«При місяці згадую брата» Ду Фу

«При місяці згадую брата» Ду Фу

Тривожно гримлять барабани — вже люди не ходять;
Це осінь, і чується втомлена пісня гусей…
А ніч розсипає дзвінкої роси білі води;
А в ріднім краю місяць світло ясніше несе.
І брат мій далеко, розлучені ми — чи навіки?
Ніхто не пита, чи помер я давно, чи живу;
Я довго не маю листів, а послав їх без ліку, —
Пожежі війни все палають вві сні й наяву…

«При місяці згадую брата» Ду Фу аналіз

Вірш «При місяці згадую брата» сповнений тривогою, самотністю, занепокоєнням, висланим подіями війни й розлукою з рідними, невизначеністю майбутнього, тим, що немає звістки чи відповіді на лист від брата.

Провідною ідеєю цього вірша є засудження війни.

Художні прийоми, які використовуються у творі – це протиставлені війна і мир, світ людей і світ природи об’єднують тривожність, втома від страшних подій війни. Протиставлені також рідний край та чужина.

Можна вважати трагедію ліричного героя його особистою трагедією. Завдяки цьому вірш набуває загальнолюдського значення.