення демократичної держави. Конституція України забезпечила умови його функціонування. Свідченням становлення громадянського суспільства стало, зокрема, виникнення низки неурядових незалежних суспільних організацій, ЗМІ, формування вільної суспільної думки. Зростала і суспільна активність громадян. У розвинених демократичних країнах разом із бізнесом та державою — це третій сектор, який гармонізує суспільне життя, наглядає за діяльністю державних структур, бореться з фінансовими надужиттями та корупцією. В 1999 році в Україні налічувалося близько тридцяти тисяч зареєстрованих громадських організацій, із яких понад 800 мали загальноукраїнський статус. До прикладу, в 1995 році таких організацій було лише чотири тисячі. Найбільшу частку серед них склали благодійні фонди, за ними — жіночі, культурно-освітні й мистецькі, молодіжні організації, об'єднання етнічних груп, правозахисні, природоохоронні, релігійні та інші. Більшість всеукраїнських організацій функціонувало у великих містах — Києві, Харкові, Львові, Одесі. Складовими частинами громадянського суспільства в Україні є діяльність політичних партій, здатних репрезентувати групові інтереси, вільне висловлювання власної думки, вільні та альтернативні політичні вибори, референдуми, розвиток місцевого самоврядування, наявність ринкових відносин і економічного плюралізму. Громадянське суспільство — невід’ємний атрибут правової держави. Остання може існувати лише за наявності такого суспільства....

Розвиток економіки

11 Клас

Кожний наступний уряд та президент розпочинали діяльність з обіцянок реформування посткомуністичної економіки України. Проте реально практичних кроків у цьому напрямі ніхто майже не робив. Головна проблема керівництва Україною — його намагання зберегти командну модель економіки. Воно не допускало вільної конкуренції з підприємцями Заходу, боячись програти у такій конкурентній боротьбі. Практикувало старі схеми злочинного збагачення. Обкрадало державний бюджет, а державні замовлення давало підставним структурам, підпорядковуваним держслужбовцям. Різні фінансові зловживання державних чиновників і структур були можливими тому, що не існувало приватного бізнесу або він був малорозвиненим. У себе красти не будеш, а «комори» батьківщини завжди безрозмірні — приблизно так мислив чиновник-«тимчасовий правитель». Важка промисловість працювала на експорт, і тільки це давало змогу їй триматися на плаву. Йдеться передусім про металургійне виробництво, що було зорієнтоване на іноземного покупця. Проте і тут означилися негативні тенденції, позаяк виробничі цикли розраховані тільки на первинну обробку металу або сировини. Продукцію для широкого вжитку з нашого металу та напівфабрикати на ринок споживача спрямовували вже західні фірми. Відтак обсяг продукції металургії у першій половині 1990-х років знизився на 30 %. Технічний рівень металургійної і машинобудівної промисловості залишався вкрай низьким. Виробництвом продовжували керувати «червоні директори», які звикли працювати не у ринкових, а в адміністративно-командних умовах народного господарства. Негативно позначилася на стані промисловості енергетична криза. Головні її причини — зменшення поставок енергоносіїв із Росії та розрахунок за них за світовими цінами, до яких Україна не була готова. Вітчизняна промисловість була енергозатратною і в радянський період базувалася на низьких цінах на енергоносії. У складній ситуації опинилась атомна енергетика, що виробляла близько третини української електроенергії. Негативне ставлення суспільства до цієї галузі, проблема постачання ядерного палива із Росії та захоронения радіоактивних відходів ускладнили умови роботи атомних електростанцій. Доповнювала негативні тенденції фінансова нестабільність. У 1992 році уряд увів до обігу купони багаторазового використання (купонокарбованці), які були попередниками гривні — української національної валюти. Вони мали забезпечувати захист внутрішнього споживчого ринку. Та запровадження...

