"Синій птах" характеристика
“Синій птах” характеристика героїв
Тільтіль і Мітіль – діти зі звичайної родини. Їх батько – дроборуб. Хоча діти жили в небагатій сім’ї, але були оточені батьківською і материнською любов’ю. Ці діти тільки в мріях з’їдають по «чотири рази дванадцять» тістечок, не забувши при цьому поділитися один з одним. Вони дійсно дуже милі, добрі, товариські й добре виховані діти. Вони добре пам’ятають про свою родину, де б не опинилися. Ввічливі та уважні до старших. Уміють робити висновки з набутого досвіду.
Вони, як і багато їхніх однолітків, радіють подарункам, чекають свят, особливо Різдва, люблять солодощі та ігри. Тільтіль і Мітіль дуже люблять тварин. Захоплюються красою навколишнього світу,бережно ставляться до природи. Герої нічого не бояться, вони мужньо дивляться в обличчя Долі, підкоряють природні стихії, перемагають смерть, надзвичайно допитливі.
За допомогою чарівного каменя, який відкриває істинний зір, Тільтіль і Мітіль, герої п’єси, бачать світ таким, яким він є насправді — одухотвореним, прекрасним (а інколи – страшним), сповненим таємниць, ще не звіданих людством. У цьому світі минуле, сучасне і майбутнє перебувають поряд і пронизують одне одного: Тільтіль і Мітіль зустрічають і своїх давно померлих рідних, і ще не народженого брата. Виявляється, людина відповідає не лише за себе, а й за усіх своїх предків і нащадків, тому що увесь її рід – єдине ціле, одна нескінченна лінія.
Образи-символи у п’єсі “Синій птах”
Герої філософської п’єси-казки «Синій птах» – це образи-символи, які втілюють панівні на землі сили. Це людина, рослини, тварини, стихії Світла, Вогню і Води, Душі, Хліба, Молока, Годин — усе те, з чого утворено людський світ.
Зо символізують образи-символи?
- Синій птах – символ щастя, істини, добра.
- Пес – втілення відданості, готовності до самопожертви.
- Кішка –утілення улесливості, підступності, зрадництва.
- Хліб – слабкодухість.
- Душа Світла – уособлює справедливість, є символом пізнання нового.
- Вогонь – відчайдушність.
- Двері – символ незнання.
- Блаженства – це відображення самовдоволення.
“Синій птах” цитатна характеристика Тільтіль і Мітіль
Герої нічого не бояться, вони мужньо дивляться в обличчя Долі, підкоряють природні стихії, перемагають смерть. Діти жили в небагатій сім’ї,але були оточені батьківською і материнською любов’ю. Досліджуючи текст, ми прийшли до висновків:
Тільтіль бережно ставиться до свого птаха: «Я його не віддам, тому що він мій!»
-добре пам’ятають про свою родину: «… три братики і чотири сестрички»;
-не заздрять багатим: «А чому ж заздрити» ,- каже Тільтіль.
-надзвичайно акуратні. Дідусь про Мітіль говорить: «Поглянь на неї!…яке в неї волоссячко, які оченятка і як від неї приємно пахне!» Бабуся: «Які ж ви гарненькі, чистенькі!..»
-діти надзвичайно допитливі: вони розпитують про все, що їх цікавить у дідуся з бабусею,у Душі Світла , у Країні Майбутнього;
-Тільтіль дуже відповідальний: він обіцяє Душі Світла повернутися вчасно із Царства Ночі й дотримує слова: «Це надзвичайно важливо, треба йти»;
-Діти люблять один одного, Мітіль відчуває підтримку брата, а Тільтіль, в свою чергу, заспокоює її,коли вона боїться і не може далі йти;
-наполегливі, безстрашні: перепони , які зустрічають на шляху їх ніскілечки не лякають і не зупиняють;
– впевнені у собі «…ви не маєте права відмовляти людині. Я це знаю.»;
– ввічливі та уважні до старших: до Ночі звертається : «добродійко», до Дуба: «вибачте,добродію», до Блаженства: «…глибоко шановний Сите Блаженство»;
– самостійно приймають рішення;
– захоплюються красою;бережно ставляться до природи, навіть батька намагаються виправдати перед Дубом;
– іноді розчаровуються: коли діти впіймали багато птахів, але вони всі повмирали;коли дерева не хочуть їм допомагати;
– безстрашні,сміливо ведуть себе на кладовищі, сміливо заглядають у майбутнє;
– розуміють, у чому сенс життя, а тому відмовляються сісти за стіл Великих Блаженств;
– винесли урок з Країни Спогадів, що потрібно згадувати померлих.
Тільтіль і Мітіль пройшли значні випробування,вони змінилися. Коли вони прокинулися, то на все, що оточувало їх, дивилися зовсім по-іншому. Тільтіль придивився до своєї горлиці, й сам здивувався. «Та він же синій!..Та це ж моя горлиця! Адже, коли я йшов, вона такою синьою не була! Так це ж і є той Синій птах, котрого ми шукали! Ми за ним ходили в таку далечінь,він, виявляється,тут!..»
Діти дроворуба подолали нелегкі випробування перш ніж знайшли Істину, зрозуміли, що щастя поряд. Автор ніби устами героїв говорить:не лякайтеся шукати, не зупиняйтеся перед Невідомим, ідіть і сміливо відчиняйте браму Таємниць,усі жахи німіють перед людиною,яка невпинна в пошуках Істини.
