Нормативно-правові засоби організації та діяльності юридичних клінік в Україні

У теоретико-правовій літературі під поняттям "правове регулювання" характеризується цілеспрямована, організована, реалізована уповноваженими на те державними та недержавними органами, посадовими особами діяльність з упорядкування суспільних відносин за допомогою правових засобів, способів та механізмів. Правове регулювання як процес упорядкування соціально значимої поведінки людей за допомогою правових засобів (правових норм, індивідуальних правових приписів, суб'єктивних прав та юридичних обов'язків) спрямоване на широке коло суб'єктів суспільних відносин (держава, нація, організації, органи, держави, громадяни)^[1].

Значимість, специфіка, різноманітні засоби та форми правового регулювання, які виникають у сфері освіти, закономірно обумовлюють актуальність загальнотеоретичної характеристики практично усіх елементів механізму такого регулювання^[2]. Однак, відсутність системності у діючому великому масиві освітньо-правових актів – від нормативно-правових до локальних, від актів освітньої нормотворчості до актів індивідуального правового регулювання та інтерпретаційних актів різних суб'єктів освітніх правовідносин свідчить про те, що ця проблема ще не стала предметом цілеспрямованої уваги з боку юридичної науки та, у першу чергу, загальноправової теорії^[3], як і юридичні клініки при вищих навчальних закладах України, які протягом перших десяти років свого існування перебували поза сферою спеціального нормативно-правового регулювання, що не сприяло їх належній діяльності та функціонуванню.

Правове регулювання як специфічна складноорганізована юридична діяльність володіє рядом характеристик, до основних з яких відносять: предмет, метод, види, способи, типи, стадії процесу та механізм правового регулювання. Предмет правового регулювання – це визначений рід (вид) суспільних відносин, який підлягає правовому упорядкуванню. Під методом правового регулювання в теорії права розуміють сукупність та різні поєднання своєрідних прийомів юридичного впливу на суспільні відносини визначеного роду, які характеризують особливості використання щодо цих правовідносин специфічного набору правових засобів. Як правило, виокремлюють два основні методи правого регулювання: 1) імперативний (владно-спонукальний, командний, централізований метод або метод субординації); 2) диспозитивний (децентралізований метод, який грунтується на автономії волі та юридичній рівності сторін правовідносин), які в чистому вигляді у практиці правового регулювання практично не зустрічаються^[4].

Як і інші освітні установи, юридичні клініки при вищих навчальних закладах України належать до числа суб'єктів освітніх правовідносин, які (правові відносини) є предметом правового регулювання освітнього права. Освітнє право має всі необхідні атрибути окремої галузі права (власні предмет та метод правового регулювання, властиві їй принципи права та розвинений масив нормативно-правових актів)^[5]. Освітні правовідносини за своєю природою завжди є тристоронніми відносинами, оскільки їх учасниками одночасно є: 1) освітні установи; 2) особи, які навчаються; 3) педагогічні працівники; лише при безпосередній та одночасній участі всіх суб'єктів є можливим виникнення та дія освітніх відносин^[6].

Як зазначає В.М. Сирих, об'єктом освітніх правовідносин є духовні блага у вигляді знань, навичок та вмінь. Характерними рисами особливого методу правового регулювання правових відносин в освітньому праві є: 1) застосування імперативного та імперативно-диспозитивного методу регулювання суспільних відносин; 2) поєднання нормативно-правового регулювання освітніх відносин на загальнодержавному та регіональному рівні з локальним регулюванням освітніми установами; 3) поєднання державного контролю якості освіти з автономністю освітніх установ, свободою та плюралізмом в освіті; 4) використання проміжної та кінцевої атестації як особливої стадії правозастосування^[7]. Освітнє право володіє також власним понятійним апаратом (має розвинену номенклатуру понять, покликаних відображати усю багатогранність відносин, їх складну та поліваріаніну структуру) та характеризується шістьма принципам: 1) загальнодоступність освіти; 2) обов'язковість основної загальної освіти; 3) безоплатність загальної, початкової професійної, середньої професійної та вищої професійної освіти; 4) державна соціальна допомога особам, які навчаються; 5) свобода та плюралізм в освіті; 6) світський характер освіти^[8].

Як і в Російській Федерації, існуючий в Українській державі масив норм, правил, положень, які визначають поведінку учасників освітньої сфери, являє собою визначену систему, яка в силу специфічних особливостей самої освіти, відображених у нормативно-правових актах про освіту, має багаторівневу структуру: перший рівень – Конституція та закони України, у відповідності до яких здійснюється правове регулювання освітньої діяльності в цілому, а не лише власне педагогічних відносин (із приводу навчання та виховання); другий – укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України з питань освіти; третій – правові акти центральних органів управління освітою (у першу чергу, Міністерства освіти і науки України); четвертий – нормативні акти органів місцевого самоврядування, прийняті у межах їх компетенції, установленої законодавством; п'ятий рівень – статут освітньої установи та інші локальні акти, прийняті з питань, які належать до її компетенції; шостий рівень регулювання утворюють педагогічні норми, які виникають із самої специфіки освітнього процесу. У підсумку названі норми утворюють систему блоків правового регулювання: 1) нормативний правовий (законодавчий) блок; 2) статутний блок (локальний нормативних актів); 3) блок професійних норм і так званого педагогічного звичаю (педагогічних норм)^[9].

