Войти
Закрыть

Міфи в історії. Усна історія

5 Клас

Ви пам’ятаєте, що за давніх часів пам’ять про минувшину жила в міфах, легендах, переказах, казках, піснях, прислів’ях. З часом, переходячи з вуст в уста, історичні факти у фольклорних творах обростали вигаданими подробицями. Тож завдання істориків - з’ясувати реальний перебіг подій, що не завжди легко, бо такі твори виникали за часів, від яких не лишилося писемних свідчень. Ви, безперечно, знаєте українську народну казку про Котигорошка. Пам’ятаєте, як Котигорошко здолав змія та врятував свою сестру і братів зі змієвого полону. Згадки про лихого змія є і в інших українських казках. А ще досі живе назва Змієві вали, якою називають круті пагорби, які й зараз можна бачити на Київщині. Історики впевнені, що змій з народних казок і Змієві вали пов’язані. Адже пагорби, про які йдеться, є залишками оборонних споруд, які збудували наші предки для захисту своєї землі від степових завойовників. Так образи давніх міфів і легенд знайшли підтвердження в історії. Псевдонаука - те, що видається за науку, але не є такою насправді. Від фольклорних міфів і легенд, які в художніх образах пояснювали обставини життя за давнини, треба відрізняти ненаукові, або псевдонаукові, теорії, якими намагалися або й намагаються обґрунтувати певну версію історичного минулого. У цьому значенні слово «міф» означає вигадку, неправду, перекручення фактів. Історики прагнуть такі міфи спростовувати, шукаючи аргументи в історичних джерелах....
0 Переглянути

Історична пам’ять

5 Клас

Прочитайте подані нижче тексти та проаналізуйте їх у малих групах за планом: 1. Який твір процитовано? Він належить до фольклору чи є літературним твором? Хто його автор? 2. Пам’ять про яку історичну епоху (яких історичних діячів чи які події) береже цитований твір? 3. Якою постає зображена у творі історична епоха? На підставі повідомлень груп, поміркуйте, які свідчення минулого залишають слід в історичній пам’яті народу. Яку роль у збереженні історичної пам’яті відіграє фольклор та літературні твори на історичні теми? Які літературні твори на історичну тематику читали? У XIX ст. на географічній карті держави України не було. Українські землі було переділено між двома державами: Правобережжя, Лівобережжя, Слобожанщина й Південна Україна перебували у складі Російської імперії, а Галичина, Буковина й Закарпаття - Австрійської (від 1867 р. - Австро-Угорської) . І хоч у житті цих держав було чимало відмінностей, проте ставлення їхніх володарів до мешканців підкорених земель було майже однаковим: їх не вважали за окремі народи, відмовляли в праві на власну історію та культуру, обмежували вживання рідної мови. Саме в такий час випало жити українському поету Тарасові Шевченку. 1840 р. вийшла друком збірка його віршів під назвою «Кобзар». «Ся маленька книжечка відразу відкрила новий світ поезії, вибухла, мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову» - так визначав її важливість Іван Франко. Проте вірші Шевченка мали не тільки літературне значення....
0 Переглянути

Музеї та архіви

5 Клас

До формування музейних колекцій часто долучалися не тільки любителі старовини, колекціонери, меценати, а й учені-історики. Слави видатного козакознавця зажив український історик Дмитро Яворницький (1855-1940). Залюблений у козацьку історію ще зі студентських літ, він наполегливо, упродовж життя досліджував її, не оминаючи ні величного, ні буденного. Козак - слово, запозичене зі східних мов, де означає «вільна людина». Перші згадки про українських козаків датують кінцем XV ст. Тікаючи від визиску, козаки оселялися за Дніпровими порогами, тому їх називали запорозькими або запорожцями. Дмитрові Яворницькому завдячуємо тим, що знаємо про козацький побут і звичаї козаків не лише в загальних рисах, а в усьому розмаїтті деталей. На безліч запитань про те, що любили козаки, яких пісень співали, у який одяг вбиралися, знайдемо відповідь на сторінках книжок Яворницького. Найґрунтовнішою з них є тритомна «Історія запорозьких козаків». А ще маємо змогу побачити чимало речей з козацького вжитку, зібраних ученим під час його щорічних археологічних експедицій. Дмитро Іванович долучився до розбудови Катеринославського історико-краєзнавчого музею (нині це Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. І. Яворницького в місті Дніпрі). Упродовж 1902-1932 рр. учений був його директором. У 1927-1932 рр. Яворницький керував археологічною експедицією, яка працювала на територіях, де будували першу гідроелектростанцію на Дніпрі. Невдовзі козацькі землі мали опинитися під водою, а разом з ними і предмети, які свідчили про життя козаків. Завдяки зусиллям археологів музей поповнився 40 тисячами пам’яток козацької історії....
1 Переглянути

