Чим роман «Анна Кареніна» відрізняється від типового сімейно-психологічного роману (Варіант 2)
Думаю, не погрішу проти істини, якщо скажу, що роман Л. М. Толстого «Анна Кареніна» – один з найвідоміших романів руської літератури. Його добре знають не тільки в Росії – цей твір є однією з «візитних карток» російського мистецтва. За романом Толстого знято близько двох десятків фільмів, вистави на його основі грають на театральних сценах усього світу, існують мюзикл і балет «Анна Кареніна».
Саме тому, вирішивши прочитати роман, я відчувала двоїсте почуття: з одного боку, мені дуже хотілося самій дізнатися, чим же так цікавий цей твір, а з іншого – мене мучили сумніви: чи подужаю, чи зрозумію, чи не розчаруюся. Скажу відразу – не розчарувалася. Прочитала цю книгу на одному диханні закохалася в її героїв, ще раз зрозуміла, що Л. М. Толстой – геній.
Отже, роман «Анна Кареніна», створений у 1870 році описує переломний період у житті Росії, коли «все перевернулося і лише ще починало укладатися». На підтвердження цьому в тексті твору можна знайти відгуки на багато реальних історичні подій: самарський голод, рух російських добровольців та інше. Однак, незважаючи на широкий історичний фон, в «Анні Кареніній» головне інше – «думка сімейна».
Толстой вважав, що саме в сім’ї слід шукати витоки сучасних суспільних і моральних проблем. Сім’я в зображенні письменника – чуйний барометр, що відображає зміни в суспільній моралі, викликані зміною всього пореформеного укладу життя.
У романі зображена історія трьох аристократичних родин – Кареніних, Облонських і Левіним. Одна з них руйнується повністю (Кареніни), інша лише зберігає назву сім’ї (Облонських), а третя родина – сім’я, в якій щасливий чоловік і батько Костянтин Левін переживає глибоку душевну кризу і ховає шнурок, щоб не повіситися. Так Толстой через драматичні історії краху «дому» і «сім’ї» розкриває сенс переломної історичної епохи.
У цьому творі Толстой показує, що в переломну епоху більше за інших страждають люди розумні і з чистим серцем. Такі його головні герої. Вони не можуть миритися із загальноприйнятою брехнею і шукають: один – справжнє кохання, другий – чесних, справедливих соціальних відносин, непорушних етичних основ людського існування.
У романі два головні герої – Анна Кареніна і Костянтин Левін, кожен зі своєю долею, надіями, розчаруванням, щастям і нещастям. Сюжетні лінії, пов’язані з кожним з них, майже не перетинаються.
Справжня суть сім’ї – ось що головне в романі «Анна Кареніна». Любов і шлюб, на переконання Толстого, не можна розглядати лише як джерело чуттєвої насолоди. Найважливіше – моральні обов’язки перед родиною та близькими людьми. Любов Анни Кареніної і Вронського, заради якого героїня пішла від чоловіка і перетворила себе на ізгоя у світському суспільстві , заснована лише на потребі в насолоді. Саме тому вона призводить до духовного роз’єднання героїв, роблячи їх нещасними.
Трагізм долі Анни зумовлений не тільки черствістю людини, за яку вона вийшла заміж не по любові, а з розрахунку, не тільки жорстокістю і лицемірством світла, легковажністю Вронського, а й самою природою її почуття. Конфлікт між насолодою, здобутою ціною руйнування сім’ї, і боргом перед сином виявився нерозв’язним. Вищим суддею для Анни Кареніної стає не «світло порожнє», а син Серьожа: «він розумів, він любив, він судив її».
Сенс відносин Кіті і Левіна – інший: створення сім’ї, що розуміється як духовний союз люблячих людей. Любов Кіті і Левіна не тільки з’єднує їх один з одним, але і пов’язує з навколишнім світом, приносить їм справжнє щастя.
Роман «Анна Кареніна» – відрізняється від типового сімейно-психологічного роману, бо це книга «на всі часи». Вона, безумовно, актуальна для всіх поколінь, бо розповідає про найголовніше, про те, що буде хвилювати завжди – про любов, про сім’ю, про будинок як основу всього людського. Саме тому її можна рекомендувати всім поколінням – хтось прочитає її в перший раз і відкриє для себе джерело мудрості Толстого, а хтось перечитає і знайде в ній щось нове, важливе, раніше не зрозуміле.