У пошуках оптимального варіанту нормативно-правового регулювання законодавець (нормотворець) обирає такий варіант, який найкращим чином відповідав би специфіці освітніх відносин, завданням, що стоять перед державою та суспільством, інтересам особи та економічному благополуччю суспільства. Як свідчить практика, далеко не кожен варіант нормативно-правового регулювання виявляється діючим та виправдовує пов'язані з ним надії, у зв'язку з чим у суспільстві та державі відбувається постійний пошук нових, оптимальних та ефективних методів, варіантів правового регулювання^[10]. Це твердження якнайкраще розкривається при історичному дослідженні нормативно-правових засобів організації та діяльності юридичних клінік в Україні.

Так, на початковому етапі становлення юридичних клінік в Українській державі їх діяльність здійснювалась у формі самостійних громадських організацій або їх структурних підрозділів, що певною мірою відповідало положенням Конституції України, законам України "Про об'єднання громадян" від 16.06.1992 р.^[11] та "Про молодіжні та дитячі громадські організації" від 01.12.1998 р.^[12], Указу. Президента України від 16.05.2001 р. № 136/2001 "Про заходи щодо державної підтримки розвитку науково-просвітницької діяльності громадських організацій"^[13], Розпорядженню Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р. № 564-р "Про затвердження заходів щодо державної підтримки розвитку науково-просвітницької діяльності громадських організацій на період до 2004 року"^[14]. Проте, така модель не була оптимальною, оскільки діяльність юридичної клініки підпорядковувалася статутним цілям громадської організації та була лише засобом досягнення цих цілей (такі юридичні клініки не виконували навчальної функції, а функція правового захисту здійснювалася у межах сфери діяльності об'єднань громадян)^[15];

Діяльність юридичних клінік розцінювалася також і як джерело правової інформації для населення згідно з положень Закону України "Про інформацію" від 10.12.1992 р.^[16], Програми правової освіти населення України^[17], Національної програми правової освіти населення^[18], Програми розвитку юридичної освіти населення на період до 2005 р.^[19] В Програмі правової освіти населення Одеської області, затвердженої рішенням Одеської обласної ради від 02.10:2002 р. № 55-XXIV на виконання зазначених загальнодержавних програм, містилась вказівка на необхідність обласному управлінню юстиції, Одеській національній юридичній академії, прокуратурі Одеської області, управлінню освіти і науки обласної державної адміністрації, координаційній раді молодих юристів постійно провадити надання безоплатних юридичних консультацій для малозабезпечених громадян інвалідів, пенсіонерів через громадські правові приймальні^[20]. Однак, у жодному з вищезазначених нормативно-правових актів про юридичні клініки не існувало навіть опосередкованої згадки.

Певну законодавчу базу для юридичних клінік як складових навчальних закладів та освітнього процесу в Україні формували закони України "Про освіту" від 23.05.1991 р.^[21] та "Про вищу

освіту" від 17.02.2002 р.^[22], Постанова Кабінету Міністрів України від 07.08.1998 р. № 1247 "Про розроблення державних стандартів вищої освіти"^[23], Положення про організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі^[24] та Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України^[25], Норми часу для планування й обліку навчальної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів^[26], а також інші внутрішні документи, розроблені в навчальному закладі відповідно до законодавства про освіту. У цих та багатьох інших нормативно-правових актах про юридичні клініки безпосередньо також не згадувалося.

Лише на початку липня 2002р. Міністерством освіти і науки України було надіслано деканам юридичних факультетів лист № 1/11-2194, яким доведено до їх відома результати роботи конференції "Розвиток програм, що допомагають удосконалювати навчально-виховний процес на юридичних факультетах" (м. Київ, 22–23.03.2002 р.), організованої цим міністерством разом із Міжнародним фондом "Відродження", Інформаційно-методичним центром "Дебати" та Асоціацією американських юристів^[27]. У цих рекомендаціях було напрацьовано основні методичні засади поєднання теоретичної та юридичної клінічної освіти у вищих навчальних закладах з метою усунення розбіжності й різниці між теорією та практикою при вивченні права^[28].

У свою чергу, Міністерство юстиції України своїм листом оприлюднило рекомендації Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення "Роль громадських приймалень та юридичних клінік по наданню правової допомоги населенню" (м. Івано-Франківськ, 1.11.2002 р.), де було визначено необхідність усім управлінням юстиції сприяти створенню на базі вищих навчальних закладів юридичних клінік та залучати викладачів правничих дисциплін, студентів вищих юридичних навчальних закладів до правоосвітньої діяльності, а також ефективно використовувати можливості таких клінік з надання безоплатної юридичної допомоги^[29].

У 2003-2005 pp. Асоціацією юридичних клінік України було сформовано власну внутрішню правову базу, спрямовану на забезпечення та уніфікацію діяльності юридичних клінік та їх відмежування від інших форм об'єднань студентів та молодих юристів, які надають юридичну допомогу населенню (прийнято Стандарти юридичних клінік України, Типове положення про юридичну клініку та Етичний кодекс діяльності юридичної клініки в Україні). Згідно з положеннями цих Стандартів, юридичні клініки могли діяти у двох організаційно- правових формах: 1) як структурний підрозділ вищого навчального закладу чи факультету, який їм підпорядковується; 2) як формування при вищому навчальному закладі чи факультеті, яке взаємодіє з ними на підставі договору та може бути юридичною особою^[30].