Видатні українські історики

5 Клас

Михайло Грушевський (1866-1934) був людиною різнобічних талантів. Як науковець він виявив себе в історії, літературознавстві, досліджував усну народну творчість. А ще писав оповідання, п’єси, вірші. Тож учительська сім’я, у якій народився Михайло, прищепила йому жагу до знань та смак до слова. Та основне, чого навчили майбутнього вченого його батьки, - любові до рідної землі. Власне, тому, зростаючи далеко від України (спершу в Ставрополі, а потім у Владикавказі, що в Росії), він цікавився всім українським. Згодом Михайло Грушевський згадував, що під впливом розповідей батька рано усвідомив себе українцем. Під час навчання в Тифліській гімназії (тепер Тбілісі, Грузія) він захопився минулим України. Бажання глибше осягнути історію рідного народу привело Грушевського до Київського університету. Відтоді свою долю він пов’язав з історією України фахово, ставши вченим-істориком. Коли 1917 р. у Петрограді (нині Санкт-Петербург) - столиці Російської імперії, до якої входила й частина українських земель, було повалено владу імператора, українські партії та громадські організації створили в Києві Українську Центральну Раду. Очолив її Михайло Грушевський. Центральна Рада обрала український уряд - Генеральний секретаріат. У листопаді того самого року було проголошено Українську Народну Республіку (УНР). Події тих буремних років історики називають Українською революцією - і Михайло Грушевський був її активним учасником. Партія - група людей, яких об’єднує спільна мета в боротьбі за владу, обстоюванні власних інтересів. Революція - різкі зміни в житті суспільства, які здебільшого супроводжуються зміною влади, ухваленням законів тощо....
0 Переглянути

Становлення історичної науки

5 Клас

Ви вже знаєте, що історія - це наука про розвиток людства. Попри те що знання про минуле накопичувалися віддавна, наука історія досить молода. «Як же так?» - подумаєте ви, пригадавши ім’я давньогрецького історика Геродота, якого на одному з перших уроків згадували як «батька історії», - і жив він дві з половиною тисячі років тому. Суперечності в цьому немає. Справа в тім, що в розвиткові історичної науки, як і будь-якої іншої, вирізняють два періоди. Перший тривав дуже довго: від найдавніших спроб розповісти про події минулого до середини XVIII ст. Сучасні історики називають той період донауковим, бо історичне знання тоді було справою захоплених ентузіастів - придворних хроністів, мандрівників, письменників, мислителів. Традицію розповідати про минуле започаткував Геродот, який у дев’ятьох книгах своєї «Історії» вперше подав загальний опис відомого тоді світу. Висвітлюючи перебіг греко-перських війн, він розповів про краї та народи, які воювали з персами. «Батьком історії» Геродота назвав римський оратор Цицерон. У Давньому Римі до написання історичних творів долучалися навіть імператори - зокрема згаданий у розповіді про календарі Юлій Цезар. Традиції Геродота розвивали римські історики Тит Лівій, Тацит, Светоній та інші. Про ставлення до минулого в Давньому Римі свідчить крилатий вислів Цицерона «Історія - наставниця життя». Саме так розуміли роль історичного знання в донауковий період і намагалися його накопичувати....
0 Переглянути