Державотворчі процеси в Україні у 1991-2004 роках

11 Клас

Здобуття Україною незалежності створило нову соціально-політичну ситуацію. Відходила в минуле радянська епоха з її тоталітарним політичним режимом, одержавленою економікою, деформованими міжнаціональними відносинами. Нові реалії поставили перед суспільством завдання творення нової України. На цьому шляху можна виокремити такі періоди: 1991-2004 роки — час становлення незалежної держави, перебування під посткомуністичним впливом інерційного мислення еліти та народу; 2004-2013 роки — перехідна доба трансформації на європейський вектор розвитку (Україна між Помаранчевою революцією та Революцією Гідності); 2014-2019 роки — перемога прихильників європейського вектора. Серед першочергових завдань, які необхідно було вирішувати владі та суспільству, визначилося кілька: встановлення недоторканності кордонів, регламентування порядку їхнього функціонування; прийняття державної символіки, визначення громадянства, правове забезпечення міжнаціональних відносин, прийняття конституції, яка б відповідала новій історичній реальності України; створення органів безпеки та українського війська, бо стара радянська армія мало надавалася до реорганізації. На жаль, процес військового реформування затягнувся до часів російсько-української війни 2014-2019 років. В економічній сфері нагальними завданнями стали: перехід до ринкової економіки, зорієнтованої на соціальні потреби людей; формування фінансової системи, запровадження власної грошової одиниці. Вимагав також чіткого визначення зовнішньополітичний курс. Представники «партії влади» намагалися до 2004 року та й у 2010-2013 роках всидіти на двох стільцях: з одного боку — маніфестували свою орієнтацію на Європу; з іншого — прагнули зберегти свій євразійський статус часів СРСР....

Практична робота № 4. «За живе...» Непоправні наслідки Чорнобильської трагедії

11 Клас

«Із вхідних в управління КДБ при РМ УРСР по Київській області матеріалів видно, що на будівництві ЧАЕС є випадки порушення технічних норм. Так, при бетонних роботах на блоці «Г» після зняття опалубки були виявлені раковини на стінах фундаменту, що стало результатом недостатнього ущільнення при кладці бетону. Усунення браку потребувало значних витрат робочого часу. На початку 1973 року при роботах із виведення дренажних вод було допущено розбіжність між встановленою арматурою і проектованою, що зменшило міцність конструкції. При цьому на виконавчій схемі були внесені зміни, що відображають помилкове положення арматури. При прийманні робіт по блоку в перших числах квітня цього року було виявлено, що встановлена арматура не відповідає запроектованій. Приймальники робіт дирекції споруджуваної АЕС неодноразово виявляли випадки неякісного зварювання стиків арматури». № 2. Уривок із доповідної записки начальника Прип’ятського міськвідділу УКДБ УРСР в Києві і Київській області підполковника Юрія Ніколаєва начальнику УКДБ УРСР по Києву та Київській області Максиму Бандуристому про аварійну ситуацію на 3-му та 4-му енергоблоках Чорнобильської АЕС. 1984 рік «За наявними оперативними даними, отриманими від агента Юрія, стало відомо про те, що на відмітках по висоті 35.5, 39.0, 43.0 метра 3-го енергоблоку Чорнобильської АЕС відбувається руйнування несучих і огороджувальних конструкцій приміщень реакторного відділення, а саме тріщини в плитах перекриттів, зміщення ригелів і плит перекриттів, зміщення навісних залізобетонних і керамзитових панелей»....