Дискусії з приводу оптимальної організаційно-правової форми діяльності юридичних клінік та її правового статусу тривали до серпня 2006 р. і кожна юридична клініка шукала свою відповідь на це запитання. Відповідальність за подальший розвиток юридичного клінічного руху в Україні взяла на себе міжвідомча робоча група на чолі із заступником Міністра юстиції України Л.М. Горбуновою, до складу якої увійшли представники Міністерства освіти і науки України, Міжнародного фонду "Відродження" та Асоціації юридичних клінік України. Саме ця група була розробником наказу Міністерства науки і освіти України від 03.08.2006 р. № 592 "Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України"^[31].

У контексті цього дослідження слід зазначити й те, що Болонський процес, який в Українській державі офіційно розпочався на Бергенській конференції 19 травня 2005 р. після приєднання України до Болонської декларації "Європейський простір у сфері вищої освіти", підписаної міністрами освіти європейських країн 19 червня 1999 р.^[32], а також прийняття нових нормативно-правових актів, спрямованих на удосконалення системи підготовки юристів в умовах Болонського процесу^[33], жодним чином не вплинув на регулювання діяльності юридичних клінік у процесі підготовки юристів.

На початковому етапі формування в Україні системи безоплатної правової допомоги передбачалося також, що юридична клініка входитиме до цієї системи^[34]. Однак, у Законі України "Про безоплатну правову допомогу" від 2.06.2011 р. взагалі не згадується про юридичні клініки при вищих навчальних закладах України юридичного профілю серед суб'єктів надання такої допомоги^[35].

Щоб ліквідувати цю прогалину народними депутатами України С.В. Ківаловим, Ю.Р. Мірошниченком та П.В. Мельником було підготовлено два законопроекти щодо визначення статусу юридичних клінік як суб'єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги^[36], один з яких (проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", реєстраційний № 0926 від 12.12.2012 р.) на теперішній час знаходиться у Верховній Раді України на розгляді у другому читанні^[37]. Автори цього законопроекту вважають, що закріплення на законодавчому рівні юридичних клінік як суб'єктів надання безоплатної правової допомоги є черговим етапом формування в Україні ефективної системи безоплатної правової допомоги, яка відповідала б сучасним правовим реаліям.

Певною мірою із цією позицією погодилося Міністерство юстиції України, яке як розробник Концепції Державної цільової програми формування системи безоплатної правової допомоги на 2013– 2017 роки^[38] та самої програми^[39] передбачило збільшення надання гарантованого Законом України "Про безоплатну правову допомогу" обсягу безоплатної правової допомоги за рахунок залучення та підтримки таких надавачів правових послуг як юридичні клініки. Цією програмою передбачається виділення близько 10 млн. грн. на розроблення та виконання програм інституціонального розвитку юридичних клінік та громадських організацій, що працюють із суб'єктами права на безоплатну правову допомогу.

Як зазначає М.В. Кравчук, із набранням законної сили нової редакції Закону України "Про вищу освіту" від 1.07.2014 р. почав свій відлік новий (більш сучасний) етап в генезі правового регулювання діяльності юридичних клінік в Україні, оскільки згідно з положеннями частини сьомої статті 33 цього закону юридичні клініки можуть бути структурними підрозділами вищого навчального закладу, а тому можна говорити про правове регулювання діяльності юридичних клінік уже на законодавчому рівні (щоправда, в системі вищої юридичної освіти, а не безоплатної правової допомоги населенню).

Представникам юридичного клінічного руху в Україні доводиться "вишукувати" у правовому просторі нові нормативні засоби (джерела), правова конструкція яких дозволяє хоч би опосередковано, але все ж таки віднести до нечисленного переліку актів, які підлягають використанню студентами-консультантами юридичних клінік у їх діяльності. Зокрема, значну роль в організації роботи юридичних клінік України відіграють і рішення Конституційного Суду України, мотивувальна та резолютивна частина яких є цінним джерелом для студентів-клініцистів та керівників таких клінік (наприклад, рішення від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про правову допомогу)^[40].

Крім того, в окремих регіонах України діяльність юридичних клінік регулюється рішеннями обласних міжвідомчих координаційно-методичних рад з правової освіти населення, які утворено при обласних державних адміністраціях для забезпечення взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, навчальних закладів та закладів культури, наукових установ, видавництв та видавничих організацій, засобів масової інформації у сфері правової освіти населення, а також надання відповідної методичної допомоги. Наприклад, рішенням Одеської обласної міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення від 25.04.2014 р. № 4 "Роль юридичних клінік при наданні безоплатної правової допомоги в Україні (на прикладі діяльності юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія)" відзначено успішну роботу цієї юридичної клініки та, зокрема, доручено департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації спільно з завідувачем цієї клініки та із залученням інших вищих навчальних закладів юридичного профілю Одеської області розробити навчальний план спецкурсу "Основи юридичної клінічної практики" та відповідні методичні рекомендації щодо його включення в навчальний процес^[41].

Належне функціонування юридичної клініки є неможливим також без її ефективної організації, яке полягає не лише у кадровому, інформаційному, матеріально-технічному та фінансовому забезпеченні, але й нормативному врегулюванні діяльності на локальному рівні (зокрема, у статуті вищого навчального закладу та положенні про юридичну клініку), а також інших внутрішніх актах з організації роботи. Як зазначає О.Г. Мурашин, локальні підзаконні акти – це норми, предметом яких є внутрішні відносини в межах якого-небудь підприємства, установи, організації; такі акти мають багато рис, схожих з відомчими актами, одначе їхній зміст і юридична сила більш обмежені; це акти внутрішньої дії (стосуються певного підприємства, установи, організації), виражають засади децентралізації в нормативному регулюванні^[42].

