Образ героїчної людини в оповіданні М. Горького „Старуха Ізергіль”

Центральним образом романтичних творів М. Горького раннього періоду є образ героїчної людини, готової до самовідданого подвигу в ім’я блага народу. До цих творів належить оповідання „Старуха Ізергіль”, яким письменник намагався пробудити в людях активне відношення до життя.

Сюжет побудований на спогадах старої Ізергіль про своє життя і легендах про Ларру і Данко, які розповіла Ізергіль. У легенді йдеться про сміливого і вродливого юнака Данко. Він щасливий, що живе серед людей, тому що любить їх більше себе. Данко мужній і безстрашний, його притягує до подвигу благородна ціль — бути корисним народу. Коли охоплене страхом, знесилене мандрами у непрохідному лісі плем’я вже хотіло йти до ворога і принести йому в дар свою волю, з’явився Данко. В його очах світилися енергія і живий вогонь, народ повірив у нього і пішов за ним.

Але стомлені важким шляхом, люди знову занепали духом, перестали вірити йому, і в той момент, коли озлоблена юрба стала з усіх боків оточувати його, щоб убити, Данко вирвав серце зі своїх грудей. „Йдемо! — крикнув Данко і кинувся вперед, високо тримаючи палаюче серце і освітлюючи ним шлях. Люди пішли за ним, зачаровані... І Данко вивів 'їх із темного лісу на сонячну, вільну землю. Данко проникнутий справжньою любов’ю до людей, готовністю до самопожертви. Образ Данко втілює в собі ідеал людини — гуманіста і особистість великої духовної красоти.

Позитивному образу Данко Горький протиставляє негативний образ Ларри — образ себелюбця й егоїста. Він вважає себе першим на землі, а на інших людей дивиться, як на нікчемних рабів. На питання, чому він убив дівчину, Ларра відповііає: „Хіба ви користуєтеся тільки своїм? Я бачу, що кожна людина має тільки мову, руки і ноги.., а володіє вона тваринами, жінками, землею... і ще багато іншим”. За вчинений ним злочин плем’я засудило Ларру на вічну самотність. Життя поза громадою породжує у Ларри почуття невимовної туги. „У його очах, — говорить Ізергіль, — було стільки туги, що можна було б отруїти нею усіх людей світу”. Ларра був приречений на самотність і щастям вважав для себе лише смерть.

Ідейний зміст оповідання доповнюється образом, старухи Ізергіль. Її спогади про свій життєвий шлях — теж своєрідна легенда про сміливу і горду жінку. Ізергіль над усе цінує свободу. Вона з гордістю заявляє, що ніколи не була рабою. Ізергіль із захватом говорить про любов до подвигу: „Коли людина любить подвиги, вона завжди вміє їх здійснити і знайде, де це можна зробити”.

У оповіданні „Старуха Ізергіль” Горький малює виняткові характери, підносить гордих і сильних духом людей, для яких свобода вище над усе.