Становлення суверенної України

11 Клас

Упродовж багатьох десятиліть Українська РСР, як й інші союзні республіки, мала формальний суверенітет у складі СРСР. Відповідно, такими були й вибори до вищого законодавчого органу УРСР. Кандидатів на виборні посади голосуванням фактично лише затверджували. Обираючи депутата, виборці бачили в бюлетені тільки одне прізвище. Потім депутати двічі на рік на один-два дні збиралися в залі засідань Верховної Ради й затверджували закони. У роки перебудови ситуація зазнала докорінних змін. Вибори Верховної Ради УРСР, які відбулись у березні 1990 року, стали першими відносно демократичними парламентськими виборами радянського періоду. Передвиборча кампанія на початку 1990 року стимулювала поширення в суспільстві багатьох ідей і пропозицій, які ще донедавна були заборонені до публічного обговорення, зокрема відновлення української державності, необхідність докорінних змін в економічній сфері та політичній системі. У практиці того часу усталилися такі форми відстоювання прав людини, як мітинги, демонстрації, акції протесту — мітингова демократія. У січні 1990 року від міста Івано-Франківськ через місто Львів до Києва простягнувся «живий ланцюг» («Українська хвиля») з нагоди відзначення роковини Акта Злуки УНР і ЗУНР, учасники якого вимагали незалежності України. Уперше почали звертати увагу на моральні якості кандидатів. Відтак на виборах 1990 року до складу обласних рад України не потрапили окремі секретарі обкомів, до відповідних рад — близько 80 перших секретарів міськкомів і райкомів партії та майже 90 голів виконкомів міських і районних рад. Із 442 обраних депутатів Верховної Ради УРСР 111 належали до Демократичного блоку, який здобув перемогу в п'яти областях: Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Волинській та Київській. У парламенті було сформовано опозицію — «Народну раду», яку очолив фізик-теоретик, академік НАН України Ігор Юхновський. Лідером комуністичної більшості — «групи 239» — обрано Олександра Мороза. Головою Верховної Ради УРСР обрано першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Івашка. У липні 1990 року головою Верховної Ради УРСР став Леонід Кравчук. Верховна Рада УРСР нового складу почала працювати як парламент — на постійній основі. До Ради увійшли відомі на той час громадські та культурні діячі Ярослав Кендзьор, Михайло Косів, Юрій Костенко, Павло Мовчан, Борис Олійник, Тарас Стецьків, Лесь Танюк, Василь Червоній, Дмитро Чобіт, В'ячеслав Чорновіл, Ігор Юхновський, Дмитро...

Розгортання національного руху в Україні

11 Клас

Усупереч переконанням влади, що в СРСР не існує національного питання, з початком перебудовчих процесів в Україні, як і в інших союзних республіках, активізувався національний рух. В УРСР його посилював Чорнобиль, що став своєрідним символом приниження України, неспроможності її керівництва захистити своє населення. Проживаючи в зоні катастрофи, мешканці навіть не отримали більш-менш правдивої інформації про екологічну ситуацію. Водночас «чорнобильська трагедія» посилила активність українців, які за умов деградації союзних структур розпочали рух за досягнення незалежності. Під тиском суспільства було лібералізоване законодавство: з Кримінального кодексу УРСР вилучено статті, за якими людей судили за їхні ідейні переконання. Влада почала звільнення політичних в'язнів, котрих на середину 1980-х років налічували в СРСР майже 2 тисячі. Серед них українці становили понад 20 %. Із тюрем, таборів і заслання в Україну повернулися майже 300 осіб, зокрема В'ячеслав Чорновіл, Михайло Горинь, Левко Лук'яненко, інші дисиденти. З еміграції прибув один із засновників УГГ Микола Руденко. Гласність, свобода слова сприяли самоорганізації суспільства, яке перетворилося на важливий суб'єкт політичного процесу. В УРСР почали створюватися неформальні організації — групи людей, котрі виникли задля досягнення певної мети. Більшість серед таких об'єднань мали національно-визвольне забарвлення. Вони відображали інтереси різних прошарків суспільства. Серед перших це — політичні клуби, просвітницькі організації. У 1987 році з ініціативи колишніх дисидентів у Києві був заснований Український культурологічний клуб (УКК). На його засіданнях критикували чинну радянську систему, національну політику КПРС і радянської держави, висловлювали міркування щодо необхідності заміни комуністичного світогляду християнським віровченням, обговорювали актуальні проблеми історичного минулого України. Тоді ж, 1987 року, в Львові розгорнуло діяльність культурологічне «Товариство Лева», яке об'єднало переважно молодь. Згодом був утворений Міжнаціональний комітет захисту політв’язнів на чолі з Михайлом Горинем. У Києві виник клуб «Спадщина», більшість членів якого становили співробітники АН УРСР, а невдовзі в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка — студентське об'єднання «Громада». На його основі виникла Українська студентська спілка (УСС). Розпочали діяльність молодіжні організації Спілка незалежної української молоді (СНУМ), Студентське...