На думку А.О. Полякова, для ефективної роботи юридичної клініки слід розробити цілей комплекс внутрішніх актів, що визначатимуть діяльність її керівника, членів (студентів-консультантів), координуватимуть діяльність відвідувачів, а також даватимуть змогу узагальнити та систематизувати результати діяльності, включати матеріали роботи юридичної клініки до змісту навчального курсу "Основи юридичної клінічної практики". Ці акти можна поділити на такі блоки: 1) установчі (програмні) акти, які регулюють усі внутрішні та зовнішні відносини, що виникають у зв'язку із заснуванням та функціонуванням юридичної клініки (статут юридичної клініки, положення про юридичну клініку, рішення загальних зборів членів юридичної клініки); 2) організаційні документи, які закріплюють порядок роботи в юридичній клініці, порядок надання консультацій, права та обов'язки її членів (правила роботи в юридичній клініці, етичний кодекс студента-консультанта); 3) документи внутрішнього розпорядку (списки студентів, викладачів-кураторів, графік їх чергувань, вступні тести, що свідчать про конкурсний відбір клініцистів, книг скарг і пропозицій, журнал реєстрації справ, бейджи для працівників юридичної клініки); 4) процесуальні документи, які розкривають зміст та хід розгляду справи, обгрунтовують вироблення позиції щодо справи та спосіб її вирішення (вхідна анкета відвідувача, угода про надання правових послуг тощо)^[43].

Статути вищих навчальних закладів України юридичного профілю використовуються співробітниками юридичних клінік найменше, а їх практичне значення зводиться до визначення порядку затвердження положень про структурні підрозділи, обрання або призначення на відповідні посади та звільнення із цих посад керівників таких підрозділів (зокрема, керівника та інших співробітників юридичної клініки).

Саме тому першочергове місце серед переліку локальних актів з організації діяльності юридичних клінік належить положенню про юридичну клініку відповідного вищого навчального закладу України, яке повинно відповідати Типовому положенню про юридичну клініку вищого навчального закладу. Це Типове положення складається із семи розділів: 1) загальні положення; 2) мета та завдання юридичних клінік вищих навчальних закладів України; 3) принципи діяльності юридичних клінік в Україні; 4) організація діяльності юридичної клініки; 5) права та обов'язки студентів; 6) матеріально-технічна база юридичної клініки; 7) фінансування юридичної клініки, однак значна кількість юридичних клінік України певною мірою відступили від його структури. Наприклад, чинне на теперішній час Положення про юридичну клініку Національного університету "Одеська юридична академія" від 15.04.2011 року (додаток 1) містить додаткові пункти, які конкретизують окремі норми Типового положення з урахуванням шістнадцятилітнього досвіду діяльності цієї клініки.

Положенням про юридичну клініку регулюються усі питання діяльності юридичної клініки як структурної складової вищого навчального закладу. До цього положення може бути включено також питання про необхідну етичну поведінку "студента-клініциста", яке покликане звернути особливу увагу студентів юридичної клініки на моральну та психологічну сторони їх роботи.

Наступним важливим внутрішнім нормативним актом з організації діяльності більшості юридичних клінік України є правила (порядок, регламент) роботи в юридичній клініці, які можуть бути розробленими та затвердженими безпосереднім керівником такої клініки, або ж прийняті на загальних зборах усіх осіб, які беруть участь у діяльності такої клініки. Наприклад, з метою належної організації діяльності та функціонування юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія" як бази для практичного навчання студентів, аспірантів та слухачів Інституту підготовки професійних суддів цього університету, студентів інших вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації, що здійснюють підготовку фахівців у галузі знань "Право", колективом співробітників юридичної клініки було розроблено відповідний Порядок, затверджений 17.01.2014 р. (додаток 3). Цей порядок включає вісім розділів: 1) загальні положення; 2) порядок зарахування студентів до юридичної клініки; 3) організація роботи юридичної клініки з надання правової допомоги; 4) участь студентів-клініцистів в наданні правової допомоги; 5) етичні норми та правила юридичної клініки; 6) участь аспірантів у діяльності юридичної клініки; 7) участь слухачів Інституту підготовки професійних суддів у діяльності юридичної клініки; 8) прикінцеві положення. За своєю сутністю такі правила роботи юридичної клініки є своєрідним регламентом юридичної клініки з організації, підготовки та надання безоплатної правової допомоги малозабезпеченим верствам населення.

Доволі часто з метою належної організації діяльності юридичної клініки як бази навчальної, виробничої, переддипломної та інших видів практики студентів також розробляються окремі положення (порядки). Наприклад, у Положенні про проходження практики студентами на базі юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія", затвердженому 27.01.2014 р. (додаток 2), здійснено деталізацію норм чинного законодавства України та інших внутрішніх актів вищого навчального закладу з організації та проходження практики студентів з урахуванням особливостей мети та основних завдань діяльності юридичної клініки. Невід'ємною частиною цього Положення є робочі програми навчальної (ознайомчої), виробничої та переддипломної (магістерської) практики студентів університету, а також загальні методичні вказівки (рекомендації) щодо проходження студентами цього університету усіх видів практики на базі юридичної клініки, розроблені співробітниками юридичної клініки відповідно до Наскрізної програми практики студентів за спеціальністю "Правознавство", затвердженої 14.05.2005 р.

