Данте є найвищим виразом, поетичним вінцем
та увічненням того, що називається середніми віками...
Та рівночасно, як людина геніальна, він усім своїм єством
належить до новіших часів, хоча думками
і поглядами коріниться я минувшині.
І. Я. Франко
„Божественна комедія — це книга про Всесвіт
і такою ж мірою про самого поета,
яка назавжди залишиться у віках
як вічно живий взірець геніального творіння”.
М. Л. Лозинський (Перекладач поеми Данте)
„ Могутня Римська імперія пала під натиском завойовників — готів, візантійців, норманів, іспанців...
Настали середньовічні часи — доба хрестових походів, лицарської поезії, готичних храмів, перших університетів.
В пам'яті народу не вмирав образ славетного Риму — республіки. Середньовічна Флоренція намагалася влаштувати самоврядування, як за часів Римської республіки. За часів Данте (1265-1321) північна Італія входила разом з Німеччиною до складу Священної Римської імперії, яку очолював імператор з німецької знаті.
Флоренція бажала бути незалежною від чужоземця-імператора, більший вплив на її політичне життя мав Папа Римський. Але і серед прихильників-гвельфів не було ладу: вони розкололись на „білих” і „чорних”.
Данте брав активну участь у політичних подіях, входив до групи „білих” гвельфів, і коли влада у Флоренції перейшла до рук „чорних” гвельфів, поетові прийшлося стати довічним вигнанцем.
Вигнання стало для Данте трагедією. Він назавжди залишається патріотом-громадянином своєї держави, в публіцистичних і художніх творах висловлює свої погляди на можливість побудови справедливої і гуманної держави, здатної забезпечити мир і свободу кожного громадянина.
„Божественна комедія” — це своєрідний естетичний і етичний маніфест Данте, який сподівався, що читач подумки пройде через всі випробування і страждання, змальовані в книзі, і очиститься від гріхів, стане духовно вищим, гуманним, моральним.
Данте назвав свій твір „Комедією”, пояснюючи, що за нормами середньовічної поетики так позначається будь-яка оповідь середнього стилю із сумним початком і щасливим кінцем, написана народною мовою.
Слово „Божественна” додав до назви Дантівського твору його перший біограф і автор „Декамерону” Джованні Боккаччо, виражаючи своє захоплення і бажаючи наголосити на величному смислі поеми.