Саме тому, вирішивши прочитати роман, я відчувала двоїсте почуття: з одного боку, мені дуже хотілося самій дізнатися, чим же так цікавий цей твір, а з іншого – мене мучили сумніви: чи подужаю, чи зрозумію, чи не розчаруюся. Скажу відразу – не розчарувалася. Прочитала цю книгу на одному диханні закохалася в її героїв, ще раз зрозуміла, що Л. М. Толстой – геній.
Отже, роман «Анна Кареніна», створений у 1870 році описує переломний період у житті Росії, коли «все перевернулося і лише ще починало укладатися». На підтвердження цьому в тексті твору можна знайти відгуки на багато реальних історичні подій: самарський голод, рух російських добровольців та інше. Однак, незважаючи на широкий історичний фон, в «Анні Кареніній» головне інше – «думка сімейна».
Толстой вважав, що саме в сім’ї слід шукати витоки сучасних суспільних і моральних проблем. Сім’я в зображенні письменника – чуйний барометр, що відображає зміни в суспільній моралі, викликані зміною всього пореформеного укладу життя.
У романі зображена історія трьох аристократичних родин – Кареніних, Облонських і Левіним. Одна з них руйнується повністю (Кареніни), інша лише зберігає назву сім’ї (Облонських), а третя родина – сім’я, в якій щасливий чоловік і батько Костянтин Левін переживає глибоку душевну кризу і ховає шнурок, щоб не повіситися. Так Толстой через драматичні історії краху «дому» і «сім’ї» розкриває сенс переломної історичної епохи.
У цьому творі Толстой показує, що в переломну епоху більше за інших страждають люди розумні і з чистим серцем. Такі його головні герої. Вони не можуть миритися із загальноприйнятою брехнею і шукають: один – справжнє кохання, другий – чесних, справедливих соціальних відносин, непорушних етичних основ людського існування.
У романі два головні герої – Анна Кареніна і Костянтин Левін, кожен зі своєю долею, надіями, розчаруванням, щастям і нещастям. Сюжетні лінії, пов’язані з кожним з них, майже не перетинаються.
Справжня суть сім’ї – ось що головне в романі «Анна Кареніна». Любов і шлюб, на переконання Толстого, не можна розглядати лише як джерело чуттєвої насолоди. Найважливіше – моральні обов’язки перед родиною та близькими людьми. Любов Анни Кареніної і Вронського, заради якого героїня пішла від чоловіка і перетворила себе на ізгоя у світському суспільстві , заснована лише на потребі в насолоді. Саме тому вона призводить до духовного роз’єднання героїв, роблячи їх нещасними.
Трагізм долі Анни зумовлений не тільки черствістю людини, за яку вона вийшла заміж не по любові, а з розрахунку, не тільки жорстокістю і лицемірством світла, легковажністю Вронського, а й самою природою її почуття. Конфлікт між насолодою, здобутою ціною руйнування сім’ї, і боргом перед сином виявився нерозв’язним. Вищим суддею для Анни Кареніної стає не «світло порожнє», а син Серьожа: «він розумів, він любив, він судив її».
Сенс відносин Кіті і Левіна – інший: створення сім’ї, що розуміється як духовний союз люблячих людей. Любов Кіті і Левіна не тільки з’єднує їх один з одним, але і пов’язує з навколишнім світом, приносить їм справжнє щастя.
Роман «Анна Кареніна» – відрізняється від типового сімейно-психологічного роману, бо це книга «на всі часи». Вона, безумовно, актуальна для всіх поколінь, бо розповідає про найголовніше, про те, що буде хвилювати завжди – про любов, про сім’ю, про будинок як основу всього людського. Саме тому її можна рекомендувати всім поколінням – хтось прочитає її в перший раз і відкриє для себе джерело мудрості Толстого, а хтось перечитає і знайде в ній щось нове, важливе, раніше не зрозуміле.