З метою належної організації керівництва діяльністю юридичної клініки та забезпечення її ефективної роботи на рівні вищого навчального закладу розробляються та затверджуються посадові інструкції співробітників (зокрема, керівника юридичної клініки, кураторів, методистів, лаборанта тощо), в яких визначено їх кваліфікаційні вимоги, обсяг професійних навичок та необхідний рівень знань, перелік посадових обов'язків та повноважень, а також підстави для притягнення до відповідальності. Наприклад, повноваження завідувача юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія", викладачів-кураторів цієї клініки та лаборанта визначено у відповідних посадових інструкціях від 18.05.2011 р. (додатки 4-7).

У діяльності юридичних клінік Української держави на особливу увагу заслуговують також документи (листи, угоди, договори тощо) про співпрацю з органами державної влади та місцевого самоврядування, неурядовими організаціями, іншими юридичними та фізичними особами у сфері підготовки професійних юристів та надання безоплатної правової допомоги. Наприклад, шляхом обміну відповідними листами юридична клініка Національного університету "Одеська юридична академія" здійснює активну співпрацю з головним управлінням юстиції в Одеській області, Головним управлінням Міндоходів в Одеській області, Одеським обласним центром із надання безоплатної правової допомоги, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради^[44], Одеською обласною організацією Всеукраїнської громадської організації "Комітет виборців України", суспільно-політичною газетою "Слово", телерадіокомпанією "Академія" тощо у сфері надання безоплатної правової допомоги малозабезпеченим особам та правової просвіти населення Одеської області^[45].

Отже, основними внутрішніми актами з організації діяльності юридичної клініки при вищому навчальному закладі України є: 1) статут вищого навчального закладу; 2) положення про юридичну клініку; 3) положення про проходження практики студентами на базі юридичної клініки; 4) порядок роботи юридичної клініки; 5) посадові інструкції співробітників юридичної клініки; 6) етичні правила діяльності в юридичній клініці; 7) документи про співпрацю тощо.

У діяльності юридичних клінік України студентами-клініцистами, кураторами та відвідувачами юридичних клінік також використовуються організаційні документи та документи, що виникають у процесі надання правової допомоги.

До організаційних документів юридичної клініки слід віднести: І) план роботи юридичної клініки на короткостроковий та довгостроковий період; 2) графік роботи юридичної клініки; 3) журнал вхідної та вихідної документації; 4) книга відгуків про діяльність юридичної клініки; 5) список та графік чергувань студентів та кураторів юридичної клініки; 6) заява про вступ до юридичної клініки. Усі організаційні документи юридичної клініки мають бути підписаними чи завізованими її керівником, затвердженими печаткою юридичної клініки (якщо така існує) та зберігатись у відповідному архіві юридичної клініки, який може мати різну кількість розділів і тек у залежності від спеціалізації та обсягу роботи.

Вхідна анкета відвідувача юридичної клініки, в якій останній зазначає питання, що його цікавлять, або викладає інформаційні дані по своїй справі, копії всіх документів відвідувача, які консультант отримує для вивчення обставин справи та які долучаються до особової справи відвідувача (після закінчення консультації вони повертаються їх власнику), а також журнал реєстрації справ, які розглядаються (чи вже розглянуті) співробітниками юридичної клініки, інші документи, які виникають у процесі надання правової допомоги, належать до тих документів, що визначають порядок надання консультацій у юридичній клініці.

У цьому аспекті дискусійною вважається позиція А.О. Полякова про те, що правове регулювання юридичної клінічної освіти в Україні та світі забезпечено на рівні міжнародного законодавства Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, яким визначено обов'язок держави щодо організації безоплатних юридичних послуг у галузях сімейного права (включаючи справи про насильство в сім'ї); публічного права (наприклад, про захист прав людини); приватного права (наприклад, про шкоду, завдану особі); законодавства про бідність, соціальне забезпечення або адміністративного законодавства^[46].

За результатами здійсненого вище дослідження нормативно-правових засобів організації та діяльності юридичних клінік в Україні можна стверджувати, що предметом правового регулювання юридичних клінік в Українській державі є суспільні відносини, які виникають у процесі використання юридичної клініки як бази проходження навчальної та інших видів практики студентів.

Враховуючи комплексний характер освітніх правовідносин, у структурі предмета правового регулювання, можна виокремити основні види суспільних відносин, які виникають у діяльності юридичних клінік: 1) педагогічні відносини (між викладачем-куратором та студентом-клініцистом); 2) управлінські (адміністративні) відносини (між вищим навчальним закладом та юридичною клінікою у його структурі); 3) трудові відносини (між вищим навчальним закладом та завідувачем, кураторами, іншими співробітниками юридичної клініки); 4) цивільно-правові відносини (між куратором,

студентом-клініцистом та відвідувачем юридичної клініки під час надання безоплатної правової допомоги) тощо.

Що стосується особливостей методу правового регулювання діяльності юридичних клінік в Українській державі, то в силу множинності суспільних відносин (їх видів), які входять до предмета правового регулювання, є можливими різні варіанти поєднання імперативного та диспозитивного методів (наприклад, обов'язковість створення юридичної клініки у структурі вищого навчального закладу, впровадження спецкурсу до навчального плану, надання безоплатної правової допомоги студентами-клініцистами та, у свою чергу, проходження на базі юридичної клініки навчальної чи інших видів практики виключно за бажанням студента тощо).

