"Злочин і кара" образ Соні Мармеладової

Образ Соні Мармеладової в романі “Злочин і кара” Ф. Достоєвського – один з головних. Характеристика Соні Мармеладової з цитатами наведена в цій статті.

“Злочин і кара” характеристика Соні Мармеладової

Соня Мармеладова – дочка бідного чиновника Мармеладова, який спився і залишився без роботи. Щоб врятувати від голоду мачуху і дітей, веде життя занепалої жінки.

Портрет Соні “Злочин і кара”

«Соня була малого зросту, років вісімнадцяти, худенька, але досить гарненька блондинка, з чудовими блакитними очима».

В ім’я порятунку від голодної смерті дітей своєї мачухи і п’яного, неохайного до втрати людської подоби батька, вона йде на вулицю і стає повією. Розуміючи жах свого становища, свою ганьбу ця дівчина зберегла чистою свою душу і відрізнялася винятковою любов’ю до людей і вірою в Бога. Соня не скаржачись несе свій хрест, жертвуючи усім своїм життям, піддаючись заради близьких людей ганьбі.

Ці почуття і страждання дивують Раскольникова, він розуміє душу цієї дівчини, і вона є для нього як би уособленням всього людського страждання. Вражений усім випробуваним в останні дні, він в якомусь захваті пориві кланяється їй в ноги. «Я не тобі вклонився, – говорить він, – я всьому стражданню людському вклонився».

Але внутрішній світ Соні зовсім інший, ніж у Раскольникова: вона категорично заперечує його теорію про право сильних; для неї самоцінне кожне людське життя, до якої у неї ставлення релігійне, і вона не може допустити, щоб життя однієї людини могла служити засобом для іншої. Вона сповідує закон Христової любові, шкодує Раскольникова, бо злочинець для неї – нещасний. Вона плаче над ним і посилає його прийняти страждання і спокутувати гріх, бо того вимагають вищі закони духовного життя.

До Родіона Соня відчуває любов і співчуття, тому не замислюючись розділяє з ним його долю і їде разом з ним до Сибіру.

Прості люди відчувають її доброту. Наприклад, якщо Родіона звичайні каторжники не люблять, то до Соні вони ставляться з ніжністю, відчуваючи її душевне ставлення до людей і називають її «мати ти наша, ніжна…».

Але вплив Соні здобув перемогу і над душею Раскольникова, що пережила повний життєвий перелом, на який у романі тільки робиться натяк. «Але тут вже починається нова історія, – говорить Достоєвський, – історія поступового оновлення людини …»