Економічна і соціальна політика у період перебудови

11 Клас

Визначальною рисою перебудови у сфері економіки було прискорення. Для реалізації цього завдання в 1985 році в Москві скликали Всесоюзну нараду з питань науково-технічного прогресу. її організатори були переконані, що запровадження у виробництво сучасних технічних і технологічних досягнень, децентралізація управління промисловістю, підвищення матеріальної зацікавленості працівників дадуть змогу подолати кризові явища і забезпечать економічне зростання. Проте чітка програма реалізації запропонованих новацій не була сформована. До того ж у партійно-радянському керівництві тривала боротьба між консерваторами і реформаторами, котрі по-різному трактували прискорення. Щоб підтримувати інтерес суспільства до перебудови, в державі періодично організовували масові кампанії. У 1985 році почалася кампанія із подолання пияцтва й алкоголізму. Пияцтво й алкоголізм справді були серйозними соціально-психологічними проблемами, які призводили до фізичної та моральної деградації осіб, залежних від спиртного, негативно позначалися на виробничому процесі. Проте боротьбу з цими проблемами вели непродумано, і вона не дала відчутних результатів. Більше того, у Закарпатті й Криму були вирубані виноградники, зокрема унікальних сортів, що негативно позначилося на становищі української виноробної галузі. Від зменшення продажу горілчаних виробів значні кошти втратив державний бюджет. Зазвичай в історії неодноразово показовими були випадки, коли заборони приносили більше шкоди, ніж користі. У цьому ж випадку поширилося самогоноваріння; цукор і дешеві цукерки стали дефіцитом. Хоча міліція і вилучала самогонні пристрої, вживання алкоголю не зменшилося. Зросли наркоманія і токсикоманія....

Початок перебудовчого процесу в СРСР і Україна

11 Клас

На початку 1980-х років радянське суспільство дедалі глибше втягувалося у тотальну соціально-економічну, політичну та ідеологічну кризу. Внаслідок недалекоглядної зовнішньої політики брежнєвського керівництва почав створюватися єдиний антирадянський фронт США, країн Західної Європи, Японії та Китаю проти СРСР. Продовжували гинути українські призовники в Афганістані, куди Радянський Союз увів у 1979 році війська задля підтримки лояльних до нього політичних сил. Деградація верхів і розвал економіки стали настільки очевидними, що навіть серед частини владців заговорили про необхідність змін. У суспільстві наростали невдоволення, зневіра і байдужість. У 1982 році помер Леонід Брежнєв. Його наступником, за усталеною традицією, міг стати лише член політбюро ЦК КПРС, до якого у той час належали 12 осіб, середній вік котрих становив 70 років. Консервативні погляди, поганий стан здоров'я керівників держави суттєво впливали на її внутрішню і зовнішню політику. На посаду генерального секретаря ЦК КПРС був обраний колишній очільник КДБ Юрій Андропов, який вважав, що досягти покращення ситуації в країні можна за рахунок боротьби з корупцією та зміцнення трудової дисципліни. Проте боротьба з корупцією, розгорнута в деяких областях Росії і Середній Азії, Україну майже не зачепила. А «наведення порядку» в низах, зміцнення трудової дисципліни перетворилося на галасливу кампанію, здійснювану суто радянськими методами із порушенням конституційних норм і прав людини. Працівники міліції, чиновники різних рівнів, шукаючи прогульників, організовували справжні облави у робочий час на ринках, у крамницях, кінотеатрах, парках, перукарнях тощо. Проте така політика тривала недовго. В 1984 році генсек помер. Його наступник Костянтин Черненко пробув очільником партії і держави трохи більше року. Після його смерті в 1985 році у країні загострилася політична криза. Новим генеральним секретарем було обрано 54-річного Михайла Горбачова, який до цього очолював Ставропольський крайовий комітет партії....

Навігація