Слід також зазначити про окремі прогалини у Правовому регулюванні діяльності юридичних клінік у структурі вищих навчальних закладів України, які перешкоджають масовому поширенню юридичної клінічної освіти. У першу чергу, мова йде про: 1) необхідність безпосереднього упровадження положень про діяльність юридичних клінік до нормативно-правових актів з організації навчального процесу, проведення навчальної практики та обліку часу роботи науково-педагогічних працівників; 2) включення як обов'язкового пункту вимоги про наявність та якісне функціонування юридичної клініки для акредитації вищого юридичного навчального закладу та отримання таким закладом ліцензії на підготовку юристів; 3) запровадження дієвої системи відомчого та громадського контролю якості функціонування юридичних клінік у структурі вищих навчальних закладів тощо^[47].

Як зазначає А.О. Поляков, для успішної діяльності юридичних клінік необхідним є чітке правове регулювання їх діяльності не тільки у структурі вищих навчальних закладів, але й, у першу чергу, нормативне забезпечення проектів щодо створення експериментальних центрів із надання безоплатної правової допомоги при судах, органах виконавчої влади, там, де громадяни саме стикаються з потребою у правовій допомозі. На думку цього вченого, вартими уваги е питання: 1) розмежування права юридичних клінік та інших об'єднань щодо надання первинної правової допомоги (яка надається на найдоступнішому місцевому рівні) представникам малозабезпеченої категорії громадян; 2) врегулювання контролю якості правової допомоги, що надають юридичні клініки; 3) закріплення в українському законодавстві світових критеріїв, за якими юридичними клініками надається безоплатна правова допомога (недостатність засобів для використання послуг захисника (фінансовий критерій), фактична складність справи ("інтереси правосуддя"), нездатність обвинуваченого з причин об'єктивного характеру захищати себе самостійно тощо); 4) розроблення правового інструментарію визначення фінансової спроможності клієнта юридичної клініки та технологій експертизи правових ситуацій, справ-звернень громадян, які співвідносні з критерієм "інтереси правосудця"; 5) закріплення нормативного супроводу вимог до умов реалізації безоплатної правової допомоги в юридичних клініках (правила внутрішнього порядку документування, кадрове, фінансово-економічне, матеріально-технічне й навчально-методичне забезпечення); 6) уточнення статусу юридичних клінік як організацій, що надають правову допомогу у місцях, підпорядкованих міністерству юстиції, там, де громадяни потребують такої допомоги; 8) розробка нормативів, які забезпечували би комплексний характер роботи юридичної клініки, суть якого полягає в систематичній правовій освіті населення через організацію соціально-правових практик (зокрема, упровадження обов'язкової юридичної клінічної практики для студентів, які отримують фахову підготовку за напрямом "Правознавство")^[48].

На думку О.І. Баїк, врегулювання на законодавчому рівні питання діяльності юридичної клініки, у тому числі її документування на основі глибокого аналізу діяльності юридичних клінік в Україні, сприяло б налагодженню їх ефективної роботи^[49]. Було б також доречним у чинному положенні про практику студентів вищих навчальних закладів України або новорозробленому документі із цього ж приводу додати інформацію про юридичну клініку як форму організації та навчальну базу для практики, а також закріпити особливі положення про практику в юридичній клініці, доповнивши Типове положення про юридичну клініку вищого навчального закладу новим розділом відповідного змісту^[50].

Однак, прогалини в нормативному регулюванні діяльності юридичних клінік України можна розцінювати не як огріхи з боку законотворців та відсутність зацікавленості у розвитку такого позитивного для правової та освітньої системи явища як юридична клінічна освіта, а як шанс або можливість для вищого юридичного навчального закладу реалізувати свою автономію^[51]. Нормотворчу діяльність співробітників юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія" протягом 2011–2014 pp. з організації функціонування цієї клініки можна вважати хорошим прикладом використання вищим навчальним закладом своєї автономії в процесі практичної підготовки висококваліфікованих правознавців.