Українські землі на картах упродовж історії

5 Клас

Ви пам’ятаєте, що найвизначніша праця Михайла Грушевського має назву «Історія України-Руси». Назва Русь передувала назві Україна. Про походження цієї назви серед істориків і мовознавців немає одностайності: одні вважають її скандинавською з походження, інші переконані, що вона є споконвічною для наших земель. Назву Україна вперше вжито в літописі під 1187 р. За однією з версій, вона походить від слова країна, що означало рідний край, земля. Згодом назва Україна поширилася на всю нашу землю й дала найменування нашому народові, витіснивши з ужитку давнішу. На європейських картах назва Україна набула поширення завдяки картографічним творам Г. де Боплана. Для називання різних частин нашої країни з давніх часів використовують ще й такі назви, як Волинь, Київщина, Поділля, Галичина, Слобожанщина, Чернігово-Сіверщина, Буковина, Закарпаття та інші. Кожна з них має свою історію, виникали вони за різних часів, тож усі є втіленням історичного минулого. Саме тому такі назви є історичними (їх іще називають історико-географічними). Інколи історичні назви позначають порівняно із сучасними дещо іншу територію. Наприклад, коли йдеться про історичну Волинь, то мають на увазі не сучасну Волинську область, а значно більшу територію, до якої долучають ще й Рівненську, Житомирську і частину Хмельницької області....
0 Переглянути

Історичний простір на картах упродовж історії

5 Клас

Уявлення людей про простір, форму земної поверхні формувалися поступово. Найдавніші картографічні зображення збереглися від часів, коли ще люди не знали писемності. Вони відтворювали інформацію про навколишню місцевість: місця полювання та рибальства, шляхи кочувань, плани земельних ділянок тощо. Картографічні малюнки найдавніші люди створювали на різноманітних матеріалах - на корі, листках та деревині, шкірі й кістках тварин, камені тощо. Нині відомо близько десяти картографічних зображень первісних часів, знайдених на території України. Найвідомішою пам’яткою серед них є рисунок (від слова «риска», тобто зображення рисками) на уламку бивня мамонта, знайденого в 1966 р. під час розкопок на березі річки Росави біля села Межиріч Канівського району Черкаської області на місці стоянки мисливців на мамонтів. Це найдавніша пам’ятка картографії на території України: її створено приблизно 15-17 тис. років тому. Описи простору, у якому розгорталося життя людей, поклали початок науці географії, назва якої походить від грецьких слів «земля» та «описувати». За давніх часів Землю уявляли пласкою. Наприклад, у Давньому Єгипті її зображували у формі витягненого прямокутника, оточеного з усіх боків горами. Багато географічних відкриттів зробили давні фінікійці, які були завзятими мореплавцями. Давньогрецькі географи уявляли Землю спершу у формі циліндра, а згодом - кулі й створили модель глобуса, висловивши здогад про подібність природних умов у північній та південній півкулях. Підтвердження цих ідей європейці отримали в XV—XVI ст. - у період Великих географічних відкриттів, унаслідок морських експедицій Христофора Колумба, Васко де Гама та інших славетних мореплавців....
0 Переглянути

Історична карта

5 Клас

Кожна подія відбувається не тільки в певний час, а й у певному місці. Тому для істориків важливо орієнтуватися в просторі. Навчатимуть вас цього вміння історичні карти - зменшені зображення земної поверхні, її частин або окремих країн світу, на яких позначають ті або ті події. Карта (мапа) - зображення земної поверхні, її частин або окремих країн світу, зменшене до певного масштабу. Слова карта і мапа мають те саме значення, але відрізняються походженням: слово карта походить із грецької мови, де означало «аркуш папірусу», а мапа - з латини. Легенда карти - умовні знаки і пояснення до неї. Історичні карти створюють на основі географічних, з якими вам уже доводилося працювати. Проте історичні карти істотно відрізняються від них. Насамперед використанням кольорів. Наприклад, якщо на географічній карті кольором позначають висоту місцевості над рівнем моря (зелений - низовини, коричневий - гори), то на історичній - території держав, розселення народів тощо. Крім того, зображення на історичній карті означають події, що відбуваються в часі. Приміром, з карти можна довідатися, як зростала територія держави впродовж певного часу, куди прямували війська, коли й де відбулася битва, коли виникло місто й коли було зруйноване тощо. Збірник історичних карт (так само, як і географічних) називають атласом....
0 Переглянути

