Як краще жити: розумом чи серцем? (Протиставлення ідеалізму Дон Кіхота тверезій розсудливості Санчо Панси)

Як краще жити: розумом чи серцем? Ця проблема давня, її розв'язує людство протягом багатьох століть. Романтизм і практицизм зіткнулися й на сторінках роману М. Сервантеса. Чому головні герої такі різні? Як вони могли пройти пліч-о пліч через усі випробування?

Як відомо зі змісту роману, мета вчинків Дон Кіхота благородна, але шляхи її досягнення дивні, а часом навіть недоречні. Герой прагне добра, але не творить його, бо для цього потрібні інші методи. Люди просто не розуміють Дон Кіхота.

Дон Кіхот романтик, сильний, хоробрий, відважний, чесний, безкорисливий Але він ідеаліст, наївний, не знає життя, незважаючи на вік, не має життєвого досвіду. Російський письменник І. С. Тургенев писав: «Дон Кіхот переймався від даністю ідеалам, заради яких він ладен зазнати всіх злигоднів, пожертвувати власним життям».

На мою думку, уся проблема Дон Кіхота полягає в тому, що він живе в уявному світі, а реальне життя зовсім інше. Герой, на жаль, не розуміє цього. Добрі наміри потрібно втілювати не у власній уяві, а в дійсності. Добро має бути дієвим, а не абстрактним. До того ж світ населяють не тільки романтики, а й прагматики а вони не завжди здатні оцінити душевні поривання романтичних героїв.

Проте реальність, яка змушує героя думати не про романи, мало-помалу змінює героя, позбавляючи його розум від облудливих ідеалів, і приводить до справжніх цінностей життя.

Шлях усвідомлення справжніх цінностей поруч із Дон Кіхотом проходить і його вірний зброєносець — Санчо Панса. До походу з Дон Кіхотом Санчо Панса був звичайним селянином-землеробом. Він спокусився на обіцянки Дон Кіхота, серед яких найбільша — губернаторство на одному із завойованих островів.

Зазначимо, що Санчо Панса бачив світ реальним, не зовсім розумів вчинки Дон Кіхота, намагався навіть зупинити його. Але завжди допомагав своєму хазяї нові. До подорожі з Дон Кіхотом він раніше навіть нічого не чув про лицарів, для нього не існує ні лицарських законів, ні лицарського морального кодексу. Як ви явилося, Санчо Панса боягуз, жадібний, меркантильний, корисливий, слабкий.

у нього відсутня сила волі, він прагне земних насолод, утіх, багатства, але разом її тим має здоровий глузд, природний розум.

Упродовж усієї подорожі герої вели постійні бесіди, які давали їм величезну насолоду, ненав'язливо вчили один одного.

У фіналі першої частини герої змінилися. Дон Кіхот пізнавав життя по-своєму. Його слова почали нагадувати мову філософа, мудреця. Хоча це було тільки тоді, коли він говорив про все, крім лицарства. Санчо Панса в результаті змінюється на краще. Він перший зрозумів згубність ідеалістичних навіювань свого хазяїна, всіляко прагнув повернути його до дійсності. Та разом із тим, спілкуючись із Дон Кіхотом, Санчо Панса пройнявся гуманістичними прагненнями, мріями та ідеями і намагався втілити їх у життя під час свого губернаторства.

Герої не є антиподами. Вони доповнюють один одного. Дон Кіхот і Санчо Панса потрібні один одному, бо кожен із них має те, чого бракує іншому. Вони неподільні, як зовнішній і внутрішній вияв одного цілого.