• [1] Общетеоретическая юриспруденция учебный курс учебник І под. ред. Ю.Н. Оборотова. – О.: Фенікс, 2011. – С. 37.
• [2] Ягофаров Д.А. Концептуальные направления теоретико-правовых исследований образовательного права / Д.А. Ягофаров // Право и образование : Современный гуманитарный университет. – 2008. – № 5. – С. 4.
• [3] Ягофаров Д.А. Правовые акты в сфере образования : о трех методологических предпосылках теоретико-правового анализа / Д.А. Ягофаров // Право и образование : Современный гуманитарный университет. – 2009. – № 11. – С. 4.
• [4] Ягофаров Д.А. Образовательное нормотворчество и образовательные правоотношения в механизме правового регулирования отношений в сфере образования (теоретико-правовой аспект) / Д.А. Ягофаров // Право и образование : Современный гуманитарный университет. – 2006. – № 4. – С. 19.
• [5] Сырых В.М. История и методология исследований проблем системной организации образовательного права / В.М. Сырых // Право и образование : Современный гуманитарный университет. – 2001. – № 6. – С. 30.
• [6] Сырых В.М. Содержание образовательных отношений как правовых отношений / В.М. Сырых // Право и образование: Современный гуманитарный университет. – 2003. – №2.-С. 48.
• [7] Сырых В.М. Образовательное право как аграсль российского права / В.М. Сырых // Вестник Саратовской государственной академии права: Научный журнал. – 2006. – № 1. – С. 9.
• [8] Сырых В.М. Принципы образовательного права / В.М. Сырых // Право и образование : Современный гуманитарный университет. – 2002. – № 1. – С. 69.
• [9] Куров С.В. Образовательное право как комплексное правовое образование / С.В. Куров // Право и образование: Современный гуманитарный университет. – 2003. – № 3. – С. 97.
• [10] Сырых В.М. Содержание образовательных отношений как правовых отношений / В.М. Сырых // Право и образование: Современный гуманитарный университет. – 2003. – №2.-С. 61.
• [11] Про об'єднання громадян : Закон України від 16.06.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
• [12] Про молодіжні та дитячі громадські організації : Закон України від 01.12.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 1. – Ст. 2.
• [13] Про заходи щодо державної підтримки розвитку науково-просвітницької діяльності громадських організацій : Указ Президента України від 16.05.2001 р., № 316/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 20. – С. 40. – Ст. 837.
• [14] Про, затвердження заходів щодо державної підтримки розвитку науково-просвітницької діяльності громадських організацій на період до 2004 року : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 року, № 564-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/564-2001-%D1%80=45025. – Назва з екрану.
• [15] Гентош Р.Є. Діяльність юридичних клінік у сфері громадського правозахисту : посіб. / за заг. ред. Р.Є. Гентош, М. В. Дулеби, В.О. Козлова, О.С. Котухи. – Львів, 2003. – С. 10.
• [16] Про інформацію : Закон України від 2.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992.-№48.-Ст. 650.
• [17] Про Програму правової освіти населення України : постанова Кабінеіу Міністрів України від 29.05.1995 р., № 366 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/lavs/main.cgi?nreg=366-95-%EF. – Назва з екрану.
• [18] Про національну програму правової освіти населення : Указ Президента України від 18.10.2001 р.,№ 992/2001//Офіційний вісник України.-2001 р.-№43.-С. Зб.-Сг. 1921.
• [19] Про затвердження Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 року : постанова Кабінету Міністрів України від 10.04.2001 р., № 344 // Офіційний вісник України. – 2001.-№ 15.-С. 33.-Ст. 649.
• [20] Про затвердження Програми правової освіти населення Одеської області : рішення Одеської обласної ради від 25.10.2002 р., № 55-ХХ1V [Електронний ресурс]. – Режим доступу: oblrada.Odessa.gov.ua//Main.aspx?sect=Page&lDPage=7102&i=462. – Назва з екрану.
• [21] Про освіту: Закон України від 23.03.1996 р // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №34.-Ст. 451.
• [22] Про вищу освіту: Закон України від 17.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002.-№20.-Ст. 134.
• [23] Про розроблення державних стандартів вищої освіти : постанова Кабінету Міністрів України від 07.08.1998 р., № 1247 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: zakon.nau.ua/doc/?code=l247-98-%EF. – Назва з екрану.
• [24] Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах : наказ Міністерства освіти України від 02.06.1993 р., № 161 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0173-93, – Назва з екрану.
• [25] Про затвердження Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України : наказ Міністерства освіти України від 08.04.1993 р., № 93 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0035-93. – Назва з екрану.
• [26] Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково- педагогічних працівників вищих навчальних закладів: наказ Міністерства освіти і науки України від 07.08.2002 р., № 450 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 35. – С. 52. – Ст 1655.
• [27] Вивчення права в "Юридичній клініці" : рекомендації Науково-методичної комісії з права Міністерства освіти і науки України за результатами роботи конференції на тему "Розвиток програм, що допомагають вдосконалювати навчально-виховний процес на юридичних факультетах" (22 – 23.03.2002 р., м. Київ) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: legalclinics.org.ua/zakony/zakony.php?menuiteni=zakony&zakon=mou. – Назва з екрану.
• [28] Юридична клініка : навч, посіб. / за ред. В.А. Єлова, С І. Молібога, Д.Г. Павленка. – К.: Школяр, 2004.-С. 26.
• [29] Роль громадських приймалень та юридичних клінік по наданню правової допомоги населенню : рекомендації Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення Міністерства юстиції України від 01.11.2002 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: legaIclinics.org.ua/zakony/zakony.php?menuitem=zakony& zakon=muu. – Назва з екрану.
• [30] Стандарти юридичних клінік України від 16.11.2003 р. (із змін, та допов. від 2S.08.200S р.) : Асоціація юридичних клінік України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: pravo.prostir.ua/library/412.html. – Назва з екрану.