Історія світу та України на лінії часу

5 Клас

v Ви вже знаєте, що аби орієнтуватися в розмаїтті подій минулого, історики для зручності поділяють історичний час на великі відтинки - періоди, або епохи. Зауважте, що слово «період» у цьому значенні вживають для окреслення важливого етапу в історії країн і народів, для якого характерні визначні події, явища тощо. Історико-культурною епохою називають великий проміжок часу в історії людства, що певними спільними ознаками відрізняється від інших історичних періодів, адже культура - сукупність матеріальних і духовних цінностей, тобто усе, чого досягло людство у своєму розвитку. У ту саму культурну епоху життя людей у різних частинах Європи попри деякі відмінності мало багато спільного. Наприклад, за найдавнішого періоду в історії люди, де б вони не жили, користувалися схожими примітивними знаряддями праці, виготовленими спершу з каменю та дерева і тільки згодом - з металу. Схожими були найдавніші людські житла, подібним був одяг і хатнє начиння. Історики припускають, що й уявлення про світобудову в тих людей, їхні знання та вміння були однаковими. В історії європейських народів виокремлюють кілька історико-культурних епох. Найдавніший період історії людства від появи пралюдей до виникнення міст, держав і появи писемності називають первісністю, або первісною добою. Це найдовший період в історії людства. Первісна доба тривала від 1 млн років до IX—VIII ст. до н. е. За цієї доби люди навчилися виготовляти найпростіші знаряддя для мисливства й збиральництва, обробітку землі. Саме тоді виникли кам’яні сокири, дерев’яні списи, лук і стріли. Пізніше люди приручили й одомашнили тварин, навчилися вирощувати рослини, ткати, виготовляти одяг, посуд, будувати житло. Поступово виникли міста, у яких розвивалися ремесло й торгівля. Люди винайшли писемність. Згодом утворюються держави....
0 Переглянути

Історія приладів для вимірювання часу

5 Клас

Біг-Бен - 96-метрова вежа з годинником - символ Лондона. Уперше дзвін на лондонській вежі, яку ми бачимо сьогодні, пролунав улітку 1859 р. Від 2017 р. на Біг-Бені триває реставрація, під час якої розібрали годинник, зокрема його 11-тонний механізм. Реставратори знайшли «часову капсулу» - послання, яке залишили під дахом споруди робітники, коли реставрували вежу в 50-х роках XX ст. «Знахідка цієї капсули подарувала нам справжнє відчуття історії та зв’язку з тими, хто працював над збереженням пам’ятки», - розповів головний архітектор реставраційного проекту. Ратуша - будівля з вежею на центральній площі Львова, де працював магістрат - колективний орган, який управляв містом. Годинник на львівській ратуші вперше згадують у 1404 р. Упродовж століть його кілька разів замінювали. Зокрема, у 1836 р. на вежу встановили новий годинник, який виготовили у Відні. Проте невдовзі його знищила пожежа. Від 1851 р. львів’янам служить інший годинник віденських майстрів. Найвідоміший пристрій для вимірювання часу - годинник. Дуже давно люди навчилися визначати час у світлу пору доби за положенням сонця. Цій меті слугували сонячні годинники. Вони складаються зі стрілки-покажчика, яка відкидає тінь (вона має назву гнумон), і циферблату. У Давньому Єгипті користувалися також водяними годинниками: час вимірювали за допомогою витікання води з посудини. У Давній Греції такі годинники застосовували, зокрема, щоб контролювати тривалість виступу ораторів. Удосконалення саме водяних годинників сприяло появі механічних пристроїв для вимірювання часу....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 45 46 47 48 49 50 51 52 53 ... 370
Назад

Навігація