«Слово о полку Ігоревім» – видатна пам’ятка літератури українського народу
Без перебільшень можна сказати, що «Слово о полку Ігоревім» – це дійсно той твір, у якому сповна розкривається багатство таланту нашого народу. Численні дослідники називають «Слово» найзагадковішою книгою нашої літератури, адже хоч і написано вже понад чотири тисячі книг на тему «Слово» досі виникає багато запитань, на які ми навряд чи колись отримаємо відповіді. Ця книга залишається чи не найбільшою таємницею української літератури. В той самий час вона демонструє нам головне: патріотизм, відданість та любов до Батьківщини, адже це провідна ідея твору.
Події, про які оповідає «Слово», розпочинаються наприкінці весни 1185 року. Це похід князів Ігоря Святославича з братом Всеволодом, сином Володимиром та племінником. Цей похід не став ще однією переможною сторінкою нашої історії, він закінчився кривавою поразкою русичів: військо розбите, а троє з чотирьох очільників походу потрапили в полон. Це стало найпершою поразкою від половців, адже ніколи раніше руські князі не зазнавали такої ганьби, не потрапляли у полон.
Автор «Слова» має підстави звинувачувати руських князів у поразці, бо саме їхні руйнівні суперечки спричинили стільки нещасть в країні. Оскільки уся канва твору пронизана любов’ю до Батьківщини, тут присутні заклики автора забути про міжусобиці, суперечки та об’єднатись задля порятунку своєї держави.
Леонід Махновець у своїй монографії зауважує, що однією з найвиразніших рис «Слова» є його надзвичайна інформативність, адже у творі присутні і детальні описи походу та князів, і пейзажі, і роздуми про міжусобиці та заклики до боротьби. Автор цього твору був, безсумнівно, дуже талановитою людиною, тож вже багато століть вчених цікавить одне питання: а хто ж був автором?
Коли читаєш твір, то забуваєш про те, як давно твір було створено, бо питання, які висвітлював автор «Слова» залишаються для нас актуальними і зараз. Може, нам варто врешті-решт ще раз перечитати твір та зробити бодай якісь висновки?
Події, про які оповідає «Слово», розпочинаються наприкінці весни 1185 року. Це похід князів Ігоря Святославича з братом Всеволодом, сином Володимиром та племінником. Цей похід не став ще однією переможною сторінкою нашої історії, він закінчився кривавою поразкою русичів: військо розбите, а троє з чотирьох очільників походу потрапили в полон. Це стало найпершою поразкою від половців, адже ніколи раніше руські князі не зазнавали такої ганьби, не потрапляли у полон.
Автор «Слова» має підстави звинувачувати руських князів у поразці, бо саме їхні руйнівні суперечки спричинили стільки нещасть в країні. Оскільки уся канва твору пронизана любов’ю до Батьківщини, тут присутні заклики автора забути про міжусобиці, суперечки та об’єднатись задля порятунку своєї держави.
Леонід Махновець у своїй монографії зауважує, що однією з найвиразніших рис «Слова» є його надзвичайна інформативність, адже у творі присутні і детальні описи походу та князів, і пейзажі, і роздуми про міжусобиці та заклики до боротьби. Автор цього твору був, безсумнівно, дуже талановитою людиною, тож вже багато століть вчених цікавить одне питання: а хто ж був автором?
Коли читаєш твір, то забуваєш про те, як давно твір було створено, бо питання, які висвітлював автор «Слова» залишаються для нас актуальними і зараз. Може, нам варто врешті-решт ще раз перечитати твір та зробити бодай якісь висновки?