• [31] Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України: наказ Міністерства освіти та науки України від 03.08.2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – С. 680.
• [32] Маньгора В В. Болонський процес і професійна підготовка юристів / В.В. Маньгора // Педагогічний дискурс.-2013.-Вип. 14.-С. 299.
• [33] Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-200S роки : наказ Міністерства освіти України від 23.01.2004 р., № 49. – Режим доступу: zakon.nau.ua/doc/?uid= 1038.544.0. – Заголовок з екрану.
• [34] Про заходи Міністерства юстиції щодо забезпечення реалізації та, гарантування конституційного права на звернення : наказ Міністерства юстиції України від 13.03.2008 р.. № 304/7 (Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v04__7323-08. – Назва з екрану.
• [35] Лоджу к М. Юридичні клініки як суб'єкти над ання безоплатної правової допомога в контексті положень проекту Закону України "Про безоплатну правовому допомогу" / М. Лоджу к // Права людини га механізм їх забезпечення в Україні: матеріали міжвуз. наук.-теорет. конф. (м. Київ, 4 грудня 2009 р.). – К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2009. – С. 61.
• [36] Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення статусу юридичних клінік як суб'єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_l?id=&pD511=41880. – Назва з екрану.
• [37] Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення статусу юридичних клінік як суб'єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: wl.cl.rada.gov.ua/pls/zweb2/vebproc4_l?id=&p0511=45025. – Назва з екрану.
• [38] Про схвалення Концепції Державної цільової програми формування системи безоплатної правової допомоги на 2013-2017 роки : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.07.2012 р., № 435-р // Офіційний вісник України. – 2012. – № 5. – С. 47. – Ст. 2039.
• [39] Про затвердження Державної цільової програми формування системи безоплатної правової допомоги на 2013-2017 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 р., № 394 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 42. – С. 33. – Ст. 1508.
• [40] Лоджук М.Т. Роль Конституційного Суду України в організації діяльності юридичних клінік / М.Т. Лоджук // Треті Конституційні читання : зб. тез наук, доповід. і повідомл. міжнар. наук. конф. молодих учених, аспірантів і студентів, присвяченої пам'яті академіка права Ю.М. Тодики, м. Харків, 28-29 травня 2010 р. / за заг. ред. проф. А.П. Гетьмана: Нац. юрид. акад. України. – X.: Права людини, 2010 р. – С. 190.
• [41] Роль юридичних клінік при наданні безоплатної правової допомоги в Україні (на прикладі діяльності юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія)" : рішення Одеської обласної міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення від 25.04.2014 р., № 4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: just.odessa.gov.ua/?do=news&newsid=2797. – Заголовок з екрану.
• [42] Мурашин О.Г. Формула підзаконності : призначення та складові / О.Г. Мурашин // Часопис Київського університету права Національної академії науки України. – 2002. – № 4. – С. 4.
• [43] Поляков А.О. Умови ефективної роботи студентів у юридичній клініці / А.О. Поляков // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: зб. наук, праць / рсдкол. . Т.1. Сущенко (голов, ред.) та ін. – Запоріжжя, 2010. – Вип. 11 (82). – С. 260.
• [44] Пашковський М.І. Юридична клініка – крок до майбутнього /МЛ. Пашковський//Митна справа. – 2007. – № 6 (54). – С. 58.
• [45] Пашковський МЛ. Юридична клініка Національного університету "Одеська юридична академія": минуле, сучасне та майбутнє/ МЛ. Пашковський // Матеріали Всеукраїнського круглого столу з представниками юридичних клінік "Юридичні клініки в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку" (м. Одеса 28 жовтня 2011 р.) / за заг. ред. акад. С.В. Ківалова. -О., 2011. – С. 14.
• [46] Поляков А.О. Умови ефективної роботи студентів у юридичній клініці / А.О. Поляков // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: зб. наук, праць / редкол. : ТІ. Сущенко (голов, ред.) та ін. – Запоріжжя, 2010. – Вип. 11 (82). – С. 259.
• [47] Галай А.О. Пошук сучасних пріоритетів розвитку юридичних клінік в Україні / А.О. Галай // Матеріали всеукраїнського науково-практичного круглого столу "Діяльність юридичних клінік України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про безоплатну правову допомогу", проведеного на базі експериментальної навчальної лабораторії "Правнича клініка" факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія" в рамках щорічної міжнародної науково-практичної конференції "Дні науки в НАУКМА" (м. Київ, 27 січня 2012 р.). – 2012. – С. 6.
• [48] Поляков А.О. Юридична клініка в системі надання безоплатної правової допомоги / А.О. Поляков // Актуальні проблеми юридичної науки : зб. тез міжнар. наук. конф. "Дев'яті осінні юридичні читання", (м. Хмельницький, 12-13 листопада 2010 р.): у 4 ч. – 4. 1: "Теорія держави і права. Історія політичних та правових вчень. Філософія права. Міжнародне право. Порівняльне правознавство". – Хмельницький : Вид-во Хмельн. ун-ту управл. та права, 2010. -С. 85.
• [49] Баїк 0.1. Організаційні та науково-методичні засади створення юридичної клініки в Україні / О.І. Баїк // Матеріали Всеукр. круглого столу з представниками юридичних клінік (м. Одеса, 28 жовтня 2011 р.) / за заг. ред. акад. С.В. Ківалова. – О., 2011. – С. 61.
• [50] Калустова С. Деякі аспекти реалізації болонських принципів у контексті юридичної освіти України очима студента // Юриспруденція XXI століття: теорія і практика : зб. тез / С. Калустова. – Д.: Дніпром, держ, ун-т внутр. справ. – 2008. – С. 215.
• [51] Лоджу к М. Імплементація спецкурсу "Основи юридичної клінічної практики" в навчальний процес вищого навчального закладу юридичного профілю / М. Лоджук // Правоосвітницька діяльність юридичних клінік на базі вищих навчальних закладів : матеріали 1 Всеукр. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених (м. Дніпропетровськ, 24 квітня 2009 р.) / за заг. рея О.Л. Соколенко – Дніпропетровськ, 2009. – С. 26.