Історія трагічного кохання Анни Кареніної за романом Л. Толстого «Анна Кареніна»
Творчість і спосіб життя Л. М. Толстого відбивали його душевні метання, сумніви, релігійні догми і особисті правила. У творах, часом болісно-довгих, майже немає місця гумору, легкості буття і витончено-недбалих діалогів, як у французьких класичних романах. Кожна фраза – ретельним чином вивірена, неодноразово переписана і неспішно обдумана. Жодної зайвої або випадкової деталі немає. Описи природи, сонця, дерев – все працює на єдиний, велетенський і величний задум автора.
Багато про що писав Л. Толстой: і про військові дії, і про щастя природного життя, але кожен рядок його творінь незримо проникнутий двома головними темами, в яких він все своє довгу і неоднозначне життя намагався розібратися: «борг» і «любов». Часто вони поставали «суперниками» і навіть «ворогами». Іноді вони йшли рука об руку до великого, світлого і чистого майбутнього.
Слід підкреслити, що в розумінні Л. Толстого існує «дві любові»: «праведна» і «піднесена» протиставляється «брудній», «гріховно-порочній», «тілесній». Це поділ не категоричний. Грань між почуттями позитивними і негативними не схожа на Велику Китайську Стіну. Є лазівки, переходи, містки і таємні двері. На «унавожених» грядках любові плотської можуть зрости і розквітнути гідні почуття. Але в більшій частині творів Толстой як автор займає позицію «мораліста». «Неправильна» любов ніколи в його романах не має щасливого фіналу. Вона тягне покарання персонажу, який вийшов за рамки громадських пристойностей, що важливі, хоча і не завжди щирі, як в «Анні Кареніній», і моральних принципів, яких дотримувався сам автор і яких він, по мірі можливостей, змушував дотримуватися оточуючих.
Уважні читачі, які, не поспішаючи, смакують прозу Л. Толстого, неодмінно помітять, що описи емоцій в його романах дуже схожі, місцями навіть тотожні. Костянтин Левін в «Анні Кареніній» і П’єр Безухов в «Війні і мирі» переживають абсолютно однакові по відношенню до своїх коханих почуття: захоплення, милування кожним рухом, піднесене щастя, відчуття божественності і безгрішності юної істоти. Це на початку історії. Після, пройшовши психологічні випробування, що стосуються також гордості, ревнощів і заподіюють образу, вони приймають «тілесність» і «земний початок» жінок. І все ж залишаються люблячими, поблажливими, у кращому сенсі цього слова, до недоліків і капризів наречених, а після – і дружин, і, головне, вірними ім. Маючи справу з «чистою» любов’ю, про інтрижки – зради – флірти не може бути не тільки мови, а й думки!
Любов же «тілесна», «незаконна» хвилювала письменника протягом усієї багаторічної творчості. Крапку для себе в цій темі він так і не поставив. Що робити, якщо не любиш чоловіка? Чи можна розбити сім’ю, піти проти підвалин світського суспільства, віддатися почуттям без оглядки на пристойності? Анна посміла. І була Толстим жорстоко покарана. Крім неї, головної «грішниці», нещасної і, по суті, невинної (просто вона була щира і не змогла грати і ховатися, як багато друго- і – третьорядних персонажів роману. Не відразу змогли розглянути справжнє кохання за мішурою військової форми, аксельбантів і бальних свічок. За недалекоглядність автор залишав дівчат «без солодкого». У підсумку вони все ж діставалися тим чоловікам, яким були призначені.
Незважаючи на співчуття слабостям своїх героїв, Л. М. Толстой все ж таки віддає перевагу не любові, а боргу. Сім’ю треба дбайливо зберігати. Виховувати дітей в пристойності. І неодмінно бути вірною дружиною. Адже саме можливість мати сім’ю , жити разом все життя відрізняє людей від високорозвинених тварин.
Багато про що писав Л. Толстой: і про військові дії, і про щастя природного життя, але кожен рядок його творінь незримо проникнутий двома головними темами, в яких він все своє довгу і неоднозначне життя намагався розібратися: «борг» і «любов». Часто вони поставали «суперниками» і навіть «ворогами». Іноді вони йшли рука об руку до великого, світлого і чистого майбутнього.
Слід підкреслити, що в розумінні Л. Толстого існує «дві любові»: «праведна» і «піднесена» протиставляється «брудній», «гріховно-порочній», «тілесній». Це поділ не категоричний. Грань між почуттями позитивними і негативними не схожа на Велику Китайську Стіну. Є лазівки, переходи, містки і таємні двері. На «унавожених» грядках любові плотської можуть зрости і розквітнути гідні почуття. Але в більшій частині творів Толстой як автор займає позицію «мораліста». «Неправильна» любов ніколи в його романах не має щасливого фіналу. Вона тягне покарання персонажу, який вийшов за рамки громадських пристойностей, що важливі, хоча і не завжди щирі, як в «Анні Кареніній», і моральних принципів, яких дотримувався сам автор і яких він, по мірі можливостей, змушував дотримуватися оточуючих.
Уважні читачі, які, не поспішаючи, смакують прозу Л. Толстого, неодмінно помітять, що описи емоцій в його романах дуже схожі, місцями навіть тотожні. Костянтин Левін в «Анні Кареніній» і П’єр Безухов в «Війні і мирі» переживають абсолютно однакові по відношенню до своїх коханих почуття: захоплення, милування кожним рухом, піднесене щастя, відчуття божественності і безгрішності юної істоти. Це на початку історії. Після, пройшовши психологічні випробування, що стосуються також гордості, ревнощів і заподіюють образу, вони приймають «тілесність» і «земний початок» жінок. І все ж залишаються люблячими, поблажливими, у кращому сенсі цього слова, до недоліків і капризів наречених, а після – і дружин, і, головне, вірними ім. Маючи справу з «чистою» любов’ю, про інтрижки – зради – флірти не може бути не тільки мови, а й думки!
Любов же «тілесна», «незаконна» хвилювала письменника протягом усієї багаторічної творчості. Крапку для себе в цій темі він так і не поставив. Що робити, якщо не любиш чоловіка? Чи можна розбити сім’ю, піти проти підвалин світського суспільства, віддатися почуттям без оглядки на пристойності? Анна посміла. І була Толстим жорстоко покарана. Крім неї, головної «грішниці», нещасної і, по суті, невинної (просто вона була щира і не змогла грати і ховатися, як багато друго- і – третьорядних персонажів роману. Не відразу змогли розглянути справжнє кохання за мішурою військової форми, аксельбантів і бальних свічок. За недалекоглядність автор залишав дівчат «без солодкого». У підсумку вони все ж діставалися тим чоловікам, яким були призначені.
Незважаючи на співчуття слабостям своїх героїв, Л. М. Толстой все ж таки віддає перевагу не любові, а боргу. Сім’ю треба дбайливо зберігати. Виховувати дітей в пристойності. І неодмінно бути вірною дружиною. Адже саме можливість мати сім’ю , жити разом все життя відрізняє людей від високорозвинених тварин.
